Рішення

від 16.07.2021 по справі 220/1658/19

ВЕЛИКОНОВОСІЛКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 220/1658/19

Номер провадження № 2/220/21/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2021 року смт. Велика Новосілка Донецької області

Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Яненко Г.М.,

за участю секретаря - Демішева А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Кузнєцової О.П., до ОСОБА_2 про стягнення 250000 грн. боргу, 59515,34 грн. втрат від інфляції, 24575,34 грн. 3% річних,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Кузнєцової О.П., звернувся до суду з вказаним позовом.

Вимоги позивача мотивовано тим, що відповідач ухиляється від повернення коштів, якими заволодів без достатніх правових підстав.

У відзиві на позов та усних поясненнях даних у попередніх судових засіданнях, відповідач, його представник факт отримання спірних коштів заперечують посилаючись на відсутність волевиявлення на укладення договору та отримання коштів, оскільки договір та акт приймання передачі коштів від імені відповідача підписано не встановленою особою.

За клопотанням відповідача, у справі призначено почеркознавчу експертизу провадження у справі зупинено.

Через ненадання відповідачем достатньої кількості вільних зразків підпису, матеріали справи повернуто суду без проведення експертизи.

Після усунення обставин, що стали підставою для зупинення, провадження поновлено, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

В судове засідання учасники справи не з`явились, подали письмові клопотання про можливість судового розгляду без їх участі.

При даних обставинах, розгляд справи здійснюється за наявними доказами.

Розглянувши матеріали справи, беручи до уваги пояснення учасників справи дані у попередніх судових засіданнях судом встановлено:

16.10.2017 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір емфітевзису строком на 120 років на належну відповідачу земельну ділянку площею 6,960 га, кадастровий номер 1421286400:01:001:0343.

Відповідно до змісту договору, серед іншого, власник брав на себе зобов`язання передати користувачу (позивачу у справі) земельну ділянку для сільськогосподарського використання, землекористувач (позивач) зобов`язувався сплатити власнику плату в розмірі 250 000 грн. за весь час користування.

Згідно наданого суду акта приймання-передачі від 16.10.2017 року ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняла 250 000 грн. за користування земельною ділянкою кадастровий номер 1421286400:01:001:0343.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області від 24.01.2018 року у державній реєстрації права користування земельною ділянкою кадастровий номер 1421286400:01:001:0343 за ОСОБА_1 відмовлено, оскільки на вказану земельну ділянку зареєстровано інше речове право - договір оренди землі від 26.10.2017 року з СТОВ Ново-Шахтарське .

27 січня та 20 лютого 2018 року позивачем було надіслано на адресу відповідача вимогу про повернення коштів в строк не пізніше п`яти днів з дня отримання вимоги.

Вказані вимоги були отримані ОСОБА_2 01 лютого та 01 березня 2018 року відповідно, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (копії наявні в матеріалах справи (зворотні сторінки а.с.13,14)

Вимоги позивача про повернення коштів, отриманих без достатніх правових підстав залишені відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення до суду з позовом про їх стягнення в судовому з урахуванням втрат від інфляції та 3% річних.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на таке.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Поданими суду письмовими доказами позивачем доведено обґрунтованість підстав, з якими заявник пов`язує свої вимоги.

Відповідно до ст. 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.110ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до ст.109ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для зясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Ухиленням від участі в експертизі є умисні дії особи, яка бере участь у справі, метою яких є неможливість проведення експертизи, яку призначив суд: неподання експертам необхідних матеріалів або документів, які є в особи; відмова надати зразки для дослідження; недопущення до приміщень або майна, яке підлягає дослідженню, тощо.

Відповідач на клопотання експерта не надав достатню для проведення експертизи кількість вільних зразків підпису, посилаючись на їх відсутність.

Враховуючи зазначене,суд приходить до висновку про недобросовісність дій відповідача і розцінює їх як ухилення від проведення судово-почеркознавчої експертизи на предмет встановлення оригіналу підпису у оригіналі договору та акті прийому передачі коштів.

Враховуючи значення цих доказів при вирішенні справи суд вважає встановленим факт того, що підпис в графі "власник" виконано відповідачем.

Доказів, які б спростовувати висновки суду в цій частині, відповідачем суду не надано.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За статтею 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку .

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Нормами ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Главою 33 Цивільного кодексу України визначено, що емфітевзис представляє собою право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Отже, на праві емфітевзису можуть набуватися лише земельні ділянки сільськогосподарського призначення.

Це право встановлюється договором між власником земельної ділянки й особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевт). Строк договору про надання права користування чужою сільськогосподарською земельною ділянкою приватної власності законом не обмежується і встановлюється сторонами договору за домовленістю (дана норма діяла на момент укладання спірних договорів).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 409 ЦК України власник земельної ділянки має право вимагати від землекористувача використання її за призначенням, встановленим у договорі. Власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Договір емфітевзису укладається в письмовій формі та, за домовленістю сторін, може бути нотаріально посвідчений. Право користування чужою земельною ділянкою підлягає обов`язковій державній реєстрації, про що зазначено у гл. 16-1 Земельного Кодексу України.

У відповідності до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України щодо зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, зокрема і до повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні (ч.ч.2,3 ст. 1212 ЦК України).

Як зазначалось вище, станом на дату реєстраці договору емфітевзису від 16 жовтня 2017 року, на спірну земельну ділянку вже було зареєстровано інше речове право за договором оренди землі від 26.10.2017 року укладеним між орендодавцем (відповідачем у справі) та СТОВ Ново-Шахтарське , тобто власник землі набув кошти без достатніх правових підстав за зобов`язанням яке не могло бути виконано.

Відтак судом встановлена правомірність вимог позивача про повернення йому суми сплаченої на виконання договору від 16.10.2017 року, а тому вимоги позову у цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи перелічених норм, дату звернення з вимогою про повернення коштів, суму заборгованості, період нарахування, обгрунтований розрахунок позовних вимог, стягненню підлягають 53130,81 грн. втрат від інфляції, 20938,36 грн. 3% річних.

Сплачений судовий збір відшкодовується за рахунок відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 265, 268 ЦПК України суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого по АДРЕСА_2 ) 250000 грн. боргу, 53130,81 грн. втрат від інфляції, 20938,36 грн. 3% річних, 3340,91 грн. сплаченого судового збору.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення до Донецького апеляційного суду через суд першої інстанції.

Дата складення повного судового рішення 02 серпня 2021 року.

Суддя Г.М. Яненко