Постанова

від 28.07.2021 по справі 909/460/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2021 року

м. Київ

справа № 909/460/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Уркевича В. Ю. - головуючого, Мачульського Г. М., Краснова Є. В.,

за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства Спаське

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 (головуючий суддя Галушко Н. А., судді Желік М. Б., Орищин Г. В.) у справі

за позовом Фермерського господарства Спаське

до 1) Нижньовербізької сільської ради (правонаступник Спаської сільської ради),

2) Фізичної особи-підприємця Мотріченко Орисі Василівни

про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та усунення перешкод у користуванні майном шляхом розблокування існуючого проїзду,

за участю представників:

позивача - Бежука М. М. (у порядку самопредставництва),

відповідача-1 - не з`явився,

відповідача-2 - Мотріченко О. В. (особисто),

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Фермерське господарство Спаське (далі - ФГ Спаське , позивач) звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Спаської сільської ради (далі - Спаська сільрада, відповідач-1), правонаступником якої є Нижньовербізька сільська рада (далі - Нижньовербізька сільрада), та фізичної особи-підприємця Мотріченко Орисі Василівни (далі - ФОП Мотріченко О. В., відповідач-2) про визнання договору оренди земельної ділянки від 10.06.2016 недійсним та усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов`язання відповідача-2 розблокувати існуючий проїзд до земельної ділянки позивача.

2. Позовні вимоги мотивовано тим, що ФГ Спаське як землекористувач позбавлене проїзду до належних йому на праві власності об`єктів нерухомості, оскільки ФОП Мотріченко О. В. розмістила декілька вантажних машин каміння на єдиному можливому проїзді до будівель та споруд фермерського господарства. При цьому позивач вказує, що ці обставини унеможливлюють здійснення господарської діяльності фермерським господарством.

3. ФГ Спаське зазначає, що заїзд до адміністративного будинку із вул. Шашкевича можливий виключно через проїзд, який розташований на земельній ділянці 0,0374 га, яка перебуває в оренді ФОП Мотріченко О. В. При цьому звертає увагу на те, що на момент укладення позивачем з відповідачем-1 договору оренди земельної ділянки діяв генеральний план села Спас, розроблений у 1985 році, яким був передбачений під`їзд на територію колишнього господарського двору.

4. На підтвердження обґрунтованості своїх позовних вимог позивач посилається на висновок експерта від 26.04.2016 № 17/з, складений за результатами земельно-технічної експертизи, відповідно до якого раніше існуючий заїзд до земельної ділянки, що знаходиться в користуванні ФГ Спаське , входить до складу земельної ділянки, яка перебуває в користуванні ФОП Мотріченко О. В. згідно з укладеним між відповідачами договором оренди від 10.06.2016.

5. Позивач вважає, що спірний договір оренди від 10.06.2016 слід визнати недійсним, оскільки укладення останнього порушує охоронювані законом права ФГ Спаське на доступ і проїзд до земельної ділянки та об`єктів нерухомості фермерського господарства.

6. Крім того, позивач стверджує, що спірний договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,0374 га, кадастровий номер 2623287001:01:002:0114, є незаконним, оскільки технічна документація на цю земельну ділянку та її затвердження не відповідають вимогам земельного законодавства, нормативним документам з питань землеустрою та землекористування.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

7. ФГ Спаське на праві власності належать нежитлові будівлі: тваринницька ферма площею 2269,3 кв. м, демонстраційна зала сільськогосподарської продукції з кафетерієм та офісно-побутовим приміщенням загальною площею 1580,3 кв. м, будинок тваринника загальною площею 471,1 кв. м, що розташовані за адресою: вул. Шашкевича, 123-Г, 123-В, 123-Е, с. Спас Коломийського району Івано-Франківської області, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 23.12.2013 № 15174456. Ці об`єкти розташовані на земельній ділянці площею 1,8894 га, кадастровий номер 2623288700:01:002:0030.

8. 25.04.2004 Спаською сільрадою було прийнято рішення Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства , згідно з яким надано дозвіл позивачу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

9. У 2005 році Коломийським районним відділом Івано-Франківської регіональної філії Державного підприємства Центр земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах (далі - РВ ДП Центр земельного кадастру ) виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФГ Спаське .

10. 20.01.2006 Спаською сільрадою прийнято рішення Про надання земельної ділянки в оренду , відповідно до якого сільська рада вирішила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФГ Спаське в с. Спас на вул. Шашкевича для ведення фермерського господарства; надати в оренду земельну ділянку площею 1,8894 га ФГ Спаське терміном на 49 років для ведення фермерського господарства.

11. 28.02.2006 між Спаською сільрадою (орендодавець) та ФГ Спаське (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,8894 га для ведення фермерського господарства, яке знаходиться на вул. Шашкевича в с. Спас Коломийського району Івано-Франківської області, терміном на 49 років. Договір зареєстрований в РВ ДП Центр земельного кадастру 28.02.2006 за № 040630500001.

12. Невід`ємною частиною договору оренди від 28.02.2006 є: план або схема земельної ділянки, рішення про передачу в оренду, акт приймання-передачі об`єкта оренди, проект відведення земельної ділянки.

13. Згідно з планом земельної ділянки, що передана в оренду позивачу, вказані межі суміжних землекористувань, а саме: від А до Б - ОСОБА_2., від Б до В - землі сільської ради (вулиця), від В до Г - ОСОБА_3., від Г до Д - РЕМ ВАТ Прикарпатобленерго , від Д до Ж - землі сільської ради (вулиця), від Ж до Л -ОСОБА_4, від Л до А - землі сільської ради (дорога).

14. На момент укладення зазначеного договору оренди земельної ділянки діяв генеральний план с. Спас, розроблений у 1985 році, яким був передбачений під`їзд на територію колишнього господарського двору.

15. У 2007 році був розроблений новий генеральний план, в якому не передбачена деталізація під`їздів та підходів.

16. 16.01.2012 земельною комісією Спаської сільради складено акт щодо погодження меж земельної ділянки між ФГ Спаське та власником нежитлової будівлі (санпропускника) ОСОБА_1 .

17. 17.01.2012 Спаською сільрадою було прийнято рішення № 297-9/2012 Про затвердження акта земельної комісії , згідно з яким сільська рада вирішила затвердити акт земельної комісії від 16.01.2012 та погодити технічну документацію на виготовлення документів, що посвідчують право користування (оренди) на землю без підпису межівника ФГ Спаське в зв`язку із безпідставною незгодою щодо підписання акта погодження меж технічної документації.

18. 22.11.2013, розглянувши заяву гр. Мотріченко О. В. , жительки села Стовпчатів, про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування 1/2 нежитлового приміщення (санпропускник) для подальшої передачі ділянки в оренду, Спаською сільрадою було прийнято рішення № 608-22/2013 Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для комерційного використання , відповідно до якого сільська рада вирішила задовольнити заяву гр. Мотріченко О. В. та дати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування 1/2 нежитлового приміщення (санпропускник) орієнтовно 0,0374 га для подальшої передачі ділянки в оренду; рішення від 17.01.2012 № 296-9/2012 скасувати та вважати таким, що втратило чинність.

19. Голова ФГ Спаське Бежук М. М. звернувся до сільської ради із заявою про направлення земельної комісії для вирішення питання щодо заїзду до ФГ Спаське від вулиці Шашкевича, про що 11.07.2014 складено акт.

20. 24.07.2014 Спаською сільрадою прийнято рішення № 753-28/2014, згідно з яким затверджено акт земельної комісії від 11.07.2014 та відмовлено голові ФГ Спаське в задоволенні заяви щодо вирішення питання про заїзд до фермерського господарства та погодження межі між ФГ Спаське і власником нежитлового приміщення (санпропускника).

21. 22.04.2015 Спаською сільрадою прийнято рішення № 903-34/2015, відповідно до якого затверджено акт земельної комісії від 20.04.2015 та відмовлено голові ФГ Спаське в задоволенні його заяви в частині відновлення заїзду з боку санпропускника від вулиці Шашкевича, Кирничкової та іншої комунальної дороги.

22. 07.07.2015 Спаською сільрадою прийнято рішення № 944-37/2015, згідно з яким надано згоду громадянці Мотріченко О. В. на розроблення детального плану території в АДРЕСА_2 біля нежитлового будинку (санпропускника).

23. 21.07.2015 Спаською сільрадою прийнято рішення № 958-37/2015 Про розгляд усного звернення голови ФГ Спаське Бежука М. М. до голови Коломийської РДА по вирішенню питання додаткового заїзду до господарства ФГ Спаське , відповідно до якого сільська рада вирішила відмовити голові ФГ Спаське у задоволенні його усного звернення про вирішення спірного питання стосовно додаткового заїзду до ФГ Спаське від вул. Шашкевича між власником нежитлового приміщення (санпропускника) Мотріченко О. В. та КТП Коломийського МРЕМ.

24. 23.10.2015 Спаською сільрадою прийнято рішення № 1017-39/2015, згідно з яким затверджено проект детального планування території масиву забудови в с. Спас на вул. Шашкевича під будівництво нежитлового приміщення.

25. 10.03.2016 Спаською сільрадою прийнято рішення Про розгляд заяви власника нежитлового приміщення Мотріченко О. В. про затвердження акту земельної комісії щодо розгляду заяви , відповідно до якого сільська рада вирішила затвердити акт земельної комісії від 10.03.2016, звернутись до Коломийської РДА з проханням надання юридичної допомоги Мотріченко О. В. у вирішенні питання виготовлення документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки для обслуговування нежитлового приміщення, яке знаходиться в с. Спас на земельній ділянці площею 0,0374 га згідно з чинним законодавством.

26. 25.05.2016 Спаською сільрадою прийнято рішення № 131-5/2016 Про розгляд заяви Мотріченко Орисі Василівни жит. АДРЕСА_3 щодо передачі в оренду земельної ділянки , відповідно до якого сільська рада вирішила передати в оренду гр. Мотріченко О. В. земельну ділянку для іншого сільськогосподарського призначення (обслуговування 1/2 нежитлового приміщення (санпропускника) площею 0,0374 га, кадастровий номер земельної ділянки 2623287001:01:002:0114, яка знаходиться в межах населеного пункту АДРЕСА_2 терміном на 49 років.

27. 10.06.2016 між Спаською сільрадою та гр. Мотріченко О.В. укладено договір оренди землі, згідно з пунктом 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться на території Спаської сільради в АДРЕСА_2 .

28. У пунктах 2, 3, 5, 6 зазначеного договору сторони погодили, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0374 га, кадастровий номер земельної ділянки 2623287001:01:002:0114. На земельній ділянці розташовано об`єкт нерухомого майна, площею 27,4 кв. м. Цільове призначення земельної ділянки - для іншого сільськогосподарського призначення (обслуговування 1/2 нежитлового приміщення (санпропускника), землі громадської забудови. Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.

29. Відповідно до пункту 18 договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення.

30. 24.10.2016 Спаською сільрадою прийнято рішення Про надання згоди на зміну цільового призначення орендованої земельної ділянки Мотріченко Орисі Василівни , згідно з яким сільська рада вирішила дати дозвіл Мотріченко О. В. на зміну цільового призначення орендованої земельної ділянки з іншого сільськогосподарського призначення (обслуговування 1/2 нежитлового приміщення (санпропускника) на будівництво та обслуговування будівель торгівлі (магазин Люкс ).

31. Як встановили суди попередніх інстанцій, позивач вже звертався до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Спаської сільради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ФОП Мотріченко О. В. про встановлення земельного сервітуту.

32. Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 11.11.2017 у справі № 909/897/17 за вказаним позовом у задоволенні позовних вимог відмовив. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.01.2018 зазначене рішення залишено без змін.

33. У справі № 909/897/17 судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з генпланом (викопіювання) забудови с. Спас заїзд до адміністративного будинку (будинок тваринника) та взагалі до орендованої ділянки ФГ Спаське можливий із вулиці Кирничкова, Шашкевича та проїздом між ділянками, яку орендує Саманчук та ФГ Спаське . Відповідно до розробленого проекту детального планування масиву забудови в с. Спас на вул. Шашкевича під будівництво нежитлового приміщення (викопіювання знаходиться в матеріалах справи) аналогічна ситуація щодо влаштування заїзду. Також згідно з планом земельної ділянки, що передана у оренду на території с. Спас ФГ Спаське , а саме опису меж вбачається, що земельна ділянка межує від Б до В та від Д до Ж із землями сільської ради (вулицями) та з Л до А із землями сільської ради (дорога), а тому позивач має можливість здійснювати самостійно заїзд на надану йому в оренду земельну ділянку без користування земельною ділянкою, наданою в оренду гр. Мотріченко О. В . Також згідно з планом земельної ділянки, що передана у оренду на території с. Спас ФГ Спаське , жодного проїзду чи проходу на земельній ділянці, переданій в оренду гр. Мотріченко О. В. , щодо якої заявлена вимога про встановлення сервітуту, не встановлено (не передбачено).

34. Окрім того, ФГ Спаське не доведено неможливості задоволення своїх потреб в інший спосіб, ніж встановлення земельного сервітуту через земельну ділянку площею 0,0079 га (загальна площа 0,0374 га), кадастровий номер 2623287001:01:002:0114.

35. З огляду на вищевикладене, враховуючи предмет даного спору, заперечення відповідачів щодо висновку земельно-технічної експертизи від 26.04.2016 № 17/з, на які позивач посилався на підтвердження своїх позовних вимог, суд першої інстанції у справі, що розглядається, призначив судову земельно-технічну експертизу.

36. Згідно з висновком експерта від 17.09.2019 № 042/09-2019 встановлено можливість у ФГ Спаське здійснювати заїзд транспорту до нежитлового об`єкта нерухомості, а саме: нежитлового приміщення, демонстраційної зали сільськогосподарської продукції з кафетерієм та офісно-побутовим приміщенням та земельної ділянки за кадастровим номером 26232887000:002:0030, за адресою: АДРЕСА_1 , не враховуючи земельну ділянку за кадастровим номером 2623287001:01:002:0114 за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на правах оренди ФОП Мотріченко О. В. на стадії проектної пропозиції (додаток № 6 зелений колір), а саме:

- заїзд-проїзд № 2 - розміщений на західній стороні земельної ділянки, біля водонапірної башти, перпендикулярно до дороги (землі сільської ради) з наступними розмірами по периметру за ходом годинникової стрілки: 3,5 м.п.; 26,65 м.п.; 4,66 м.п.; 29,62 м.п. та площею - 0,0098 га;

- заїзд-проїзд № 3 - розміщений на східній стороні земельної ділянки, перпендикулярно до вул. Шашкевича з наступними розмірами по периметру за ходом годинникової стрілки: 3,5 м.п.; 39,70 м.п.; 18,60 м.п.; 3,50 м.п.; 15,15 м.п.; 36,2 м.п., та площею - 0,0192 га;

- заїзд-проїзд № 4 - розміщений на південно-східній стороні земельної ділянки, перпендикулярно до вул. Шашкевича з наступними розмірами по периметру за ходом годинникової стрілки: 3,5 м.п.; 38,34 м.п.; 103,82 м.п.; 18,60 м.п.; 3,50 м.п.; 100,37 м.п.; 34,84 м.п., та площею - 0,0485 га;

- заїзд-проїзд № 5 - розміщений на північній стороні земельної ділянки, перпендикулярно до вул. Кирничкова з наступними розмірами по периметру за ходом годинникової стрілки: 3,5 м.п.; 41,13 м.п.; 18,05 м.п.; 3,50 м.п.; 21,55 м.п.; 44,26 м.п., та площею - 0,219 га.

Можливість проїзду транспорту до будівель ФГ Спаське , а саме: нежитлового приміщення, демонстраційної зали сільськогосподарської продукції з кафетерієм та офісно-побутовим приміщенням та земельної ділянки за кадастровим номером 26232887000:002:0030, за адресою: АДРЕСА_1 через земельну ділянку за кадастровим номером 2623287001:01:002:0114, яку орендує ФОП Мотріченко О. В., з урахуванням проекту реконструкції будівлі Мотріченко О. В. (санпропускник) під магазин може бути в тому випадку, коли з існуючого проїзду (додаток № 6 зелений колір, заїзд № 1) буде забрано облицювальне каміння (додаток № 1-5 фото № 5).

37. Ураховуючи необхідність з`ясування обставин відповідності розробленої технічної документації на земельну ділянку за кадастровим номером 2623287001:01:002:0114 вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, суд першої інстанції призначив у справі судову експертизу з питань землеустрою, проведення якої доручив Експертній службі МВС України Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру.

38. Відповідно до висновку експерта від 18.05.2020 № 19/24/2-244-СЕ/19 встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 2623287001:01:002:0114 не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

39. Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 21.01.2021 (суддя Неверовська Л. М.) позов задовольнив.

40. Суд першої інстанції зазначив, що при дослідженні матеріалів землеустрою та висновку експертизи та інших доказів у справі встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за місцем знаходження: АДРЕСА_2 , Мотріченко О. В. для іншого сільськогосподарського призначення (обслуговування 1/2 нежитлового приміщення (санпропускника) був виготовлений і погоджений з порушенням вимог земельного законодавства.

41. З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку, що оспорюваний договір оренди суперечить вимогам чинного законодавства, порушує права позивача щодо користування його земельною ділянкою в частині під`їзного шляху до нежитлового приміщення.

42. Суд першої інстанції вказав, що позивач неодноразово звертався до відповідача (сільської ради) стосовно спірного під`їзду, в тому числі і з приводу його виключення з генерального плану населеного пункту 2007 року і необхідності відображення спірного під`їзду у цьому генеральному плані.

43. Фактична наявність зазначеного позивачем проїзду підтверджується матеріалами даної справи, в тому числі наданими фотоматеріалами, висновком судової земельно-технічної експертизи від 17.09.2019 № 042/09-19.

44. Крім того, фактично всі належні на праві власності як позивачу, так і ФОП Мотріченко О. В. об`єкти нерухомості - це об`єкти колишнього господарського двору, які були побудовані як єдиний цілісний комплекс з окремими господарськими будівлями різного призначення і відповідними необхідними під`їзними шляхами для використання таких будівель.

45. Таким чином, виключення з генерального плану села існуючих під`їзних шляхів до об`єктів нерухомості не свідчить про їх фактичну відсутність. Вказані обставини щодо існування під`їзних шляхів і наявності суттєвих обмежень в їх використанні, в тому числі внаслідок блокування одного з них ФОП Мотріченко О. В., підтверджуються також і висновком судової земельно-технічної експертизи від 17.09.2019 № 042/09-19.

46. Крім того, місцевий господарський суд вказав, що матеріалами справи, висновками судової експертизи, фотоматеріалами підтверджується, що влаштування інших шляхів проїзду до будівель, належних фермерському господарству, у відповідності до вимог ДБН України технічно неможливо; встановлено, що прохід, проїзд для землекористування ФГ Спаське технічно можливий в межах існуючого (спірного) проїзду. Також з фотознімків, долучених до матеріалів справи, вбачається, що ФОП Мотріченко О. В. розпочала роботи з будівництва магазину, в тому числі роботи з огородження спірного проїзду.

47. Західний апеляційний господарський суд постановою від 11.05.2021 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.01.2021 скасував та відмовив у позові.

48. Посилаючись на обставини, встановлені рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01.11.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.01.2018 у справі № 909/897/17, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору оренди землі від 10.06.2016, укладеного між Спаською сільрадою та гр. Мотріченко О. В. , загальною площею 0,0374 га, кадастровий номер земельної ділянки 2623287001:01:002:0114, розташованої на території Спаської сільської ради в Івано-Франківській області, Коломийському районі, с. Спас, вул. Шашкевича, 127-А з підстав порушення прав позивача щодо можливості проїзду до фермерського господарства.

49. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що на час укладення договору оренди землі заїзд входив до площі наданої позивачу в користування земельної ділянки і є єдиним можливим заїздом на територію господарства останнього, а отже, ФГ Спаське не доведено, які права останнього порушено відповідачем.

50. Щодо висновку суду першої інстанції про наявність підстав для усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, то суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки спірна частина земельної ділянки, яку просить позивач використати як проїзд, перебуває в законному користуванні відповідача-2, право позивача у вчиненні йому перешкод у користуванні частиною земельної ділянки позивача як заїзду відповідачами не порушено. В матеріалах справи відсутній факт наявності у позивача права власності на спірну частину земельної ділянки (проїзд), факт порушення права позивача щодо користування земельною ділянкою з боку відповідачів не доведено належними та допустимими доказами.

Короткий зміст наведених у касаційних скаргах вимог

51. У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ФГ Спаське , в якій скаржник просить постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.01.2021 у цій справі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги

52. Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

53. ФГ Спаське вважає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми статей 203, 215, 391 Цивільного кодексу України, статей 91, 152 Земельного кодексу України, без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 925/366/18, від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17, від 30.07.2020 у справі № 471/761/17-ц, від 31.07.2020 у справі № 301/2534/16-ц, від 16.10.2020 у справі № 309/828/17, Верховного Суду України від 21.09.2016 у справі № 6-1512цс16.

54. На обґрунтування підстав касаційного оскарження ФГ Спаське також посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм статей 203, 215 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, де договір оренди земельної ділянки визнавався би недійсним іншою особою (не стороною договору), права та законні інтереси якої порушено даним договором з тих підстав, що спірна земельна ділянка за функціональним призначенням є заїздом до орендованої земельної ділянки позивача та його власного нерухомого майна, а також з підстав невідповідності оспорюваного договору вимогам чинного законодавства.

55. Також, на думку позивача, апеляційним судом порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином зібрані у справі докази .

56. 28.07.2021 до початку судового засідання ФГ Спаське подало заяву-клопотання про долучення до справи акта комісії з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища Нововербізької сільради від 16.06.2021.

57. Позивач вказує, що цей акт складений за заявою ФГ Спаське та є новим доказом, тому не міг бути долучений до справи у судах попередніх інстанцій.

58. Відповідно до частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

59. З урахуванням зазначеного суд касаційної інстанції залишає заяву-клопотання ФГ Спаське без задоволення.

60. У судовому засіданні представник позивача підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.

Позиція Нижньовербізької сільради та ФОП Мотріченко О. В.

61. У відзивах на касаційну скаргу відповідачі зазначають, що ФГ Спаське не надало жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що на момент укладення спірного правочину вказаний позивачем заїзд/проїзд входив до площі, наданої ФГ Спаське у користування земельної ділянки, та був і залишається єдиним можливим заїздом до майна фермерського господарства. Тобто права позивача відповідачами порушені не були.

62. Відповідачі також посилаються на обставини, встановлені рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01.11.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.01.2018 у справі № 909/897/17, а саме, що згідно з генпланом (викопіювання) забудови с. Спас, заїзд до адміністративного будинку (будинок тваринника) та взагалі до орендованої ділянки ФГ Спаське можливий із вулиці Кирничкова, Шашкевича та проїздом між ділянками, яку орендує ФОП Мотріченко О. В. та ФГ Спаське . Крім того, відповідно до плану земельної ділянки, що передана в оренду на території с. Спас ФГ Спаське , жодного проїзду чи проходу на земельній ділянці, переданій в оренду ФОП Мотріченко О.В., не встановлено.

63. З урахуванням зазначеного Нижньовербізька сільрада та ФОП Мотріченко О. В. просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

64. У судовому засіданні відповідач-2 виклала заперечення проти касаційної скарги та просила відмовити в її задоволенні.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

65. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

66. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга ФГ Спаське не підлягає задоволенню з огляду на таке.

67. Підставою касаційного оскарження, зокрема, є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

68. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

69. У справі, судові рішення в якій переглядаються у касаційному порядку, судами вирішено спір про визнання договору оренди земельної ділянки від 10.06.2016 недійсним та усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов`язання відповідача-2 розблокувати існуючий проїзд до земельної ділянки позивача.

70. Позовні вимоги мотивовано тим, що договір оренди земельної ділянки, укладений між відповідачами, порушує права ФГ Спаське на доступ та проїзд до земельної ділянки та майна фермерського господарства. При цьому позивач вказує, що ці обставини унеможливлюють здійснення господарської діяльності фермерським господарством.

71. Крім того, на думку позивача, спірний договір оренди від 10.06.2016 слід визнати недійсним, оскільки укладення останнього порушує охоронювані законом права ФГ Спаське на доступ і проїзд до земельної ділянки та об`єктів нерухомості фермерського господарства.

72. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що на час укладення договору оренди землі заїзд входив до площі наданої позивачу в користування земельної ділянки і є єдиним можливим заїздом на територію господарства останнього, а отже, ФГ Спаське не довело, які права останнього порушено відповідачем.

73. Крім того, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що оскільки спірна частина земельної ділянки, яку просить позивач використати як проїзд, перебуває в законному користуванні відповідача-2, тому відповідачами не чиняться перешкоди у користуванні земельною ділянкою ФГ Спаське .

74. Тобто позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення його права щодо користування земельною ділянкою з боку відповідачів.

75. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що посилання скаржника на постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17, від 30.07.2020 у справі № 471/761/17-ц не може бути виключною правовою підставою касаційного оскарження судових рішень, оскільки постанови Верховного Суду у вказаних справах ухвалені хоча й за однакового правового регулювання спірних правовідносин (зокрема, статей 203, 215, Цивільного кодексу України), що має місце в цій справі, але за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у них доказів), ніж у справі, що розглядається, тобто зазначені справи і справа, судові рішення в якій переглядаються, є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них.

76. Так, у справі № 905/1227/17 керівник Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області та Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Технотрон (далі - ТОВ Фірма Технотрон ) про визнання недійсним на майбутнє договору оренди та зобов`язання ТОВ Фірма Технотрон протягом 14 днів з моменту набрання рішенням суду законної сили звільнити та повернути балансоутримувачу за актом приймання-передачі передані в оренду згідно з договором спірні нежитлові приміщення.

77. На обґрунтування позовних вимог керівник Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області посилався на частину п`яту статті 63 Закону України Про освіту , частину другу статті 5 Закону України Про приватизацію державного майна та вказував на незаконну передачу в оренду приміщень державного навчального закладу для здійснення діяльності, що не пов`язана з навчально-виховним процесом.

78. Крім того, під час розгляду справи № 905/1227/17 було встановлено, що спірний договір сторонами розірваний.

79. Предметом спору у справі № 638/2304/17 є визнання недійсним договору дарування грошових коштів.

80. Позивач (фізична особа) вважав, що такий договір є недійсним, оскільки під час його укладення сторонами не додержано норм законодавство щодо його форми та змісту, а саме: умовами договору не передбачений строк передання коштів; текст договору не містить реквізитів сторін, зокрема, відсутні паспортні дані сторін; не зазначено мету та цільове використання коштів; сторонами укладено такий договір без згоди позивача.

81. У справі № 471/761/17-ц про визнання договору оренди землі недійсним позовні вимоги мотивовані тим, що позивач (фізична особа) є власником земельної ділянки та уклав з відповідачем (фізичної особою) договір оренди зазначеної земельної ділянки.

82. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що цей договір є недійсним, оскільки не відповідає вимогам чинного законодавства. Зокрема, є розбіжність щодо площі земельної ділянки, яка є предметом договору, не вказано, на підставі яких документів позивач є власником земельної ділянки, не зазначено її кадастровий номер, не підписано сторонами акт прийому-передачі земельної ділянки. При укладенні договору не було визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки, не зазначено, в якій кількості орендна плата сплачується в натуральній формі, а в якій - в грошовій, в договорі не вказано адреси учасників правочину, їх ідентифікаційні номери та паспортні дані, яким чином орендар сплачує податок на дохід від оренди земельної ділянки, відсутні умови перегляду орендної плати у зв`язку з інфляцією, не вказано про акт передачі межових знаків на зберігання, про агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки, а також не зазначено, що орендар до органу місцевого самоврядування надає план сівозміни.

83. У постанові від 21.09.2016 у справі № 6-1512цс16 за позовом фізичних осіб до Приватного сільськогосподарського підприємства Яблуневий сад про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок Верховний Суд України зазначив, що позивачі вказували, що спірні договори оренди земельних ділянок не містять усіх, передбачених статтею 15 Закону України Про оренду землі , істотних умов, зокрема порядку внесення орендної плати.

84. Верховний Суд України, посилаючись на статті 15, 638, 792 Цивільного кодексу України, статті 4- 6, 11, 15, 17, 19 Закону України Про оренду землі , дійшов висновку, що сторони врегулювали в договорі свої відносини на власний розсуд, як це передбачено статтею 6 Цивільного кодексу України, виконували умови договору узгодженим способом, зокрема, позивачі упродовж усього часу отримували орендну плату, що ними не заперечувалось.

85. Отже, якщо відсутність у договорі однієї з істотних умов не унеможливила виконання договору, зокрема в частині проведення розрахунків, і сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом, то незгода позивачів з умовою виконання договору не може бути підставою для визнання їх прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав.

86. Звідси правовідносини у справах № 905/1227/17, № 638/2304/17, № 471/761/17-ц, № 6-1512цс16 та у справі, що розглядається, не є подібними.

87. Щодо доводів ФГ Спаське , що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми статей 391 Цивільного кодексу України, статей 91, 152 Земельного кодексу України, без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 925/366/18, від 31.07.2020 у справі № 301/2534/16-ц, від 16.10.2020 у справі № 309/828/17, то суд касаційної інстанції зазначає таке.

88. У cправі № 925/366/18 Українське товариство охорони природи (далі - УТОП) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю Вієна , Благодійної організації Фонд збереження рідної природи , Благодійного фонду Розвиток Черкащини та Приватного підприємства Укртрансброкер про скасування рішення державного реєстратора, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом виселення з нежитлових приміщень та звільнення будівлі від майна вищезазначених підприємств.

89. Позов обґрунтований тим, що УТОП є власником нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Черкаси, вул. Фрунзе (після перейменування - вул. Верхня Горова), 1, однак за спірним рішенням це майно було незаконно зареєстроване як приватна власність Черкаської обласної організації УТОП за неіснуючою адресою: м. Черкаси, вул. Фрунзе, 1/1.

90. З постанови Верховного Суду від 31.07.2020 у справі № 301/2534/16-ц вбачається, що позивач (фізична особа) звернувся з позовом до Вільхівської сільської ради Іршавського району Закарпатської області (далі - Вільхівська сільрада), фізичної особи (відповідача) про визнання протиправним і скасування рішення Вільхівської сільради від 23.12.2013 № 527, зобов`язання відповідача усунути перешкоди у володінні та користуванні належною позивачу на праві користування земельною ділянкою шляхом демонтажу самовільно встановлюваної огорожі в межах цієї земельної ділянки, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку.

91. Позивач вважав, що рішення Вільхівської сільради від 23.12.2013 № 527 є протиправним, оскільки вказана ділянка у розмірах, визначених оскаржуваним рішенням, перекриває земельну ділянку, що перебуває у користуванні позивача на підставі рішення Вільхівської сільради від 18.06.1993, та розроблених на його підставі документів щодо виділення земельної ділянки в натурі. Тобто Вільхівська сільрада вирішила передати у власність відповідача також частину земельної ділянки, яка вже на той час перебувала у законному користуванні іншої особи без її вилучення.

92. Крім того, оскаржуваним рішенням сільради не враховано, що згідно з рішенням Вільхівської сільради від 18.06.1993 позивачу дозволено провести будівництво нового житлового будинку за індивідуальним проектом на відокремленій земельній ділянці 0,15 га. На підставі відповідного рішення було складено акт від 25.06.1993 про відведення земельної ділянки позивачу площею 0,15 га, тобто виділена йому земельна ділянка мала чіткі межі.

93. У справі № 309/828/17 позивачі (фізичні особи) на обґрунтування позову зазначали, що є власниками житлового будинку та земельної ділянки, призначеної для обслуговування жилого будинку та ведення особистого підсобного господарства, яка розташована за відповідною адресою. Відповідачі (фізичні особи) є їхніми сусідами, які постійно перешкоджають їм у користуванні вказаною земельною ділянкою. У 2016 році позивачі вирішили побудувати на спільній межі огорожу, щоб припинити порушення їх права власності з боку сусідів, однак коли вони почали встановлювати стовпці біля межі земельної ділянки з їх боку, відповідачі затіяли сварку та навіть намагалися спровокувати бійку. Позивачі звернулися до Хустського відділу поліції з метою притягнення відповідачів до відповідальності за неправомірні дії, але це не дало позитивного результату. Тому позивачі просили задовольнити позов шляхом зобов`язання відповідачів не чинити позивачам перешкод у користуванні земельною ділянкою, а саме - у встановленні огорожі на спільній межі між будинками з боку земельної ділянки позивачів.

94. За таких обставин посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду у справах № 925/366/18, № 301/2534/16-ц, № 309/828/17, є необґрунтованими, оскільки постанови в цих справах ухвалені за іншого суб`єктного складу учасників судового процесу, ніж у справі, що розглядається, різних обставин, встановлених судами у кожній справі, які формують зміст правовідносин, та зумовили прийняття відповідного судового рішення.

95. Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

96. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

97. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

98. З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 909/460/18 на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України за касаційною скаргою ФГ Спаське на постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 у частині підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

99. Іншою підставою касаційного оскарження є пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

100. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

101. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

102. Касаційна скарга в цій частині мотивована відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм статей 203, 215 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, де договір оренди земельної ділянки визнавався би недійсним іншою особою (не стороною договору), права та законні інтереси якої порушено даним договором з тих підстав, що спірна земельна ділянка за функціональним призначенням є заїздом до орендованої земельної ділянки позивача та його власного нерухомого майна, а також з підстав невідповідності оспорюваного договору вимогам чинного законодавства.

103. Як було зазначено вище, предметом даного спору, зокрема, є вимога позивача про визнання договору оренди земельної ділянки від 10.06.2016 недійсним.

104. Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

105. Згідно із частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Недійсний правочин не створює наслідків, крім пов`язаних з його недійсністю (частина перша статті 216 Цивільного кодексу України).

106. За змістом статті 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

107. У розумінні наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, але на час розгляду справи судом має право власності чи інше речове право на предмет правочину та/або претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи також може полягати в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

108. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

109. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин (див. постанови від 10.04.2019 у справі № 587/2135/16-ц (провадження № 14-74цс19, пункт 58); від 15.01.2020 у справі № 587/2326/16-ц (провадження № 14-442цс19, пункт 42); від 19.02.2020 у справі № 387/515/18 (провадження № 14-430цс19, пункт 49), від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц (провадження № 14-445цс19 пункт 62)).

110. Звідси Великою Палатою Верховного Суду викладено висновок про те, що будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушені спірним правочином, може звернутися з позовом про визнання такого правочину недійсним, тому у суду касаційної інстанції відсутні підстави для формування висновку у даній справі щодо застосування статей 203, 215 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах.

111. При цьому наведені позивачем обставини про те, що договір оренди земельної ділянки, укладений між відповідачами, порушує права ФГ Спаське на доступ та проїзд до земельної ділянки та майна фермерського господарства, не свідчать про виникнення інших, тобто неподібних правовідносин при застосуванні вказаних статей Цивільного кодексу України.

112. Звідси зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

113. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

114. Ще однією підставою касаційного оскарження є пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яким визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

115. У касаційній скарзі ФГ Спаське посилається на частину третю статті 310 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що апеляційний суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази.

116. Скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції, зокрема, не надав належної правової оцінки тому, що матеріалами справи, висновками судової експертизи, фотоматеріалами підтверджується, що влаштування інших шляхів проїзду до будівель, належних фермерському господарству у відповідності до вимог ДБН України, технічно неможливо; встановлено, що прохід, проїзд для землекористування ФГ Спаське технічно можливий в межах існуючого (спірного) проїзду. Також із фотознімків, долучених до матеріалів справи, вбачається, що ФОП Мотріченко О. В. розпочала роботи з будівництва магазину, в тому числі роботи з огородження спірного проїзду.

117. На думку позивача, апеляційний господарський суд не врахував генеральний план с. Спас 1985 року та детальний план ФГ Спаське як докази, що підтверджують наявність спірного заїзду/проїзду.

118. Щодо вказаних доводів скаржника суд касаційної інстанції зазначає таке.

119. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

120. Зважаючи на вказані положення пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що апеляційний господарський суд не дослідив зібрані у справі докази, оскільки у цій справі посилання ФГ Спаське на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованими.

121. Крім того, відповідно до частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

122. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги в частині підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

123. Зважаючи на те, що підстави касаційного оскарження, передбачені у пунктах 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 909/460/18, відкритого за касаційною скаргою ФГ Спаське на постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 у цій частині.

124. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

125. Згідно з положеннями статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

126. Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги ФГ Спаське , поданої з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшли підтвердження, суд касаційної інстанції, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження в цій частині, вважає, що оскаржувані судові рішення прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх зміни чи скасування не вбачає.

127. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу ФГ Спаське слід залишити без задоволення у цій частині, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Щодо судових витрат

128. З огляду на висновок про залишення касаційної скарги ФГ Спаське без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційне провадження у справі № 909/460/18 за касаційною скаргою Фермерського господарства Спаське на постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 в частині підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Фермерського господарства Спаське на постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 у справі № 909/460/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич

Судді: Г. М. Мачульський

Є. В. Краснов