Рішення

від 26.07.2021 по справі 260/184/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 липня 2021 рокум. Ужгород№ 260/184/21

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Скраль Т.В.

при секретарі Шестак Н.В.,

за участю сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТКОМБУД» - представник Шерегі Віктор Миколайович;

відповідач : Державна архітектурно-будівельна інспекція України - представник у судове засідання не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТКОМБУД» (90556, Закарпатська область, Тячівський район, смт. Буштино, вул. Головна, б/н, код ЄДРПОУ 32764670) поданого через уповноваженого адвоката Шерегі Віктора Миколайовича (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, пров. Грабаря,4) до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (01133, м. Київ, бул. Л.Українки, 26, код ЄДРПОУ 37471912) про визнання протиправними дій, рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 26 липня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 30 липня 2021 року.

19 січня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТКОМБУД» через уповноваженого представника Шерегі Віктора Миколайовича звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, якою просить: 1) визнати протиправними дії Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо відмови ТОВ «ЕЛІТКОМБУД» у видачі дозволу на виконання будівельних робіт за об`єктом будівництва «Будівництво адмінбудівлі та влаштування асфальтозмішувальної установки ДС - 1858 в смт. Буштино, вул. Головна, б/н» ; 2) визнати протиправним та скасувати рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України про відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт № ІУ012201207724 від 07.12.2020 р.; 3) зобов`язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України видати ТОВ "ЕЛІТКОМБУД" дозвіл на виконання будівельних робіт щодо об`єкта будівництва «Будівництво адмінбудівлі та влаштування асфальтозмішувальної установки ДС - 1858 в смт. Буштино, вул. Головна, б/н» ; 4) встановити для Державної архітектурно-будівельної інспекції України строк для надання звіту про виконання судового рішення - десять робочих днів з дня набрання законної сили судовим рішенням.

02 лютого 2021 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче судове засідання.

14 травня 2021 року ухвалою суду закрито пiдготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

1. Позиції сторін.

Позивач свої позовні вимоги аргументував тим, що відповідач попри подачу позивачем повного пакета документів, який вимагається від заявника чинним законодавством, прийняв необґрунтоване рішення №ІУ012201207724 від 07.12.2020 р. про відмову позивачу у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, зокрема, у такому відсутнє зазначення щодо переліку документів, які відсутні при поданні заяви позивачем; причинами відмови зазначено невідповідність поданих документів вимогам пунктам 10, 20 Порядку №45, попри те, що у зазначених положеннях Порядку №45 відсутні конкретні вимоги до проектної документації, та без зазначення конкретних норм ДБН А.2.2-3:2014 та ДСТУ Б А.2.4-4:2009, якими визначаються склад, зміст проектної і робочої документації на будівництво та вимоги до них, що, у свою чергу, виключає можливість для позивача вчинити будь-які дії на усунення недоліків. При цьому, Відповідачем не було зазначено, яких саме документів, визначених частиною четвертою статті 37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , пунктом 30 Порядку №466 або додатком 10 до цього Порядку, не було надано позивачем разом із заявою па отримання дозволу на виконання будівельних робіт, як і не було зазначено, які з наданих позивачем документів, на його думку, не відповідають нормам ДБН А.2.2-3:2014 Склад та зміст проектної документації на будівництво та ДСТУ Б А.2.4-4:2009 Основні вимоги до проектної та робочої документації . Оскільки п. 11.2 Порядку № 45 не визначено обов`язок, а лише надано право на двостадійне проектування. Замовником було прийнято рішення про здійснення розроблення проекту в один етап. Здійснення розробки проекту в один етап не мало наслідком його виконання всупереч Закону Про регулювання містобудівної діяльності . В заяві про видачу дозволу чітко вказано місцезнаходження об`єкта будівництва, а саме: Закарпатська область, Тячівський район, смт. Буштино, вул. Головна, б/н. При цьому, форма заяви у відповідній графі не передбачає зазначення кадастрового номеру земельної ділянки. У рішенні про відмову вказано, що Позивачем не зазначено відомості про дату і номер наказу про присвоєння адреси об`єкту будівництва, найменування органу, який його прийняв, проте у формі заяві визначено, що така інформація вказується у разі коли замовник отримав містобудівні умови та обмеження під час реалізації експериментального проекту з присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна. При цьому, адреса об`єкта будівництва присвоювалась не під час такого експерименту, а тому відсутні підстави для зазначення такої інформації у заяві. Власником земельної ділянки з кадастровим номером 2124455300:02:002:0056 є ОСОБА_1 , орендарем ТОВ ЕЛІТКОМБУД , що підтверджується інформацією з ДЗК та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Оскільки, нормами Закону України Про регулювання містобудівної діяльності не встановлено обмежень щодо можливості забудови земельної ділянки її орендарем, відповідач прийшов до невірного висновку, що ТОВ ЕЛІТКОМБУД не має права на її забудову. При цьому, містобудівні умови та обмеження передбачають максимальну висоту будівлі - 8, 7 м. Фактична висота асфальтозмішувальної установки не вказується, оскільки заява подається щодо нерухомого майна: для адміністративної будівлі та допоміжних споруд, в т.ч. фундаменту для влаштування цієї установки. Сама асфальтозмішувальна установка ДС-1858 не є об`єктом на який видаються містобудівні умови та обмеження у розумінні вказаного закону. Відповідно до експертного звіту щодо розгляду проектної документації за робочим проектом Будівництво адмінбудівлі та влаштування асфальтозмішувальної установки ДС - 1858 в смт. Буштино, вул. Головна, б/н №07-0937-19 від 27.02.2020 р. складеного філією ДП УКРДЕРЖБУДЕКСПЕРТИЗА у Закарпатській області, встановлено що проектна документація розроблена відповідно до вихідних даних на проектування, з дотриманням вимог до міцності, надійності, довговічності об`єкта будівництва, його експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, санітарного і епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної безпеки і може бути затверджена у встановленому порядку. Тому, проектна документація відповідає існуючим нормативним вимогам.

11 січня 2021 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого вказано, що за результатами розгляду поданих документів було прийнято рішення про надання відмови у видачі дозволу № 1У012201207724 від 07.12.2020 року, у зв`язку із тим, що: - при проектуванні порушено стадійність проектування, що суперечить вимогам п.11.2 Порядку розроблення проектної документації па будівництво об`єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.201 1 У 4 5 (у чинній редакції); - заява на видачу дозволу оформлена з порушенням вимог додатку 10 до Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №466 ( у чинній редакції), а саме не повністю зазначено інформацію про місце розташування об`єкта будівництва (кадастровий номер); - не зазначено відомості про дату і номер наказу про присвоєння адреси об`єкту будівництва. Найменування органу, який його прийняв; - не надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо наявного права власності або землекористування земельною ділянкою, чим порушено вимоги додатків 9і , 10 до Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від П квітня 2011 року №466 (у чинній редакції), згідно копії Витягу 174485220 від 19.07.2019 року власником виступає фізична особа, що не узгоджується з даними заявами на видачу дозволу, чим порушено вимоги ч. 4 ст. 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ; - неможливо встановити дотримання вимог п.1 містобудівних умов та обмежень щодо максимально допустимої висоти будівель та споруд, яка повинна складати 8,7м, фактична висота асфальтозмішувальної установки ДС-1858 не вказана, чим не дотримано вимоги п.6 Додатку 9 3 до Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №466; - при проектуванні не виконано вимоги п. 8.6.2. ДБН В.2.2.-40:2018 Громадські будинки та споруди. Основні положення - не влаштовано ліфт чи комплектуючі заходи; - при проектуванні не виконано вимоги п.5.4.1. ДБН В.2.2.- 40:2018 Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення - не влаштовано на автостоянці місця для транспорту осіб з інвалідністю. Враховуючи вищенаведене, вважають, що прийняте рішення головним інспектором, відповідає встановленому Порядку № 466, а тому відсутні порушення збоку Державної архітектурно - будівельної інспекції України під час розгляду та прийняття рішення щодо відмови у видачі дозволу.

19 травня 2021 року представником позивача на електронну адресу суду надіслано відповідь на відзив в якому зазначають, що орган державного архітектурно-будівельного контролю забезпечує архівування та зберігання поданого пакета документів , а територіальні органи Держсервісбуду - зберігання поданого пакета документів до передачі до відповідного територіального органу ДІМ. Тому, у відповідача наявні всі документи подані ТОВ ЕЛІТКОМБУД , а їх ніби то передача до ЦНАП не ґрунтується на нормах Порядку. ТОВ ЕЛІТКОМБУД вже звергалося до Державної архітектурно-будівельної інспекції України із заявою про видачу дозволу на виконання будівельних робіт по даному об`єкту на підставі затвердженої проектної документації, однак відповідач отримуючи заяву про видачу дозволів на підставі одних й тих самих документів, встановлює ніби то наявність різних недоліків, що вказує на необ`єктивність суб`єкта владних повноважень.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, однак про час і дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відстеженням із сайту Укрпошта про вручення судової повістки 20 липня 2021 року.

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Під час розгляду справи по суті уповноважений представник позивача - позов підтримав повністю, просив суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.

2. Обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що ТОВ ЕЛІТКОМБУД 19 листопада 2020 року звернулося до Державної архітектурно-будівельної інспекції України із заявою про видачу дозволу на початок будівельних робіт по об`єкту Будівництво адмінбудівлі та влаштування асфальтозмішувальної установки ДС - 1858 в смт. Буштино, вул. Головна, б/н , клас наслідків СС2 , (а.с. 14-17).

07 грудня 2020 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України винесено рішення № ІУ012201207724 про відмову у видачі дозволу.

У змісті оскаржуваного рішення зазначено, що за результатами розгляду заяви ТОВ ЕЛІТКОМБУД від 19 листопада 2020 року № 40-30/1911-39 та доданих до неї документів установлено, що:

- при проектуванні порушено стадійність проектування, що суперечить вимогам п.11.2 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 № 45 (у чинній редакції);

- заява на видачу дозволу оформлена з порушенням вимог додатку 10 до Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №466 (у чинній редакції), а саме, не повністю зазначено інформацію про місце розташування об`єкта будівництва (кадастровий номер); не зазначено відомості про дату і номер наказу про присвоєння адреси об`єкту будівництва, найменування органу, який його прийняв;

- не надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме маймо щодо наявного права власності або землекористування земельною ділянкою, чим порушено вимоги додатків 9 1 , 10 до Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №466 (у чинній редакції), згідно копії Витягу 174485220 від 19.07.2019 року власником виступає фізична особа, що не узгоджується з даними заяви на видачу дозволу, чим порушено вимоги ч.4 ст.26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ;

- неможливо встановити дотримання вимоги п.1 містобудівних умов та обмежень щодо максимально допустимої висоти будівель та споруд, яка повинна складати 8,7м, фактична висота асфальтозмішувальної установки ДС-1858 не вказана, чим не дотримано вимоги п. 6 Додатку 9 3 до Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №466;

- при проектуванні не виконано вимоги п.8.6.2 ДБН В.2.2-9:2018 Громадські будинки та споруди. Основні положення - не влаштовано ліфт чи компенсуючі заходи;

- при проектуванні не виконано вимоги Основні положення - не влаштовано на автостоянці місця для транспорту осіб з інвалідністю, (а.с. 82).

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом

Відповідно до норм статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлено Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI від 17 лютого 2011 року (далі - Закон України № 3038-VI).

Статтею 26 Закону України №3038-VI встановлено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

4 -1 ) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування);

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Відповідно до частин першої, другої статті 34 Закону України №3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після:

1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;

3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України №3038-VI право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

За наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається (частина друга статті 37 Закону України №3038-VI ).

Механізм набуття права на виконання підготовчих та будівельних робіт визначає Порядок виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2015 року № 747, далі - Порядок №466).

Відповідно до частини 4 статті 37 Закону України №3038-VI відмова у видачі дозволу на виконання будівельних робіт видається заявнику в письмовому вигляді з відповідним обґрунтуванням у строк, передбачений для видачі дозволу.

Підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є:

1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу;

2) невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

3) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

4) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України «Про оцінку впливу на довкілля» .

Рішення про видачу або анулювання дозволу на виконання будівельних робіт може бути розглянуто у порядку нагляду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (без права видачі дозволу), або оскаржено до суду.

Відповідно до пунктів 30, 31 Порядку №466 підставою для відмови у видачі дозволу є:

невідповідність цільового призначення земельної ділянки;

наявність у поданих документах порушень містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, зокрема дотримання вимог висотності (блакитна лінія), щільності населення, планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони), дотримання охоронних зон об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури та об`єктів підвищеної небезпеки (червоні та жовті лінії), а також зелених насаджень (зелена лінія).

У разі прийняття рішення про відмову у видачі дозволу орган державного архітектурно-будівельного контролю надсилає замовнику (його уповноваженій особі) протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви відмову в паперовій або електронній формі через електронний кабінет з обґрунтуванням причин за формою, наведеною у додатку 11 до цього Порядку.

Замовник може після усунення недоліків, що спричинили прийняття рішення про відмову у видачі дозволу, повторно звернутися до органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо видачі дозволу.

Рішення про відмову у видачі дозволу оприлюднюється на офіційному веб-сайті відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю протягом одного робочого дня після його прийняття.

Так, однією з підстав для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, слугувало, що при проектуванні порушено стадійність проектування, що суперечить вимогам п.11.2 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 № 45 (у чинній редакції), на що суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 45 Генпроектувальник (проектувальник) і замовник визначають клас наслідків (відповідальності) об`єкта (об`єктів, що входять до складу комплексу (будови)), на підставі якого встановлюється кількість стадій проектування.

Відповідно до пункту 11.2 даного Порядку № 45 стадії проектування:

1) для об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), а також комплексів (будов), до яких входять лише об`єкти з незначними наслідками (СС1), проектування може здійснюватися: в одну стадію - стадія робочий проект (далі - стадія РП) або у дві стадії - для об`єктів невиробничого призначення - стадія ЕП, а для об`єктів виробничого призначення та лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури - стадія ТЕР та для обох - стадія РП;

2) для об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми наслідками (СС2), а також комплексів (будов), до складу яких входить хоча б один об`єкт, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів із середніми наслідками (СС2), за рішенням замовника проектування може здійснюватися у дві або три стадії: при двостадійному проектуванні: стадія проект (далі - стадія П); стадія робоча документація (далі - стадія Р); при тристадійному проектуванні: для об`єктів невиробничого призначення - стадія ЕП або за відповідним обґрунтованим рішенням замовника стадія ТЕО, а для об`єктів виробничого призначення та лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури - стадія ТЕО та для обох: стадія П; стадія Р;

3) для об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів зі значними наслідками (СС3), а також комплексів (будов), до складу яких входить хоча б один об`єкт, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів із значними наслідками (СС3), проектування виконується в три стадії: для об`єктів невиробничого призначення - стадія ЕП або за рішенням замовника стадія ТЕО, а для об`єктів виробничого призначення та лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури - стадія ТЕО та для обох: стадія П; стадія Р.

З матеріалів справи встановлено, що об`єкт будівництва «Будівництво адмінбудівлі та влаштування асфальтозмішувальної установки ДС - 1858 в АДРЕСА_1 » є об`єктом із середніми наслідками (СС2). Такий клас наслідків визначено позивачем (а.с.14-17).

З наведеного випливає, що для об`єкту з класом наслідків СС2, щодо якого проводилися заходи контролю, проектування здійснюється у дві або три стадії, тому висновки контролюючого органу, щодо вказаного порушення є правомірними та не спростовані позивачем під час судового розгляду.

Також, ще однією з підстав для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, слугувало те, що заява на видачу дозволу оформлена з порушенням вимог додатку 10 до Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №466 (у чинній редакції), а саме, не повністю зазначено інформацію про місце розташування об`єкта будівництва (кадастровий номер); не зазначено відомості про дату і номер наказу про присвоєння адреси об`єкту будівництва, найменування органу, який його прийняв, на що суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 26-3 Закону №3038-VI порядок присвоєння адрес об`єктів нерухомого майна затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок не може передбачати обов`язок фізичних та юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень державних органів, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи.

Відповідно до статті 37 Закону №3038-VI ( у редакції на момент подання заяви про надання дозволу на виконання будівельних робіт) видача дозволу на виконання будівельних робіт здійснюється з використанням Реєстру будівельної діяльності. У заяві про видачу дозволу на виконання будівельних робіт та у Реєстрі будівельної діяльності зазначається, зокрема, така інформація:

1) кадастровий номер земельної ділянки (для земельних ділянок, право власності чи користування на які виникло до 2004 року, а також земель, що використовуються для будівництва об`єктів на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування відповідно до частини четвертої статті 34 цього Закону та частини першої статті 12 -1Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", - за його наявності);

2) реєстраційний номер містобудівних умов та обмежень, технічних умов у Реєстрі будівельної діяльності;

3) реєстраційний номер звіту про результати експертизи проектної документації на будівництво об`єкта в Реєстрі будівельної діяльності;

4) реєстраційний номер енергетичного сертифіката в Реєстрі будівельної діяльності;

5) ідентифікатор об`єкта будівництва (закінченого будівництвом об`єкта) (у заяві про видачу дозволу зазначається для об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор об`єкта будівництва (закінченого будівництвом об`єкта) до подання заяви);

6) відомості про складові частини об`єкта (квартири, вбудовані чи вбудовано-прибудовані житлові та нежитлові приміщення в будинку, будівлі, споруді, гаражні бокси, машиномісця, інші житлові та нежитлові приміщення, які після прийняття об`єкта в експлуатацію є самостійними об`єктами нерухомого майна).

Суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 2124455300:02:002:0056 за адресою: АДРЕСА_1 , з 11 вересня 2018 року , ( а.с.25).

Отже, в силу вимог вищезазначеної норми до заяви, у заявника був відсутній обов`язок щодо зазначення кадастрового номеру земельної ділянки.

Щодо не зазначення відомостей про дату і номер наказу про присвоєння адреси об`єкту будівництва, найменування органу, який його прийняв, то судом встановлено, що за вимогами статті 26 -4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" присвоєння адреси здійснюється за вибором замовника після отримання права на виконання будівельних робіт або після прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію.

Крім того, така вимога статті узгоджується із вимогами частини 3 стаття 37 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності", якою встановлено, що у день виготовлення з використанням Реєстру будівельної діяльності дозволу на виконання будівельних робіт програмні засоби електронної системи забезпечують автоматичне направлення до органу з присвоєння адреси повідомлення про необхідність присвоєння адреси об`єкту нового будівництва.

Таким чином дана підстава для відмови у наданні дозволу є такою, що не ґрунтується на вимогах закону.

Щодо підстави для відмови, у зв`язку із ненаданням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо наявного права власності або землекористування земельною ділянкою, чим порушено вимоги додатків 9 1 , 10 до Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №466 (у чинній редакції), оскільки згідно копії Витягу 174485220 від 19.07.2019 року власником виступає фізична особа, що не узгоджується з даними заяви на видачу дозволу, чим порушено вимоги ч.4 ст.26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , судом встановлено наступне.

Відповідно до частини 4 статті 26 Закону № 3038-VI право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Згідно з частиною 3 статті 37 Закону України № 3038-VI для отримання дозволу подається заява, до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

2) копія розпорядчого документа щодо комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду у разі здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності (замість копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою);

3) проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку;

4) копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника (співвласників), засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації чи капітального ремонту;

5) копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд;

5 -1 ) інформація про інженера-консультанта (у разі його залучення);

6) інформація про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати;

7) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

Копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, копія договору суперфіцію або копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, не подається у разі, якщо державна реєстрація такого права здійснювалася у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У цьому випадку інформація про документ, який посвідчує відповідне речове право, зазначається у заяві про видачу дозволу на виконання будівельних робіт.

Так, відповідно до даних норм, право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Разом з тим, у заявника наявне право не надавати копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, якщо державна реєстрація такого права здійснювалася у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У цьому випадку інформація про документ, який посвідчує відповідне речове право, зазначається у заяві про видачу дозволу на виконання будівельних робіт.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 27 листопада 2018 року, приватним нотаріусом Чербаник Флорином Михайловичем зареєстровано договір оренди зі строком дії до 27.11.2067 року. Відповідно до якого орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 2124455300:02:002:0056 за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, смт. Буштино, вул. Головна, б/н є ТОВ ЕЛІТКОМБУД , (а.с. 26). Крім того, як слідує копії заяви приєднаної до позову, позивач додавав витяг (витяги) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо наявного права власності або землекористування. Вказана обставина відповідачем не спростована, на вимогу суду відповідачем не надано доказів, які саме документи подавались та приєднувались до заяви про видачу дозволу на виконання будівельних робіт.

Отже з аналізу встановлених судом обставин, суд дійшов до висновку що Відповідач у спірному рішенні, посилаючись на неподання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме маймо щодо наявного права власності або землекористування земельною ділянкою, діяв в супереч нормам частини 3 статті 37 Закону України № 3038-VI.

Щодо неможливості встановити дотримання вимоги п.1 містобудівних умов та обмежень щодо максимально допустимої висоти будівель та споруд, яка повинна складати 8,7 м, фактична висота асфальтозмішувальної установки ДС-1858 не вказана, чим не дотримано вимоги п. 6 Додатку 9 3 до Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №466, суд вважає за необхідне зазначити, що даний додаток 9 3 є чек-листом перевірки посадовою особою Держсервісбуду документів для отримання дозволу на початок виконання будівельних робіт для нового будівництва, реконструкції та капітального ремонту об`єкта будівництва та заповнюється безпосередньо відповідачем, тому зазначення такої підстави, як недотримання вимоги п. 6 Додатку 9 3 в оскаржуваному рішенні є протиправною.

Ще однією із підстав для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, відповідач зазначив, що при проектуванні не виконано вимоги п.8.6.2 ДБН В.2.2-9:2018 - не влаштовано ліфт чи компенсуючі заходи, з огляду на що, судом встановлено.

Відповідно до пункту 1.1-1.2 ДБН В.2.2-9:2018 такі поширюються на проектування нових і реконструкцію існуючих будинків, споруд та комплексів громадського призначення (далі - громадських будинків) з умовною висотою до 73,5 м (включно), а також вбудовано-прибудованих приміщень громадського призначення. Вимоги цих Норм є обов`язковими для юридичних та фізичних осіб - суб`єктів інвестиційної діяльності на території України незалежно від форм власності та відомчої належності.

Відповідно до пункту 3.6 ДБН В.2.2-9:2018 Громадські будинки та споруди загальна назва будинків і приміщень, які призначені для розміщення закладів, підприємств, організацій, які надають послуги фізичним особам (населенню) або юридичним особам (громаді та державі).

Відповідно до пункту 8.6.2 ДБН В.2.2-9:2018 Громадські будинки та споруди. Основні положення у громадських будинках і спорудах слід встановити ліфти: а) пасажирські, починаючи з будинків заввишки 2 поверхи і вище.

Відповідно до примітки 2 встановлення ліфтів необов`язково в двоповерхових будинках у разі обладнання пандуса з ухилом не більше 8% або підйомниками з платформою для вертикального переміщення осіб у кріслах колісних згідно з ДБН В.2.2.-40.

Таким чином, встановлення ліфтів не є обов`язковим у разі обладнання пандуса з ухилом не більше 8% або підйомниками з платформою для вертикального переміщення осіб у кріслах колісних згідно з ДБН В.2.2.-40, тому такі порушення зазначені відповідачем є безпідставними, а рішення в цій частині також є протиправним та підлягає скасуванню .

Щодо порушень при проектуванні вимог п.5.4.1 ДБН В.2.2-40:2018 Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення , а саме не влаштовано на автостоянці місця для транспорту осіб з інвалідністю, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Поняття інклюзивність будівель і споруд - це комплекс архітектурно-планувальних, інженерно-технічних, ергономічних, конструкційних і організаційних заходів для забезпечення доступності будівель і споруд, у яких кожна особа, незалежно від віку, статі, інвалідності, функціональних порушень рівня комунікативних можливостей або обставин, може відчувати себе безпечно і комфортно без сторонньої допомоги і в міру своїх можливостей.

Відповідно до пункту 5.4.1. ДБН В.2.2-40:2018 Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення на відкритих індивідуальних автостоянках біля закладів обслуговування слід виділити не менше 10% місць (але не менше одного місця) для транспорту осіб з інвалідністю. Ці місця повинні позначатися дорожніми знаками та горизонтальною розміткою відповідно до Правил Дорожнього руху з піктограмами міжнародного символу доступності. Місця для паркування особистого автотранспорту осіб з інвалідністю або транспорту, який перевозить осіб з інвалідністю, рекомендується розміщувати поблизу входу до будівель і споруд, але не далі ніж 50 м. Ширина зони для паркування автомобіля особи з інвалідністю повинна бути не менше ніж 3,5 м.

Відповідно до пункту 4 містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва від 04.10.2019 року № 01-13/24 зобов`язано проектом врахувати вимоги ДБН В.2.2-40:2018 Будинки і споруди, Інклюзивність будівель і споруд , (а.с. 18-19), тому такі висновки відповідача суд розцінює як передчасні, оскільки оцінка таким діям може бути надана відповідачем при здійсненні заявником будівництва та на стадії перевірки виконання умов проекту, щодо дотримання вимог п.5.4.1 ДБН В.2.2-40:2018 Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення , в частині влаштуванню на автостоянці місця для транспорту осіб з інвалідністю. Однак, зазначена Державно-архітектурно-будівельною інспекцією обставина є передчасною, та не може служити підставою для відмови у видачі дозволу.

Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що рішення про відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт № ІУ012201207724 від 07 грудня 2020 року Державної архітектурно-будівельної інспекції України не відповідає встановленим у частині другій статті 2 КАС України критеріями правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування протиправного рішення суб`єкта владних повноважень.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Матеріалами справи встановлено, що саме у зв`язку з прийняттям відповідачем рішення про відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт № ІУ012201207724 від 07 грудня 2020 року права позивача були порушені, а тому визнання лише протиправним спірного рішення або визнання протиправними дії відповідача щодо видачі такого рішення не призведе до належного відновлення прав позивача.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, враховуючи всі обставини встановлені під час розгляду даної справи, з метою належного захисту прав позивача, та виключення необхідності його повторного звернення до суду у подальшому, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправним та скасування рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України про відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт № ІУ012201207724 від 07 грудня 2020 року

Щодо позовної вимоги зобов`язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України видати ТОВ "ЕЛІТКОМБУД" дозвіл на виконання будівельних робіт щодо об`єкта будівництва «Будівництво адмінбудівлі та влаштування асфальтозмішувальної установки ДС - 1858 в смт. Буштино, вул. Головна, б/н» , судом встановлено наступне.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Між тим, видача дозволу на виконання будівельних робіт є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Також судом було враховано висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 20.10.2011 р. по справі «Рисовський проти України» , в якому ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування» , зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Згідно зі статтею 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Крім того, перевіряючи оскаржуване рішення суд також зазначає, що відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, застосування у даній справі способу захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання відповідача видати дозвіл є втручанням в його дискреційні повноваження.

В даному випадку належним способом захисту порушених прав позивача є саме зобов`язання Державної архітектурно-будівельної інспекції України повторно розглянути заяву від 19 листопада 2020 року № 40-30/1911-39 ТОВ "ЕЛІТКОМБУД" про надання дозволу на виконання будівельних робіт за об`єктом будівництва «Будівництво адмінбудівлі та влаштування асфальтозмішувальної установки ДС - 1858 в смт. Буштино, вул. Головна, б/н.» з урахуванням висновків суду.

Разом з тим, у рішенні від 30.01.2003 р. № 3-рп/2003 Конституційний Суд України зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Надаючи оцінку доводам позивача, суд приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…» .

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак, враховуючи вищевикладене, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при поданні адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 6 810,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 826 від 14 січня 2021 року, (а.с.32).

Таким чином, вказана сума судового збору підлягає стягненню пропорційно до задоволених вимог.

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу вказаної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов`язком суду. Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних обставин та обґрунтованих сумнівів на користь ймовірного невиконання рішення суду відповідачем, що підтверджені належними та допустимими доказами.

У якості обставин, що можуть свідчити про невиконання рішення суду відповідачем-суб`єктом владних повноважень потрібно розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Зазначивши у прохальній частині позовної заяви про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення позивач не навів аргументованих доводів та не надав доказів того, що дане рішення суду буде відповідачем не виконане, у зв`язку з чим своєчасно у межах розумних строків не будуть поновлені його права. Тому, дане клопотання позивача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТКОМБУД» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними дій, рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України про відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт № ІУ012201207724 від 07 грудня 2020 р.

3. Зобов`язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України повторно розглянути заяву ТОВ "ЕЛІТКОМБУД" про надання дозволу на виконання будівельних робіт за об`єктом будівництва «Будівництво адмінбудівлі та влаштування асфальтозмішувальної установки ДС - 1858 в смт. Буштино, вул. Головна, б/н.» з урахуванням висновків суду.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТКОМБУД» (90556, Закарпатська область, Тячівський район, смт. Буштино, вул. Головна, б/н, код ЄДРПОУ 32764670) за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України (01133, м. Київ, бул. Л.Українки, 26, код ЄДРПОУ 37471912) понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 270 гривень (дві тисячі двісті сімдесят гривень, 00 коп.).

5. В решті вимог позовної заяви - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

СуддяТ.В.Скраль