Постанова

від 28.07.2021 по справі 305/335/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 липня 2021 року

м. Київ

справа № 305/335/20

провадження № 61-2050св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів : Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Стримбівський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Великобичківської селищної ради Рахівського районну Закарпатської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Стримбівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області

на постанову Закарпатського апеляційного суду від 18 січня 2021 року у складі колегії суддів:Собослой Г. Г., Готра Т. Ю., Мацунич М. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до Стримбівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Великобичківської селищної ради Рахівського районну Закарпатської області (далі - Стримбівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання оформити трудові відносини.

Позов обґрунтований тим, що наказом відповідача від 30 серпня 2017 року

№ 310-к позивача прийнято на роботу на посаду педагога-організатора на період відпустки по догляду за дитиною педагога ОСОБА_2 .

Крім виконання трудових обов`язків педагога-організатора, директор школи Гайденрайх Ю. І. фактично на неї поклала виконання обов`язків педагога початкових класів з інших предметів, як їй стало відомо, без відповідного наказу.

Таким чином, крім основної роботи педагога-організатора, позивач

за сумісництвом виконувала іншу роботу, за яку їй нараховували заробітну плату.

Згідно з наказом директора Стримбівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Гейденрайх Ю. І. від 29 листопада 2019 року № 62-К позивача звільнено

з основної роботи педагога-організатора у зв`язку із закінченням строку трудового договору за пунктом 2 статті 36 КЗпП України 29 листопада 2019 року з виплатою компенсації за невикористану відпустку.

Наказ про звільнення з роботи позивач вважає незаконним, оскільки у день звільнення, 29 листопада 2019 року, наказ їй не було оголошено, оскільки вона

в той день була зі своєю малолітньою дитиною ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , на прийомі та обстеженні в Тячівській районній лікарні, про що усно повідомила директора школи. Позивач була відсутня на роботі

29 листопада 2019 року у зв`язку з непрацездатністю, що підтверджується довідкою лікаря від 29 листопада 2019 року за результатами ультразвукового дослідження. Оскільки дитина продовжувала хворіти, позивач з 02 до 07 грудня 2019 року змушена була піти на лікарняний, що підтверджується листком непрацездатності серії АДФ № 911212.

Про звільнення з роботи позивача було повідомлено листом від 03 грудня 2019 року № 02-12/167, який вона отримала поштою. Після лікарняного, 09 грудня 2019 року позивач вийшла на роботу. Однак позивача ні до виконання обов`язків за основною роботою педагога-організатора, ні до обов`язків вчителя з інших предметів допущено не було у зв`язку зі звільненням. Позивач усно повідомила директора школи, що наполягає на тому, щоб її було допущено до роботи, і вважає своє звільнення незаконним, оскільки в день звільнення перебувала на лікарняному. Крім того, позивач за сумісництвом працює вчителем з інших предметів, однак директор її до цієї роботи також не допустив.

Вважає, що в день її звільнення з роботи, 29 листопада 2019 року, фактично вважалась тимчасово непрацездатною, і відповідач не мав права звільнити

з роботи в цей період. Відповідач порушив трудові права, оскільки не допустив

її до роботи за сумісництвом на посаді педагога і не оформив належним чином роботу за сумісництвом, до якої її було фактично допущено та яку позивач виконувала і за яку отримувала заробітну плату. За час вимушеного прогулу відповідач повинен сплатити позивачу її середньомісячну заробітну плату.

28 листопада 2019 року ОСОБА_1 подала директору школи заяву про відпустку за сімейними обставинами, на один календарний день - 29 листопада 2019 року, яка пов`язана з хворобою дитини та необхідністю її медичного обстеження. Директор школи сказала, що оформить це наказом, проте,

як з`ясувалось пізніше, замість надання відпустки, позивача було незаконно звільнено з роботи. Своє звільнення позивач розцінює як розправу

та переслідування директора школи за те, що оскаржила до суду наказ про безпідставне оголошення їй догани.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила наказ Стримбівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Рахівської районної ради Закарпатської області від 29 листопада 2019 року № 62-к, яким її було звільнено з роботи

з посади педагога-організатора у зв`язку із закінченням строку трудового договору за пунктом 2 статті 36 КЗпП України 29 листопада 2019 року,

з виплатою компенсації за невикористану відпустку, визнати незаконним

і поновити її на роботі педагога-організатора Стримбівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Рахівської районної ради Закарпатської області та стягнути

з відповідача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу

і зобов`язати відповідача оформити її трудові права вчителя з інших предметів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 16 липня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи позивача про незаконне звільнення з роботи у зв`язку з перебуванням її у відпустці та на лікарняному

є безпідставним, оскільки частина третя статті 40 КЗпП України встановлює таку заборону лише у випадках звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, тобто з підстав, передбачених статтями 40, 41 КЗпП України (пункт 4 частини першої статті 36 КЗпП України), а позивача звільнено

за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 18 січня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нову постанову про часткове задоволення позову. Визнано наказ Стримбівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів від 29 листопада 2019 року № 62-К про звільнення з роботи ОСОБА_1 з посади педагога-організатора у зв`язку із закінченням строку трудового договору за пунктом 2 статті 36 КЗпП України незаконним

та поновлено ОСОБА_1 на даній посаді з 29 листопада 2019 року. Стягнуто з Стримбівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 122 988,60 грн.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_1 проведено з порушенням вимог трудового законодавства, і позивач підлягає поновленню на роботі з виплатою їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки гарантії, встановлені частиною третьою статті 40 КЗпП України, поширюються також на працівників, які оформлені за строковим договором.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У лютому 2021 року Стримбівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів подала

до Верховного Суду касаційну скаргу у якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права

та порушення норм процесуального права, просила суд касаційної інстанції оскаржуване рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що порушення прав позивача, а саме звільнення його у день перебування на лікарняному, може бути усунено судом шляхом зміни дати звільнення, тобто визначення дати припинення трудових відносин у перший день після закінчення періоду непрацездатності за наявності підстав для звільнення.

Крім того, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що строк перебування позивача на посаді педагога-організатора на умовах строкового договору, обумовлено виходом на роботу ОСОБА_2 , яка подала заяву про переривання відпустки, що унеможливило б вихід ОСОБА_2 на роботу та зумовило

б порушення її трудових прав як основного працівника.

Суд застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду

від 30 жовтня 2019 року у справі № 310/2284/17, від 13 листопада 2019 року

у справі № 545/1151/16-ц, від 11 червня 2020 року у справі № 481/1043/17.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу

до касаційного суду не направили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 305/335/20, витребувано її з Рахівського районного суду Закарпатської області.

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2021 року відмовлено в зупиненні виконання постанови Закарпатського апеляційного суду від 18 січня 2021 року

в частині стягнення заробітної плати за один місяць та поновлення на роботі.

В іншій частині виконання постанови Закарпатського апеляційного суду

від 18 січня 2021 року зупинено до закінчення касаційного провадження.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Згідно з наказом начальника відділу освіти, молоді та спорту Рахівської районної державної адміністрації О. Севч від 30 серпня 2017 року № 310-к ОСОБА_1 призначено на посаду педагога-організатора Стримбівської

загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів на час відпустки у зв`язку з вагітністю

та пологами основного працівника ОСОБА_2 з 01 вересня до 17 жовтня 2017 року.

Відповідно до наказу начальника відділу освіти, молоді та спорту Рахівської районної державної адміністрації О. Севч від 17 жовтня 2017 року № 648-к термін дії наказу від 30 серпня 2017 року № 310-к продовжено з 18 жовтня до 22 грудня 2017 року.

Наказом директора Стримбівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Гейденрайх Ю. І. від 21 грудня 2017 року № 45 ОСОБА_1 продовжено термін дії наказу від 17 жовтня 2017 року № 648-к Про призначення на посаду педагога-організатора Стримбівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

(1 ставка) на час чергової відпустки з 18 жовтня до 22 грудня 2017 року та на час відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 23 грудня 2017 року до фактичного виходу основного працівника ОСОБА_2 .

Згідно з наказом від 28 листопада 2019 року № 14-в директора Стримбівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів на підставі заяви ОСОБА_1 надано позивачу педагогу-організатору Стримбівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, відпустку без збереження заробітної плати у зв`язку із сімейними обставинами) на 1 календарний день 29 листопада 2019 року.

Наказом від 29 листопада 2019 року № 15-в Про перервання відпустки ОСОБА_2 перервано ОСОБА_2 , педагогу-організатору (1 ставка) відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 02 грудня 2019 року на підставі заяви ОСОБА_2 .

Наказом директора Стримбівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 67-К від 29 листопада 2019 року звільнено ОСОБА_1 з посади педагога-організатора у зв`язку із закінченням строку трудового договору, пункт 2 статті 36 КЗпП України днем 29 листопада 2019 року з виплатою компенсації

за невикористану відпустку за 17 календарних днів.

З 02 до 07 грудня 2020 року позивач перебувала на лікарняному,

що підтверджується листком непрацездатності.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої, другої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України ) завданням цивільного судочинства

є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України , провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно

у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Трудове законодавство встановлює юридичні гарантії забезпечення прав працівника від незаконного звільнення. Отже, звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про порушення зазначених гарантій, застосовуваних під час реалізації процедури звільнення працівника, та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Згідно з частинами першою і другою статті 21 КЗпП України трудовий договір

є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути:

1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, передбачених законодавством.

Підставою для укладення строкового трудового договору на вимогу працівника

є його заява про прийняття на роботу, в якій вказуються обставини або причини, що спонукають працівника найматися на роботу за строковим трудовим договором, а також строк, протягом якого він працюватиме.

При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, пологах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи у зв`язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).

Оскільки між позивачем та відповідачем був укладений строковий трудовий договір, строк дії якого визначався настанням юридичного факту - на час відпустки у зв`язку із вагітністю та пологами основного працівника ОСОБА_2 , тому її звільнення з урахуванням змісту наказу про призначення відповідає пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Щодо звільнення позивача під час перебування у відпустці суд виходить

з такого.

Відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу

у період перебування працівника у відпустці.

Рішенням Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року № 6-р(ІІ)2019

у справі за конституційною скаргою ОСОБА_6 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 КЗпП України визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини третьої статті 40 КЗпП України. Конституційний Суд України зазначив, що положеннями частини третьої статті 40 Кодексу закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована

у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює

за трудовим договором і на момент звільнення перебуває у відпустці. Отже, нерозповсюдження такої вимоги на трудові правовідносини за контрактом

є порушенням гарантій захисту працівників від незаконного звільнення

та ставить їх у нерівні умови порівняно з працівниками інших категорій.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини.

Верховний Суд враховує, що позивача звільнено з роботи 29 листопада 2019 року, тобто у період, коли позивач була у відпустці.

Оскільки, позивач звільнена у зв`язку із закінченням строку трудового договору, відповідно до вимог законодавства, відсутні підстави для її поновлення.

Порушення прав позивача, а саме звільнення її в день перебування у відпустці може бути усунено судом шляхом зміни дати звільнення, тобто визначення дати припинення трудових відносин у перший день після закінчення періоду відпустки та непрацездатності за наявності підстав для звільнення.

До таких висновків дійшла і Велика Палата Верховного Суду в постанові

№ 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19) від 15 вересня 2020 року.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність виправлення допущеного відповідачем порушення вимог частини третьої статті 40 КЗпП України, шляхом зміни дати звільнення позивача.

За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню,

а рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а саме змінити дату звільнення ОСОБА_1 з 29 листопада 2019 року на 09 грудня 2019 року.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції

не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які

є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, Верховний Суд вважає необхідним вийти за межі доводів та вимог касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати,

а рішення суду першої інстанції змінити, виклавши її мотивувальну та резолютивну частини у редакції цієї постанови.

Щодо клопотання

У червні 2021 року директор Стримбівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів подав до Верховного Суду клопотання про приєднання клопотання до матеріалів справи.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

З наведеного убачається, що Верховний Суд здійснює перевірку рішень судів першої та апеляційної інстанції, що виключає можливість вирішення процесуального питання про долучення доказів до матеріалів справи на стадії касаційного перегляду, оскільки суд касаційної інстанції нових доказів

не досліджує та фактичних обставин не встановлює, тому в задоволенні клопотання необхідно відмовити, а надіслане директором клопотання разом

із додатками підлягає поверненню.

Щодо судових витрат

Згідно з підпунктом в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи

у суді касаційної інстанції.

За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які

їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).

Враховуючи, що Верховний Суд зробив висновок про часткове задоволення касаційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають компенсації за рахунок держави.

Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання Стримбівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області про приєднання клопотання до матеріалів справи.

Повернути надіслане Стримбівським закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області клопотання про приєднання клопотання до матеріалів справи.

Касаційну скаргу Стримбівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Рахівського району Закарпатської області задовольнити частково.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 18 січня 2021 року скасувати.

Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 16 липня 2020 року змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Резолютивну частину рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 16 липня 2020 року викласти в такій редакції:

Змінити дату звільнення ОСОБА_1 з посади педагога-організатора Стримбівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Великобичківської селищної ради Рахівського районну Закарпатської області відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, з 29 листопада 2019 року на 09 грудня 2019 року .

Компенсувати Стримбівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Великобичківської селищної ради Рахівського районну Закарпатської області (код ЄДРПОУ 26325411) 1 681 (одна тисяч шістсот вісімдесят одна) грн 60 коп судового збору за рахунок держави.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. С. Жданова

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун