Ухвала

від 27.07.2021 по справі 914/1083/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

27.07.2021 Справа № 914/1083/19

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Іваночка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова, Львівська область, м.Львів;

в інтересах держави в особі Позивача: Львівської міської ради, Львівська область, м.Львів;

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний альянс-плюс» , Львівська область, м.Львів;

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача: Регіональний ландшафтний парк «Знесіння» , Львівська область, м.Львів;

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача: ОСОБА_1 ;

Третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача: ОСОБА_2 ;

Третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача: ОСОБА_3 ;

про: витребування у Відповідача на користь територіальної громади м.Львова в особі Позивача земельної ділянки площею 0,351га по вул.Митрополита Липківського у м.Львові

ціна позову: 4104418,50грн.

Представники:

Прокурора: Сенів О.П. - прокурор (посвідчення від 05.11.2020р. №057890);

Позивача: Наумець А.Г. - представник (довіреність від 25.01.2021р. №2901/вих-4836);

Відповідача: Горба В.В. - представник, адвокат (ордер від 11.07.2019р. серії ТР №078459);

Третьої особи-1: Панкевич К.О. - представник (наказ від 05.07.2021р. №32-н);

Третьої особи-2: не з`явився;

Третьої особи-3: не з`явився;

Третьої особи-4: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

06.06.2019р. Заступник керівника Львівської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Львівської міської ради звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою №(14-39) 192 вих.-19 від 06.06.2019р. (вх.№1138) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний альянс-плюс» про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний альянс-плюс» на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради земельної ділянки площею 0,351 га по вул. Митрополита Липківського у м. Львові (кадастровий номер 4610137200:08:003:0017).

Позовні вимоги Прокурор обґрунтовує протиправним вибуттям з комунальної власності територіальної громади м. Львова спірної земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.06.2019р. суд постановив позовну заяву Заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №1 №(14-39) 192 вих.-19 від 06.06.2019р. (вх. від 06.06.2019р. №1138) залишити без руху.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 20.06.2019р. судом постановлено: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 09.07.2019р.; залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача Регіональний ландшафтний парк «Знесіння» (79024, м.Львів, вул.Новознесенська, 32, ідентифікаційний код 13806354).

Порядок та хід розгляду справи відображено в ухвалах Господарського суду Львівської області у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.06.2021р. у даній справі суд постановив відкласти підготовче судове засідання на 27.07.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання; повідомити про дату, час та місце проведення судового засідання ОСОБА_1 (місце проживання (перебування) невідоме; РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (місце проживання (перебування) невідоме; РНОКПП: НОМЕР_2 ) шляхом оприлюднення судом оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд» .

В порядку ч.3 ст.63 ГПК України за дорученням головуючого судді обов`язки секретаря судового засідання виконує помічник судді Фартушка Т.Б. Іваночко Василь Володимирович.

Прокурору та представникам Учасників справи роз`яснено право під час здійснення таких повноважень заявити відвід помічнику судді з підстав, передбачених цим Кодексом для відводу секретаря судового засідання

Процесуальні права та обов`язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердили Прокурор та представники Позивача і Третьої особи-1 в судовому засіданні, їй відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання про роз`яснення прав та обов`язків до суду не надходили.

Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Прокурор в судове засідання з`явився, в судовому засіданні надав усні пояснення.

Представник Позивача в судове засідання з`явилась, в судовому засіданні надала усні пояснення.

Представник Відповідача в судове засідання з`явився, в судовому засіданні надав усні пояснення.

Представник Третьої особи-1 в судове засідання з`явилась, в судовому засіданні надала усні пояснення.

Представник Третьої особи-2 в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнавалась судом обов`язковою.

Представник Третьої особи-3 в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнавалась судом обов`язковою.

Представник Третьої особи-4 в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнавалась судом обов`язковою.

23.02.2021р. за вх. №4274/21 Відповідачем подано до суду Клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі ч.2 ст.2226 ГПК України з підстав недоведення Прокурором винятковості випадку представництва інтересів Позивача шляхом подання позовної заяви до господарського суду.

В обґрунтування поданого клопотання Відповідач зазначає, що, відповідно до статті 131 -1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: підтримання державного обвинувачення в суді; організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Основним Законом нормативно закріплено вичерпний перелік функцій прокуратури в Україні, однією з яких є представництво інтересів держави в суді. Однак, дана функція прокуратури не є абсолютною в правовому розумінні (обмежується правовим механізмом її реалізації): представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежно здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Частиною четвертою статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво інтересів громадян або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Отже, на думку Відповідача, нормативно визначеними виключними випадками представництва прокурором інтересів держави в суді є порушення або загроза порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежно здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або у випадку відсутності такого органу.

З наведеного Відповідач підсумовує, що прокурор, реалізовуючи представницьку функцію держави в суді, набуває процесуальних прав та обов`язків за умови підтвердження судом заявлених підстав для представництва, що є обов`язковою обставиною предмету доказування у справах, провадження в яких відкрито за позовною заявою прокурора. У випадку протилежного, логічний висновок один - прокурор не набуває процесуальних прав та обов`язків позивача у справі будучи позбавлений представницької функції.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 сформовано правову позицію при вирішенні виключної правової проблеми щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, зокрема: чи зобов`язаний прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі, окрім обґрунтування сутності порушень інтересів держави та необхідності їх захисту, обґрунтувати також визначені законом підстави для звернення до суду:

- подання до позовної заяви доказів, які підтверджують, що захист законних інтересів держави не здійснюється, зокрема доказів вчинення передбачених законом дій щодо порушення прокурором відповідного провадження у разі встановлення ним ознак адміністративного чи кримінального правопорушення;

- обґрунтування та доведення суду причин, через які захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (чи в такому разі достатньо самого лише посилання в позовній заяві прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття позову прокурора до розгляду).

Також, Відповідач звертає увагу на те, що Великою Палатою Верховного Суду у даній справі сформовано правову позицію щодо правових наслідків у випадку, якщо суд після відкриття провадження у справі за результатами розгляду справи встановить відсутність підстав для представництва інтересів держави в суді (прокурор не обґрунтував сутності порушень інтересів держави та необхідності їх захисту, не зазначив визначених законом підстав для звернення до суду, не дотримався процедури, передбаченої абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру ), а саме: чи свідчить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави про відсутність процесуальної дієздатності; які виникають правові наслідки, якщо суд після відкриття провадження у справі за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, установить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави з таким позовом.

Велика Палата Верховного Суду прийшла до наступних висновків:

1) Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;

2) Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

3) Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави. Можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

4) Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин;

5) Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до

положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Сам лише факт відсутності звернення суб`єкта владних повноважень із позовом до суду, не може свідчити про свідоме зволікання уповноваженого органу щодо захисту своїх прав та інтересів.

Така практика Верховного Суду зумовлена необхідністю забезпечення гарантованого принципу рівності сторін у судовому процесі. Також, у своїх висновках Верховний Суд зазначає, що право прокуратури на звернення до суду в інтересах уповноваженого суб`єкта, не може презюмуватися, як безспірне.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово декларував позицію про те, що вже сама присутність прокурора на судовому процесі на боці однієї зі сторін ставить під загрозу принцип рівності та справедливий баланс між сторонами, участь прокурора може створювати відчуття нерівності у сторони (пункти 30-33 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Менчинська проти Росії", пункт 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мартіні проти Франції ).

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурора або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити позов, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї із сторін відчуття нерівності (рішення у справі Ф.В. проти Франції ) від 31 березня 2005 року, заява № 61517/00, пункт 27).

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора в судовому провадженню. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Зважаючи на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст пункту 3 частини першої статті 131 -1 Конституції України щодо представництва прокурором інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя згідно пункту 3 частини другої статті 129 Конституції України.

З підстав наведеного Відповідач підсумовує, що заступником керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 не подано належних та допустимих доказів прояву Львівською міською радою бездіяльності по нездійсненню чи неналежному здійсненню захисту права комунальної власності на земельну ділянку площею 0, 3510 га, кадастровий номер 4610137200:08:003:0017, за адресою: Митрополита Липківського у м. Львові. Саме лише посилання в позовній заяві на те, що Львівською міською радою, її структурними підрозділами та посадовими особами, з часу державної реєстрації права приватної власності на спірну земельну ділянку, не вжито достатніх, у тому числі в судовому порядку, заходів щодо її витребування з чужого незаконного володіння, що свідчить про неналежне здійснення нею захисту інтересів держави, - є недостатнім для обґрунтування підставності підписання та подання позову прокурором. Прокурор лише обмежився єдиним направленням на адресу Львівської міської ради листа № 193 від 06.06.2019р., яким повідомив компетентний орган про вибуття земельної ділянки з комунальної власності у приватну без відповідного рішення органу місцевого самоврядування та затвердженої документації із землеустрою, а також про самостійне звернення з позовом до суду в інтересах держави в особі Львівської міської ради про витребування земельної ділянки від Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельний альянс-плюс .

Окрім на думку Відповідача слід оцінити ту обставину, що звернення прокурора із вказаним вище листом до Львівської міської ради мало місце в один день із його зверненням з лозовому до суду, а саме 06.06.2019р. Прокурор фактично не дав можливості Львівській міській раді відреагувати на стверджуване порушення інтересів львівської міської територіальної громади, зокрема шляхом призначення перевірки фактів протиправного вибуття спірної земельної ділянки з комунальної власності Львівської міської ради, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Прокурор не дочекався в межах розумних строків факту прояву Львівською міською радою дій чи бездіяльності щодо судового захисту права на земельну ділянку, а тому не може доказати підставність самостійного звернення з позовом до суду. Також, заступником прокурора Львівської місцевої прокуратури № 1 не подано разом з позовною заявою доказів на підтвердження того, що Львівській міській раді достеменно було відомо про факт протиправного вибуття з комунальної власності спірної земельної ділянки, зокрема із наявних кримінальних провадженнях, зі змісту запитів Львівської місцевої прокуратури № 1 та акту обстеження земельної ділянки. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (статті 74, 77 ГПК України).

Також, Відповідач зазначає, що пред`явлення позову заступником керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 і розгляд даної справи на підставі такого позову призводить до дисбалансу рівності сторін, зокрема Львівської міської ради та ТОВ Будівельний альянс-плюс . Своєю участю прокурор здійснює вплив на об`єктивність суду щодо встановлення всіх необхідних обставин справи для прийняття законного та обґрунтованого рішення. Притому, що прокурором здійснюється підміна конституційних функцій у даному випадку. Прокуратурі, в першу чергу, потрібно реалізовувати функцію передбачену пунктом 2 частини першої статті 131 -1 Конституції України по організації та процесуальному керівництву досудовим розслідуванням у конкретному кримінальному провадженні. Забезпечити розкриття можливого кримінального правопорушення з прийняттям відповідного кримінально-процесуального рішення (доведення обвинувачення в суді та отримання обвинувального вироку суду, або ж рішення суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності тощо). Львівська міська рада повинна була б бути визнана потерпілим у кримінальному провадженні, а відносно земельної ділянки, з метою недопущення зміни її первинного стану, вжити відповідні заходи забезпечення кримінального провадження, як то накладення арешту та/чи заборона у використанні. В межах такого кримінального провадження, шляхом проведення необхідного комплексу слідчих дій, можна було б встановити наявність або відсутність факту підроблення правовстановлюючих документів на землю. Таким чином, можна було б встановити спосіб вибуття спірної земельної ділянки з володіння Львівської міської ради, що відкривало б підстави для органу місцевого самоврядування заявити відповідний позов, як в рамках кримінального провадження, так і поза його межами. Проте прокуратурою, замість того щоб забезпечити встановлення фактичних обставин вибуття земельної ділянки з власності територіальної громади м.Львова в порушеному кримінальному провадженні, здійснено самостійне звернення до суду про витребування земельної ділянки з володіння добросовісного набувача ТОВ Будівельний альянс-плюс в цивільному порядку, без зазначення конкретного способу вибуття земельної ділянки поза волею Львівської міської ради. Для ТОВ Будівельний альянс-плюс результати розслідування у даній справі також мають юридичне значення, адже зумовлюватимуть обрання належного способу захисту можливо порушених своїх прав. За таких обставин, заявлення позову заступником керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 є передчасним і ставить сторони у нерівні умови щодо змагальності у процесі. У випадку задоволення позову прокуратури, остання може втратити інтерес до подальшого розслідування у відкритому кримінальному провадженні через досягнення кінцевого соціального ефекту у своїй діяльності (витребування земельної ділянки). А обставини вибуття спірної земельної ділянки з володіння Львівської міської ради так можуть залишитися невстановленими. Притому, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 388 Цивільного кодексу України, встановлення конкретного способу вибуття спірної земельної ділянки з володіння власника не з його волі є обов`язковим елементом предмету доказування у даній справі, що обумовлює встановлення добросовісності набувача та підставності набуття ним права власності відповідно до статті 330 Цивільного кодексу України.

В доповнення до викладеного Відповідач зазначає, що, з врахуванням обставин справи, самостійна можливість здійснювати захист прав на спірну земельну ділянку Львівською міською радою не є вичерпаною.

Підсумовуючи Відповідач вказує на те, що заступником керівника прокурора Львівської місцевої прокуратури № 1 не доказано належними та допустимими доказами виключного випадку необхідності звернення з позовом до суду за захистом інтересів держави в особі Львівської міської ради, а сам факт неподання позову позивачем, із збереженням такої можливості, не може розцінюватися як безспірний прояв бездіяльності у захисті інтересів громади, тому керуючись пунктом 2 частини першої статті 226 ГПК України, просить суд позовну заяву заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №1 залишити без розгляду.

1515.2021р. Прокурором за вх. №5968/21 подано до суду Заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду від 09.03.2021р. вих. №15/1-436вих21, у якому зазначає, що за обставин справи, звернення Прокурора в інтересах держави в особі Позивача із даним позовом до господарського суду є обґрунтованим і не суперечить положенням чинного законодавства України.

В обґрунтування наведеного Прокурор покликається на те, що згідно ч.3 ст.23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді є не здійснення або неналежним чином здійснення органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч.4 ст.53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. При цьому прокурор захищає права та інтереси не конкретного державного органу чи органу місцевого самоврядування, а дещо абстрактні інтереси держави", що можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів і являють собою потребу в здійсненні загальнодержавних дій та програм, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (рішення Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999р.).

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави , особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи №806/1000/17).

У той же час, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно: У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Надаючи оцінку підставам звернення прокурора із позовом, поза увагою суду залишено те, що прокурор обґрунтував наявність інтересів держави тим, що незаконне набуття відповідачем права власності на ці землі позбавляє Український народ загалом та державу зокрема (ст. 13 Конституції України) правомочностей власника землі, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст. 14,19 Конституції України).

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Так, як встановлено Львівською місцевою прокуратурою №1, що з часу державної реєстрації права приватної власності на спірну земельну ділянку (травень 2017 року) Львівською міською радою, її структурними підрозділами та посадовими особами не вжито достатніх, в тому числі у судовому порядку, заходів щодо витребування ділянки з чужого незаконного володіння, що свідчить про неналежне здійснення нею захисту інтересів держави.

З врахуванням наведеного Прокурор зазначає, що неналежне здійснення Львівською міською радою своїх повноважень підтверджується і тим, що останній достеменно відомо про факт протиправного вибуття з комунальної власності спірної земельної ділянки, зокрема, і з наявності кримінальних проваджень, і зі змісту запитів Львівської місцевої прокуратури №1, а також і з акту обстеження земельної ділянки.

Таким чином, на думку Прокурора, підставою для представництва інтересів держави в особі Львівської міської ради, шляхом подання позову, є неправомірне вибуття з власності територіальної громади м. Львова спірної земельної ділянки, що у свою чергу призвело до заподіяння шкоди інтересам держави, при тому, що Львівською міською радою, як уповноваженим органом, своєчасно не забезпечено збереження вказаної земельної ділянки та не вжито достатніх заходів, в тому числі представницького характеру, щодо запобігання вибуття земельної ділянки по вул. Митрополита Липківського у м. Львові з комунальної власності, а також не вжито заходів щодо витребування такої ділянки з чужого незаконного володіння і повернення у власність територіальної громади.

Більше того, на думку Прокурора, необхідність захисту інтересів держави підтверджується також і тим, що спірна земельна ділянка як ділянка природно-заповідного призначення відноситься до особливо цінних земель (стаття 150 ЗК України), для яких законодавством встановлений особливий порядок відведення, зміни цільового призначення земельної ділянки, правовий режим використання та захист земельних ділянок.

З огляду на вказані обставини, щоб інтереси держави в особі територіальної громади м. Львова не залишилися незахищеними, заступник керівника Львівської місцевої прокуратури №1 звертається з позовом в інтересах Львівської міської ради, яка всупереч вимогам закону не здійснює належним чином їх захисту.

При цьому, Прокурор звертає увагу на те, що на виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 01.09.2020, Львівською місцевою прокуратурою №1 надавались пояснення з цього приводу з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Окрім того, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, суд, вирішуючи питання про наявність підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи.

Відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Крім того, Прокурор зазначає, що, встановивши, що з комунальної власності незаконно вибули земельні ділянки, а орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції щодо захисту інтересів держави в сфері земельних відносин тривалий час бездіяв, прокурор мав не тільки законне право, а й обов`язок здійснити захист таких інтересів. Зволікання з пред`явленням позовів упродовж тривалого часу може призвести до спливу строків позовної давності та неможливості у подальшому поновлення порушених прав. Тому, висновок суду щодо недоведеності прокурором зволікання органом виконавчої влади у пред`явленні позовів упродовж тривалого часу є безпідставним. Враховуючи викладене, для того щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави, а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Підсумовуючи, Прокурор зазначає, що судова практика виходить з того, що не завжди потрібно зосереджуватися на часовому проміжку, який минув між повідомленням, яке прокурор надіслав до Львівської міської ради та поданням позову у даній справі. Такий проміжок не завжди є вирішальним у питанні дотримання прокурором приписів Закону України Про прокуратуру . Критерій розумності , який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 має визначається з урахуванням великого кола чинників і не може бути оцінений виключно темпорально.

Так, згідно доводів Прокурора, позов подано до суду 06.06.2019, а переписка з приводу незаконності вибуття спірної земельної ділянки з комунальної власності велася упродовж 2018-2019 років, та з відповідей, які надіслані на адресу Львівської місцевої прокуратури не вбачається намір Львівської міської ради вжити заходи представницького характеру на усунення виявлених порушень. Повідомлення, надіслане в порядку ст.23 Закону України Про прокуратуру лише констатує факт звернення до суду, як і передбачено діючим законодавством. Водночас розумність строку в даній справі слід обчислювати, враховуючи багато інших чинників, а саме факт обізнаності Львівської міської ради про наявне порушення, що підтверджується листами на адресу Львівської місцевої прокуратури, невжиття цивільно-правових заходів на усунення виявлених порушень, що є єдиним адекватним заходом щодо захисту інтересів територіальної громади, строком позовної давності, який починає свій відлік з моменту незаконної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку 16.05.2017 та особливою категорією земельної ділянки, яка знаходиться в межах регіонального ландшафтного парку Знесіння . Вказана позиція знайшла своє відображення в постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №927/468/20.

Спір у цій справі виник з метою захисту інтересів держави в земельній сфері із-за тривалого неналежного невиконання спеціально уповноваженим органом своїх обов`язків щодо особливо цінних земель, тобто земель, яким державою, через їх характеристики надається особливий статус. Такі землі задовольняють публічний інтерес та підлягають підвищеній охороні, а тому у разі виявлення правопорушень при розпорядженні такими землями, усі уповноважені органи, зокрема, і прокурор, зобов`язані діяти невідкладно. Отже, за ситуації, що склалася, звернення Прокурора до суду з позовом у цій справі є обґрунтованим та не суперечить положенням Законом України Про прокуратуру .

В судовому засіданні Прокурор проти поданого клопотання заперечив, просить суд відмовити Відповідачу в його задоволенні.

Представники Позивача і Третьої особи-1 позицію Прокурора підтримали, просять суд відмовити Відповідачу в задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Представник Відповідача в судовому засіданні подане клопотання підтримав, просить суд його задоволити та залишити позовну заяву без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.226 ГПК України.

Заслухавши пояснення Прокурора і представників Учасників, оглянувши та дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що в основу клопотання Відповідача від 23.02.2021р. вх. №4274/21 про залишення позовної заяви без розгляду покладено висновок про те, що Прокурором не надано компетентному органу розумного строку для реагування на порушення інтересів держави, оскільки Львівська місцева прокуратура №1 надіслала Львівській міській раді повідомлення про звернення з позовом 06.06.2019р. листом вих. №(14-39)193вих.-19 в той час, як позовна заява вих. №(14-39)192вих.-19 підписана, направлена Учасникам справи та подана до суду нарочно 06.06.2019р.,а відтак, на думку Відповідача, Прокурором не додержано вимог законодавства щодо надання Позивачу розумного строку для вжиття заходів з метою захисту своїх порушених прав.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Великої палати Верховного Суду від 26.05.2021р. у справі №912/2385/18, що наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Відтак, суд приходить до висновків, що, в контексті зазначеного, за своїм змістом приписи статті 23 Закону України "Про прокуратуру" спрямовані саме на забезпечення балансу прав, свобод та інтересів учасників процесу з метою, з одного боку, недопущення підміни прокурором належного суб`єкта владних повноважень або надання необґрунтованих переваг відповідним суб`єктам права яких порушуються, а, з іншого боку, захисту інтересів держави у випадку коли цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює їх захист. З огляду на викладене, суд, встановлюючи підстави представництва прокурора, повинен здійснити оцінку не тільки щодо виконання ним обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову до суду, а й наявні у справі інші докази, щодо обставин які йому передували, зокрема, попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер.

Зокрема, такі документи (незалежно від їх назви) можуть бути спрямовані на отримання інформації з метою встановлення наявності або відсутності порушення інтересів держави у випадку виявлення прокурором ознак такого порушення на підставі абзацу четвертого частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру"; інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення інтересів держави та отримання інформації щодо обізнаності такого органу про вказане порушення та вжиття або невжиття відповідних заходів; отримання від відповідного органу інформації (матеріалів та копій) необхідних для здійснення представництва в суді.

При цьому, якщо в процесі такої оцінки буде встановлено, що листування було спрямовано на отримання документів та/або інформації щодо можливого порушення і пов`язано саме зі з`ясуванням факту наявності або відсутності порушення, то обов`язковим є подальше інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення та надання відповідному органу можливості відреагувати протягом розумного строку на повідомлення при поданні відповідного позову прокурором, що відповідає змісту приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру", усталеній практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду.

Водночас, якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то, у такому випадку, наявні підстави для представництва передбачені абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру". У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом.

За встановлених обставин щодо попереднього інформування про виявлені порушення та відповіді щодо обізнаності про порушення із зазначенням причин тривалого не звернення до суду, вимога про надання відповідному органу "розумного строку" для самостійного реагування на порушення, розрахованого саме від останнього повідомлення прокурора, з огляду на встановлення факту тривалої обізнаності такого органу про порушення інтересів держави та нереагування на нього (незалежно від його причин) і, як наслідок, залишення позову прокурора без розгляду з цих підстав є проявом правового пуризму та надмірного формалізму, який порушує право на справедливий розгляд справи.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позовну заяву від 06.06.2019р. вих. №(14-39)192вих.-19 у даній справі подано до господарського суду 06.06.2019р. нарочно, що підтверджується відповідною відміткою уповноваженої особи суду про одержання.

В матеріалах справи наявний лист прокурора від 06.06.2021р. вих. №(14-39)193вих.-19, у якому прокурор повідомляє Позивача про здійснення заходів представницького характеру шляхом подання позовної заяви у даній справі до господарського суду.

Окрім того, в матеріалах справи наявні описи вкладення до цінних листів про надіслання копії позовної заяви і доданих до неї документів на адресу Позивача, Відповідача та Третьої особи-1. Із відмітки календарного штемпеля відділення поштового зв`язку про прийняття до пересилки вказаних рекомендованих поштових відправлень вбачається, що такі передано Прокурором до пересилки 06.06.2019р.

При цьому, в матеріалах справи наявний Лист Департаменту містобудування Львівської міської ради від 17.08.2018р. вих. №2403-4291 до Начальника відділу у м.Львові ГУ Держгеокадастру у Львівській області та Прокурора (т.1, а.с.39), у якому скеровує за належністю запит Прокурора від 13.08.2018р. вих. №(14-39)3183вих.-18.

При цьому, у вказаному листі Департамент містобудування Позивача зазначає, що Ухвалою сесії Львівської міської ради від 21.06.2001р. №1113 «Про затвердження меж і надання земельної ділянки у постійне користування регіональному ландшафтному парку «Знесіння» у м.Львові та деякі територіальні і нормативно-організаційні питання функціонування регіонального ландшафтного 'парку «Знесіння» надано у постійне користування регіональному ландшафтному парку «Знесіння» , як об`єкту природно-заповідного фонду України земельні ділянки загальною площею 153,6903 га.

На підставі вказаної ухвали, регіональному ландшафтному парку «Знесіння» 19.12.2001р. видано державний акт на право постійного користування землею на 22 земельні ділянки для обслуговування території парку, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за 1-5 №116.

Земельна ділянка на вул. Митрополита В.Липківського (кадастровий номер 4610137200:08:003:0017) площею 0,351 га накладається на територію регіонального ландшафтного парку «Знесіння» , яка перебуває у постійному користування парку відповідно до державного акту на право постійного користування землею за 1-5 №116 від 19.12.2001р..

При цьому, Департамент повідомив, що рішень Львівської міської ради про вилучення з меж регіонального ландшафтного парку Знесіння земельної ділянки на вул.Митрополита В.Липківського (кадастровий номер 4610137200:08:003:0017) площею 0,351 га, та відповідно, рішень про надання Лозинському М.С. у власність зазначеної земельної ділянки для обслуговування житлового будинку не приймалось і надав копію акту обстеження земельної ділянки на вул. Митрополита В.Липківського (кадастровий номер 4610137200:08:003:0017) на території РЛП Знесіння від 12.02.2018р.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад і вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

З врахуванням встановлених судом обставин, зокрема листа Департаменту містобудування Львівської міської ради від 17.08.2018р. вих. №2403-4291, беручи до уваги викладені у листі доводи щодо того, що рішень Львівської міської ради про вилучення з меж регіонального ландшафтного парку Знесіння земельної ділянки на вул.Митрополита В.Липківського (кадастровий номер 4610137200:08:003:0017) площею 0,351 га, та відповідно, рішень про надання ОСОБА_4 у власність зазначеної земельної ділянки для обслуговування житлового будинку не приймалось та приписи ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні суд дійшов висновку про те, що Позивач, станом на час складення такого листа знав або міг знати про порушення своїх прав.

Суд звертає увагу на те, що лист датовано 17.08.2018р., а прокурор повідомив Позивача про здійснення заходів представницького характеру шляхом подання позову до господарського суду і подав відповідний позов 06.06.2019р.

При цьому, ані станом на час подання відповідного позову до суду, ані впродовж розгляду справи судом Прокурором та Учасниками справи не заявлено та не подано суду жодних доказів в обґрунтування обставин здійснення заходів, спрямованих на захист своїх порушених прав, в тому числі самостійного звернення Позивача із відповідних позовом до суду.

Крім того, беручи до уваги те, що земельна ділянка як ділянка природно-заповідного призначення відноситься до особливо цінних земель, враховуючи, що для яких законодавством встановлений особливий порядок відведення, зміни цільового призначення земельної ділянки, правовий режим використання та захист земельних ділянок суд, а дати складення листів Департаменту містобудування Львівської міської ради від 17.08.2018р. вих. №2403-4291 та Прокурора від 06.06.2019р. вих. №(14-39)192вих.-19, суд зазначає про доведеність Прокурором бездіяльності Позивача щодо захисту своїх порушених прав та надання Прокурором розумного строку на вчинення Позивачем відповідних заходів, спрямованих на захист таких прав.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.05.2021р. у справі №926/14/19 та від 07.07.2021р. у справі №914/1577/19.

З врахуванням наведеного суд зазначає про безпідставність та необґрунтованість Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний альянс-плюс» від 23.02.2021р. вх. №4274/21 про залишення позовної заяви без розгляду, а відтак, в задоволенні клопотання слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.177 ГПК України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

В судовому засіданні Прокурор та представники Учасників справи зазначили про виконання всіх завдань підготовчого провадження та наявність правових підстав до закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду по суті.

З врахуванням наведеного суд встановив відсутність перешкод для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду справи по суті.

При цьому суд, з врахуванням встановлених строків підготовчого засідання та дати постановлення ухвали про відкриття провадження у даній справі, зазначає про відсутність правових підстав для подальшого відкладення підготовчого засідання.

Приписами ст.185 ГПК України встановлено, що у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи вищенаведене, а також з метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, керуючись ст.ст. 13, 14, 15, 16, 42, 46, 50, 120, 121, 177, 182, 183, 202, 234, 235 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний альянс-плюс» про залишення позовної заяви без розгляду від 23.02.2021р. вх. №4274/21 відмовити.

2. Закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

3. Судове засідання з розгляду спору по суті призначити на 25.08.2021 р. о 12:10 год.

Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою: м.Львів, вул.Личаківська, 128. Інформація про номер зали судового засідання буде розміщена на дошці оголошень суду.

4. Явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою.

5. Викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання для надання пояснень.

6. Повідомити про дату, час та місце проведення судового засідання ОСОБА_1 (місце проживання (перебування) невідоме; РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (місце проживання (перебування) невідоме; РНОКПП: НОМЕР_2 ) шляхом оприлюднення судом оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

7. Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, визначені ст.235 ГПК України.

8. Строк та порядок оскарження ухвал визначено главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.

Повний текст ухвали складено 02.08.2021р.

Головуючий суддя Т.Б. Фартушок