Рішення

від 21.07.2021 по справі 754/594/21

БОБРОВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 754/594/21

2/729/202/21 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

21 липня 2021 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі:

судді Бойко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Малюшицької Я.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бобровиця цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги, тим що 18 березня 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір позики викладений у розписці. Згідно з даною розпискою станом на 18.03.2020 року відповідач зобов`язався повернути до 18 жовтня 2020 року 1000 євро та проценти від зазначеної суми у розмірі 540 євро, а також 8500 доларів та проценти від зазначеної суми у розмірі 5325 доларів. Також в даній розписці сторони зафіксували, що відповідач буде повинен буде виплатити 3% від отриманої суми в розмірі за кожен місяць то моменту погашення суми заборгованості.

Відповідно 8500 доларів США в перерахунку за офіційним курсом НБУ (27.09) станом па момент надання позики, а саме лютий місяць 2019 року становить 230 265 грн.

Відповідно 1000 євро в перерахунку за офіційним курсом НБУ (30.15) станом на момент надання позики, а саме 18 квітня 2019 року становить 30 150 грн.

Відповідно 230 265+30 150 = 260 415 гривень.

Таким чином станом на 18.10.2020 року відповідач повинен був повернути боргову суму з відсотками у розмірі 13825 доларів та 1540 Євро.

Відповідно станом на 18.01.2020 року сума заборгованості має становити 14590 доларів та 1630 євро з наступного розрахунку: 1. 8500 доларів*9%=765 доларів; 13825+765=14590 доларів; 2. 1000 євро*9%=90 євро; 1540+90=1630 євро.

Грошові кошти у розмірі 14590 доларів США в перерахунку за офіційним курсом Національного банку України станом на момент надання позики, а саме лютий місяць 2019 року становить 395 243 (14590дол.США (сума боргу)*27.09 грн. (за 1 дол. США)=395 243).

Грошові кошти у розмірі 1630 євро в перерахунку з офіційним курсом Національного банку України станом на момент надання позики, а саме 18 квітня 2019 року становить 49 144 грн. (1630 євро (сума боргу)*30.15 (за 1 євро)= 49144 грн.).

Таким чином станом на 18.01.2020 року відповідач має повернути позивачу суму боргу на загальну суму 444 387 гривень (395243+49144=444387).

У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримала із підстав указаних у ньому, просила його задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні пояснив, що брав кошти у ОСОБА_3 та у розписці зазначив, що від отриманої ним суми буде виплачувати 3% за кожен місяць до моменту погашення суми заборгованості. Звертає увагу суду на те, що частину заборгованості він повернув, але в самій розписці це не зазначив. Не дивлячись на це не заперечує, щоб з нього було стягнуто суму, яку зазначив позивач у позовні заяві.

Суд, заслухавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач зобов`язався повернути до 18 жовтня 2020 року 1000 євро та проценти від зазначеної суми у розмірі 540 євро, а також 8500 доларів та проценти від зазначеної суми у розмірі 5325 доларів. Також в даній розписці сторони зафіксували, що відповідач буде повинен буде виплатити 3% від отриманої суми в розмірі за кожен місяць то моменту погашення суми заборгованості.

Відповідно до вимог ч.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Крім цього, згідно ч.2 ст.14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Суд вважає, що волевиявлення відповідача підтверджується власноруч написаною розпискою.

Згідно ч.1, 2 п.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, тощо. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 1046 ЦК України , за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України , на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України , позикодавець має право на одержання процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України , позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, того самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу .

Відповідно до ст. 625 ЦК України , боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України регламентовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц (провадження № 14-360цс19) зазначено, що: за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) вказано, що: за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки .

Відповідно до зазначених вимог закону, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, згідно умов якого позивач надав у користування відповідачу грошові кошти в обмін на зобов`язання відповідача повернути вказані кошти у визначений строк та сплатити відсотки. Проте дане зобов`язання відповідачем виконано не було.

Звертаючись до суду із вказаним позовом про стягнення боргу за договорами позики, позивач посилався, як на доказ підтвердження отримання відповідачем відповідних сум позики на розписку, оригінали яких знаходяться в матеріалах справи, тому оцінюючи дані боргова розписка, суд визнає їх як належні та допустимі докази на підтвердження існування між сторонами правовідносин, які виникають з договору позики.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи розписка є підтвердженням існування між сторонами договірних зобов`язань й, відповідно, свідчить про існування між сторонами саме укладення договору позики та є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошових сум позичальнику.

Таким чином, позивач довів наявність невиконаних зобов`язань відповідача за борговою розпискою від 18.03.2020, у зв`язку з чим у відповідача створилась заборгованість у розмірі 444 387,00 грн., та надані позивачем докази відповідачем не спростовані.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що відповідач відзив, заперечення проти позову не надав, позовні вимоги визнав, борг не повернув, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ст. 141 ЦПК України , з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним та документально підтверджені судові витрати, а саме - судовий збір в сумі 4443,87 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 526 , 625 , 1046 , 1047 , 1049 , 1050 ЦК України , ст.ст. 10-13 , 141 , 259 , 263-265 , 268 ЦПК України , суд,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_3 суму основного боргу у розмірі 260 415, 00 гривень, суму по відсоткам зобов`язання у розмірі 183 972, 00 гривень, а всього разом 444 387, 00 гривень та 4443,87 гривні в рахунок сплати позивачем судового збору, а всього 448 830,87 гривні.

Позивач - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - ОСОБА_2 (зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції через Бобровицький районний суд.

Суддя В.І.Бойко