Рішення

від 26.07.2021 по справі 520/6243/19

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 520/6243/19

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2021 року смт Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.,

при секретарі Сірман Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Овідіополь клопотання представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Якушева Станіслава Ігоровича, про винесення додаткового рішення по цивільній справі № 520/6243/19 за позовом

Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Левітана

до

ОСОБА_1

про визнання недійсним акту та застосування наслідків недійсності правочину,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 22.06.2021 р. відмовлено в задоволенні позову Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Левітана до ОСОБА_1 про визнання недійсним акту та застосування наслідків недійсності правочину.

22.06.2021 року до закінчення судових дебатів у справі, в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України, представником відповідача ОСОБА_1 , адвокатом Якушевим Станіславом Ігоровичем зроблено заяву, в якій він просив суд, вирішити питання щодо стягнення з позивача судових витрат по справі понесених відповідачем після ухвалення судового рішення, докази понесення яких зобов`язався подати суду окремо в порядку та строки встановлені ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

01.07.2021 року до Овідіопольського районного суду Одеської області від представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Якушева Станіслава Ігоровича надійшло письмове клопотання про уточнення розрахунку судових витрат, в якому він просив винести додаткове рішення та покласти на позивача судові витрати у розмірі 29 000,00 грн. До клопотання були додано: копію договору 05/06-2019 від 05.06.2019 року про надання правничих або консультаційних послуг; копію додаткової угоди №1 до договору 05/06-2019 від 05.06.2019 року про надання правничих або консультаційних послуг; копію акту виконаних робіт; копію довідки про отримані кошти; копію рекомендацій щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару; докази направлення заяви з додатками іншій стороні.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частинами 3, 4 вказаної статті унормовано, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Відповідач подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, вимоги, щодо відшкодування витрат на правничу допомогу підтримав в повному обсязі.

13.07.2021 року позивач подав заперечення на клопотання про уточнення розрахунку судових витрат, в якому просив суд відмовити відповідачу в стягнення судових витрат з позивача.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що в ухваленні додаткового рішення по даній справі слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина друга статті 137 ЦПК України).

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним щодо предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За положеннями пункту 4 частини першої статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI встановлено, що представництво є видом адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладений Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі N 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі N 925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі N 317/1209/19 (провадження N 61-21442св19).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Зазначені критерії застосовує й Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі N 826/1216/16 (провадження N 11-562ас18) зазначено, що "склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат".

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі N 379/1418/18 (провадження N 61-9124св20) вказано, що "склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення".

У постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі N 509/5043/17 (провадження N 61-5662св20) зазначено, що "на підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги представник ОСОБА_1 - адвокат Богомазом А.П. надав до суду копію договору про надання професійної правничої допомоги від 02 червня 2020 року N 3/20, копію ордера від 16 червня 2020 року та квитанцію від 02 червня 2020 року на суму 3000,00 грн. Водночас представник не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тому немає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу".

У постанові Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі N 638/7748/18 (провадження N 61-13573св19) зазначено, що "інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу".

Судом встановлено, що заявник не надав суду розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги в даній справі.

Інформація, яка міститься в акті виконаних робіт до договору про надання правничих або консультаційних послуг №05/06-2019 від 05.06.2019 р., зокрема перелік наданих юридичних послуг, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Також, з матеріалів справи вбачається, що до 24.01.2020 року відповідач не користувався професійною правовою допомогою.

З 24.01.2020 року інтереси відповідача представляв адвокат Нікішев О.В. на підставі ордеру ОД №511885 від 24.01.2020 року, виданого на підставі договору про надання правової допомоги №б/н від 24.01.2020 року. (Том 1, а.с.154)

З 14.07.2020 року інтереси відповідача представляв адвокат Якушев С.І. на підставі ордеру КВ №297076 від 14.07.2020 року, виданого на підставі договору про надання правової допомоги від 15.06.2020 року. (Том 1, а.с.184). Умовами договору про надання правової допомоги від 15.06.2020 року сторони не передбачили розмір та сплату гонорару. (Том 1, а.с.185)

Також, в матеріалах справи міститься ще один договір про надання правової допомоги від 11.08.2020 року, укладений між відповідачем та адвокатом Якушевим С.І., умови якого також не містять розміру, порядку визначення та сплати гонорару. (Том 1, а.с.207). Ордер виданий на підставі такого договору відсутній в матеріалах справи.

В заявленому адвокатом Якушевим С.І. клопотанні про уточнення розрахунку судових витрат позивач просить стягнути витрати понесені виключно відповідно до умов договору 05/06-2019 від 05.06.2019 року, при цьому адвокат Якушев С.І. представляв інтереси відповідача по справі на підставі ордеру КВ №297076 від 14.07.2020 року, виданого на підставі договору про надання правової допомоги від 15.06.2020 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що підстави для ухвалення додаткового рішення відсутні, а тому у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Якушева Станіслава Ігоровича про уточнення розрахунку судових витрат та винесення додаткового рішення слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 133,137,138,141 ЦПК України, ст. ст. 632,903 ЦК України, Законом України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", Практикою Європейського суду з прав людини,Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Якушева Станіслава Ігоровича про уточнення розрахунку судових витрат та ухвалення додаткового рішення - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі в 15-денний строк апеляційної скарги з дня її проголошення, а у разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, в цей же строк, з дня отримання копії ухвали.

Суддя Бочаров А.І.