Рішення

від 09.06.2021 по справі 495/7915/20

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

Справа № 495/7915/20

Номер провадження 2/495/632/2021

09 червня 2021 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Боярського О.О.,

за участі секретаря судових засідань Рачицької І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Білгород-Дністровському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шабівської сільської ради, Мологівської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Білгород-Дністровська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.

31.12.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому просить визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом на:

- земельну ділянку, площею 2, 78 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії РТ №498333;

- на право на земельну частку (пай) у землі, що перебувала у колективній власності КРАП Заря , розміром 3,14 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки у натурі (на місцевості), що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серія РН №743560, виданого 21.03.2001 року Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією на підставі рішення №126/2001 від 21.03.2001 року, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 166;

- майновий пай з відповідними дивідендами, які знаходяться в колективній власності КРАП Заря с. Шабо Білгород-Дністровського району Одеської області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_2 , яка за життя склала заповіт, яким усе своє майно заповіла позивачу.

Після смерті матері відкрилася спадщина на земельну ділянку, площею 2, 78 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії РТ №498333; на право на земельну частку (пай) у землі, що перебувала у колективній власності КРАП Заря , розміром 3,14 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки у натурі (на місцевості), що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серія РН №743560, виданого 21.03.2001 року Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією на підставі рішення №126/2001 від 21.03.2001 року, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 166; - майновий пай з відповідними дивідендами, які знаходяться в колективній власності КРАП Заря с. Шабо Білгород-Дністровського району Одеської області.

Після смерті спадкодавця позивач фактично прийняв спадщину, але свідоцтво про право власності не оформив.

Окрім того, листом завідувача Білгород-Дністровської районної державної нотаріальної контори Одеській від 18.12.2020 року повідомлено позивача, що видати Свідоцтво про право на спадщину не можливо в зв`язку з тим, що спадкоємцем пропущено строк для звернення із заявою про прийняття спадщини та відсутні документи, які посвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно.

Процесуальні дії.

Ухвалою суду від 05.01.2021 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, а саме для надання належних доказів (посвідчення інваліда) про звільнення від сплати судового збору та визначення ціни позову.

15.01.2021 року представник позивача ОСОБА_3 подала до суду заяву з додатком копії посвідчення ОСОБА_1 з якого вбачається, що останній є інвалідом 2 групи, термін дії посвідчення до 01.06.2021 року. Також в поданій заяві ОСОБА_3 зазначила, що ціна позову складає 75000 гривень.

Ухвалою суду від 18.01.2021 року провадження по справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 03 березня 2021 року.

Ухвалою суду від 03.03.2021 року розгляд справи відкладено на 12.04.2021 року у зв`язку з неявкою відповідача.

12 квітня 2021 року до канцелярії суду надійшло клопотання позивача про витребування доказів, а саме просить витребувати з Білгород-Дністровської районної державної нотаріальної контори копії спадкової справи до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 12.04.2021 року витребувано від Білгород-Дністровської районної державної нотаріальної контори Одеської області копію спадкової справи до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , відкладено розгляд справи на 18 травня 2021 року.

Ухвалою суду від 18.05.2021 року закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду по суті на 09.06.2021 року.

У судове засідання 09.06.2021 року сторони не з`явились.

Позивач подав до канцелярії суду заяву з проханням судове засідання провести без його участі, вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник Мологівської сільської ради в судове засідання не з`явився, надав заяву, у якій просить справу розглядати у відсутність представника Мологівської сільської ради, вказує також, що Мологівська сільська рада позов ОСОБА_1 визнає у повному обсязі.

Представник Шабівської сільської ради у судове засідання не з`явився, надав заяву, у якій просить справу розглядати у відсутність представника Шабівської сільської ради, зазначає, що Шабівської сільська рада не заперечує проти позву.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Фактичні обставини справи встановлені судом.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Випасненської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області. (а.с. 13)

Після смерті матері відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки, площею 2, 78 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії РТ №498333; права на земельну частку (пай) у землі, що перебувала у колективній власності КРАП Заря , розміром 3,14 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки у натурі (на місцевості), що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серія РН №743560, виданого 21.03.2001 року Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією на підставі рішення №126/2001 від 21.03.2001 року, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 166. (а.с.10,11)

Згідно заповіту, посвідченого секретарем Шабівської сільської ради 30.11.2020 року, спадкодавець ОСОБА_2 усе своє майно заповіла своєму синові - ОСОБА_1 (а.с.9)

Листом завідувача Білгород-Дністровської районної державної нотаріальної контори Одеській від 18.12.2020 року повідомлено позивача, що видати Свідоцтво про право на спадщину не можливо в зв`язку з тим, що спадкоємцем пропущено строк для звернення із заявою про прийняття спадщини та відсутні документи, які посвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно.

Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.ст.1220, 1221,1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України та ч. 2 ст. 1 Земельного Кодексу України, право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

За змістом ст. 1296 ЦК України, оформлення спадщини здійснюється шляхом видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину.

Згідно пункту 10 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 р. Про судову практику у справах про спадкування , та відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

У відповідності до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до пункту г частини першої статті 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав власності громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 частини 3 статті 152 ЗК України.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення, що передбачено частиною 1 статті 1225 ЦК України.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

28 травня 2020 року Верховний Суд України в своїй постанові по справі № 910/7164/19 виклав наступну правову позицію з приводу захисту цивільних прав.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18 .

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Судом установлено, що, позивач є спадкоємцем за заповітом майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , також встановлено, що згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії РТ №498333 спадкодавцю за життя належала земельна ділянка, площею 2, 78 га, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серія РН №743560, виданого 21.03.2001 року Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією на підставі рішення №126/2001 від 21.03.2001 року, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 166, право на земельну частку (пай) у землі, що перебувала у колективній власності КРАП Заря , розміром 3,14 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки у натурі (на місцевості). Отже, враховуючи відсутність заперечень та доказів протилежного, суд вважає доведеною ту обставину, що за життя спадкодавцю дійсно належало вказане майно (майнове право) та вважає, що матеріалами справи підтверджується факт того, що позивач прийняв спадщину, яка відкрилася після смерті матері у вигляді земельної ділянки, площею 2, 78 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та права на земельну частку (пай) у землі, що перебувала у колективній власності КРАП Заря , розміром 3,14 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки у натурі (на місцевості).

Разом з тим, суд вважає, що позивачем не доведено те, що до складу спадкового майна входить майновий пай з відповідними дивідендами, які знаходяться в колективній власності КРАП Заря с. Шабо Білгород-Дністровського району Одеської області, право на успадкування якого він отримав після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , та звертає увагу позивача на те, що право успадкування майнового паю настає за наявності конкретно визначеного розміру індивідуального майнового паю за життя його власника, однак матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б підтверджували відповідні обставини, у зв`язку із чим у задоволенні позову у цій частині вимог слід відмовити.

Висновки за результатами розгляду справи

Дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до переконання про те, що позивачем обрано належний спосіб захисту свого права та позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 19, 49, 200, 206, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Шабівської сільської ради, Мологівської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Білгород-Дністровська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , право власності в порядку спадкування за повітом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , на земельну ділянку, площею 2, 78 га, розташованої на території Бритівської сільської ради, КРАП Заря , масив № 2 , ділянка № НОМЕР_4 , наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії РТ №498333, виданого 20 травня 2003 року Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією на підставі рішення №211/2003 від 18.02.2003 року, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право власності на землю за №24/3.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , право власності в порядку спадкування за повітом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , на право на земельну частку (пай) у землі, що перебувала у колективній власності КРАП Заря , розміром 3,14 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки у натурі (на місцевості), що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серія РН №743560, виданого 21.03.2001 року Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією на підставі рішення №126/2001 від 21.03.2001 року, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 166.

В решті вимог відмовити у задоволенні.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.О. Боярський