Рішення

від 27.07.2021 по справі 468/309/21-ц

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 468/309/21-ц

2/468/264/21

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2021 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Муругова В.В., за участі секретаря - Рижньової О.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка цивільну справу №468/309/21-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Привільненської сільської ради Баштанського району Миколаївської області про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку дійсним та визнання права власності на житловий будинок,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , визнання за позивачем права власності на 1/2 частину вказаного житлового будинку в порядку поділу спільного майна подружжя та на 2/3 частини від 1/2 частини вказаного будинку в порядку спадкування.

В обґрунтування вимог позивач в заяві зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилась спадщина. В 1994 році родині позивача колгоспом Інгул був виділений житловий будинок по АДРЕСА_1 , в 1997 році загальними зборами КСП Інгул було прийняте рішення про продаж по собівартості родині позивача вказаного будинку, в жовтні 1999 року вартість будинку була виплачена за спільні кошти подружжя, але договір купівлі-продажу в письмовій формі не укладався та не був нотаріально посвідчений. При оформленні спадкових прав після померлого ОСОБА_5 нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказаний будинок через відсутність правовстановлюючих документів щодо права власності спадкодавця на такий будинок. Окрім позивача спадкоємцями після померлого ОСОБА_5 є його син ОСОБА_3 , який відмовився від своєї частки в спадщині на користь позивача, та мати померлого - ОСОБА_4 .

У зв`язку з вказаним позивач просила визнати дійсним укладений в усній формі в жовтні 1999 року між ОСОБА_5 та КСП Інгул договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , визнати за позивачем право власності на 1/2 частину вказаного житлового будинку в порядку поділу спільного майна подружжя та на 2/3 частини від 1/2 частини вказаного будинку в порядку спадкування за законом після ОСОБА_5 .

В судовому засіданні позивач та її представника заявлені вимоги підтримали та просили задовольнити позов.

Відповідач ОСОБА_3 проти задоволення позову не заперечував.

Відповідач ОСОБА_4 до суду не з`явилася, про час слухання справи повідомлялася рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням. До суду не надійшло відзиву на позов.

Від відповідача Привільненської сільської ради Баштанського району Миколаївської області надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх представника та відсутність заперечень проти позову.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, показання свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , дослідивши матеріали справи (копію свідоцтва про смерть ОСОБА_5 ; копію свідоцтва про укладення шлюбу; копію державного акту на право власності на земельну ділянку; копію технічного паспорту на будинок; копію свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.01.2021 року; копію витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.01.2021 року; копію постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 28.05.2020 року; копію протоколу профспілкових зборів №6 від 23.03.1993 року; копію довідки виконавчого комітету Старогороженської сільської ради від 11.03.2020 року №198; копію виписки з протоколу загальних зборів КСП Інгул №6 від 14.02.1997 року; копію реєстраційного посвідчення від 13.07.1995 року; копію заявки колгоспу Інгул ; копію довідки КСП Інгул ; копію квитанції до прибуткового ордера від 21.04.1998 року; копію довідки КСП Інгул ; копію трудової книжки ОСОБА_1 ; копію довідки Старогороженської сільської ради від 13.02.2015 року №110; копію довідки Старогороженської сільської ради від 13.02.2015 року №111; копію по господарської книги; копію архівної довідки від 11.06.2020 року №М-318-04/02; копію архівної довідки від 24.03.2021 року №42-07/05; копію довідки Старогороженського старостинського округу Привільненської сільської ради від 24.03.2021 року № 124; копію спадкової справи №88/2019 після смерті ОСОБА_5 ), суд, розглянувши позов в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову з наступних підстав.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилась спадщина.

В 1994 року ОСОБА_5 разом з сім`єю вселився до будинку по АДРЕСА_1 , який відповідно до реєстраційного посвідчення Баштанського БТІ від 13.07.1995 року належить колгоспу Інгул .

Рішенням загальних зборів КСП Інгул від 14.02.1997 року вирішено продати ОСОБА_5 зайнятий ним будинок по собівартості.

Договір купівлі-продажу у нотаріальній формі між власником та користувачем будинку не укладався та право власності на вказаний будинок ОСОБА_5 за життя не реєстрував.

Позивач просить суд визнати дійсним укладений в усній формі в жовтні 1999 року між ОСОБА_5 та КСП Інгул договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , похідними вимогами від вказаної вище вимоги є визнання за позивачем права власності на 1/2 частину вказаного житлового будинку в порядку поділу спільного майна подружжя та на 2/3 частини від 1/2 частини вказаного будинку в порядку спадкування за законом після ОСОБА_5 .

Оскільки правовідносини щодо набуття ОСОБА_5 прав на спірний будинок виникли до 2004 року, то при вирішені вказаного позову слід керуватися положеннями ЦК УРСР (1963 року), норми якого діяли на той час.

Відповідно до ч.1 ст. 42 ЦК УРСР (1963 року) угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).

Згідно з ч.1 ст. 43 ЦК УРСР (1963 року) угоди, що виконуються під час їх укладення, можуть укладатись усно, якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Відповідно до ст. 44 ЦК УРСР (1963 року) повинні укладатись у письмовій формі угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і з громадянами, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та окремих видів угод, для яких інше передбачено законодавством Союзу РСР і Української РСР. Письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають.

Згідно зі ст. 46 ЦК УРСР (1963 року) недодержання простої письмової форми, що вимагається законом (стаття 44 цього Кодексу), позбавляє сторони права в разі спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків, а у випадках, прямо зазначених у законі, тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 47 ЦК УРСР (1963 року) нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Згідно з ч.1 ст. 153 ЦК УРСР (1963 року) договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР (1963 року) договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

З комплексного аналізу процитованих вище положень закону слідує, що нотаріально посвідчена угода є різновидом письмової форми угоди, яка має бути підписана сторонами угоди, тому для застосування положень закону щодо можливості визнання дійсним угоди, яка відповідно до закону підлягала нотаріальному посвідченню, але не була посвідчена нотаріально, обов`язковою передумовою є укладення відповідної угоди у письмовій формі.

Це підтверджується також діючими в той період часу Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою Наказом Міністерства юстиції Української РСР від 31.10.1975 року №45/5 (пункт 30 Глави І Розділу ІІІ) та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 14.06.1994 року №18/5 (пункт 29 Глави І Розділу ІІІ), зі змісту яких слідує, що нотаріусу для посвідчення в нотаріальному порядку відповідних угод надаються документи, в яких викладений зміст таких угод.

Крім того, угода купівлі-продажу житлового будинку між КСП Інгул та ОСОБА_5 з умовою виплати вартості будинку розстроченими платежами мала обов`язково бути укладена в письмовій формі та нотаріально посвідчена, при цьому, відповідно до ст. 46 ЦК УРСР (1963 року) умови та обставини такої угоди не можуть доказуватись показаннями свідків, за такого показання допитаних в суді свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , суд при вирішенні даного позову не враховує.

Отже, укладена усно угода купівлі-продажу житлового будинку не може бути визнана дійсною за ст. 47 ЦК УРСР (1963 року), як про це просить позивач, натомість як вказувалось вище, суд обмежений заявленими в позові вимогами.

Оскільки не підлягає задоволенню вимога про визнання дійсним усного договору купівлі-продажу будинку, то не можуть бути задоволенні і похідні від неї вимоги про визнання за позивачем права власності на 1/2 частину вказаного житлового будинку в порядку поділу спільного майна подружжя та на 2/3 частини від 1/2 частини вказаного будинку в порядку спадкування за законом після ОСОБА_5 .

Таким чином, встановлені судом обставини вказують на необхідність відмови в задоволенні позову загалом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12; 13; 81; 264; 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Привільненської сільської ради Баштанського району Миколаївської області про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку дійсним та визнання права власності на житловий будинок - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідачі:

ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 );

ОСОБА_4 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 );

Привільненська сільська рада Баштанського району Миколаївської області (вул. Перемоги, 259 с. Привільне Баштанського району Миколаївської області, ідентифікаційний код 04376593).

Повне судове рішення складене 02.08.2021 року.

суддя: