Рішення

від 28.07.2021 по справі 908/234/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/23/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2021 Справа № 908/234/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни при секретарі Самойленко О.П. розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом акціонерного товариства Об`єднана гірничо-хімічна компанія (03035, місто Київ, вул. Сурікова, буд. 3)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький титано-магнієвий комбінат (69600, місто Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 18)

про стягнення грошових коштів.

За участю представників сторін:

від позивача: Бусюкін І.А., довіреність №008/21 від 18.12.2020, посвідчення №5034 від 25.04.2018, адвокат;

від відповідача: Криворучко О.Г., довіреність №78 від 23.12.2020;

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося акціонерне товариство Об`єднана гірничо-хімічна компанія з позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький титано-магнієвий комбінат про стягнення 34.347.408,46 грн., з яких 32.544.230,70 грн. основний борг, 1.155.866,73 грн. пеня, 288.177,16 грн. 3% річних та 359.133,97 грн. інфляційні втрати.

В обґрунтування підстави звернення з позовом до суду позивач зазначив неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару в рамках договору купівлі-продажу №024/2-20 від 15.01.2020 у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 32.544.203,70 грн. Враховуючи порушення відповідачем грошового зобов`язання позивач, керуючись умовами договору та приписами діючого законодавства, нарахував до стягнення пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Федорової О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.02.2021 позовну заяву акціонерного товариства Об`єднана гірничо-хімічна компанія залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення виявлених недоліків.

18.02.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення виявлених судом недоліків з відповідними доказами.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі номер провадження 28/23/21. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.03.2021 об 11-30 год.

09.03.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив №25-16/407 від 05.03.2021 відповідно до якого ТОВ ЗТМК підтвердив факт поставки позивачем товару на загальну суму 39.494.286,26 грн. та часткової оплати отриманого товару у розмірі 6.950.000,00 грн. Зазначив, що у зв`язку з відсутністю обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються не може підтвердити існування заборгованості у заявленому позивачем розмірі, а саме - 32.544.230,70 грн. Щодо розрахунку пені зауважив, що позивачем не враховано, що 2020 рік був високосним та складався з 366 календарних днів, внаслідок чого пеня за вказаний позивачем період складає 1.153.000,78 грн. Також заперечив проти розрахунку інфляційних втрат, вважає його виконаним неправильно у зв`язку з невірним визначенням позивачем періоду нарахування інфляційних втрат. Надав контррозрахунки пені та інфляційних втрат. Просив суд відмовити у задоволенні позову в частині стягнення основного боргу у розмірі 32.544.230,70 грн., різниці між розрахунком пені позивача та наданого відповідачем у розмірі 2.865,95 грн., та інфляційних втрат у розмірі 58.718,37 грн.

У відповіді на відзив 3307/03-04 від 15.03.2021, який отримано судом 17.03.2021, позивач звертає увагу суду на той факт, що відповідач не заперечує проти наявності заборгованості за отриманий товар, який було поставлено в рамках договору №024/2-20 від 15.01.2020. Крім того надав суду копію відповіді на відзив, в якій відповідач також не заперечив неналежне виконання ним зобов`язань за вказаним договором. До відповіді на відзив доданий акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2020 - 30.11.2020.

Ухвалою суду від 18.03.2021 оголошено перерву в підготовчому засіданні, судове засідання призначено на 01.04.2021 о/об 11 год. 50 хв.

26.03.2021 на адресу суду від ТОВ Запорізький титано-магнієвий комбінат надійшли заперечення на відповідь на відзив №25-16/504 від 25.03.2021, відповідно до яких відповідач повторно звернув увагу суду на те, що у зв`язку з відсутністю обґрунтованого розрахунку суми заборгованості він не може погодитись або заперечити наявність заборгованості саме в заявленому у позові розмірі. Просив позов задовольнити частково з підстав, що викладені у відзиві на позов.

Ухвалою суду від 01.04.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підготовче засідання, судове засідання призначено на 12.05.2021. Також судом задоволено клопотання ТОВ Об`єднана гірничо-хімічна компанія про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду міста Києва.

Ухвалою суду від 12.05.2021 закрито підготовче провадження, справу №908/234/21 призначено до судового розгляду по суті на 03.06.2021, судове засідання по справі вирішено проводити у режимі відеоконференції.

03.06.2021 до початку судового засідання від відповідача надійшло клопотання про долучення документів.

Ухвалою суду від 03.06.2021 за клопотанням представника відповідача з метою врегулювання спору мирним шляхом судове засідання відкладено на 29.06.2021, судове засідання по справі вирішено проводити у режимі відеоконференції.

Судове засідання 29.06.2021 по технічним причинам не відбулося, у зв`язку з зазначеним ухвалою суду від 29.06.2021 судове засідання було перенесено на 28.07.2021, судове засідання по справі вирішено проводити у режимі відеоконференції.

23.07.2021 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання, відповідно до якого ТОВ ЗТМК просить суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог в частині стягнення пені в повному обсязі, у зв`язку з непогодженням сторонами нарахування штрафних санкцій в договірному порядку та прямого не встановлення законом.

Цього ж дня від відповідача надійшла заява про відстрочення та розстрочення виконання рішення у справі №908/234/21. В обґрунтування підстави для задоволення цієї заяви відповідачем додані відповідні документи.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу та у режимі відеоконференції. Фіксування судового процесу за допомогою відеозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось у зв`язку з відсутністю у суду такої технічної можливості.

Представник позивача в судовому засіданні 28.07.2021 підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити в повному обсязі. Висловив свої заперечення проти клопотання відповідача про відстрочення та розстрочення виконання рішення суду, зазначивши, що нормами чинного законодавства не передбачено одночасне відстрочення та розстрочення. Крім того, звертав увагу суду, що підприємство позивача також включено до Переліку об`єктів великої приватизації державної власності. Усно надав пояснення щодо підстав та порядку нарахування пені, яка є предметом спору. Також надав відповідь на питання суду стосовно намірів сторін укласти мирову угоди, зауважував, що для підприємства позивача необхідною умовою є виконання відповідачем зобов`язань щодо погашення боргу в 2021 році, а не в 2022, як бажав відповідач.

Представник відповідача підтримав свою правову позицію, що викладена у відзиві та в запереченнях на відповідь на відзив. Просив суд відмовити в частині стягнення 78,84 грн. основного боргу, 2.865,95 грн. пені та 58.718,37 грн. інфляційних витрат. Наполягав на задоволені заяви про відстрочення та розстрочення виконання рішення суду з підстав, що викладені у заяві.

В судовому засіданні 28.07.2021 суд визнав наявні документи достатніми для об`єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення та надісланий на адреси сторін.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Об`єднана гірничо-хімічна компанія (Продавець, позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю Запорізький титано-магнієвий комбінат (Покупець, відповідач у справі) 15.01.2020 уклали договір купівлі-продажу №024/2-20 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець передає у власність Покупця ільменітовий концентрат (ДК 021:2015 Код 14610000-0) виробництва філії ВГМК АТ ОГХК , іменований надалі Товар, на умовах обумовлених нижче або додатково в Додатках до цього Договору. Покупець в свою чергу приймає Товар і сплачує за нього певну грошову суму, на умовах даного договору.

Найменування Товару, його кількість та пакування, визначаються в Додатках до цього договору, Додаток (додатки) до Договору оформлюється на Товар (партію Товару), підписується уповноваженими представниками сторін, скріплюється печатками Сторін та є невід`ємною частиною Договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору постачання Товару здійснюється па умовах обумовлених у Додатках до цього договору.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що поставка товару здійснюється згідно погодженого графіку відвантаження, зазначеного в заявках, які письмово надаються Покупцем Продавцю щомісячно до 25-го числа місяця, передуючого відвантаженню. Продавець не пізніше 2-го робочого дня місяця, на який планується відвантаження, погоджує або коригує отриману заявку покупця, про що повідомляє останнього за допомогою факсимільного чи електронного зв`язку.

При відвантаженні партії Товару на умовах FСА самовивізом (завантаження включене у вартість Товару) зі складу Продавця, м. Вільногірськ, вул. Степова 1, Дніпропетровська область, датою переходу права власності для кожної партії Товару вважається дата видаткової накладної, а при відвантаженні партії Товару залізничним транспортом, датою постачання та датою переходу права власності для кожної партії Товару вважається дата календарного штемпеля залізничної станції Вільногірськ.

На виконання умов договору між Сторонами за період з січня 2020 по листопад 2020 (включно) були укладені Додатки №№ 1-21.

Відповідно до умов Додатків №№01-05 оплата за Товар здійснювалась у вигляді 100% передоплати за партію товару.

Пунктами 4 Додатків № 06 та № 07 до Договору встановлено, що оплата здійснюється в гривнях прямим банківським переказом протягом 40-ка календарних днів після переходу права власності на партію Товару.

Відповідно до умов наступних Додатків, починаючи з Додатку №8, сторонами узгоджено про часткову попередню оплату в твердій сумі та відтермінування залишку вартості поставленого в рамках Додатку товару.

№ з/пНомер додаткуСума часткової попередньої оплати передоплати, грн.Кількість днів відстрочення оплати залишку поставленого Товару, днів 1 08 400 000,00 30 календарних днів 2 09 500 000,00 30 календарних днів 3 10 750 000,00 30 календарних днів 4 11 250 000,00 30 календарних днів 5 12 750 000,00 30 календарних днів 6 13 300 000,00 30 календарних днів 7 14 500 000,00 30 календарних днів 8 15 400 000,00 30 календарних днів 9 16 500 000,00 30 календарних днів 10 17 500 000,00 30 календарних днів 11 18 700 000,00 30 календарних днів 12 19 700 000,00 35 календарних днів 13 20 700 000,00 35 календарних днів Як зазначає позивач з моменту підписання Договору та на підставі заявок відповідачу було поставлено товар на загальну суму 69 250 399,26 грн. в кількості 10 626,67 тон, про що свідчать додані до позову видаткові накладні, сертифікати, Акти, товарно-транспортні накладні та рахунки на оплату.

Претензій з боку відповідача щодо якості або кількості поставленого товару не заявлялося.

Відповідач зобов`язання щодо оплати отриманого товару виконав частково, про що суду надані платіжні документи, внаслідок чого заборгованість становить 32.544.230,70 грн.

З метою судового врегулювання спору на адресу відповідача неодноразово надсилались претензії з вимогами погасити виниклу заборгованість (копії яких містяться в матеріалах справи).

У відповіді на претензію №25-20/2025 від 28.12.2020 відповідач посилався, що порушення строків оплати відбулося, у зв`язку з тяжким фінансовим становищем на підприємстві. Також було зазначено про вжиття заходів для погашення заборгованості в найкоротші строки (Т. 9, арк.с. 4-5).

Факт наявності заборгованості відповідача за вказаним правочином підтверджуються також Актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2020 по 30.11.2020, який підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

В письмових поясненнях №494/03-04 від 15.04.2021, які отримані судом 20.04.2021 (Т.9, арк.с. 54-58) позивач зазначив, що різниця в акті звірки є залишками грошових коштів за попередніми договорами, зокрема за договором №646 від 28.09.2017 у розмірі 70,41 грн., за договором №036/2-19/27від 21.01.2019 у розмірі 8,43 грн.

Втім, сума боргу станом на день звернення з позовом до суду склала саме 32.544.230,70 грн.

Невиконання відповідачем зобов`язань щодо оплати отриманого товару за договором купівлі-продажу №024/2-20 від 15.01.2020 стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

Як свідчать матеріали справи зобов`язання у відповідача виникли на підставі договору контрактації, який за юридичною природою є договором купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу ст. 663 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Матеріали справи містять належні та допустимі докази поставки відповідачу товару на вказану в позові суму в рамках договору №024/2-20 від 15.01.2020. Також суду надані докази часткового виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати отриманого товару.

З зазначеного слідує, що укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов`язок щодо оплати отриманого товару на суму 32.544.230,70 грн., у встановлений договором строк (до 30.10.2019), не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Відповідач будь-яких доказів на спростування позиції позивача щодо загального розміру заборгованості суду не надав. Факт безпідставності ставлення позивачем вимог про стягнення саме 32.544.230,70 грн. не довів.

Таким чином, вимога позивача про стягнення із відповідача 32.544.230,70 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.

За порушення виконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, позивач враховуючи умови п. 5.12 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 27.07.2020) нарахував до стягнення пеню за період прострочення з 21.07.2020 по 11.01.2021 у розмірі 1.155.866,73 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.12 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 27.07.2020) встановлено, що в разі порушення термінів оплати товару (партії товару) продавець має право вимагати сплату покупцем неустойки (пені) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період порушення строку оплати, від суми простроченої заборгованості за кожен календарний день такого порушення. Нарахування пені починається з першого дня прострочення та припиняється у день виконання покупцем своїх зобов`язань.

Наданий розрахунок пені суд визнав неправильним, через наявність математичних помилок та невірного визначення кількості днів в 2020 році.

Згідно з перерахунком, зробленим судом, сума пені за вказаний позивачем період прострочення, яка підлягає до стягнення складає 1.153.000,78 грн. (розрахунок здійснено судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство"). В решті вимог щодо стягнення пені у розмірі 2.865,95 суд відмовляє.

Клопотання відповідача про відмову у задоволені позовних вимог в частині стягнення пені судом відхилено, оскільки надані документи свідчать про узгодження сторонами відповідальності за порушення строків оплати отриманого товару, як то передбачено нормами чинного законодавства.

Також за порушення виконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної оплати отриманого товару позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 288.177,16 грн. за період з 21.07.2020 по 11.01.2021 та 359.133,97 грн. інфляційних втрат за вказаний період.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу зазначеної норми законодавства вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов`язань, які можуть бути узгоджені сторонами, оскільки ця норма законодавства є імперативною. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд визнав виконаним вірно, а вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 288.177,16 грн. за вказаний у позові період, такою, що підлягає задоволенню.

Розрахунок інфляційних втрат, що наданий позивачем, суд визнав виконаним не правильно через неврахування позивачем листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р., в якому зазначалося, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідно місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а внесена з 16 по 31 число не індексується і розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число відповідного місяця, інфляційна зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця - інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця.

Згідно з перерахунком інфляційних втрат, зробленим судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", сума інфляційних втрат за вказаний у позові період складає 300.415,60 грн. В решті вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 58.718,37 грн. слід відмовити, оскільки заявлені безпідставно.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Доказів виконання зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару у визначений умовами договору строк, відповідач суду не надав. Факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу №024/2-20 від 15.01.2020 підтверджено матеріалами справи.

Заперечення відповідача, що викладені у відзиві на позов та заперечення на відповідь на відзив частково прийняті судом до уваги.

Що стосується заяви товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький титано-магнієвий комбінат про відстрочення та розстрочення виконання рішення суду по справі №908/234/21, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 239 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Аналогічні приписи містяться в ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання. Тобто, суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

В обґрунтування заяви про відстрочення та розстрочення виконання рішення суду, відповідач зазначає, що ТОВ ЗТМК є об`єктом державної власності, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, є суб`єктом господарської діяльності, у власності (користуванні) якого є об`єкти підвищеної небезпеки, що покладає на нього обов`язок вживати заходів, направлених на запобігання аваріям, обмеження і ліквідацію їх наслідків та захист людей і довкілля від їх впливу; фінансові стан ТОВ ЗТМК на момент розгляду заяви характеризується як вкрай складний, всі основні показники роботи свідчать про критичну неплатоспроможність ТОВ ЗТМК , внаслідок цього, за виняткових обставин, відповідач на даний момент фінансово неспроможний одночасно сплатити в повному обсязі основний борг, 3 % річних та інфляційні нарахування, нараховані на заборгованість за отриману продукцію за Договором купівлі-продажу № 024/2-20 від 15.01.2020 року, як у добровільному, так і у примусовому порядку. Також зауважував, що розпорядженням Кабінету Міністрів України № 36-р від 16 січня 2019 року ТОВ ЗТМК включено до Переліку об`єктів великої приватизації державної власності. Крім того, на виконання зазначеного розпорядження 07.12.2020 року Фондом державного майна України видано наказ № 1971 від 07.12.2020 року, в якому прийнято рішення про приватизацію державної частки розміром 51 % статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький титано магнієвий комбінат . Враховуючи викладене, всі виконавчі провадження, що перебувають у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підлягають зупиненню. Також звертав увагу суду, що ТОВ ЗТМК єдине в Україні і Європі електро-хіміко-металургійне підприємство, з виробництва металевого титану (титану губчастого), стратегічного аерокосмічного металу.

Позивач проти відстрочення та розстрочення виконання рішення суду заперечив, посилаючись на те, що нормами чинного законодавства не передбачена можливість одночасного відстрочення та розстрочення виконання рішення суду.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, з огляду на наведені приписи чинного законодавства та фактичні обставини справи, вважає за можливе, як виняток, частково задовольнити заяву ТОВ ЗТМК , розстрочивши на 12-ть місяців виконання даного рішення суду.

В частині відстрочення виконання рішення суду строком на один рік суд відмовляє, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено одночасного відстрочення та розстрочення виконання рішення суду.

При цьому, суд приймає до уваги матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, той факт, що позивач також включений до Переліку об`єктів великої приватизації державної власності, скрутне матеріальне становище відповідача, намагання сторін укласти мирову угоду щодо розстрочення оплати виниклої заборгованості на два роки, пояснення представника позивача щодо неукладення мирової угоди у зв`язку із включенням до її умов положень про відстрочку виконання судового рішення на один рік та початок сплати заборгованості лише з серпня 2022.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 "Конвенції про захист прав людини та основних свобод" відповідно до якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи, тому сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Оцінюючи вищенаведені обставини суд враховує, що розстрочення виконання рішення є тією мірою, яка надає можливість працювати суб`єкту господарювання та здійснювати поступове погашення заборгованості, оскільки одночасне примусове стягнення всієї заборгованості може вкрай негативно вплинути на його функціонування.

Також суд враховує пояснення сторін, що за новими поставками товару, що є предметом спірного договору, здійснюється часткове погашення заборгованості відповідачем у зв`язку з відсутністю у нього грошових коштів.

При розподілі судових витрат суд виходив з наступного.

Суд зауважує про невірність зазначення позивачем загального розміру заявлених позовних вимог. Позивачем ставляться вимоги про стягнення 34.347.408,46 грн. з яких 32.544.230,70 грн. основний борг, 1.155.866,73 грн. пеня, 288.177,16 грн. 3% річних та 359.133,97 грн. інфляційні втрати.

Згідно з нормами ч. 1, пп. пп. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 №3674-VІ Про судовий збір судовий збір за розгляд немайнових вимог складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за розгляд майнових вимог - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Таким чином, виходячи з наведених вище норм права, позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 515.211,13 грн. Втім, матеріали справи містять докази сплати позивачем судового збору у розмірі 511.311,13 грн.

З огляду на вищевикладене, з метою дотримання норм чинного законодавства, суд вважає за необхідне стягнути з АТ Об`єднана гірничо-хімічна компанія в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3.900,00 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно до задоволених вимог, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі) 514.287,36 грн. Решта судових витрат у розмірі 923,77 грн. залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 129, 130, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов акціонерного товариства Об`єднана гірничо-хімічна компанія до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький титано-магнієвий комбінат про стягнення 34.347.408,56 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький титано-магнієвий комбінат (69600, місто Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 18, ідентифікаційний код 38983006) на користь акціонерного товариства Об`єднана гірничо-хімічна компанія (03035, місто Київ, вул. Сурікова, буд. 3, ідентифікаційний код 36716128) 32.544.230,60 грн. (тридцять два мільйони п`ятсот сорок чотири тисячі двісті тридцять грн. 60 коп.) основного боргу, 1.153.000,78 грн. (один мільйон сто п`ятдесят три тисячі грн. 78 коп.) пені, 288.177,16 грн. (двісті вісімдесят вісім тисяч сто сімдесят сім грн. 16 коп.) 3% річних, 300.415,60 грн. (триста тисяч чотириста п`ятнадцять грн. 60 коп.) інфляційних втрат, розстрочивши виконання судового рішення рівними частинами на один рік, шляхом стягнення по 2.857.152,02 грн. (два мільйони вісімсот п`ятдесят сім тисяч сто п`ятдесят дві грн. 02 коп.) щомісячно до останнього числа місяця включно, починаючи з серпня 2021 по червень 2022, а в липні 2022 - 2.857.151,92 грн. (два мільйони вісімсот п`ятдесят сім тисяч сто п`ятдесят одну грн. 92 коп.). Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький титано-магнієвий комбінат (69600, місто Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 18, ідентифікаційний код 38983006) на користь акціонерного товариства Об`єднана гірничо-хімічна компанія (03035, місто Київ, вул. Сурікова, буд. 3, ідентифікаційний код 36716128) 514.287,36 грн. (п`ятсот чотирнадцять тисяч двісті вісімдесят сім грн. 36 коп.) судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити в частині позовних вимог про стягнення 2.865,95 грн. пені та 58.718,37 грн. інфляційних втрат.

5. Судові витати у розмірі 923,77 грн. покласти на позивача.

6. Стягнути з акціонерного товариства Об`єднана гірничо-хімічна компанія (03035, місто Київ, вул. Сурікова, буд. 3, ідентифікаційний код 36716128) в дохід Державного бюджету України (Отримувач коштів - ГУК у Зап.обл/м.Зап. Вознес./22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37941997, Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача - UA768999980313131206083008513, код класифікації доходів бюджету - 22030101) судовий збір у розмірі 3.900,00 грн. (три тисячі дев`ятсот грн. 00 коп.). Видати наказ.

7. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю Запорізький титано-магнієвий комбінат в задоволені клопотання в частині відстрочення виконання рішення суду строком на один рік.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 30 липня 2021 року.

Суддя О.В. Федорова