Постанова

від 30.07.2021 по справі 420/897/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/897/20 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Димерлія О.О.,

суддів: Танасогло Т.М. , Єщенка О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Держпраці в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 року та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 року у справі № 420/897/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЄС ГРУП" до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказу, постанови про накладення штрафу, стягнення моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЄС ГРУП" звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпраці в Одеській області Про проведення інспекційного відвідування від 27.09.2019р. №1773;

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОД1059/1742/НП/СПТД-ФС від 07.11.2019р.

- стягнути з Головного управління Держпраці в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЄС ГРУП" моральну шкоду в сумі 250000грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що відповідачем не підтверджено наявності інформації, яка б надавала змогу встановити її зміст та відношення до ТОВ "ДЄС ГРУП", у зв`язку з чим оскаржуваний наказ Про проведення інспекційного відвідування від 27.09.2019р. №1773 прийнято неправомірно. Як зазначав позивач, оскільки безпосередньо на офіційному веб-сайті Держпраці рішення Мінсоцполітики про затвердження форми акта інспекційного відвідування не оприлюднено ТОВ "ДЄС ГРУП" мало право не допускати фахівців відповідача до проведення інспекційного відвідування. Також, позивач стверджував про відсутність у Чапликіна повноважень на отримання поштової кореспонденції, оскільки він не є уповноваженою особою або працівником ТОВ "ДЄС ГРУП". Крім того, позивач акцентував увагу суду першої інстанції, що акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ОД/1059/1742/НД/АВ від 01.10.2019р. та вимогу про надання документів №ОД1059/1742/ПД від 01.10.2019р. він не отримував. У зв`язку з чим, ТОВ "ДЄС ГРУП" не було відомо про наявність обов`язку з надання до ГУ Держпраці в Одеській області інформації та документів. При цьому, у позивача наявні усі документи, ведення яких передбачено законодавством про працю. Як стверджував позивач, під час здійснення інспекційного відвідування та складанні акта про неможливість проведення інспекційного відвідування №ОД/1059/1742/НП від 08.10.2019р. відповідач керувався положеннями законодавства, які були нечинними. До того ж, ГУ Держпраці в Одеській області порушено право ТОВ "ДЄС ГРУП" на участь під час прийняття спірної постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОД1059/1742/НП/СПТД-ФС від 07.11.2019р. Також, позивач вказує на завдання йому моральної шкоди на суму 250000грн.

Відповідач з позовними вимогами не погоджувався з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву зазначаючи, що наказ Головного управління Держпраці в Одеській області Про проведення інспекційного відвідування від 27.09.2019р. №1773 містив усі передбачені законодавством вимоги. Також, відповідач зазначав, що ТОВ "ДЄС ГРУП" повідомлено про мету відвідування шляхом пред`явлення для ознайомлення службового посвідчення інспектора праці направлення на проведення інспекційного відвідування. У присутності директора ТОВ "ДЄС ГРУП" Шевченка Б.П. було залишено копію направлення на здійснення інспекційного відвідування від 27.09.2019р. №14/01-29-3449 та перелік документів, які необхідно надати для ознайомлення інспектору праці. Однак, станом на 01.10.2019р. жодні документи, необхідні для здійснення інспекційного відвідування, до Головного управління Держпраці в Одеській області не надходили. Допуск інспекторів праці для ознайомлення з інформацією та документами ведення яких передбачено законодавством про працю керівником Товариства або іншою уповноваженою особою не передбачено. Крім того, відповідач акцентував увагу на дотриманні усіх законодавчих приписів щодо направлення відповідного акту та вимоги про надання документів. Як стверджував відповідач, наказ Міністерства соціальної політики України №1338 від 18.08.2017р., яким було затверджено форми документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів, на день проведення інспекційного відвідування був чинним. На думку контролюючого органу, ГУ Держпраці в Одеській області дотримано всіх вимог передбачених Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013р. №509. Також, відповідач вказував на відсутність законодавчо передбачених підстав для стягнення моральної шкоди.

У відповіді на відзив позивач зазначав, що у заяві ОСОБА_1 від 25.09.2019р. не зазначено, що діями ТОВ "ДЄС ГРУП" було порушено її права чи інтереси або спричинено шкоду її життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави. Означене свідчить про відсутність законодавчо передбачених підстав для проведення інспекційного відвідування. До того ж, направлення на здійснення інспекційного відвідування від 27.09.2019р. №15/01-29-3449 не містить даних щодо форми заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо), підстав для здійснення заходу, а також повного зазначення ім`я та по батькові посадової особи, що його підписала. Також, на думку позивача, відеофіксація фахівцями контролюючого органу здійснювалася з порушенням вимог чинного законодавства, а тому відеозапис є недопустимим доказом.

Згідно із поданими відповідачем до суду першої інстанції запереченнями, ч.1 ст.6 Закону України Про основні заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності не поширюється на ГУ Держпраці в Одеській області під час проведення інспекційного відвідування. Законом у сфері законодавства про працю, який встановлює особливості здійснення нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення є Кодекс Законів про працю України. Як стверджував відповідач, позаплановий захід державного контролю за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування проводився на підставі наказу ГУ Держпраці в Одеській області Про проведення інспекційного відвідування від 27.09.2019р. №1773 та відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. № 823, зокрема, за результатами аналізу інформації отриманої із джерел, зазначених у пунктах 1, 2, 4-7 цього пункту. Також, на думку відповідача, направлення на здійснення інспекційного відвідування містить усі необхідні відомості, які передбачено ч.3 ст.7 Закону України Про основні заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , та підстави здійснення позапланового заходу. Крім того, як зазнав відповідач, ані Закон України Про основні заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , ані Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. № 823, не вимагає реєстрації пристрою, не зазначає вид пристрою, а також не містить в собі інформації щодо необхідності документів, які б підтверджували його придбання. Як стверджував відповідач, Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013р. №509, на ГУ Держпраці в Одеській області покладено лише обов`язок повідомляти суб`єктів господарювання про дату одержання документів необхідних для розгляду справи про накладення штрафу.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 року у справі №420/897/20 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю ДЄС ГРУП - задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано постанову про накладення штрафу №ОД1059/1742/НП/СПДТ-ФС від 07.11.2019 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Задовольняючи адміністративний позов частково судом першої інстанції вказано на те, що головні інспектори Волкова О.С. та Варава О.О. 30.09.2019 року прибули за місцем здійснення господарської діяльності позивача з інспекційним відвідуванням. Будь-яких дій щодо інспекційного відвідування не здійснили, не вимагали надати місце для перевірки, та документи. Згідно відео фіксації будь-яких вимог не пред`являлось суб`єкту відвідування, відповідно він не відмовляв та не здійснював будь-яких перешкод інспекторам. Інспекційне відвідування 30.09.2019 року, яке відображене на відео фіксації полягало у тому, що представнику позивача надано направлення, пред`явлено посвідчення, залишено лист з переліком документів, які інспектор з її слів буде чекати за місцем своєї роботи. 01.10.2019 року посадові особи ГУ Держпраці інспекційне відвідування за місцем здійснення господарської діяльності позивача не здійснювали, проте складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 01.10.2019 року №ОД1059/1742/НД/АВ. Також, акт та Вимога від 01.10.2019 року, які було направлено позивачу поштою, ним не отримувались. Крім того, окружним адміністративним судом зазначено, що несвоєчасне повідомлення про розгляд справи позбавило позивача можливості надати будь-які документи, пояснення щодо складених актів, які стали підставою для застосування штрафу. Як зазначено судом першої інстанції, штраф на підставі абз.7 ч.2 ст.265 КЗпП України може бути накладений лише при сукупності наявності умов, викладений в абз.2 та абз 6. ч.2 ст.265 КЗпПУ, а саме: недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні; таке недопущення повинно відбутися з питань перевірки фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків. Однак, означені умови у межах спірних правовідносин відсутні.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2021р. у справі №420/897/20 заяву товариства з обмеженою відповідальністю ДЄС ГРУП - задоволено.

Прийнято по справі №420/897/20 додаткове рішення, яким стягнуто з Головного управління Держпраці в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю ДЄС ГРУП витрати зі сплати професійної правничої допомоги у розмірі 10000грн.

Не погодившись з вищеозначеним рішенням окружного адміністративного суду в частині задоволення позовних вимог Головним управлінням Держпраці в Одеській області подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а тому, на думку відповідача, оскаржуване рішення в означеній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому, вимоги апеляційної скарги відповідача належним чином не обґрунтовано, із зазначенням у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження судом першої інстанції доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, а зміст апеляційної скарги дублює зміст відзиву на позовну заяву та письмових заперечень (т.І а.с.71-77, т.І а.с.185-188, т.ІІІ а.с.163-169).

Скориставшись наданим приписами чинного процесуального законодавства правом позивачем до суду апеляційної інстанції подано відзив на апеляційну скаргу, зміст якого дублює обґрунтування позовної заяви, відповіді на відзив та письмових пояснень (т.І а.с.1-6, т.І а.с.120-122, т.І а.с.193-194). Також, в означеному відзиві на апеляційну скаргу ТОВ ДЄС ГРУП викладено прохання стягнути з Головного управління Держпраці в Одеській області судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, понесені в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 6000грн.

Не погодившись із додатковим рішенням окружного адміністративного суду Головним управлінням Держпраці в Одеській області також подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а тому, на думку відповідача, оскаржуване додаткове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ ДЄС ГРУП про розподіл судових витрат.

В обґрунтування вказаної апеляційної скарги відповідач вказував про відсутність законодавчо передбачених підстав для стягнення з Головного управління Держпраці в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю ДЄС ГРУП витрати зі сплати професійної правничої допомоги у розмірі 10000грн.

Скориставшись наданим приписами чинного процесуального законодавства правом позивачем до суду апеляційної інстанції подано відзив на апеляційну скаргу у якому зазначено, що під час винесення додаткового рішення судом першої інстанції оцінено надані позивачем докази та установлено дійсний розмір судових витрат, які підлягають стягненню на користь ТОВ ДЄС ГРУП .

В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги відповідача задоволенню не підлягають, з урахуванням наступного.

Зокрема, колегією суддів установлено, що 01.10.2019р. фахівцем Головного управління Держпраці в Одеській області здійснено спробу провести інспекційне відвідування ТОВ ДЄС ГРУП .

У зв`язку з ненаданням для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містить інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, їх завірених суб`єктом відвідування копій або витягів, Головним управлінням Держпраці в Одеській області складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ОД1059/1742/НД/АВ від 01.10.2019р.

З матеріалів справи убачається, що 01.10.2019р. Головним управлінням Держпраці в Одеській області складено вимогу про надання документів №ОД1059/1742/ПД, якою зобов`язано ТОВ ДЄС ГРУП у строк до 12год. 00хв. 07.10.2019р. надати завірені належним чином копії документів, необхідних для проведення інспекційного відвідування.

Перелік необхідних для проведення інспекційного відвідування документів Головним управлінням Держпраці в Одеській області було визначено у вимозі про надання документів №ОД1059/1742/ПД від 01.10.2019р.

Також, апеляційним судом з`ясовано, що з огляду на відсутність документів, ведення яких передбачено законодавством про працю та неможливість проведення інспекційного відвідування строк проведення інспекційного відвідування зупинено на 8 днів до 10год. 00хв. 08.10.2019р. (включно).

Апеляційним судом установлено, що означену вимогу про надання документів №ОД1059/1742/ПД від 01.10.2019р. Головним управлінням Держпраці в Одеській області на адресу ТОВ ДЄС ГРУП надіслано 01.10.2019р.

При цьому, жодних доказів на підтвердження отримання ТОВ ДЄС ГРУП вимоги Головного управління Держпраці в Одеській області про надання документів №ОД1059/1742/ПД від 01.10.2019р. матеріали справи не містять.

У зв`язку із створенням ТОВ ДЄС ГРУП перешкод у діяльності інспектора праці, шляхом ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування, ненаданням для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містить інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, їх завірених суб`єктом відвідування копій або витягів, ГУ Держпраці в Одеській області 08.10.2019р. складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ОД1059/1742/НП.

Вказаний акт 08.10.2019р. було надіслано на адресу ТОВ ДЄС ГРУП та вручено адресату 10.10.2019р., про що свідчать наявні у матеріалах справи належним чином засвідчені копії інформації про відправлення, опису вкладення, фіскального чека УКРПОШТА від 08.10.2019р. та роздруківки із офіційного сайту УКРПОШТА щодо пошуку поштових відправлень.

Апеляційним судом установлено, що 22.10.2019р. ГУ Держпраці в Одеській області складено повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №15/01-33-94449, яке 23.10.2019р. було надіслано на ім`я керівника ТОВ ДЄС ГРУП ОСОБА_2 .

Колегією суддів з`ясовано, що 07.11.2019р. ГУ Держпраці в Одеській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОД1059/1742/НП/СПТД-ФС, якою, за створення перешкод у діяльності інспекторів праці, шляхом відмови у допуску до проведення інспекційного відвідування на предмет виявлення неоформлених трудових відносин, на ТОВ ДЄС ГРУП накладено штраф у розмірі 417300грн.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-IV, та Законом України «Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» , визначено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. № 823 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до пункту 2 якого заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Перелік підстав для здійснення інспекційних відвідувань наведено у пункті 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. № 823.

Згідно із п.п.8, 9 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. № 823, про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення. На вимогу об`єкта відвідування або уповноваженої ним посадової особи інспектор праці надає копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та вносить запис про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису.

Права інспектора праці визначено пунктом 11 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. № 823, до переліку яких, серед іншого, включено такі:

- під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

- ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги.

Згідно із пунктом 12 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. № 823, вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій або витягів з документів, пояснень, доступу до всіх видів приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання.

Пунктом 16 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. № 823, передбачено, що у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, перевищення строків проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, визначених пунктом 10 цього Порядку, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних підстав, який у разі можливості підписується об`єктом відвідування або іншою уповноваженою ним особою.

Як установлено колегією суддів, на момент складання акта про неможливість проведення інспекційного відвідування №ОД1059/1742/НП від 08.10.2019р., вимога про надання документів № ОД1059/1742/ПД від 01.10.2019р., якою ТОВ ДЄС ГРУП зобов`язано у строк до 12 год. 00 хв. 07.10.2019р. надати до Головного управління Держпраці в Одеській області завірені належним чином копії документів, позивачу вручена не була.

У даному випадку настання в об`єкта відвідування обов`язку із надання до контролюючого органу витребуваних документів передує належним чином повідомлення його про витребування таких документів.

Натомість, у межах спірних правовідносин відсутні докази належного повідомлення уповноваженої особи об`єкту відвідування про витребування документів, а тому кваліфікувати дії ТОВ ДЄС ГРУП як недопущення до проведення перевірки, у даному випадку, неможливо.

Також, суд апеляційної інстанції вважає за доцільне акцентувати уваги на відсутності відомостей щодо повідомлення ТОВ ДЄС ГРУП працівником поштового зв`язку про надходження листа Головного управління Держпраці в Одеській області у якому знаходилась вимога про надання документів № ОД1059/1742/ПД від 01.10.2019р.

До того ж, апеляційним суд зазначає, що визначений інспектором праці у вимозі строк для надання об`єктом відвідування завірених належним чином копій документів об`єктивно не був достатнім для їх надання до контролюючого органу, оскільки 05.10.2019р. та 06.10.2019р. були вихідними днями (субота та неділя відповідно). У даному випадку необхідно також врахувати час, необхідний для доставки органом поштового зв`язку кореспонденції до ТОВ ДЄС ГРУП .

Водночас, є необґрунтованими, на думку колегії суддів, доводи скаржника стосовно того, що під час інспекційного відвідування особисто під відео фіксацію надано перелік документів, які необхідно надати інспекторам праці, оскільки суб`єктом владних повноважень, на виконання вимог ч.2 ст.77 КАС України, до матеріалів справи не надано такого переліку документів, що відповідно позбавляє апеляційний суд можливості надати йому належну оцінку.

Також, колегією суддів установлено, що в акті про неможливість проведення інспекційного відвідування №ОД1059/1742/НД/АВ від 01.10.2019р., вимозі про надання документів від 01.10.2019р. №ОД1059/1742/ПД, акті про неможливість проведення інспекційного відвідування №ОД1059/1742/НП від 08.10.2019р., наявне посилання на Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017р. №295.

Однак, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019р. у справі №826/8917/17 постанову Кабінету Міністрів України Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування Україні від 26.04.2017р. №295 визнано нечинною.

За змістом частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Оскільки постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 р. у справі №826/8917/17 не містить жодних застережень з цього приводу, то постанова Кабінету Міністрів України Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування Україні від 26.04.2017 р. №295 вважається такою, що втратила чинність з дня набрання законної сили цим судовим рішенням, тобто 14.05.2019р.

Отже, в акті про неможливість проведення інспекційного відвідування №ОД1059/1742/НД/АВ від 01.10.2019р., вимозі про надання документів від 01.10.2019р. №ОД1059/1742/ПД, акті про неможливість проведення інспекційного відвідування №ОД1059/1742/НП від 08.10.2019р., наявне посилання на нечинний нормативно-правовий акт.

Між тим, спірну постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОД1059/1742/НП/СПТД-ФС від 07.11.2019р. Головним управлінням Держпраці в Одеській області прийнято на підставі акта про неможливість проведення інспекційного відвідування №ОД1059/1742/НП від 08.10.2019р.

Відтак, з огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком окружного адміністративного суду щодо протиправності спірної постанови Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОД1059/1742/НП/СПТД-ФС від 07.11.2019р. та необхідності її скасування.

Що стосується розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів виходить з такого.

Так, з матеріалів справи убачається, що 25.11.2019 року між Адвокатським об`єднанням ЮРІС ФЕРРУМ (Адвокатське об`єднання) та ТОВ ДЄС ГРУП (Клієнт) укладено договір №25-11/19 про надання правової допомоги, відповідно до п.1.1 якого Клієнт доручає, а Адвокатське обєднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, у адміністративній справі стосовно оскарження рішень та документів, прийнятих під час призначення, у ході та за результатами інспекційного відвідування, проведеного на підставі наказу Головного управління Держпраці в Одеській області про проведенні інспекційного відвідування від 27.09.2019р. №1773 та направлення на здійснення інспекційного відвідування від 27.09.2019р. №15/01-29-3449 (зокрема, але не виключно, наказу, направлення, актів, постанови тощо), що розглядатиметься у Одеському окружному адміністративному суді за участю Клієнта, а Клієнт обов`язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти та оплатити належним чином згідно умов даного Договору надану правову допомогу.

Відповідно до п.4.1 договору про надання правової допомоги від 25.11.2019р. №25-11/19 загальна сума гонорару за цим договором становить 30000грн.

Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що Гніздовська Ганна Михайлівна має право на зайняття адвокатською діяльністю, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №2239 від 13.07.2012р.

Колегією суддів установлено, що за результатами надання правової допомоги сторонами договору про надання правової допомоги від 25.11.2019р. №25-11/19 було підписано акти надання правової допомоги № 1 від 07.12.2020 року, № 2 від 08.04.2021 року, у яких вказано обсяг наданої адвокатським об`єднанням правової допомоги та її вартість.

Згідно із наявними у матеріалах справи платіжним дорученням від 27.11.2019р. №101, дублікатом банківської квитанції від 08.04.2021р. №0.0.2080640339.1, банківськими виписками, ТОВ ДЄС ГРУП сплачено на користь Адвокатського об`єднання ЮРІС ФЕРРУМ грошові кошти за надання професійної правничої допомоги в сумі 30000грн.

Частиною 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність відповідно до статті 1 якого адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; клієнт - фізична або юридична особа, держава, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в інтересах яких здійснюється адвокатська діяльність.

Згідно із статтею 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Із системного аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України убачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Поняття витрати на правову допомогу у даному контексті це витрати, пов`язані з розглядом справи, тобто кількість годин, проведених у судових засіданнях та інші витрати, пов`язані з розглядом справи в суді.

В свою чергу, документами, які підтверджують витрати на правничу допомогу є: договір про надання правової допомоги, в якому повинно бути обов`язково зазначено, в якій справі здійснюється представництво прав та інтересів, розмір гонорару, та порядок його оплати. Копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Довіреність (ордер). Документ, що свідчить про оплату послуг (платіжне доручення, банківська виписка, видатковий касовий ордер). Факт здійснення оплати підтверджує призначення платежу, щоб можливо було визначити, що дані витрати відносяться саме до конкретного договору та справи, а не до будь-якої іншої.

Відповідно до ч.7 ст.134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Однак, у даному випадку, Головним управлінням Держпраці в Одеській області не доведено неспівмірності присуджених Окружним адміністративним судом до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ТОВ ДЄС ГРУП витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, з урахуванням часткового задоволення позову, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції стосовно того, що співмірним розміром судових витрат пов`язаних з витратами на професійну правничу допомогу є 10000грн.

При цьому, на думку колегії суддів, не є обґрунтованими та відповідно не можуть позбавити позивача, визначеного приписами чинного процесуального законодавства, права на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу доводи скаржника стосовно того, що ГУ Держпраці в Одеській області є неприбутковою самоврядною організацією, яка фінансується за рахунок Державного бюджету України.

Також, положення чинного законодавства не пов`язують виникнення у позивача права на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу із законодавчим закріпленням розміру винагороди адвоката за надання правничої допомоги, а також звільненням ГУ Держпраці в Одеській області від сплати судового збору, як і не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку відшкодувати такі витрати.

Стосовно викладеного ТОВ ДЄС ГРУП у відзиві на апеляційну скаргу клопотання про стягнення з Головного управління Держпраці в Одеській області витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000грн., понесених позивачем в ході апеляційного розгляду даної справи, колегія суддів зазначає таке.

Згідно із ч.2 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, вищенаведеними приписами чинного процесуального законодавства наділено суд апеляційної повноваженнями зміну розподілу судових витрат лише у разі зміни судового рішення або ухвалення нового.

Натомість, у даному випадку, апеляційним судом рішення суду першої інстанції залишається без змін.

До того ж, вимоги до відзиву на апеляційну скаргу наведено у статті 304 КАС України, згідно із якою учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Відзив на апеляційну скаргу має містити:

1) найменування суду апеляційної інстанції;

2) ім`я (найменування), поштову адресу особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу, а також номер засобу зв`язку, адресу електронної пошти, за наявності;

3) обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги;

4) у разі необхідності - клопотання особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу;

5) перелік матеріалів, що додаються.

У відзиві на апеляційну скаргу може міститися клопотання особи про розгляд справи за її участі. За відсутності такого клопотання вважається, що особа не бажає брати участі у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

До відзиву на апеляційну скаргу додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності законодавчо передбачених підстав для задоволення, викладеного у відзиві на апеляційну скаргу, клопотання щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці в Одеській області на користь ТОВ ДЄС ГРУП витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000грн., понесених позивачем в ході апеляційного розгляду даної справи.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційних скарг не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваних рішеннях.

За таких обставин, рішення та додаткове рішення суду першої інстанції є законними та обґрунтованими, і доводи відповідача, викладені у скаргах, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи та розподілу судових витрат.

Отже, при ухваленні оскаржуваних рішення та додаткового рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для їх скасування.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Головного управління Держпраці в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 року та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 року у справі № 420/897/20 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач Димерлій О.О. Судді Танасогло Т.М. Єщенко О.В.