Ухвала

від 29.07.2021 по справі 750/9509/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/4823/274/21 Слідчий суддя ОСОБА_1 Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2021 рокум. Чернігів

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

представника власника майна адвоката ОСОБА_7 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , в інтересах власника майна ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 липня 2021 року якою задоволено клопотання про арешт майна, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 липня 2021 задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Чернігівській області ОСОБА_9 , яке погоджено прокурором Чернігівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері ОСОБА_6 , про накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 7423082500:03:000:0754, 7423082500:03:000:0752, 7420381000:17:000:0543, 7420384000:03:000:0235, 7420381000:17:000:0563, 7420381000:17:000:0529, 7420381000:17:000:0491, заборонивши власнику ОСОБА_8 , (ІПН: НОМЕР_1 ) відчуження, користування та розпорядження вказаними земельними ділянками.

Рішення слідчого судді мотивоване тим, що зібрані у кримінальному провадженні матеріали свідчать про те, що земельні ділянки було передано безоплатно у власність громадянам України на підставі підроблених заяв про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та заяв про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність, які були подані до ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що вказані вище земельні ділянки перебувають у власності ОСОБА_8 .

14.06.2021 постановою слідчого зазначені вище земельні ділянки було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №22020270000000036.

Наявні матеріали кримінального провадження вказують на те, що земельні ділянки зазначені у клопотанні можуть бути використані у якості доказів у кримінальному провадженні та є об`єктом кримінально протиправних дій, що є підставою для задоволення клопотання.

Крім того, слідчий суддя врахував наслідки арешту майна для третіх осіб та прийшов до висновку, що накладення арешту на земельні ділянки із забороною власнику відчужувати, користуватися та розпоряджатися ними відповідає розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Вказана ухвала слідчого судді оскаржена адвокатом ОСОБА_7 , яка діє в інтересах власника майна ОСОБА_8 . Автор апеляційної скарги, вказуючи про незаконність, необґрунтованість та протиправність рішення суду, просить його скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБУ в Чернігівській області ОСОБА_10 про накладення арешту на земельні ділянки, про які йде мова у клопотанні слідчого, належні власнику ОСОБА_8 .

Апелянт стверджує, що суд всупереч приписів процесуального законодавства, поверхнево підійшов до розгляду даного питання та ухвалив судове рішення яке є необґрунтованим та неправильним по суті, що є підставою для його скасування.

Так, адвокат зазначає, що мотиви з яких виходив суд при ухваленні рішення, з точки зору достатності зібраних доказів не є такими.

Факт підробки документів, зокрема, заяв в ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області не підтверджується належним чином. Докази, які надані слідчим до суду не є достатніми для висновку про наявність факту підробки таких заяв. Крім того, матеріали справи не містять, та суд не досліджував самі заяви, які слідство вважає підробленими. Звертає увагу, що до клопотання слідчого, на підтвердження факту підробки підписів заявників у вказаних заявах, долучені лише протоколи допиту таких громадян в якості свідків. Жодних інших доказів щодо фактів підробки слідством надано не було.

Автор скарги переконаний, що поза увагою суду залишилась та обставина, що попередні власники земельних ділянок, які були допитані в якості свідків, визнали факт підписання заяв до ГУ Держгеокадастр у Чернігівській області, або надали свідчення про те, що не пам`ятають обставин, які є предметом розслідування та не можуть ані підтвердити, ані спростувати факт підробки їх підписів у заявах. Просить суд також врахувати, що викладена у протоколах допиту свідків інформація є спотвореною, оскільки текст показань свідків, які там викладені в більшості є ідентичними, та містять мовні обороти за допомогою яких здійснюється підміна понять за рахунок яких цивільно-правові відносини сторін відображають як протиправні дії.

Захисник зазначає, що саме договори купівлі-продажу земельних ділянок спростовують інформацію про нібито протиправний характер правовідносин, що виникли між продавцями земельних ділянок та покупцем ОСОБА_11 та підтверджують факт виникнення між сторонами цивільних правовідносин.

Додатково адвокат акцентує на тому, що матеріали справи та обставини викладені у клопотанні слідчого взагалі не відображають складу злочину, передбаченого ст. 190 КПК України.

Апелянт переконаний, що накладення арешту на земельні ділянки шляхом заборони користування ними є безпідставним, оскільки ні клопотання слідчого, ні рішення суду не містить посилання на обставини, які підтверджують, що незастосування заборони користування земельними ділянками призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна, що є безумовною підставою для скасування в частині накладення арешту на земельні ділянки заборонивши власнику користування ними.

Окремим пунктом апеляційна скарга адвоката містить заяву адвоката про допит свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .

В засіданні апеляційного суду адвокат ОСОБА_7 підтримала вимоги поданої апеляційної скарги та просила її задовольнити в повному обсязі з підстав в них зазначених. Додатково наполягала на процесуальних порушеннях, а саме залишення поза увагою вимог ст. 64-2 КПК України.

Прокурор у кримінальному провадженні просив частково задовольнити вимоги апеляційної скарги адвоката, а саме дозволити власнику ОСОБА_8 користуватися земельними ділянками, в іншій частині апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь головуючого судді за обставинами справи, позицію учасників судового провадження, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Загальні приписи застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі і арешту майна, містяться у статтях 131, 132, 170-173 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

З наведеної норми вбачається, що закон не обмежує можливість накладення арешту виключно на майно особи, яка б мала певний статус в кримінальному провадженні (підозрюваний, обвинувачений, засуджений).

Згідно ст. 173 ч. 2 п.5 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані частково.

З наданих суду матеріалів вбачається, що слідчим відділом УСБ України в Чернігівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 22020270000000036 від 05.10.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що група невстановлених осіб, використовуючи правову необізнаність місцевих жителів Чернігівської області, в тому числі військовослужбовців в/ч НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , А 1624 ( АДРЕСА_1 ) та співробітників ГУНП в Чернігівській області, які мають статус учасника АТО, за грошову винагороду здійснюють приватизацію земельних ділянок розміром 2 га для ведення особистого господарства з подальшим їх відчуженням зацікавленим особам.

В ході досудового розслідування встановлено, що з метою протиправної приватизації земельних ділянок державної власності невстановленими особами було підроблено підписи від імені заявників (осіб на яких здійснювалася безоплатна приватизація) та подано до ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області заяви про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та заяви про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність, при цьому особи від імені яких подавалися вказані заяви жодних заяв не підписували та до ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області не зверталися.

В результаті вказаних незаконних дій з державної власності шахрайським способом з використанням підроблених документів відчужено близько 230 га земель сільськогосподарського призначення на користь зацікавлених осіб.

Так, встановлено, що незаконно з державної власності на підставі підроблених заяв до ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області, вибули у власність громадян земельні ділянки на території Чернігівської області з наступними кадастровими номерами:

-7423082500:03:000:0754 власник: ОСОБА_15 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ;

-7423082500:03:000:0752 власник: ОСОБА_16 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 ;

-7420381000:17:000:0543 власник: ОСОБА_14 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 ;

-7420384000:03:000:0235 власник: ОСОБА_17 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 ;

-7420381000:17:000:0563 власник: ОСОБА_13 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_9 ;

-7420381000:17:000:0529 власник: ОСОБА_12 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_10 ;

-7420381000:17:000:0491 власник: ОСОБА_18 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_11 .

В подальшому вказані земельні ділянки були перепродані громадянину України ОСОБА_8 , при цьому укладання договорів від імені продавців проводили представники за довіреністю без участі реальних власників.

Сторони у кримінальному провадженні подали суду взаємовиключаючі докази того, що спірні земельні ділянки незаконно вибули з державної власності шахрайським способом з використанням підроблених документів або отримані у законний спосіб шляхом підписання договорів купівлі-продажу. Вказане питання можливо вирішити виключно шляхом проведення низки слідчих дій та експертних досліджень, які можливо виконати тільки в рамках кримінального провадження та дати оцінку цим доказам на стадії судового розгляду справи. В тому числі і про здійснити допит свідків, про які ставить вимогу адвокат, щодо доказів, які долучені слідчим до матеріалів кримінального провадження, оскільки вирішення питання щодо належності та допустимості доказів є стадією судового розгляду.

Тоді як необхідність арешту земельних ділянок в клопотанні слідчого обґрунтована тим, що наявні матеріали кримінального провадження вказують на те, що земельні ділянки, зазначені у клопотанні, можуть бути використані у якості доказів у кримінальному провадженні та є об`єктом кримінально протиправних дій.

Колегія суддів апеляційного суду стверджує, що слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі прийшов до обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом правових підстав для накладення арешту на майно.

Апеляційний суд вважає, що за обставин, викладених в матеріалах провадження існує реальний ризик відчуження, знищення або зміни земельних ділянок, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, як застосування заходу забезпечення кримінального провадження арешту майна.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновок слідчого судді.

Застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні, оскільки сприятиме досягненню мети щодо швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування, а також запобігатиме настанню будь-яких негативних наслідків.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно практики ЄСПЛ, втручання держави у володіння майном є виправданим, якщо воно здійснюється для задоволення суспільного інтересу, у визначенні якого Суд надає державам право користуватися значною свободою розсуду з огляду на те, що національні органи влади краще знають потреби власного суспільства і перебувають у кращому становищі, ніж міжнародний суддя для оцінки того, що становить суспільний інтерес.

Правомірним є арешт за умови одночасного існування критеріїв правомірності цього втручання (зокрема, законності, суспільного інтересу та справедливого балансу).

Отже, колегія суддів вважає, що в даному випадку дотримано вимоги правомірності втручання у право власності фізичних осіб, таке втручання є законним, відповідає суспільному інтересу та при цьому апеляційний суд окремо акцентує увагу щодо розумності та співмірності (справедливий баланс) обмеження права власності завданням кримінального провадження, передбаченим ст.2 КПК України, оскільки іншим чином неможливо збереження речових доказів.

Крім того, виділення земельних ділянок у власність одним особам та перехід права власності, хоча і у законний спосіб, до інших осіб дійсно підтверджує ризики вказані у судовому засіданні прокурором щодо реальної загрози втрати та відчуження земельних ділянок.

Посилання апеляційної скарги, що земельні ділянки були набуті власником в законний спосіб, не можуть вважатись підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на земельні ділянки, оскільки вони визнані речовим доказом та не спростовують висновків слідчого та слідчого судді щодо можливості перереєстрації права власності на земельні ділянки або відчуження їх в будь-який інший спосіб в разі не накладення на них арешту.

При цьому аргумент адвоката щодо неналежного суб`єкту звернення з клопотанням про арешт майна, а саме слідчим, замість прокурора з посиланням на положення ч.2 ст.64-2 КПК України, судова колегія не вважає переконливим.

Загалом положеннями ст. 64-2 КПК України визначається один з учасників кримінального провадження. Завданнями даної норми, яка перебуває у параграфі 5 «Інші учасники кримінального провадження» Глави 3, не є встановлення диференційованого порядку звернення із клопотанням про арешт майна. Тоді як чинний процесуальний закон містить положення ч.1 ст. 171 КПК України, за яким з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову також цивільний позивач.

У даному провадженні клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБУ в Чернігівській області було погоджено прокурором Чернігівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, який здійснює процесуальне керівництво у даному провадженні, тобто прокурорський нагляд за змістом цього клопотання було здійснено.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують і не дають підстав вважати, що під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно, слідчим суддею були порушені вимоги закону, які б давали підстави для скасування судового рішення.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що ні слідчий в клопотанні, ні слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, в порушення відповідно ст. ст. 171, 173 КПК України, не оцінили розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для власника майна та третіх осіб саме у визначенні способу накладення арешту на земельні ділянки.

Як встановлено апеляційний судом, на даний час земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються за цільовим призначенням та засіяні сільськогосподарською культурою кукурудзою, що створює необхідність збору урожаю після його дозрівання за для уникнення необґрунтованого знищення чи втрати урожаю.

При цьому, апеляційний суд враховує виступ прокурора в залі суду, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги адвоката в частині скасування заборони власнику користування земельними ділянками.

За таких підстав, колегія суддів приходить до висновку, що слідчим суддею, при накладенні арешту на вказані земельні ділянки в повному обсязі не було враховано інтересів власника майна, а саме в частині користування вказаним майном, що перешкоджає законній господарській діяльності останнього та унеможливлює виконання власником арештованого майна своїх договірних зобов`язань, а тому апеляційний суд приходить до переконання про необхідність змінити судове рішення в частині посилання на заборону власнику ОСОБА_8 користуватися земельними ділянками з відповідними кадастровими номерами.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407-409, 411-419, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , в інтересах власника майна ОСОБА_8 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 липня 2021 року, якою задоволено клопотання та накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 7423082500:03:000:0754, 7423082500:03:000:0752, 7420381000:17:000:0543, 7420384000:03:000:0235, 7420381000:17:000:0563, 7420381000:17:000:0529, 7420381000:17:000:0491, заборонивши власнику ОСОБА_8 , (ІПН: НОМЕР_1 ) відчужувати, користуватися та розпоряджатися вказаними земельними ділянками змінити.

Виключити з резолютивної частини ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 липня 2021 року посилання на заборону власнику ОСОБА_8 користуватися земельними ділянками з кадастровими номерами 7423082500:03:000:0754, 7423082500:03:000:0752, 7420381000:17:000:0543, 7420384000:03:000:0235, 7420381000:17:000:0563, 7420381000:17:000:0529, 7420381000:17:000:0491 та дозволити йому користуватись вказаними земельними ділянками.

В іншій частині ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4