Ухвала

від 02.08.2021 по справі 195/1051/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/1037/21 Справа № 195/1051/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2021 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах ТОВ Промислово геологічна група Дніпрогідробуд на ухвалу слідчого судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2021 року про арешт майна по кримінальному провадженні № 12021046590000063, -

В С Т А Н О В И В:

Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.

Ухвалою слідчого судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2021 року задоволено клопотання дізнавача та накладено арешт у вигляді заборони відчуження, користування та розпорядження майном, яке було виявлено та тимчасово вилучено під час проведення огляду від 12.06.2021, а саме на:

- автомобіль УРАЛ 4320 цистерна-С реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

- причеп ГКБ 817 реєстраційний номер НОМЕР_2

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4

Мотивуючи ухвалене рішення, слідчий суддя посилався на те, що вилучене майно, є об`єктами матеріального світу, що відповідають критеріям визначеним ст. 98 КПК України, а саме були знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі його сліди, можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Обставини встановлені під час досудового розслідування вказують на те, що існують підстави вважати, що незастосування заборони користування вказаним майном призведе до його приховування, пошкодження, псування, продовження використання їх у протиправний спосіб та неможливість іншими шляхами, окрім застосування арешту забезпечити незмінність слідової картини на них.

Враховуючи переважання інтересів суспільства у розкритті кримінального правопорушення над негативними наслідками арешту майна для інших осіб, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження тимчасово вилученого майна та іншого майна визнаного речовим доказом, право на відчуження, розпорядження та користування вищезазначеним майном підлягає тимчасовому обмеженню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги, обґрунтовує тим, що відсутній склад злочину у обставинах, що досліджуються судом; транспортний засіб з причепом проходили огляд технічного стану у 2021 році, а тому усі необхідні вимірювання, огляди, ідентифікації транспортних засобів, що є предметом розгляду клопотання вже проведено у 2021 році.

Зазначає, що вилучене майно не відповідає критеріям речових доказів та відсутні підстави для його вилучення; слідчий не звернувся у строк 48 годин з метою арешту майна; огляд майна проведено не в рамках ЄРДР.

Вказує, що вказаний слідчим суддею спосіб арешту майна є обтяжливим для скаржника, оскільки вказаний транспортний засіб ніхто охороняти не буде, підприємство несе збитки щодо невиконання умов договору з надання послуг вказаним автомобілем.

Позиції учасників судового провадження.

Учасники провадження в судове засідання не з`явились, про місце та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

Мотиви апеляційного суду.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів судового провадження вбачається, що проводиться досудове слідство по кримінальному провадженні №12021046590000063 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.

Згідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Так, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Задовольнивши клопотання слідчий суддя прийшов до висновку, що слідчий довів достатність підстав вважати, що вказане майно є речовими доказами, має доказове значення для забезпечення кримінального провадження та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Як вбачається з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

В ч. 5 ст. 170 КПК України зазначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до вимог ст. ст. 214, 223 КПК України після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукові) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів.

З матеріалів вбачається, що є достатні підстави вважати, що майно вказане в клопотанні відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Окрім того, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

Згідно зі ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні у разі арешту майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

При розгляді клопотання про арешт майна, слідчим суддею дотримані вимоги ч. ч. 2, 4 ст. 173 КПК України та ст. 172 КПК України, зміст ухвали слідчого судді в цілому відповідає вимогам ч. 5 ст. 173 КПК України.

Мотиви прийнятого рішення слідчим суддею викладені в мотивувальній частині ухвали, з чим погоджується і апеляційний суд.

Задовольнивши клопотання з посиланням на зміст ст. 170 КПК України слідчий суддя врахував, що в ньому йдеться не про арешт майна підозрюваного, а арешт майна, згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до порядку, передбаченого ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар .

Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

З матеріалів вбачається, що є достатні підстави вважати, що майно вказане в клопотанні відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 та ч. 2 ст. 167 КПК України.

Всі інші питання: фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінальних правопорушень, вірності кваліфікації, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що на даний час отримано висновок експерта, що було однією з підстав для арешту вказаного в клопотанні майна та прокурором ініційовано питання про скасування арешту майна у даному кримінальному провадженні, що вказує, що цілі застосування даного заходу були повністю досягнуті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді обґрунтованою та належним чином мотивованою і підстав для її скасування, за доводами апеляційних скарг не вбачає.

Керуючись ст.404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ТОВ Промислово геологічна група Дніпрогідробуд залишити без задоволення.

Ухвалу слідчогосудді Томаківськогорайонного судуДніпропетровської областівід 15червня 2021року проарешт майнапо кримінальномупровадженні №12021046590000063 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4