Справа №757/26619/21-к Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження №11-сс/824/3829/2021 Доповідач ОСОБА_2
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 липня 2021 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
адвоката, який діє в інтересах
власника майна ОСОБА_7 ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали клопотання за апеляційною скаргою адвоката, який діє в інтересах власника майна ОСОБА_7 ОСОБА_9 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 червня 2021 року, якою накладено арешт на майно в рамках кримінального провадження №42021100000000038 від 19.01.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України,
В С Т А Н О В И Л А :
20 травня 2021 року до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , про накладення арешту на майно, в рамках кримінального провадження №42021100000000038 від 19.01.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, а саме на виявлені та вилучені в ході проведення обшуку нежитлових приміщень, які фактично використовуються ТОВ «РБС-ТЕХ» за адресою: м. Київ, вул. Академіка Вільямса, буд.2-б (цокольний та перший поверх), грошові кошти (дозвіл на вилучення яких прямо не надано ухвалою суду) у сумі: 1558000,00 (один мільйон п`ятсот п`ятдесят вісім тисяч) гривень, 10000 (десять тисяч) доларів США, 22600 (двадцять дві тисячі шістсот) Євро.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 червня 2021 року вказане клопотання задоволено та накладено арешт на грошові кошти виявлені та вилучені в ході проведення обшуку за адресою: м. Київ, вул. Академіка Вільямса, буд.2-б (цокольний та перший поверх). Обґрунтовуючи своє рішення слідчий суддя зазначив, що накладення арешту застосовується з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
На вказану ухвалу слідчого судді адвокат, який діє в інтересах власника майна ОСОБА_7 ОСОБА_9 , подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з ухвалою слідчого судді, вважає її безпідставною та стверджує, що вилучені у ОСОБА_7 кошти не мають ніякого відношення до кримінального провадження та не можуть бути речовими доказами, так як вилучені кошти є власністю ОСОБА_7 , їх він отримав у спадок від матері та зберігав їх за місцем роботи, оскільки в офісному приміщенні є сейф та цілодобова охорона. При цьому, прокурор не довів наявність ризиків, що вилучені кошти можуть бути приховані, пошкоджені чи відчужені власником майна, а також, на яку суму грошових коштів недоотримав бюджет внаслідок незаконних дій службових осіб ТОВ «РБС-ТЕХ», і чи є вказана сума співмірною з вилученою під час обшуку грошовою сумою, а слідчий суддя в свою чергу, не дослідив ці обставини. Тому, просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити прокурору у задоволенні клопотанні про арешт майна.
Заслухавши:
доповідача суддю апеляційного суду;
прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги адвоката, ухвалу слідчого судді просив залишити без змін, як законну та обґрунтовану;
адвоката, який діє в інтересах власника майна ОСОБА_7 ОСОБА_8 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив задовольнити її у повному обсязі;
ознайомившись з матеріалами клопотання та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст.94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Належні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається, зокрема з метою забезпечення: збереження речових доказів.
Згідно положень ч.3 ст.170 КПК України, випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.84 КПК України речові докази є одним із процесуальних джерел доказів.
Частина 1 ст.98 КПК України регламентує, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Посилаючись у клопотанні на необхідність накладення арешту на грошові кошти, що були виявлені та вилучені в ході проведення обшуку нежитлових приміщень, які фактично використовуються ТОВ «РБС-ТЕХ» за адресою: м. Київ, вул. Академіка Вільямса, буд.2-б, прокурор повинен був зазначити, яке відношення дане товариство має до вчинення кримінального правопорушення, посилаючись при цьому на докази на підтвердження зазначеного.
Жодних об`єктивних даних, які б підтверджували, що вказані грошові кошти у сумі 1558000,00 гривень, 10000 доларів США, 22600 Євро, які були виявлені та вилучені в ході проведення обшуку нежитлових приміщень, які фактично використовуються ТОВ «РБС-ТЕХ» за адресою: м. Київ, вул. Академіка Вільямса, буд.2-б (цокольний та перший поверх), були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, колегія суддів з наданих до суду матеріалів провадження не вбачає.
Прокурором, який звернувся до суду з клопотанням не вказано, у який спосіб та для з`ясування яких обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні можливе використання у якості речового доказу арештованого майна.
Не містить таких даних щодо обставин кримінального провадження і оскаржувана ухвала слідчого судді.
Постанова старшого слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_10 від 14.05.2021 року про визнання грошових коштів речовими доказами, ґрунтується фактично на тому, що зазначені грошові кошти, що були вилучені за адресою: м. Київ, вул. Академіка Вільямса, буд.2-б (цокольний та перший поверх), в ході проведення обшуку нежитлових приміщень, які фактично використовуються ТОВ «РБС-ТЕХ», можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Однак, будь - яких підтверджень тому, що вказані грошові кошти були набуті кримінально протиправним шляхом або отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, тобто відповідають вимогам ст.98 КПК України постанова слідчого не містить.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України,у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:
1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;
2) перелік і види майна, що належить арештувати;
3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;
4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Проте, в порушення вказаних вимог, прокурором не було долучено до клопотання дані, які би давали достатньо підстав вважати, що таке застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна є необхідним у вказаному кримінальному провадженні.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що прокурором не було доведено необхідність накладення арешту на вищевказані грошові кошти з метою збереження речових доказів, не вказано, у який спосіб та для з`ясування яких обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні можливе використання вказаного майна.
Прокурор таслідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, в порушення ст.ст.171, 173 КПК України, не оцінили розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна дляйого власника.
Враховує колегія суддів і наявний в матеріалах провадження витяг з ЄРДР, з якого вбачається, що інформація про вчинення злочину до ЄРДР внесена щодо юридичних осіб, зокрема щодо ТОВ «РБС-ТЕХ», директором якої є ОСОБА_7 , проте ні слідчим ні прокурором не доведено, що грошові кошти на які накладено арешт належать саме вказаному товариству, та не є власністю ОСОБА_7 , при цьому ОСОБА_7 не є підозрюваним у даному кримінальному провадженні.
Також, колегія суддів звертає увагу, що інформація до ЄРДР про вчинення юридичними особами злочину, у тому числі і ТОВ «РБС-ТЕХ», внесена за ч.3 ст.212 КК України, що не узгоджується з положеннями ст.96-3 КК України, якою передбачені підстави для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру, тобто злочини передбачені ст.212 КК України не входять до переліку ст.96-3 КК України.
За положеннями ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
З матеріалів судового провадження вбачається, що накладення арешту навказані грошові кошти, що були виявлені та вилучені в ході проведення обшуку нежитлових приміщень, які фактично використовуються ТОВ «РБС-ТЕХ» за адресою: м. Київ, вул. Академіка Вільямса, буд.2-б (цокольний та перший поверх), не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власника майна потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на вилучене майно з метою забезпечення збереження речових доказів.
На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про неповноту та однобічність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як незаконна, а апеляційна скарга адвоката ОСОБА_9 задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора за недоведеності необхідності арешту майна.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.309, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу адвоката, який діє в інтересах власника майна ОСОБА_7 ОСОБА_9 , задовольнити.
Ухвалу слідчого суддіПечерського районного суду м. Києва від 03 червня 2021 року, якою накладено арешт на майно в рамках кримінального провадження №42021100000000038 від 19.01.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, а саме на виявлені та вилучені в ході проведення обшуку нежитлових приміщень, які фактично використовуються ТОВ «РБС-ТЕХ» за адресою: м. Київ, вул. Академіка Вільямса, буд.2-б (цокольний та перший поверх), грошові кошти (дозвіл на вилучення яких прямо не надано ухвалою суду) у сумі: 1558000,00 (один мільйон п`ятсот п`ятдесят вісім тисяч) гривень, 10000 (десять тисяч) доларів США, 22600 (двадцять дві тисячі шістсот) Євро, скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотанняпрокурора Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , про накладення арешту на майно, в рамках кримінального провадження №42021100000000038 від 19.01.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, а саме на виявлені та вилучені в ході проведення обшуку нежитлових приміщень, які фактично використовуються ТОВ «РБС-ТЕХ» за адресою: м. Київ, вул. Академіка Вільямса, буд.2-б (цокольний та перший поверх), грошові кошти (дозвіл на вилучення яких прямо не надано ухвалою суду) у сумі: 1558000,00 (один мільйон п`ятсот п`ятдесят вісім тисяч) гривень, 10000 (десять тисяч) доларів США, 22600 (двадцять дві тисячі шістсот) Євро.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
СУДДІ:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 20.07.2021 |
Оприлюднено | 31.01.2023 |
Номер документу | 98679239 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Злочини у сфері господарської діяльності |
Кримінальне
Київський апеляційний суд
Слива Юрій Михайлович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні