Ухвала

від 30.07.2021 по справі 607/9400/17

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/9400/17Головуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В. Провадження № 22-ц/817/664/21 Доповідач - Дикун С.І. Категорія -

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2021 р. м.Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі :

головуючого - Дикун С.І.

суддів - Парандюк Т. С., Храпак Н. М.,

за участі секретаря - Стецюк М.А.

представників сторін: адвоката Вароди П.Б., адвоката - Магдич О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу №607/9400/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 жовтня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , виконавчого комітету Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Служба у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради про поділ майна подружжя, визнання недійсним розпорядження виконавчого комітету Тернопільської міської ради та свідоцтва про право власності на житло, ухваленого суддею Ромазан В.В., повний текст судового рішення складено 25 жовтня 2019 року-

В С Т А Н О В И В:

В липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. В обгрунтування вимог посилався на те, що з 10.06.2011 року він перебував із ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 липня 2017 року - розірвано. За час шлюбу, сторонами придбано легковий автомобіль марки Renault Laguna, 2012 року випуску, який зареєстрований за ОСОБА_2 . Автомобіль придбано у 2016 році в Швейцарії ОСОБА_2 за спільні кошти подружжя, та ввезений в Україну. На даний час, відповідачка обмежує його право на користування даним автомобілем. Враховуючи вищенаведене, вважає, що його ідеальна частка у майні, що є об`єктом права спільної сумісної власності, становить - 1/2, а тому просить стягнути із ОСОБА_2 грошову компенсацію замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно.

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , виконавчого комітету Тернопільської міської ради про поділ майна подружжя, визнання недійсним розпорядження виконавчого комітету Тернопільської міської ради та свідоцтва про право власності на житло .

В обгрунтування вимог вказала, що автомобіль RenaultLaguna , 2012 року випуску, реєстраційний номер належить їй на праві особистої приватної власності, оскільки був придбаний за її особисті кошти, а саме за грошові кошти у розмірі 5 000,00 швейцарських франків, що були подаровані їй сестрою - ОСОБА_3 , яка постійно проживає у Швейцарії, під час її ( ОСОБА_2 ) подорожі до зазначеної країни, а тому він не підлягає поділу. Після укладення шлюбу між нею та ОСОБА_1 , її батько - ОСОБА_4 здійснив роботи з реконструкції однокімнатної кімнати у гуртожитку по АДРЕСА_1 , яку було надано у користування ОСОБА_1 на підставі ордеру від 29 жовтня 2010 року. За рахунок приєднання частини іншої сусідньої кімнати, влаштованння санвузла та кухні було створено однокімнату квартиру площею 28,9 кв. м, у якій вони з відповідачем та неповнолітнім сином ОСОБА_5 проживали до травня 2017 року.

Згідно з розпорядженням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 18 жовтня 2016 року №46945 квартиру АДРЕСА_2 , передано у приватну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_5 та видано свідоцтво про право власності на житло НОМЕР_1 від 18 жовтня 2016 року. Однак у подальшому при здійсненні приватизації зазначеної квартири, вона, як член сім`ї наймача, не була включена до числа осіб, які мають право на участь у приватизації зазначеного житла. За час перебування у шлюбі, ОСОБА_1 набув у власність гараж АДРЕСА_3 та, за рахунок спільних коштів подружжя, був сформований депозитний вклад у відділенні АТ Ощадбанк , відкритий на його ім`я .

Посилаючись на наведене, просила: визнати за нею право особистої приватної власності на автомобіль марки Renault Laguna 2012 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ; визнати недійсним розпорядження виконкому Тернопільської міської ради від 18 жовтня 2016 року № 46945 та свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_4 ; визнати за нею право власності на 1/3 частину цієї квартири; визнати за нею право власності на частину коштів банківського вкладу у відділенні ПАТ "Ощадбанк" відкритому на ім`я ОСОБА_1 ; стягнути з ОСОБА_1 в її користь грошову компенсацію за належну їй 1/2 частину гаражу АДРЕСА_3 .

Рішенням Тернопільського районного суду від 25 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задоволено частково.

Проведено поділ спільного майна подружжя - автомобіля марки "Renault Laguna", 2012 року випуску, кузов № НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 та визнано за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 право власності за кожним на 1/2 ідеальну частку вказаного автомобіля. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину коштів банківського вкладу, який розміщувався у відділенні №10019/02 Філії Тернопільського обласного управління АТ "Ощадбанк" та обліковувався на депозитному рахунку № НОМЕР_5 згідно договору №19847119 від 11.11.2016 року на ім`я ОСОБА_1 на суму 4012 (чотири тисячі дванадцять) доларів США 36 центів, що еквівалентно на момент ухвалення судового рішення по курсу НБ України 100 766 (сто тисяч сімсот шістдесят шість) грн. 85 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у визнанні за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину спірного банківського вкладу, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування вимог вказав, що спірний депозитний вклад був сформований за рахунок коштів, отриманих ним від реалізації автомобіля марки "Шевроле", набутого ним до реєстрації шлюбу в розмірі 4800-4900 доларів США.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 3 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 жовтня 2019 року в частині вирішення вимог щодо банківського вкладу скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у позові до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину банківського вкладу у відділенні Публічного акціонерного товариства "Ощадбанк", внесеного 11 листопада 2016 року на ім`я ОСОБА_1 .

Постановою Верховного Суду від 31 березня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Тернопільського апеляційного суду від 03 березня 2020 року скасовано, направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи в апеляційному суді учасники справи подали до апеляційного суду спільну письмову заяву, в якій зазначили про врегулювання даного спору на основі взаємних поступок та на умовах їм відомих, шляхом укладення мирової угоди від 30 липня 2021 року.

У засіданні апеляційного суду представники сторін підтримали заяву про укладення мирової угоди та просять апеляційний суд її затвердити.

Розглянувши подану мирову угоду, вислухавши думку учасників процесу апеляційний суд вважає що мирова угода підлягає затвердженню.

Мирова угода є договором, який укладається для врегулювання спору шляхом взаємних поступок. Мирова угода укладається сторонами і може стосуватися лише прав та обов`язків сторін та предмета позову.

Згідно з частиною 7 статі 49 ЦПК України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

Умови укладення мирової угоди передбачені статтею 207 ЦПК України.

Так, відповідно до частин 1-4 статі 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються її умови.

Згідно з статтею 373 ЦПК України в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, текст мирової угоди, обговоривши заяву про укладення мирової угоди та закриття провадження у справі, колегія суддів вважає, що мирова угода підлягає затвердженню із закриттям провадження у справі.

Зміст мирової угоди укладеної сторонами передбачає, що: Позивач-Відповідач - ОСОБА_1 , що проживає в АДРЕСА_5 , ІПН НОМЕР_6 , уклали дану мирову угоду у справі № 607/9400/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя на умовах, що викладені нижче.

1. Відповідач-позивач ОСОБА_2 відмовляється від своїх позовних вимог щодо права власності на 1/2 частину коштів банківського вкладу, який розміщувався у відділенні № 10019/02 Філії Тернопільського обласного управління АТ Ощадбанк та обліковувався на депозитному рахунку № НОМЕР_5 згідно договору № 19847119 від 11.11.2016 року.

Відповідач-позивач ОСОБА_2 визнає за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на вказані кошти.

2. Позивач-відповідач ОСОБА_1 відмовляється від своїх позовних вимог щодо поділу автомобіля легкового марки Рено, модель Лагуна 2012 року випуску, державний реєстраційний № НОМЕР_4 .

Позивач-відповідач ОСОБА_1 визнає за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на автомобіль легковий марки Рено, модель Лагуна 2012 року випуску, державний реєстраційний № НОМЕР_4 .

3. Сторони стверджують, що із укладенням даної мирової угоди питання поділу між ними спільного сумісного майна подружжя є вирішеним. Іншого майна або коштів, яке належить до спільної сумісної власності подружжя та може підлягати поділу не має. Будь-яке інше майно, майнові права або кошти, є власністю того із сторін, за ким вони зареєстровані.

Сторони не мають та не матимуть у майбутньому будь-яких майнових та немайнових претензій щодо поділу спільного майна подружжя.

4. Сторони подають дану мирову угоду до Тернопільського апеляційного суду для винесення ухвали про затвердження мирової угоди у відповідності до вимог ст. 207 ЦПК України.

5. Сторони ознайомлені з наслідками укладення мирової угоди в судовому засіданні, передбаченими ст. ст. 255, 256 ЦПК України, а саме : у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Сторони просять провадження у справі закрити. Судові витрати віднести на кожну із сторін в межах понесених у даній справі на момент затвердження мирової угоди.

На переконання апеляційного суду мирова угода не суперечить закону, відповідає вимогам ст. 207 ЦПК України, стосується прав та обов`язків сторін та не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Представникам сторін роз`яснено і вони підтвердили розуміння своїми довірителями положень частини 2 статі 256 ЦПК України, якими передбачено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що подану сторонами мирову угоду слід затвердити, рішення суду першої інстанції визнати нечинним та закрити провадження у даній справі.

Керуючись ст. ст. 206, 207; п.5 ч.1 ст.255; 373,374, 381- 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд ,-

У Х В А Л И В:

Заяву про затвердження мирової угоди задовольнити.

Затвердити мирову угоду, укладену між позивачем-відповідачем ОСОБА_1 та відповідачем-позивачем ОСОБА_2 , у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , виконавчого комітету Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Служба у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради про поділ майна подружжя, визнання недійсним розпорядження виконавчого комітету Тернопільської міської ради та свідоцтва про право власності на житло відповідно до якої:

1. Відповідач-позивач ОСОБА_2 відмовляється від своїх позовних вимог щодо права власності на 1/2 частину коштів банківського вкладу, який розміщувався у відділенні № 10019/02 Філії Тернопільського обласного управління АТ Ощадбанк та обліковувався на депозитному рахунку № НОМЕР_5 згідно договору № 19847119 від 11.11.2016 року.

Відповідач-позивач ОСОБА_2 визнає за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на вказані кошти.

2. Позивач-відповідач ОСОБА_1 відмовляється від своїх позовних вимог щодо поділу автомобіля легкового марки Рено, модель Лагуна 2012 року випуску, державний реєстраційний № НОМЕР_4 .

Позивач-відповідач ОСОБА_1 визнає за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на автомобіль легковий марки Рено, модель Лагуна 2012 року випуску, державний реєстраційний № НОМЕР_4 .

3. Сторони стверджують, що із укладенням даної мирової угоди питання поділу між ними спільного сумісного майна подружжя є вирішеним. Іншого майна або коштів, яке належить до спільної сумісної власності подружжя та може підлягати поділу не має. Будь-яке інше майно, майнові права або кошти, є власністю того із сторін, за ким вони зареєстровані.

Сторони не мають та не матимуть у майбутньому будь-яких майнових та немайнових претензій щодо поділу спільного майна подружжя.

Відповідно до частини 2 статті 256 ЦПК України роз`яснити сторонам, що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , виконавчого комітету Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Служба у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради про поділ майна подружжя, визнання недійсним розпорядження виконавчого комітету Тернопільської міської ради та свідоцтва про право власності на житловизнати нечинним.

Провадження у справі №607/9400/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , виконавчого комітету Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Служба у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради про поділ майна подружжя, визнання недійсним розпорядження виконавчого комітету Тернопільської міської ради та свідоцтва про право власності на житло закрити.

Судові витрати віднести на кожну із сторін в межах, понесених у даній справі на момент затвердження мирової угоди.

Ухвала набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 30 липня 2021 року.

Головуючий Дикун С.І.

Судді: Парандюк Т.С.

Храпак Н.М.