Справа № 629/5221/16-ц
Номер провадження 2/629/6/21
РIШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.07.2021 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Ткаченко О.А., за участю секретарів Авраменко О.С., Торенко Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Лозівський агропромтехсервіс про розірвання договорів оренди земельної ділянки, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ Лозівський агропромтехсервіс про розірвання договорів оренди земельної ділянки, який у подальшому уточнила. Позовна заява мотивована тим, що їй на праві приватної власності, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ХР №073131, виданого 19.02.2003, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №335, належить земельна ділянка площею 9,6382 га, кадастровий номер 6323983000:01:000:0221 розташована на території Миколаївської сільської ради, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЛ №189128, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011067700020, земельна ділянка, площею 7,3904 га, кадастровий номер 6323983000:03:000:0141 розташована на території Миколаївської сільської ради з цільовим призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 03.01.2007 між нею, ОСОБА_1 (орендодавцем) і відповідачем по справі, ТОВ Лозівський агропромтехсервіс (орендарем) був укладений договір №116 оренди земельної ділянки площею 9,6382 га, в тому числі ріллі 9,6382 га, розташованої на території Миколаївської сільської ради Лозівського району Харківської області, зареєстрований в Державному підприємстві Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам в Державному реєстрі земель за №04067700121 від 30.05.2007. 01.01.2011 між нею, ОСОБА_1 (орендодавцем) і відповідачем по справі, ТОВ Лозівський агропромтехсервіс (орендарем) був укладений договір №333 оренди земельної ділянки площею 7,3904 га, в тому числі ріллі 7,3904 га, розташованої на території Миколаївської сільської ради Лозівського району Харківської області, зареєстрований в державному міськрайонному управлінні Держкомзему у м.Лозова і Лозівському районі за №632390004000586 від 02.02.2012. Відповідно до п.1,2.1.,2.3.1. даних договорів позивач надала, а відповідач прийняв в оренду вказані земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком до 31.12.2031. Згідно п.п.3.2.2. договорів оренди земельних ділянок відповідач зобов`язаний використовувати орендовані земельні ділянки з дотриманням умов договору, вимог чинного законодавства земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі, здійснювати комплекс заходів по охороні та раціональному використанню землі. Згідно п.4.3 договорів оренди однією із підстав розірвання договорів є рішення суду на вимогу однієї із сторін у випадку невиконання іншою стороною умов, передбачених цими договорами та чинним законодавством. Пунктом 5 договорів оренди встановлено, що кожна із сторін за невиконання або неналежне виконання договору несе відповідальність, передбачену чинним законодавством України. Як на її думку, відповідач належним чином не обробляє належні їй вищевказані земельні ділянки, з 2009 року по теперішній час засівав їх тільки соняшником та озимою пшеницею, що безумовно їх виснажило та призвело до істотного погіршення стану родючості ґрунту. Таким чином, відповідач діяв всупереч умовам договорів оренди земельних ділянок від 03.01.2007 та 01.01.2011, положенням діючого законодавства і такі його дії призвели до істотного погіршення стану родючості ґрунту, просила розірвати укладені між нею і відповідачем договори оренди земельної ділянки №116 від 03.01.2007 та №333 від 01.01.2011, стягнути з відповідача на її користь судові витрати по справі.
Позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, представник позивача адвокат Остапуля Н.П. в судовому засіданні на задоволенні уточнених позовних вимог наполягала, з наведених у позові підстав, надала відповідь на відзив відповідача, згідно якого доводи відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що на час укладання сторонами по справі спірних договорів оренди земельних ділянок законодавство не вимагало розроблення та затвердження проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь є недоречним, оскільки позивач не пов`язує свої позовні вимоги з наявністю або відсутністю таких проектів землеустрою. За ухвалою суду по даній справі була призначена судова еколого-грунтознавча експертиза, згідно висновку якої стан родючості ґрунту земельної ділянки загальною площею 9,6382 га з кадастровим номером 6323983000:01:000:0221 знаходяться на низькому рівні із ознаками деградації (виснаження) за вмістом гумусу, рухомого фосфору та калію, а земельної ділянки загальною площею 7,3904 га з кадастровим номером 6323983000:03:000:0141 - на середньому рівні із ознаками деградації (виснаження) за вмістом гумусу в ґрунті. Враховуючи дані агрохімічних показників за 2009 рік, зазначені в листі Харківської філії ДУ Держгрунтохорона від 10.01.2017 року №158-19/02/107, з 2009 року по теперішній час на земельній ділянці з кадастровим номером 6323983000:01:000:0221 відбулося істотне погіршення родючості ґрунту за показником вмісту гумусу, рухомого фосфору та калію, а на земельній ділянці з кадастровим номером 6323983000:03:000:0141 відбулося істотне погіршення родючості ґрунту за показником вмісту гумусу. Ці зміни вмісту гумусу, рухомого фосфору та калію в ґрунті є істотним погіршенням родючості ґрунту, оскільки перевищують встановлені нормативи допустимих змін. Тому вважає, що наявні підстави для розірвання договорів оренди земельних ділянок. Відносно відповіді Міськрайонного Управління у Лозівському районі та м.Лозова від 05.06.2018 року №120/124-18 на лист ТОВ Лозівський агропромтехсервіс , в якій вказані інші номера контурів (№ НОМЕР_1 ,№ НОМЕР_2 ) на яких знаходяться земельні ділянки, в тому числі з кадастровими номерами 6323983000:01:000:0221 та 6323983000:03:000:0141 відповідно, ніж номери контурів, які вказані у відповіді Харківської філії ДУ Держгрунтохорона від 10.01.2017 року №158-19/02/107 (№39, №88), просила врахувати наступне, а саме згідно відповіді Харківської філії ДУ Держгрунтохорона від 07.09.2018 року №158/19/02/217, номера контурів не являються чітким адміністративним поділом та складаються в довільній формі про оформленні картографічних матеріалів. Для визначення місця розташування земельної ділянки використовується класифікатор об`єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ) яким являється кадастровий номер земельної ділянки. Номера контурів у відповіді Харківської філії ДУ Держгрунтохорона від 10.01.2017 року №158-19/02/107 вказані з графічних матеріалів для службового використання спеціалістами підприємства. В довідці Міськрайонного Управління у Лозівському районі та м.Лозовій від 08.10.2018 року №209/154-18 зазначено, що інформація про номери контурів земельних ділянок розпайованих колективних сільськогосподарських підприємств до Державного земельного кадастру не вносяться. Ідентифікатором земельної ділянки в Державному земельному кадастрі є її кадастровий номер. З висновку експертів за результатами проведення комісійної судової експертизи від 11/07/2018 року №6414/18-34 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (аркуш 3,5,6 даного висновку) вбачається, що експертне дослідження проводилось з урахуванням схеми розташування земельних ділянок (паїв) у Миколаївській селищній раді Лозівського району Харківської області, за якою проводилась агрохімічна паспортизація Харківською філією ДУ Держгрунтохорона , згідно якої земельна ділянка із кадастровим номером 6323983000:01:000:0221 знаходиться на контурі № НОМЕР_3 , а земельна ділянка із кадастровим номером 6323983000:03:000:0141 - на контурі № НОМЕР_4 . Відбір ґрунту проведено на земельних ділянках з кадастровими номерами 6323983000:01:000:0221 та 6323983000:03:000:0141, так і за їх межами на контурах №39 та №88, на яких вони розташовані. Після пред`явлення позову відповідач продовжує засівати земельну ділянки лише соняшником та озимою пшеницею, про що надала фотографії. А також надала попередній розрахунок судових витрат позивача, які становлять 11321,24 грн. і складаються: з судового збору за подання позовної заяви в сумі 551,20 грн., витрат за проведення судової еколого-грунтознавчої експертизи на загальну суму гривень (квитанції на суми 6077,50 грн. + 60,78 грн. + 4576 грн. + 55,76 грн. додаються) витрат на правову (правничу) допомогу (за складання позовної заяви, адвокатських запитів, за консультації, участь у судових засіданнях) в сумі 7200 грн. + додаткова орієнтовна сума витрат за надання правничої допомоги ( в залежності від кількості судових засідань) може складати до 5000 грн.
Відповідач - керівник ТОВ Лозівський агропромтехсервіс Мамай В.М., адвокат Даниленко Б.І. в судове засідання не з`явилися, представники відповідача ОСОБА_3 , адвокати Яковлєва Л.І., Панченко А.В. в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували з підстав викладених у відзивах на позов, згідно яких позовна заява, додатки до неї не містять в собі будь-яких доказів, які б вказували на обставини а саме на те, що відповідач веде господарську діяльність способом, що призводить до погіршення стану родючості ґрунту, зокрема не проводить весь комплекс необхідних робіт щодо обробітку землі, при цьому позивач не вказує який саме комплекс робіт не проведено чи треба проводити. Позивач наголошує в позові на те, що начебто орендар засіває земельну ділянку тільки соняшником та озимою пшеницею, що виснажило та призвело до істотного погіршення стану родючості ґрунту, що відповідач діє всупереч умовам договорів оренди земельних ділянок, але не надає жодних доказів про це, немає жодного звернення орендодавця до керівництва ТОВ Лозівський агропромтехсервіс , інших відповідних установ, щодо неналежної обробки земельних ділянок, нецільового використання землі, не представлено навіть жодного акту обстеження земельних ділянок які б свідчили про відсутність сівообороту, не внесення орендарем відповідної кількості органічних чи мінеральних добрив, доказів про зниження врожайності, за період договірних відносин з 2007 року по теперішній час, тому вимоги позивача не ґрунтуються на законі та не підтверджуються належними, допустимими доказами. Отже, на момент укладення договору оренди земельної ділянки істотними умовами договору визначено, зокрема, й умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану об`єкта оренди. Отже, на час укладання між сторонами договору оренди землі законодавство не вимагало розроблення та затвердження проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь. Порядок розроблення таких проектів затверджений не був, умовами, укладеного між сторонами договору оренди також не передбачено розроблення такого проекту. З огляду на те, що на момент укладання сторонами договору оренди порядок розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь не існував, відповідач не вважає, що використання земельної ділянки позивача без розроблення такого проекту погіршує екологічний стан земельної ділянки чи родючість ґрунтів. В актах приймання-передачі земельної ділянки до вказаних договорів оренди вказується про те, що земельні ділянки передані в задовільному стані і відсутні будь-які показники агрохімічного стану родючості ґрунту земельних ділянок на момент укладання договору. В позовних заявах позивачки (в первісні та уточненій) йдеться про припущення позивачки про безумовне погіршення стану родючості ґрунтів та неналежне оброблення земельних ділянок. Під час розгляду справи в суді, за ухвалою суду була проведена судова еколога-грунтознавча експертиза, за результатами якої виготовлено висновок експертів №6414/18-34 від 11.07.2018 року. У висновку №6414/18-34 від 11.07.2018 року зазначено, що дослідження земельних ділянок базувалось на порівнянні стану ґрунтів за 2009 рік з показниками відібраними в 2017 році, що на думку відповідача є не доречним, оскільки договір №116 був укладений 03.01.2007, а договір №333 був укладений 01.01.2011, отже показники стану родючості ґрунтів, за параметрами використаними в дослідженнях не відповідають моменту укладанню оскаржуваних договорів та не можуть слугувати підтвердженням факту зміни агрохімічних показників саме під час дії оскаржуваних договорів. Вважають, що позивачем не було доведено, що відповідачем не виконуються умови договору, а тому вважає, що недбалість орендаря є лише припущенням позивача. Крім того, в судовому засіданні представниками відповідача надано клопотання про визнання доказів неналежними, а саме фотознімків наданих позивачем, а також заперечення на висновки експертиз, в яких зазначено, що висновки є неповним, необґрунтованим та містить ряд процесуальних порушень, порушення методик дослідження та виконані спеціалістом, який не є експертом.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 на праві приватної власності, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ХР №073131, виданого 19.02.2003, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №335, належить земельна ділянка площею 9,6382 га, кадастровий номер 6323983000:01:000:0221 розташована на території Миколаївської сільської ради, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЛ №189128, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011067700020, належить земельна ділянка, площею 7,3904 га, кадастровий номер 6323983000:03:000:0141 розташована на території Миколаївської сільської ради з цільовим призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1 а.с.9,17).
03.01.2007 між ОСОБА_1 і ТОВ Лозівський агропромтехсервіс був укладений договір №116 оренди земельної ділянки площею 9,6382 га, в тому числі ріллі 9,6382 га, розташованої на території Миколаївської сільської ради Лозівського району Харківської області, який був зареєстрований в Державному підприємстві Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам в Державному реєстрі земель за №04067700121 від 30.05.2007 (т.1 а.с.6-8).
01.01.2011 між ОСОБА_1 і ТОВ Лозівський агропромтехсервіс (орендарем) був укладений договір №333 оренди земельної ділянки площею 7,3904 га, в тому числі ріллі 7,3904 га, розташованої на території Миколаївської сільської ради Лозівського району Харківської області, який був зареєстрований в державному міськрайонному управлінні Держкомзему у м.Лозова і Лозівському районі за №632390004000586 від 02.02.2012 (т.1 а.с.14-16).
Відповідно до пункту 2.4.1 договору оренди №116 за користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцеві щорічно орендну плату у грошовій або натуральній формі, але у розмірі не менше 1% від вартості земельної ділянки, проіндексованої згідно з чинним законодавством. Згідно з пунктом 2.4.2 вказаного договору оренди, орендна плата становить в грошовій формі 1140 грн., в натуральній формі 1600 кг зерно продукції, 100 кг насіння соняшника та 100 кг цукру. За домовленістю сторін орендна плата за договорами оренди сплачується шляхом поєднання грошової та натуральної форми орендної плати. Сплата орендних платежів у натуральній формі здійснюється орендарем шляхом відпуску зі свого складу продукції. Передача продукції в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами (відомостями, накладними).
Відповідно до пункту 2.4.1 договору оренди №333 за користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцеві щорічно орендну плату у грошовій або натуральній формі, але у розмірі не менше 3% від вартості земельної ділянки, проіндексованої згідно з чинним законодавством. Згідно з пунктом 2.4.2 вказаного договору оренди, орендна плата становить в грошовій формі 2865 грн., в натуральній формі 2000 кг зерно продукції, 100 кг насіння соняшника та 100 кг цукру. Також орендар безкоштовно надає послуги по обробці городів (оранка і культивація) до 0,2 га і ритуальні послуги (надання автотранспорту та виготовлення труни).
Пунктом 2.5.3.,2.7.3 вищевказаних договорів оренди №116 і №333 передбачено, що у тому разі, коли з вини орендаря земельна ділянка буде деградована, виснажена або її родючість знижена, а також з інших дій орендаря, що призвели до погіршення її якості, у тому числі, техногенного забруднення, орендар в установленому порядку відшкодовує орендодавцеві збитки у повному обсязі.
Згідно з пунктом 3.2.2 договорів оренди орендар зобов`язаний використовувати орендовану земельну ділянку з дотриманням умов цього договору, вимог чинного земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі.
Відповідно до пункту 4.3 договорів оренди підставами розірвання договору є взаємна згода сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадку невиконання іншою стороною умов, передбачених цих договором та чинним законодавством.
Пунктом 5 договорів оренди встановлено, що кожна із сторін за невиконання або неналежне виконання договору несе відповідальність, передбачену чинним законодавством України.
Передача земельних ділянок ОСОБА_1 в оренду ТОВ Лозівський агропромтехсервіс підтверджується актами прийому-передачі земельних ділянок та визначення меж земельних ділянок в натурі (т.1 а.с.10,11,12,13,18,19,20,21).
03.01.2015 між ОСОБА_1 та ТОВ Лозівський агропромтехсервіс укладено додаткові угоди №1 до договорів оренди земельної ділянки №116 від 03.01.2007, якими внесено зміни до пункту 2.4.1 щодо орендної плати, яка сплачується у грошовій формі та складає не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки щорічно, а також доповнено договори пунктом щодо надання згоди сторін на обробку та використання їх персональних даних (т.1 а.с.119).
З інформації Харківської філії Державної установи Держгрунтохорона щодо стану агрохімічних показників ґрунтів контурів, розташованих на території Миколаївської сільської ради на 2009 рік агрохімічного обстеження від 10.01.2017 року за №158-19/02/107 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим №6323983000:01:000:0221 відноситься до контуру №39 з агрохімічними показниками - Р2О5 100,0 мг/кг (середній), К2О 189,0 мг/кг (дуже високий), гумус 4,9% (високий), рНсол.6,2 (нейтральний); земельна ділянка з кадастровим №6323983000:03:000:0141 відноситься до контуру №88 з агрохімічними показниками - Р2О5 96,7 мг/кг (середній), К2О 158,6 мг/кг (високий), гумус 4,7% (високий), рНсол.5,9 (близький до нейтрального) (т.1 а.с.68-69).
З відповіді Харківської філії Державної установи Держгрунтохорона від 10.01.2017 року №158-19/02/107, яка підтверджена листом від 07.09.2018 року №158-19/02/217 та графічних матеріалів вбачається, що номера контурів не є чітким адміністративним поділом та складаються в довільній формі при оформленні картографічних матеріалів, для визначення місця розташування земельної ділянки використовується класифікатор об`єктів адміністративно-територіального устрою України, яким є кадастровий номер земельної ділянки (т.1 а.с.244).
З листів міськрайонного управління у Лозівському районі та м. Лозовій Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 0.06.2018 року №102/124-18 та 08.10.2018 року №209/154-18 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6323983000:01:000:0221 розташована на контурі № НОМЕР_1 , а земельна ділянка з кадастровим номером 6323983000:03:000:0141 на контурі № НОМЕР_2 . Інформація про номери контурів земель розпайованих колективних сільськогосподарських підприємств до Державного земельного кадастру не вноситься (т.1 а.с.226,245).
Позивач та його представник посилалися на те, що ТОВ Лозівський агропромтехсервіс не належним чином виконував умови договорів, що призвело до виснаження земельних ділянок та погіршення стану родючості ґрунту.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 , пояснив, що він приймав участь у проведенні експертизи та підписав як експерт висновок від 11.07.2018 №6414/18/34. При проведенні експертизи в його обов`язки входило організація відбирання проб, організування проб на визначення параметрів в інституті та підготовку висновку по питанням які були поставлені судом. Істотне погіршення, як зазначено в п.2 даного висновку, визначалась на підставі процедури, яка передбачена державним стандартом України про зміни родючості землі на проведення сільськогосподарських робіт та методикою СДУ №7872. Ці стандарти взаємопов`язані та саме вони визначають значимість та істотне погіршення, за якими показниками та в яких межах визначається це погіршення. В стандарті оцінювання по визначенню погіршення землі, передбачається, що за даними технічних паспортів можна порівняти дані за попередній період, перед наданням в оренду і за поточний період. У тому разі, якщо показники родючості погіршилися на величину, яка відповідає встановленому по деградації ґрунтів, параметрам рівня деградації ґрунту, якщо перевищують ці показники, то такі зміни є значними. У СДУ з деградації ґрунтів встановлені допустимі зміни змісту гумусу рухомого фосфору та рухомого калію, перевищення яких у бік зниження свідчить про настання деградації. Таким змінами є 5% - по гумусу, 15% зменшення по калію, там де відбулося зниження показників більше ніж 5% гумусу та 15% калію робиться висновок про істотне погіршення родючості землі. Не пам`ятає, скільки експертів брали учать у проведенні експертизи від 11.07.2018 року, він обговорював висновок з експертом Олійник Л.В., цей висновок був підписаний ним. Відбір зразків ґрунтів проводився двома їхніми фахівцями, які виїжджали на орендовані земельні ділянки та за участю представників позивача та відповідача брали відповідні проби. На кожній земельній ділянці позивача відбиралися три об`єднаних проби, які складалися з індивідуальних проб, крім того поза межами ділянки позивача на території контуру за яким робилися обстеження, також відбиралися три проби, далі ці змішенні проби направлялися до інституту та здавалися до лабораторії для дослідження. По кожній ділянці було не менше 6 проб, спеціальним приладом фіксували географічні координати. Перелік показників, за якими проводилися дослідження визначався, виходячи з переліку, який вказаний у ДСТУ №7872, тобто на якій є нормативи погіршення ґрунтів, та переліку показників, які зазначені в агрохімічних паспортах ділянки, на якій була інформація з 2009 року. З такими показниками, були встановлені значні зміни, виявилися зміст гумусу, зміст фосфору та калію. При дослідженні висновку ним використовувалися: протокол відбирання проб, результати вимірювання показників ґрунту та матеріалами які містяться у даній цивільній справі. Вважає, що причина у погіршенні землі є людська сільськогосподарська діяльність. Тому було виявлено ймовірно таке припущення. Він як експерт має право робити припущення, щодо погіршення ґрунту. Перший висновок він робив 06.12.2017, оскільки це дослідження потребувало виїзд фахівців, та інше, всі витрати які були здійснені, покладені судом на позивача. При виконанні першого дослідження, був укладений договір із позивачем на проведення робіт, після підписання якого позивачем сплачено по розрахунку проведення експертизи, тільки тоді робота розпочалась. Перший та другий висновок робили за дорученням Київського науково дослідницького інституту судових експертиз. За проведення другої експертизи - виплата не проводилася, оскільки експертиза була повторна. Вказаний висновок надав додаткову можливість перевірити правильність висновку, складеного експертами Національного наукового центру Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім.О.Н.Соколовського . Показники вмісту гумусу на земельній ділянці з кадастровими номерами 6323983000:01:000:0221 та 6323983000:03:000:0141 перевищують максимально дозволений рівень зменшення, який передбачений стандартом. Крім того, висновки Національного наукового центру Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім.О.Н.Соколовського від 06.12.2017 та від 20.12.2018 є різними між собою. Оскільки висновок від 20.12.2018 стосується усіх земель ТОВ Лозівський агропромтехсервіс у межах Миколаївської сільської ради Харківської області, в які вносились або не вносились ті чи інші добрива, вирощувались різні зернові культури. Згідно висновку Національного наукового центру Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім.О.Н.Соколовського від 06.12.2017 експертиза проводилася лише на земельних ділянках позивача і лише на тому контурі, де вони розташовані. В жовтні 2017 року Київський науково-дослідний інститут судових експертиз звернувся з листом до ННЦ Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім.О.Н.Соколовського щодо проведення експертизи в рамках вказаної цивільної справи. Висновок №4 від 06.12.2017, як результат проведених досліджень, передавався до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Зі спеціалістами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз узгоджувалися всі питання, у тому числі порядок відібрання проб ґрунтів. Крім того, спеціалісти Київського науково-дослідного інституту судових експертиз наполягали на інформування сторін по справі щодо відбирання проб ґрунтів. Вказав, що висновок №4 від 06.12.2017 складений за участі спеціалістів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, проте відомості про це у висновку не зафіксовані, що є недоліком. Після 21.02.2018 повторне відбирання проб ґрунтів не здійснювалося. За спільним рішення зі спеціалістами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз було визначено недоцільним здійснення повторного відбирання проб ґрунтів, оскільки за цей час показники ґрунту не могли істотно змінитися.
Допитана в судовому засіданні судовий експерт Олійник Л.В. пояснила, що приймала участь у проведені комісійної судової експертизи, результати якої викладені у висновку експертів від 11.07.2018 року. Вказаний висновок підтримала. Ухвала суду від 06.07.2017 про призначення експертизи у 2017 році до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз не надходила. Пізніше, матеріали цивільної справи разом з ухвалами суду від 16.07.2017, від 21.02.2018 та висновком ННЦ Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім.О.Н.Соколовського від 06.12.2017 надійшли до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. За даними матеріалами в подальшому виконувалася комісійна експертиза. Висновок ННЦ Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім.О.Н.Соколовського від 06.12.2017 використовувався для перевірки та надання відповідей на питання, викладених в ухвалі суду від 16.07.2017. Самостійний відбір проб ґрунтів за участі фахівців Київського науково-дослідного інституту судових експертиз не проводився. У резолютивній частині висновку викладені фактичні дані щодо зниження стану родючості ґрунту, які базуються лише на стандартах оцінки якості ґрунту, які враховуються у відсотковому співвідношенні в залежності від періоду, з визначенням різниці. Сівозміни та порядок внесення добрив не досліджувалися. Досліджувався лише стан ґрунту. Земельні ділянки ОСОБА_1 є родючими, але рівень їх родючості знижений.
У висновку судової еколого-грунтознавчої експертизи №4 Національного наукового центру Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім.О.Н.Соколовського від 06.12.2017 року складеного ОСОБА_4 , останній зазначив, що агрохімічний стан та стан родючості ґрунту земельної ділянки площею 9,6382 га з кадастровим номером 6323983000:01:000:0221, яка згідно плану розташування земельних ділянок Миколаївської сільської ради Лозівського району Харківської області розташована на полі №153, знаходиться на низькому рівні, із ознаками деградації (виснаження) за вмістом гумусу, рухомого фосфору та калію в ґрунті. Агрохімічний стан та стан родючості ґрунту земельної ділянки з кадастровим номером 6323983000:03:000:0141, розташованої на території Миколаївської сільської ради Лозівського району Харківської області, знаходиться на середньому рівні з ознаками деградації (виснаження) за вмістом гумусу в ґрунті. Враховуючи дані стану агрохімічних показників за 2009 рік, зазначені в листі Харківської філії ДУ Держгрунтохорона від 10.01.2017 №158-19/02/107, з 2008 року по теперішній час на земельній ділянці з кадастровим номером 6323983000:01:000:0221 відбулося істотне погіршення родючості ґрунту за показниками вмісту гумусу, рухомого фосфору та рухомого калію, а на земельній ділянці з кадастровим номером 6323983000:03:000:0141 відбулося істотне погіршення родючості ґрунту за показником вмісту гумусу. Вищевказані зміни вмісту гумусу, рухомого фосфору та калію в гранті є істотним погіршенням родючості ґрунту, оскільки перевищують встановлені нормативи допустимих змін (т.1 а.с.162-168).
Суд критично відноситься до експертного дослідження, оскільки судова еколого-ґрунтознавча експертиза №4 Національного наукового центру Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім.О.Н.Соколовського від 06.12.2017 року складеного ОСОБА_4 , не містить даних про те, що саме вказані в протоколі зразки ґрунтів в запечатаних та опломбованих поліетиленових пакетах (згідно п.3 Протоколу) з підписами учасників цієї дії надійшли на дослідження, та були предметом експертного дослідження і були відкриті саме незалежним судовим експертом, повноважним на її проведення.
06.07.2017 ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області, призначено судову еколого-ґрунтознавчу експертизу, проведення якої було доручено Київському НДІ судових експертиз Міністерства юстиції України, із залученням спеціалістів Національного наукового центру Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н.Соколовського .
Доручення щодо виконання експертизи завідувачу відділом агрохімії доктору біологічних наук ОСОБА_4 від Київського НДІ судових експертиз Міністерства юстиції України не надходило та матеріали справи не містять, а тому суд до вказаної експертизи ставиться критично і не бере її до уваги з наступних підстав.
Так, представником позивача адвокатом Остапуля Н.П. в судовому засіданні було долучено договір на виконання науково-дослідної роботи №172/17 від 14.09.2017, укладений між Національним науковим центром Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н.Соколовського та фізичною особою ОСОБА_1 , на оплатній основі, на земельних ділянках з кадастровими номерами 6323983000:01:000:0221 та 6323983000:03:000:0141 щодо встановлення змін агрохімічного стану та стану родючості ґрунтів, при цьому технічне завдання на виконання договору календарний план погоджувався Інститутом особисто з позивачкою по справі ОСОБА_1 , а не з установою, в якій було призначено відповідну експертизу ухвалою суду від 06.07.2017 року, а саме Київським НДІ судових експертиз Міністерства юстиції України, що не відповідає вимогам ст.139 ЦПК України.
Згідно протоколу відбору проб ґрунтів №1 від 02.11.2017 року, як додатку до вищевказаної експертизи, було виконано відбір 12 проб грунтів представниками ННЦ Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н.Соколовського Панасенка Є.В., Шемета А.М. та Мірошниченка М.М. в присутності представника ТОВ Лозівський агропромтехсервіс Савран О.С. і власника земельної ділянки ОСОБА_2 (т.1 а.с.169-172).
В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_4 , підписи якого є на вказаному протоколі, участі в цій процесуальній дії не приймав.
Також судом встановлено, що фактично судова еколого-ґрунтознавча експертиза по справі зроблена без відібрання та лабораторних досліджень проб ґрунтів на виконання ухвали суду, за розпорядженням та участі експертів КНІДІСЕ, яким було доручено її проведення.
Закріпивши принцип змагальності одним із основних у цивільному судочинстві, законодавець, з одного боку, надав сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, широкі можливості у використанні своїх правомочностей (рівність щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості), з другого, - тим самим поклав додаткові обов`язки по доведенню тих обставин, на які вони посилаються як на причину своїх вимог або заперечень на підставі наданих доказів. Однак доказ сам по собі, об`єктивно існуючи в пасивному стані, ще не набуває таких властивостей, за яких саме йому буде надана перевага.
Для цього важлива активна участь усіх учасників процесу як осіб, які беруть участь у справі - сторін, третіх осіб, їх представників, так і інших учасників, головною метою участі яких є допомога у встановленні фактичних обставин справи і відповідно позицій тієї чи іншої сторони. Серед учасників цивільного процесу, які сприяють здійсненню правосуддя, наряду з іншими виділено також експерта та спеціаліста. Так, експертом, згідно зі ст.72 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визнається особа, якій доручено провести дослідження матеріальних об`єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи, і дати висновок з питань, які виникають під час розгляду справи і стосуються сфери її спеціальних знань. Спеціаліст - особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних засобів і може надавати консультації під час вчинення процесуальних дій з питань, що потребують відповідних спеціальних знань та навичок (ст.74 ЦПК України). З наведених трактувань вбачається, що повноваження таких осіб у процесі дуже схожі і характеризуються наявністю у цих учасників спеціальних умінь. Проте вже частина друга ст.72 ЦПК України розкриває нам особливі ознаки експерта.
По-перше, він повинен відповідати вимогам, встановленим Законом України Про судову експертизу , а саме: судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань; а судовими експертами державних спеціалізованих установ - фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України (ст.10 Закону) , атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку (ст.16 Закону), передбаченому цим Законом. По-друге, бути внесеним до Державного реєстру атестованих судових експертів.
Висновок експерта є засобом доказування, на підставі якого можуть встановлюватися фактичні дані щодо наявності чи відсутності обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для справи (докази). Саме тому найбільш важливим у контексті нашого дослідження є закріплення висновку експерта у переліку засобів доказування, а тому необхідність його участі у справі є зрозумілою і фактично результати його діяльності формують доказову базу особи, яка клопоче про проведення експертизи або долучення такого висновку до справи.
Самі ж висновки спеціаліста під час розгляду справи не відносяться до переліку засобів доказування, хоча положення, що закріплюють такий процесуальний документ та регулюють порядок його подальшого застосування, практично спростовують такий підхід законодавця до доказового матеріалу.
Незважаючи на широке трактування частиною першою ст.74 ЦПК України осіб, які можуть бути спеціалістами, зокрема формулювання щодо можливості надання останніми консультацій під час вчинення процесуальних дій з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок, частина друга вказаної статті вже встановлює чіткі обмеження у його компетенції. Так, спеціаліст може бути залучений до участі у цивільному процесі лише для надання безпосередньо технічної допомоги (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо) під час вчинення процесуальних дій. Як бачимо із зазначених уточнень, всі дії цих осіб зводяться лише до надання допомоги технічного характеру в рамках проведення певних дій судом.
Згідно Реєстру атестованих судових експертів, відомості щодо ОСОБА_4 із зазначенням відповідної кваліфікації експерта, яким було складено судову еколого-ґрунтознавчу експертизу №4 від 06.12.2017 у якості експерта , у вказаному реєстрі, відсутні, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, виданого Міністерством юстиції України на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, яким надається право на проведення конкретних видів експертиз матеріали справи не містять.
За змістом п.п.1-5 розділу ІІІ Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 3505/5 від 12.12.2011, обов`язковою умовою здійснення судово-експертної діяльності судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих установах, є наявність свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, виданого Міністерством юстиції України на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, яким надається право на проведення конкретних видів експертиз. Судовий експерт при виконанні процесуальних дій повинен мати при собі і пред`являти на вимогу відповідних посадових осіб свідоцтво про присвоєння йому кваліфікації судового експерта. У письмових висновках експерта, крім даних, передбачених чинним законодавством, обов`язково зазначаються номер, дата видачі і строк дії свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта. Судовий експерт здійснює судово-експертну діяльність тільки з тих видів судових експертиз і експертних спеціальностей, які зазначені у свідоцтві про присвоєння кваліфікації судового експерта. У разі закінчення терміну дії свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта експерт втрачає право на проведення судових експертиз до підтвердження ним кваліфікації судового експерта.
Тобто фактично, ОСОБА_4 , проігнорував вимоги Закону України Про судову експертизу , ухвалу суду від 06.07.2017, якою проведення судової еколого-ґрунтознавчої експертизи було доручено КНІДІСЕ із залучення спеціалістів Інституту ім.О.Н.Соколовського, провів експертизу без відповідних правових повноважень та маючи договірні відносини з позивачем (договір №172/17 від 14.09.2017) у справі.
На підставі ухвали суду від 06.07.2017 року, ухвалою Лозівського міськрайонного суду від 21.02.2018 матеріали справи було направлено до КНІДІСЕ для проведення судової еколого-ґрунтознавчої експертизи із залучення спеціалістів Інституту ім.О.Н.Соколовського.
18.07.2018 року до суду надійшов висновок експертів КНІДІСЕ за результатами проведення комісійної судової експертизи №6414/18/34 від 11.07.2018 року, яка судом у справі не призначалась, згідно висновку якого, хімічний стан та стан родючості ґрунту земельної ділянки загальною площею 9,6382 га з кадастровим номером 6323983000:01:000:0221, яка згідно плану розташування земельних ділянок Миколаївської сільської ради Лозівського району Харківської області, розташована на полі №153, знаходиться на низькому рівні із ознаками деградації (виснаження) за змістом гумусу, рухомого фосфору та калію. Агрохімічний стан та стан родючості ґрунту земельної ділянки площею 7,3904 га за кадастровим номером 6323983000:03:000:0141 розташованої на території Миколаївської сільської ради Лозівського району Харківської області знаходиться на середньому рівні з ознаками деградації (виснаження) за змістом гумусу в ґрунті.
Суд критично відноситься до вказаної комісійної експертизи, оскільки судовий експерт Олійник Л.В. в судовому засіданні вказала, що жодних проб ґрунтів до КНІДІСЕ не надходило та їх експертних досліджень не проводилось, лише було перевірено правильність висновків зроблених ОСОБА_4 виходячи з достовірності вихідних даних зазначених останнім в своїй судовій еколого-ґрунтознавчій експертизі №4 Національного наукового центру Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім.О.Н.Соколовського від 06.12.2017 року.
Також судом встановлена невідповідність висновків ОСОБА_4 зазначених в Експертизі №4 від 06.12.2017 року, а відповідно і висновків комісійної експертизи №6414/18/34 від 11.07.2018 року проведеної КНІДІСЕ, щодо земельної ділянки переданої ОСОБА_1 до ТОВ Лозівський агропромтехсервіс на підставі договору оренди земельної ділянки площею 7,3904 га кадастровий номер 6323983000:03:000:0141 від 01.01.2011 року розташованої на території Миколаївської сільської ради Лозівського району Харківської області, оскільки для порівняння якості ґрунтів на час проведення досліджень використовувались показники ґрунтів за 2009 рік, при цьому дані, щодо якості цих ґрунтів, станом на момент передачі земельної ділянки в оренду у 2011 році, в розпорядження експертів не надавались, так як їх показники були невідомі.
Також матеріали справи не містять жодних даних щодо стану родючості ґрунту на земельній ділянці ОСОБА_1 з кадастровим номером 6323983000:03:000:0141 станом на момент її передачі в оренду у 2011 році, що виключає можливість порівняння якісних показників ґрунтів проведених у 2017 році з показниками якості ґрунтів за 2009 рік, та зробити вірний висновок щодо їх погіршення під час використання ТОВ Лозівський агропромтехсервіс .
У Постанові Верховного суду від 28.03.2018 у справі №520/8073/16-ц зазначено, що суди можуть у своєму судовому рішенні відхилити висновок експерта, який не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами та, який не є обов`язковим для особи або органу, яка здійснює (кримінальне) провадження, але таке відхилення повинно бути мотивоване у судовому рішенні. При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати: достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи. Відповідно до існуючих процесуальних кодексів, висновком експерта вважається докладний опис проведених експертом досліджень, складений у порядку, визначеному законодавством, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Доктрина плодів отруйного дерева (fruit of the poisonous tree) сформульована ЄСПЛ у рішеннях у справах Гефген проти Німеччини , Тейксейра де Кастро проти Португалії , Шабельник проти України , Балицький проти України , Нечипорук і Йонкало проти України , Яременко проти України .
Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його (джерела) допомогою, також будуть вважатися неналежними (справа Гефген проти Німеччини ). На думку ЄСПЛ, необхідно надавати оцінку допустимості всього ланцюга доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу.
У рішеннях по справах Балицький проти України , Тейксейра де Кастро проти Португалії та Шабельник проти України ЄСПЛ застосував різновид доктрини плодів отруйного дерева , а саме: коли визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і ті докази, які не були б отримані, якби не було отримано перших. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.
Висновки експертиз містять недоліки, які суттєво впливають на їх результати. Дослідницька частина проведена з порушеннями, які впливають на підсумковий висновок. Відповіді комісії експертів виявилися необґрунтованими внаслідок порушення норм методики проведення експертизи.
Враховуючи викладене, суд вважає вказані висновки експертиз №4 від 06.12.2017 і №6414/18-34 від 11.07.2018 неналежними та недопустимими доказами.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 будь-яких обґрунтовано значущих даних, які могли-би суттєво вплинути на результати судового розгляду не надали, вони лише підтвердили перебування земельних ділянок ОСОБА_1 в оренді ТОВ Лозівський агропромтехсервіс , їх обробіток останнім, зазначивши, що на їх думку, сівозміна проводилась не належним чином.
Твердження позивача щодо відсутності сівозміни, про які також зазначають свідки, відповідач спростовує документально підтвердженою інформацією про посівні площі та сільськогосподарські культури (статистичні дані форми №4-СГ) з додатками про розміщення сільськогосподарських культур на полях ТОВ Лозівський агропромтехсервіс протягом 2012-2016 років, в тому числі на території Миколаївської сільської ради (т.1 а.с.90-107).
Позивачем на підтвердження тверджень надано фотознімки за 2017-2018 рік, частина яких з підписами свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 . Ці знімки відтворюють природу, яка притаманна більшій частині посівних земель України, також на знімках відсутня геолокація місць та будь-які інші ідентифікатори місцевості, не зрозуміло, що за культури зображені на знімках, ким та коли висаджені, а тому не можуть бути прийняті судом як належні та допустимі докази (т.1 а.с.71,72,246).
Згідно висновку Національного наукового центру Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського про якість ґрунтів і дотримання сівозмін Товариством з обмеженою відповідальністю Лозівський агропромтехсервіс від 20.12.2018 №1-04/1123 (договір №156/18 від 08.11.2018 року) ґрунтовий покрив господарства представлений переважно чорноземами звичайними незмитими і слабозмитими легкоглинистими достатньо високої агрохімічної якості. Середньозважені значення агрохімічних показників за результатами обстеження становлять: рН сольовий 6,1; вміст гумусу 4,9%; вміст рухомого фосфору за Чириковим 120 мг/кг; вміст рухомого калію за Чириковим 175 мг/кг. Вищенаведені значення на рівні або перевищують аналогічні параметри за результатами еколого-агрохімічної паспортизації 2009 року земель господарства на території Миколаївської сільської ради відповідно 6,1, 4,6%, 83мг/кг і 146 мг/кг, що свідчить про тенденцію до розширеного відтворення родючості ґрунтів внаслідок раціонального використання земель і дотримання сівозмін. Частка багаторічних трав і зернобобових культур, які покращують родючість ґрунту у середньому за 2012-2016 роки становила 17%, що відповідає частці соняшника (18%) у структурі сівозмін та запобігає деградації продуктивної здатності земель (т.2 а.с.104).
Суд враховує звіт про науково-дослідну роботу Проведення агрохімічного обстеження земельних ділянок на території Миколаївської сільської ради Лозівського району Харківської області площею близько 2000 га від 19 грудня 2018 року, виконаного Національним науковим центром Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н.Соколовського (договір №158/18 від 08.11.2018 року) за участі сімнадцяти наукових співробітників та провідних інженерів, згідно висновку якого ґрунтовий покрив господарства представлений переважно ґрунтами високої агрономічної якості чорноземами звичайними легкоглинистими незмитими і слабозмитими, які характеризуються достатньо сприятливими агрохімічними властивостями. Середні значення рН сольового у порівнянні з результатами еколого-агрохімічної паспортизації 2009 року не змінилися і становлять 6,1. Ґрунти характеризуються високим і дуже високим вмістом гумусу, дегуміфікації їх не спостерігається. Порівняно із середніми даними еколого-агрохімічної паспортизації 2009 року простежується тенденція до підвищення вмісту гумусу. Вміст рухомого фосфору у ґрунтах переважно підвищений, зниження його не спостерігається - навпаки середні значення збільшилися. Вміст рухомого калію переважно високий, зниження його вмісту не зафіксовано. Підтримання на постійному рівні або покращення параметрів основних агрохімічних показників ґрунту, дотримання сівозмін зі значною часткою багаторічних трав свідчать про достатньо високий рівень культури землеробства у господарстві (т.2 а.с.115-137).
Згідно висновку Харківської філії Державна установа Держгрунтохорона від 10.09.2019 №158-19/01/259, за результатами лабораторного обстеження показників якості ґрунтів та порівняльного аналізу матеріалів агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення на території Миколаївської сільської ради Лозівського району Харківської області, у 2019 році, на підставі укладеної угоди з Товариством з обмеженою відповідальністю Лозівський агропромтехсервіс було повторно проведено агрохімічне обстеження земель сільськогосподарського призначення на території Миколаївської сільської ради Лозівського району, та в результаті лабораторного дослідження зразків ґрунту на ділянках: з кадастровими номерами 6323983000:02:000:0175, 6323983000:01:000:0176 та 6323983000:01:000:0221, загальною площею 18,1596 га встановлено агрохімічні показники: рухомий фосфор 91,0 мг/кг ґрунту (середній), рухомий калій 120,9 мг/кг ґрунту (високий); гумус 4,6% (високий), кислотність рН сол.6,3 мг-екв/100 г (нейтральний); показники земельної ділянки з кадастровим номером 6323983000:03:000:0141: рухомий фосфор 80,3 мг/кг ґрунту (середній), рухомий калій 132,5 мг/кг ґрунту (високий); гумус 4,7% (високий), кислотність рН сол.7,0 мг-екв/100 г (нейтральний). Аналізуючи показники якості земельних ділянок за 2009 рік та 2019 рік, та керуючись методикою оцінювання хімічної та фізичної деградації ґрунтів зроблено висновок, що в результаті господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Лозівський агропромтехсервіс на вказаних земельних ділянках основні показники якості ґрунтів не погіршились і тенденція до фізичної та хімічної деградації ґрунтів не спостерігається (т.2 а.с.105-107).
Відповідно до частини першої статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Статтею 5 Земельного Кодексу України визначені основні принципи земельного законодавства, серед яких зазначено принцип раціонального використання та охорони земель. Раціональним вважається таке використання сільськогосподарських земель, у ході якого забезпечується одержання сталих високих урожаїв сільськогосподарських культур, запобігання необґрунтованому вилученню земель зі сфери сільськогосподарського виробництва для потреб інших галузей народного господарства, збереження та підвищення родючості ґрунтів, охорона навколишнього середовища.
Частиною 1 ст.96 ЗК України та ч.3 ст.410 ЦК України передбачено, що землекористувач зобов`язаний ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватися від дій, які можуть призвести до погіршення екологічної ситуації.
Зокрема, ст.96 ЗК України передбачені обов`язки землекористувачів: забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем. Законом можуть бути встановлені інші обов`язки землекористувачів.
За змістом статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Частинами 2,3 ст.152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюються в тому числі шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Згідно ст.1,35,37 Закону України Про охорону земель , (в редакції, чинній на час укладення договору оренди) родючість ґрунту - це здатність ґрунту задовольняти потреби рослин в елементах живлення, воді, повітрі і теплі в достатніх кількостях для їх нормального розвитку, які в сукупності є основним показником якості ґрунту.
Землекористувачі зобов`язані, зокрема: підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування еколого-безпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов`язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів.
З метою здійснення контролю за динамікою родючості ґрунтів систематично проводиться їх агрохімічне обстеження, видаються агрохімічні паспорти, в яких фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів і рівні їх забруднення. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.
Згідно ст.33 Закону України Про охорону земель нормативи оптимального співвідношення земельних угідь встановлюються для запобігання надмірному антропогенному впливу на них, у тому числі надмірній розораності сільськогосподарських угідь. До нормативів оптимального співвідношення земельних угідь належать, зокрема, оптимальне співвідношення земель сільськогосподарського призначення.
Статтею 33-1 вказаного Закону (в редакції, чинній на час укладення договору оренди) передбачено, що нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах встановлюються для досягнення високих і стабільних урожаїв та запобігання виснаженню і втраті родючості ґрунтів внаслідок ґрунтовтоми. Нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах визначають структуру посівних площ для різних природно-сільськогосподарських регіонів та перелік установлених культур для вирощування у цих регіонах.
Статтею 40 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог: раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров`я населення; збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні; здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов`язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами статті 15 Закону України Про оренду землі у редакції на час укладення договорів оренди, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
За правилами статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.
Відповідно до пункту третього частини 1 статті 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі.
Таким чином, виходячи з системного аналізу зазначених норм, дострокове розірвання договору оренди землі можливе на вимогу однієї із сторін в разі такого невиконання своїх обов`язків другою стороною, що є істотним, тобто завдає іншій стороні такої шкоди, яка унеможливлює та/або значною мірою перешкоджає досягненню нею цілей договору.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою терміну значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.
Згідно з частинами 3-4 статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Статтею 24 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів тощо.
Згідно із частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24, 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК).
Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Суд виконав всі вимоги, визначені нормами ЦПК України та сприяв сторонам в реалізації їх процесуальних прав, які вони реалізовують на власний розсуд.
Клопотань щодо проведення повторної або додаткової судової експертизи під час судового розгляду учасниками справи не заявлялось.
Згідно ст.89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі викладеного, аналізуючи зазначені норми закону, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, у розумінні ст.77-78 ЦПК України, факту істотних порушень з боку відповідача, які б були підставою для розірвання договорів оренди земельних ділянок від 03.01.2007 №116 площею 9,6382 га та від 01.01.2011 №333 площею 7,3904 га, розташованих на території Миколаївської сільської ради Лозівського району Харківської області, в зв`язку з чим відмовляє в задоволенні позовних вимог за недоведеністю.
Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ст.270 ЦПК України, суд може вирішити питання щодо судових витрат при винесенні додаткового рішення. Зважаючи на викладене в заяві представників відповідача щодо надання доказів понесених стороною відповідача судових витрат протягом 5 днів з дня винесення рішення, судом питання щодо судових витрат буде вирішено під час винесення додаткового судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.412,627-629,638,651 ЦК України, ст.12,13,133, 137,141,259,263-265,268 ЦПК України, суд, -
вирішив:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Лозівський агропромтехсервіс про розірвання договорів оренди земельної ділянки №116 від 03 січня 2007 року та №333 від 01 січня 2011 року - відмовити.
Питання про судові витрати буде вирішено протягом 10 днів із дня надходження заяви з відповідними доказами на підтвердження сум судових витрат до закінчення строку на виконання рішення.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 24.07.2021.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ;
Представник позивача: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ;
Представник позивача-адвокат: Остапуля Наталія Петрівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1314 від 09.11.2004, адреса: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Лозівський агропромтехсервіс , код ЄДРПОУ 30794719, р/р в Ход АППБ Аваль , м.Харків, МФО 350589, юридична адреса: Харківська область, Лозівський район, с.Новоіванівка, вул.Тиха,1а, поштова адреса: Харківська область, м.Лозова, вул.Суворова,22;
Представник відповідача: Яковлєва Лариса Юріївна, адреса: АДРЕСА_3 ;
Представники відповідача-адвокати: Яковлєва Людмила Іванівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ХВ №002241 від 11.08.2018, адреса: АДРЕСА_4 ;
ОСОБА_8 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДН №4938 від 27.12.2017, адреса: м.Харків, вул.Полтавський шлях,37.
Суддя О.А.Ткаченко
Суд | Лозівський міськрайонний суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 14.07.2021 |
Оприлюднено | 03.08.2021 |
Номер документу | 98699563 |
Судочинство | Цивільне |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні