Постанова

від 30.07.2021 по справі 225/6203/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 липня 2021 року

м. Київ

справа № 225/6203/20

провадження № 61-7384св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - державний виконавець Другого Суворівського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Добріян Дмитро Валерійович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського міського суду Донецької області, у складі судді Соляник А. В., від 17 грудня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Никифоряка Л. П., Новікової Г. В., Хейло Я. В., від 07 квітня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог скарги

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця Другого Суворівського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Добріян Д. В. (далі - державний виконавець), мотивуючи її тим, що 28 квітня 2016 року Дзержинським міським судом Донецької області видано виконавчий лист № 2/225/629/2016 на виконання рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 14 квітня 2016 року у справі № 2/225/629/2016 про стягнення з товариства з додатковою відповідальністю Орендне підприємство Шахта імені Святої Матрони Московської (далі - ТДВ ОП Шахта імені Святої Матрони Московської ) на її користь заборгованості по заробітній платі в розмірі 1 963, 99 грн, середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 20 901, 90 грн та моральної шкоди в розмірі 1 000 грн.

Постановою заступника начальника відділу державної виконавчої служби

м. Торецька (далі - ВДВС м. Торецька) Фомкіної А. С. про зміну реєстраційних даних боржника від 10 лютого 2020 року проведено заміну боржника у виконавчому провадження (далі - ВП) № 52385194 на товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Авент енерджи

(далі - Товариство) та змінено адресу місцезнаходження боржника.

15 жовтня 2020 року ОСОБА_1 отримала постанову державного виконавця Добріян Д. В. від 26 червня 2020 року про повернення виконавчого документу стягувачу.

Посилаючись на те, що відповідно до вимог Закону України від 05 червня

2012 року № 4901-VI Про гарантії держави щодо виконання судових рішень (далі - Закон № 4901-VI) у державного виконавця були відсутні підстави для винесення оскарженої постанови, а державний виконавець повинен був подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідні документи і відомості, які були в наявності, для перерахування коштів по виконавчому листу № 2/225/629/2016, ОСОБА_1 просила суд визнати дії державного виконавця Добріян Д. В. та винесену ним 26 червня 2020 року постанову про повернення стягувачу виконавчого листа № 2/225/629/2016, виданого Дзержинським міським судом Донецької області 28 квітня 2016 року, неправомірними; зобов`язати державного виконавця прийняти до виконання зазначений виконавчий лист.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 17 грудня

2020 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що боржник у ВП № 52385194

ТОВ Авент енерджи не є державним підприємством або державним органом, докази належності Товариства до категорії юридичних осіб, реалізація майна яких заборонена законом, відсутні, отже вимоги Закону

№ 4901-VI в даному випадку не підлягають застосуванню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 07 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Дзержинського міського суду Донецької області від 17 грудня 2020 року - без змін.

Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції, щодо неможливості застосування вимог Закону № 4901-VI в ході виконання рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 14 квітня

2016 року у справі № 2/225/629/2016.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

28 квітня 2021 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дзержинського міського суду Донецької області від 17 грудня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 07 квітня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення вимог її скарги в повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 225/6203/20 та витребувано її матеріали з місцевого суду.

У червні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржені судові рішення, не врахували вимоги статті 129-1 Конституції України, статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), статей 1, 2, 37, 39 Закону № 1404-VIII.

ОСОБА_1 наголошує на тому, що передбачені статтею 37 Закону

№ 1404-VIII підстави для повернення виконавчого документа були відсутні. Державним виконавцем не було враховано, що боржник у ВП № 52385194

ТОВ Авент енерджи не є ліквідованим та розмір його статутного фонду становить 707 000 грн, що свідчить про наявність у Товариства майна і грошових коштів. Державний виконавець не перевірив належним чином бухгалтерські документи Товариства щодо повного обсягу майна, яке йому належить.

Заявнику, як стягувачу, не надавалися будь-які звернення державного виконавця до керівництва ТОВ Авент енерджи , що свідчили б про вчинення ним дій, спрямованих на виконання судового рішення.

У встановлений судом строк відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

28 квітня 2016 року Дзержинським міським судом Донецької області видано виконавчий лист № 2/225/629/2016 про стягнення з ТДВ ОП Шахта імені Святої Матрони Московської на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в розмірі 1 963, 99 грн, середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 24 липня 2014 року по 14 квітня 2016 року в розмірі 20 901, 71грн та моральної шкоди в розмірі 1 000 грн

(далі - виконавчий лист № 2/225/629/2016).

Постановою державного виконавця Добріян Д. В. від 26 червня 2020 року виконавчий лист № 2/225/629/2016 повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII - у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Позиція Верховного Суду

За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції щодо розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця після її перегляду в апеляційному порядку є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої-другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 447 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За змістом статей 1, 5 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (пункт 2 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини п`ятої статті 37 Закону № 1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Закон № 4901-VI встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом № 1404-VIII, та особливості їх виконання. Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа) (абзац 1 частини першої статті 2 Закону № 4901-VI).

Згідно частини першої статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Звертаючи до суду зі скаргою на постанову державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу, ОСОБА_1 посилалася виключно на порушення державним виконавцем вимог Закону № 4901-VI, вважаючи, що встановивши відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, державний виконавець в порядку, встановленому Законом № 4901-VI, мав не повертати їй виконавчий лист, а був зобов`язаний подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідні документи і відомості, які були в наявності для перерахування йому коштів по виконавчому листу № 2/225/629/2016.

На вказані аргументи, наведені у скарзі ОСОБА_1 , судами попередніх інстанцій надано чітку та вичерпну відповідь про те, що положення Закону № 4901-VI не підлягали застосуванню у виконавчому провадженні з виконання рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 14 квітня 2016 року у справі № 2/225/629/2016.

Із вказаними висновками судів погоджується і Верховний Суд.

Натомість подаючи касаційну скаргу, ОСОБА_1 фактично змінила підстави оскарження постанови державного виконавця, вже не посилаючись на необхідність застосування Закону № 4901-VI, а вважаючи, що державний виконавець належним чином не перевірив майновий стан боржника.

Однак такі питання заявник не ставила на вирішення судів попередніх інстанцій, вони не були предметом судового розгляду, а Верховний Суд під час касаційного провадження не може підміняти собою суди першої та апеляційної інстанцій.

Колегією суддів не встановлено підстав для скасування оскаржених судових рішень, які по суті вирішення скарги ОСОБА_1 ухвалені із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права.

З урахуванням положень частини п`ятої статті 37 Закону № 1404-VIII ОСОБА_1 не позбавлена права повторно пред`явити виконавчий лист № 2/225/629/2016 до примусового виконання.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України оскаржені судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дзержинського міського суду Донецької області від 17 грудня

2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 07 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта