Ухвала

від 29.07.2021 по справі 120/8359/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

29 липня 2021 р. Справа № 120/8359/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у м. Вінниці в порядку письмового провадження заяву представника позивачів, адвоката Тиховського Миколи Олеговича, про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

27.07.2021 до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Тиховського М.О., подана від імені та в інтересах позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області (далі - Стрижавська селищна рада) про:

- визнання протиправним та скасування рішення 17 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради № 3 від 19.07.2021 про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність позивачам земельних ділянок для ведення особисто селянського господарства, площею 2,00 га кожна, які розташовані на території Стрижавської територіальної громади за межами населеного пункту;

- зобов`язання відповідача затвердити розроблений проект землеустрою та передати у власність позивачів земельні ділянки для ведення особисто селянського господарства, площею 2,00 га кожна, які розташовані на території Стрижавської територіальної громади за межами населеного пункту;

- визнання протиправним та скасування рішення 16 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради № 16 від 14.07.2021 в частині включення земельних ділянок з кадастровими номерами 0522486000:01:000:0472 та 0522486000:01:000:0448 з переліку вільних земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної форми власності Стрижавської територіальної громади, права оренди на які виставляються на земельні торги.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-10543/15-20 від 14.05.2020 позивачам надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення на території Пеньківської сільської ради Літинського району Вінницької області, орієнтовною площею по 2,00 га кожному, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вказаного наказу на замовлення позивачів фізична особа-підприємець ОСОБА_3 розробила відповідний проект землеустрою.

27.05.2021 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 № 1423-IX, в силу якого Головні управління Держгеокадастру перестали бути розпорядниками земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів, і такі землі перейшли у комунальну власність відповідних територіальних громад.

Відтак, з метою завершення розпочатої процедури безоплатної приватизації вищезазначених земельних ділянок з кадастровими номерами 0522486000:01:000:0472 та 0522486000:01:000:0448, у червні 2021 року позивачі звернулись до Стрижавської селищної ради з клопотаннями про затвердження проекту землеустрою та передачу цих земельних ділянок у їх приватну власність.

Рішенням № 3 від 19.07.2021 відповідач надав позивачам відмову у затвердженні проекту землеустрою, посилаючись на те, що земельні ділянки знаходяться в прибережній захисній смузі, а у документації відсутні відомості про встановлення відповідних обмежень на земельні ділянки, що свідчить про невідповідність документації із землеустрою вимогам чинного законодавства.

Окрім того, позивачам стало відомо, що 14.07.2021 Стрижавська селищна рада прийняла рішення № 16, яким, зокрема, включила бажані для них земельні ділянки з кадастровими номерами 0522486000:01:000:0472 та 0522486000:01:000:0448 до переліку вільних земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної форми власності Стрижавської територіальної громади, права оренди на які виставляються на земельні торги.

Позивачі вважають оскаржувані рішення відповідача незаконними, протиправними і такими, що підлягають скасуванню, а тому звертаються до суду з цим позовом.

Одночасно з пред`явленням позовної заяви представник позивачів, адвокат Тиховський М.О., заявив клопотання про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 0522486000:01:000:0472 та 0522486000:01:000:0448, а саме передавати їх у власність або користування, іншим чином розпоряджатися земельними ділянками, виставляти на земельні торги (аукціони), змінювати їх конфігурацію, межі, змінювати цільове призначення, змінювати склад угідь, змінювати кадастрові номери, вчиняти дії щодо поділу земельних ділянок, щодо відведення земельних ділянок та затверджувати третім особам розроблені технічні документації та проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а також вчиняти інші дії, які можуть стати підставою для внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо спірних земельних ділянок, - до набрання рішенням у цій адміністративній справі законної сили.

Необхідність забезпечення позову обґрунтовується тим, що оскаржувані рішення спрямовані на позбавлення позивачів їхніх земельних ділянок та є завідомо незаконними. Крім того, оскільки такі земельні ділянки вже зареєстровані у Державному земельному кадастрі та мають присвоєні кадастрові номери, то відповідач може продати право оренди на них на земельних торгах, що ускладнить позивачам відновлення їх порушених прав на бажані земельні ділянки.

Частиною першою статті 154 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що матеріалів справи достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В силу приписів частини першої статті 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Отже, забезпечення позову - це надання заявнику (позивачеві) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом (відповідний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 року в справі № 826/14951/18).

Суд наголошує, що частиною другою статті 150 КАС України передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Відтак суд, виходячи з конкретних обставин та з урахуванням наданих йому доказів, повинен встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Тобто прийняття рішення про забезпечення позову можливе лише в разі наявності обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому (1) ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або (2) ефективний захист (поновлення) порушених (оспорюваних) прав або інтересів позивача, або (3) є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.

Крім того, згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Таким чином, обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи, та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Втім, заявою про забезпечення позову не доводиться та документально не підтверджується існування обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивачів до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень суб`єкта владних повноважень.

Так, заявою про забезпечення позову заявник переслідує мету заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії щодо земельних ділянок ділянки комунальної власності з кадастровими номерами 0522486000:01:000:0472 та 0522486000:01:000:0448, оскільки вважає, що відсутність заходів забезпечення позову може спричинити порушення права позивачів на приватизацію цих земельних ділянок та фактично позбавити їх права власності.

Проте суд зауважує, що отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою не означає позитивного рішення про надання земельної ділянки у власність.

Аналогічна правова позиція викладена у багатьох рішеннях Верховного Суду, зокрема у постанові 27.02.2018 в справі № 545/808/17, постанові від 26.02.2019 в справі № 826/5737/16 та постанові від 17.04.2019 в справі № 461/8315/17.

Отже, сам по собі факт надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не вказує на наявність в особи переважного права на приватизацію цієї ділянки та жодним чином не свідчить про існування певних обтяжень щодо неї.

Крім того, наявність зазначеного дозволу, а також розроблення відповідного проекту землеустрою не обмежує розпорядника відповідної земельної ділянки, у даному випадку - орган місцевого самоврядування, на розпорядження землею комунальної власності у відповідності до наданих йому законом повноважень.

Водночас питання щодо правомірності оскаржуваних рішень відповідача входить до предмету спору у цій справі та буде оцінюватися судом під час розгляду справи по суті.

Також з поданої заяви вбачається, що однією з підстав для забезпечення позову є твердження заявника про очевидну протиправність рішень та дій Стрижавської селищної ради, прийнятих (вчинених) щодо бажаних для позивачів земельних ділянок.

Проте вказані доводи можуть бути перевірені лише після з`ясування усіх обставин справи та на підставі оцінки зібраних в ній доказів у їх сукупності. На даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності рішень відповідача, які оспорюються позивачами. При цьому суд враховує, що встановлення ознак очевидної протиправності рішення суб`єкта владних повноважень є фактичним свідченням вирішенням спору по суті, що на цій стадії судового процесу є передчасним.

Також суд не вбачає достатніх підстав для висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду.

Водночас ймовірне настання певних негативних наслідків для позивачів у спірних правовідносинах ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову. Адже чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб`єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивачів, якщо таке буде встановлено при вирішенні спору по суті.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вказаній меті також повинні відповідати й заходи забезпечення позову в адміністративній справі.

Натомість заявник просить адміністративний суд вжити заходи забезпечення позову, які за своєю суттю спрямовані на захист права приватного і є притаманними для спорів про право власності на майно.

Отже, судом не встановлено існування обставин для забезпечення адміністративного позову, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.

Відтак у задоволенні заяви представника позивачів належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 156, 256, 294 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви представника позивачів про забезпечення позову в адміністративній справі № 120/8359/21-а.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала в повному обсязі складена та підписана суддею 29.07.2021.

Суддя Сало Павло Ігорович