Ухвала

від 30.07.2021 по справі 766/12962/21

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №766/12962/21

н/п 1-кс/766/7214/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2021 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого слідчого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

підозрюваного - ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого 3 відділу (з дислокацією у м. Херсон) слідчого управління Головного управління СБ України в АР Крим ОСОБА_6 , погоджене з прокурором у провадженні - прокурором відділу прокуратури АР Крим та м. Севастополя ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 438 КК України - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Новоселівське Роздольненського району Автономної Республіки Крим, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , раніше не судимого,

в с т а н о в и в :

Слідчий звернувся до суду з клопотанням в якому просив: застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

В порядку ч. 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних громадян, що складає 681 000 (шістсот вісімдесят одну тисячу) гривень.

При визначенні ОСОБА_4 розміру застави або при обранні йому більш м`якого запобіжного заходу в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на нього наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого щопонеділка о 10 годині 00 хвилин;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

- не відвідувати тимчасово окуповану територію України АР Крим та зону проведення Операції об`єднаних сил;

- прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;

- здати на зберігання до органів Державної міграційної служби України свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України;

- носити електронний засіб контролю.

В обґрунтування клопотання посилався на те, що Слідчим управлінням Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22021011000000038 від 28.07.2021 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 438 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено наступне.

Так, стаття 438 КК України є бланкетною нормою, що відсилає до порушення законів та звичаїв війни, передбачених у міжнародних договорах, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Таким чином, при тлумаченні конкретних порушень законів та звичаїв війни, у даній справі необхідно керуватись Конвенцією про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року (далі - Конвенція). Ця Конвенція містить перелік діянь, що становлять найбільш серйозні порушення.

Відповідно до статті 2 Конвенції, вона застосовується до всіх випадків оголошення війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни. Конвенція також застосовується до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жоден збройний спротив.

Так, внаслідок загострення політико-соціальної напруженості в Україні впродовж лютого 2014 року проросійські політичні та інші організації та об`єднання, підтримувані Російською Федерацією (далі - РФ), активізували антиукраїнську діяльність, спрямовану на ескалацію ситуації, що склалася та подальше її розхитування, особливо у Південно-Східних областях України, Автономній Республіці Крим та м. Севастополь.

На території автономії 03.02.2014 відбулися мітинги проросійських сил, під час яких, організатори та політичні діячі публічно закликали до насильницької зміни конституційного ладу і до захоплення державної влади в Криму. Того ж дня, лідер партії «Русский блок» ОСОБА_7 заявив про створення з числа добровольців «загонів самооборони».

Вказані загони так званої Самооборони Криму спільно із кадровими військовослужбовцями РФ (як тими, що дислокувались на базі Чорноморського Флоту РФ згідно двосторонніх договорів між Україною та РФ так і тими, що незаконно переправились з території РФ) забезпечили захоплення адміністративних будівель України, захоплення та блокування українських військових частин та організацію і проведення незаконного «референдуму щодо самовизначення Криму» на території Криму, що, в подальшому, публічно підтвердили найвищі керівники Росії, включно з президентом РФ - ОСОБА_8 .

Внаслідок вказаних насильницьких агресивних дій РФ, Україна втратила ефективний контроль над територією Автономної Республіки Крим та м. Севастополь, у зв`язку з її окупацією ЗС РФ.

З метою «легітимізації» окупації, 16.03.2014 владою АР Крим, за підтримки РФ (у тому числі силової), проведено незаконний «референдум» для приєднання півострова до території РФ всупереч ст.ст. 5, 72 та 73 Конституції України. Результатом проведеного «референдуму» стали тимчасова окупація території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, а також їх входження до складу РФ на правах суб`єкта федерації.

В подальшому, вищим керівництвом РФ, з метою забезпечення режиму окупації та придушення спротиву проукраїнського населення Криму, прийнято ряд «законів та підзаконних нормативних актів», якими незаконно створено так звані судові, правоохоронні органи та органи місцевого самоврядування Республіки Крим.

Легітимізоване таким чином РФ та повністю підконтрольне їй самопроголошене керівництво окупованого Криму, з метою забезпечення та підтримання режиму окупації, за допомогою так званих Самооборони Криму, правоохоронних органів та судів, почало реалізовувати політику РФ щодо переслідування населення за політичні, релігійні погляди, расовими етнічними ознаками тощо.

Серед основних злочинів, вчинених для забезпечення вказаного режиму є умисні вбивства, викрадення та зникнення, жорстоке та нелюдське поводження, незаконні позбавлення волі, позбавлення права на справедливий суд, незаконні привласнення та знищення майна, незаконний призов до лав ЗС РФ, переслідування, та позбавлення інших основоположних прав та свобод людини.

Крім того, окупаційною владою для забезпечення режиму окупації проводиться політика заміщення населення Криму російським, що виражається, окрім вже названих злочинів, у заселенні території Криму росіянами, поширенні російських законів на територію окупованого Криму, надання російського громадянства населенню Криму та привласнення державної власності України в Криму.

Таким чином, найвище керівництво Російської Федерації через вчинення злочинів підконтрольними йому окупаційними «органами влади, правоохоронними органами», військовими та іншими організаціями, забезпечує режим окупації в Криму.

В той же час, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014, зокрема ст. ст. 1-3 визначено, що сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя є тимчасово окупованою внаслідок збройної агресії Російської Федерації з 20 лютого 2014 року.

Генеральна Асамблея ООН своєю Резолюцією 71/205 від 19.12.2016 року «Положення в області прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)», засудила тимчасову окупацію Російською Федерацією частини території України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Крім того, Резолюціями Генеральної Асамблеї ООН 72/190 від 19.12.2017 року «Положення в області прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)» та 73/194 від 17.12.2018, 74/168 від 18.12.2019 Генеральна Асамблея вчергове засудила нинішню тимчасову окупацію Російською Федерацією частини території України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Відповідно до статті 4 Конвенції, особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.

Крім того, статтею 13 Конвенції визначено, що положення частини II (Загальний захист населення від деяких наслідків війни) стосуються всього населення країн, які перебувають у конфлікті, без будь-якої дискримінації за ознакою, зокрема, раси, національності, релігійних або політичних переконань, і спрямовані на полегшення страждань, спричинених війною.

Згідно статті 27 Конвенції, особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім`ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу.

Враховуючи викладене, окупація Криму Російською Федерацією, будучи рівнозначною в міжнародному збройному конфлікту, задовольняє критерій наявності збройного конфлікту, що є передумовою для притягнення до кримінальної відповідальності за найбільш серйозні порушення Женевських конвенцій.

Встановлено, що Указом Президента Російської Федерації ОСОБА_8 «О внесении изменения в Указ Президента Российской Федерации от 20 сентября 2010 года № 1144 «О военно-административном делении Российской Федерации» від 02.03.2014 № 199, Республіка Крим та місто Севастополь незаконно внесено до складу Південного військового округу Російської Федерації.

Відповідно до п. 2 ст. 5 Федерального Конституційного Закону РФ «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя» від 21.03.2014 передбачено, що «Создание на территориях Республики Крым и города федерального значения Севастополя органов военного управления, объединений, соединений, воинских частей и организаций Вооружённых Сил Российской Федерации, других войск, воинских формирований и органов, военных комиссариатов, а также определение их структуры, состав и штатной численности осуществляется в соответствии с законодательством Российской Федерации с учетом административно-территориального деления Республики Крым и города федерального значения Севастополя».

Діяльність військових комісаріатів та обсяг повноважень військових комісарів чітко врегульовано в «Положении о военных комиссариатах» (далі - Положення) затвердженому Указом Президента Російської Федерації від 07 грудня 2012 року. Зокрема, стаття 2 Положення встановлює, що військовий комісаріат створюється в суб`єкті Російської Федерації з метою забезпечення виконання громадянами військового обов`язку, організації та проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації, реалізації права громадян, звільнених з військової служби, і членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) військовослужбовців на соціальні гарантії, включаючи пенсійне забезпечення, а також з метою реалізації гарантій поховання загиблих (померлих) військовослужбовців та інших категорій громадян відповідно до законодавства Російської Федерації.

Статтею 7 вказаного Положення передбачено, що управління службовою діяльністю військового комісаріату здійснюється військовим комісаром.

Разом з цим встановлено, що в обов`язки військових комісарів покладено безпосереднє керування розробкою плану підготовки та проведення призову громадян на військову службу і організація його виконання.

Крім цього, у відповідності до Постанови Уряду Російської Федерації «Об утверждении Положения о призыве на военную службу граждан Российской Федерации» від 11.11.2006 року, призов на військову службу здійснює призовна комісія, створювана в кожному муніципальному утворені, що має статус муніципального району, міського округу або внутрішньо території міста федерального значення, рішенням вищої посадової особи суб`єкта Російської Федерації за поданням військового комісара.

Вказані нормативно?правові акти Російської Федерації вказують на те, що Російська Федерація мала намір з 2015 року призивати на військову службу місцеве населення Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та станом на сьогодні реалізовує цей намір.

Підтвердженням вищезазначеного є те, що так званим «Главою Республики Крым» ОСОБА_9 протягом 2015 - 2021 років у весняно?осінній період створюються призивні комісії, про що свідчать Указы Главы Республики Крым «О создании призывных комиссий и обеспечения призыва граждан на военную службу в Республике Крым».

Достовірно знаючи про тимчасову окупацію Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, усвідомлюючи нікчемність зазначених Федеральних Законів Російської Федерації, Указів Президента Російської Федерації та Указів так званого «Главы Республики Крым» не пізніше березня 2017 року, у ОСОБА_4 виник умисел на порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, у формі пособництва, а саме, надання засобів для вчинення кримінального правопорушення шляхом перевезення осіб з військових комісаріатів до пунктів збору, що перебувають під захистом, служити в збройних силах країни окупанта - Російської Федерації.

Так, статтею 51 Конвенції передбачено, що окупаційна держава не має права примушувати осіб, що перебувають під захистом, служити в її збройних силах. Будь-який тиск, зокрема призов, або пропаганда на користь добровільного вступу в армію забороняється. Статтею 45 Гаазької конвенції про закони та звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, заборонено примушувати жителів окупованої території присягати на вірність державі-супротивнику.

Статтею 29 Конвенції передбачено, що сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, відповідає за поводження своїх представників із цими особами, причому це не знімає особистої відповідальності з таких представників.

Згідно ст. 27 Конвенції, особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім`ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу.

Статтею 147 Конвенції передбачено, що серйозні порушення, про які йдеться у ст. 146 Конвенції, становлять такі порушення, що охоплюють такі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції, зокрема примушення особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави.

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що до моменту окупації Кримського півострову Російською Федерацією ОСОБА_4 являвся власником і керівником приватного підприємства «Автопрофі» (АР Крим, Сакський район, с. Уютне, вул. Кірова, буд. 16, кв. 13, код ЄДРПОУ: 38014455), яке спеціалізується з надання послуг перевезення пасажирським наземним транспортом міського та приміського сполучення.

Після окупації Кримського півострову 15.05.2014 ОСОБА_4 здійснив перереєстрацію вищезазначеної підприємницької діяльності за законодавством РФ, а саме як: «Индивидуальный предприниматель ОСОБА_4 », (АР Крим, м. Євпаторія, ІНН РФ НОМЕР_1 , ОДРНПП РФ 314910213500112) та не пізніше 05.12.2014, як засновник «Общество с органиченной отвественностью «Автопрофи» (АР Крым, Сакский район, с. Уютное, ул. Кирова, д. 16, кв. 13, ИНН РФ 9107003402, ОДРНПП РФ 1149102109419).

В подальшому, ОСОБА_4 продовжуючи займатися підприємницькою діяльністю на ТОТ АР Крим згідно законодавства РФ, усвідомлюючи та достеменно знаючи про тимчасову окупацію кримського півострову, серед іншого, надавав автотранспортні послуги т.зв. «Федеральному казенному учреждению ІНФОРМАЦІЯ_2 » (АР Крим, вул. Київська, буд. 152, ІНН РФ 9102031318, ОДРНПП РФ 114910205489) щодо міжміських перевезень призовників з військових комісаріатів до збірного розподільного пункту т.зв. «Республики Крым» та до залізничного вокзалу м. Сімферополь Автономна Республіка Крим.

Так, 31.03.2017 укладено «Государственный контракт № 0895100001517000002-07010958-01» між замовником - «ФКУ ІНФОРМАЦІЯ_3 » в особі військового комісара ОСОБА_10 (далі - Замовник) та виконавцем - «Индивидуальным предпринимателем ОСОБА_4 » (далі - Виконавець). Вказаний контракт передбачає здійснення «ИП ОСОБА_4 » на користь «ФКУ Військовий комісаріат Республіки Крим» перевезення призивного контингенту в період проведення призивної кампанії 2017 року з військових комісаріатів « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (м. Алушта, Бахчисарайського району, Белогорського району, м. Джанкоя, м. Евпаторія, м. Керч, Феодосії та Кіровського району, Красногвардійського району, м. Красноперекопськ та Красноперекопського району. Ленінського району, Нижнегірського та Совєтського районів, Первомайського району, м. Саки та Сакського района, Сімферополського района, м. Сімферополя, м. Судака, Черноморського та Раздольненського района, м. Ялта) по муніципальним утворенням до збірного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та від збірного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_2 » до залізничного вокзалу для державних потреб т.зв. «Федерального казенного учреждения Военного комиссариата Республики Крым», для відправлення призовників для проходження військової служби у ЗС РФ за межами тимчасово окупованої території України Автономної Республіки Крим.

Згідно умов вищезазначеного контракту Виконавець має здійснити 496 рейси, під час яких здійснити перевезення 3200 осіб, а Замовник має сплатити за надані послуги 1 240 000 (один мільйон двісті сорок тисяч) російських рублів.

Так, у період з 18.04.2017 до 27.04.2017 Виконавцем здійснено на невстановлених досудовим розслідуванням транспортних засобах 30 рейсів, якими перевезено 663 особи, а Замовником сплачено 201450 (двісті одна тисяча чотириста п`ятдесят) російських рублів.

В подальшому, у період з 10.05.2017 до 31.05.2017 Виконавцем здійснено на невстановлених досудовим розслідуванням транспортних засобах 55 рейсів, якими перевезено 1491 особу, а Замовником сплачено 345256 (триста сорок п`ять тисяч двісті п`ятдесят шість) російських рублів.

У період з 01.06.2017 до 28.06.2017 Виконавцем здійснено на невстановлених досудовим розслідуванням транспортних засобах 55 рейсів, якими перевезено 1427 особи, а Замовником сплачено 321806 (триста двадцять одна тисяча вісімсот шість) російських рублів.

У період з 03.07.2017 до 06.07.2017 Виконавцем здійснено на невстановлених досудовим розслідуванням транспортних засобах 8 рейсів, якими перевезено 210 осіб, а Замовником сплачено за надані послуги 34397 (тридцять чотири тисячі триста дев`яносто сім) російських рублів.

Після цього, 11 вересня 2017 року укладено «Государственный контракт № 2Т/09-2017» між замовником - «ФКУ Військовий комісаріат Республіки Крим» в особі військового комісара ОСОБА_11 (далі - Замовник) та виконавцем - «Индивидуальным предпринимателем ОСОБА_4 » (далі - Виконавець). Вказаний контракт передбачає здійснення «ИП ОСОБА_4 » на користь «ФКУ Військовий комісаріат Республіки Крим» перевезення призивного контингенту в період проведення призивної кампанії 2017 року з військових комісаріатів т.зв. «Республики Крым» (м. Алушта, Бахчисарайського району, Белогорського району, м. Джанкоя, м. Евпаторія, м. Керч, Феодосії та Кіровського району, Красногвардійського району, м. Красноперекопськ та Красноперекопського району. Ленінського району, Нижнегірського та Совєтського районів, Первомайського району, м. Саки та Сакського района, Сімферополського района, м. Сімферополя, м. Судака, Черноморського та Раздольненського района, м. Ялта) з муніципальних утворень до збірного пункту т.зв. «Республики Крым» та в подальшому до залізничного вокзалу для державних потреб т.зв. «Федерального казенного учреждения Военного комиссариата Республики Крым», для відправлення призовників для проходження військової служби у ЗС РФ за межами тимчасово окупованої території України Автономної Республіки Крим.

Згідно умов вищезазначеного контракту Виконавець має здійснити 110 рейсів, під час яких здійснити перевезення 987 осіб, а Замовник має сплатити за надані послуги 636 061 (шістсот тридцять шість тисяч шістдесят один) російський рубль.

Згідно відомостей Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України ОСОБА_4 перебував на ТОТУ АР Крим.

Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у пособництві представникам т.зв «ФКУ Военному комиссариату Республики Крым» в порушенні законів та звичаїв війни, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, що виразилось у порушенні вимог ст. 51 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, яка набрала чинності для України 03.01.1955, які полягають у тому, що окупаційна держава не має права примушувати осіб, що перебувають під захистом, служити в її збройних силах, будь-який тиск, зокрема призов, або пропаганда на користь добровільного вступу в армію забороняється, шляхом організації перевезення впродовж 2017 року призивного контингенту на замовлення т.зв. «ФКУ Военного комиссариата Республики Крым» під час проведення призивної кампанії на тимчасово окупованій території України Автономної Республіки Крим, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 438 КК України.

У зв`язку з цим, 29.07.2021 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину за ч. 5 ст. 27, ч. 1. ст. 438 КК України.

Викладені обставини та повідомлена ОСОБА_4 підозра підтверджується сукупністю доказів, отриманих в ході даного провадження, у тому числі: матеріали, зібрані оперативним підрозділом, а саме: повідомлення про вчинення протиправного діяння та рапорт оперативного співробітника ГУ СБУ в АР Крим; протокол огляду від 29.07.2021 паспорту громадянина РФ на ім`я ОСОБА_4 ; протоколом огляду від 29.07.2021 Інтернет ресурсу «zakupki.gov.ru», а саме т.зв. «Госудраственных контрактов» між т.зв. «ФКУ Військовий комісаріат Республіки Крим» та «ИП ОСОБА_4 » щодо перевезення призовного контингенту під час призовної кампаній у 2017 році; протоколом огляду від 29.07.2021 Інтернет ресурсу, стосовно підприємницької діяльності ОСОБА_4 на кримському півострові, після окупації АР Крим Російською Федерацією; протоколом огляду від 30.07.2021 кримінального провадження № 42017160690000078, в якому містяться відомості щодо підозри військовому комісару громадянину РФ ОСОБА_11 та докази якими вона обґрунтовується.

Крім доказів, які свідчать про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри, в ході досудового розслідування не зникли фактичні дані, які вказують на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Так, встановлено, що громадянин України ОСОБА_4 зареєстрований та постійно проживає на тимчасово окупованій території України - АР Крим, майна та роботи на материковій частині України не має. Натомість має постійне джерело доходів на тимчасово окупованій території України, яке дає йому можливість необмеженого перебування у вказаному місці.

Також, підозрюваний має паспорти громадянина Російської Федерації, незаконно видані на тимчасово окупованій території АР Крим, при чому перший з них був виданий в квітні 2014 року, тобто безпосередньо після початку незаконної паспортизації жителів півострова.

Крім того, ОСОБА_4 має стійкі зв`язки з представниками окупаційних органів на ТОТУ АР Крим, у тому числі з військовими комісарами т.зв. «ФКУ Військовий комісаріат Республіки Крим», яким він надавав допомогу в проведенні призовної діяльності, що свідчить про те, що вказані особи можуть допомагати йому переховуватись від органів досудового розслідування, у тому числі на тимчасово окупованій території України чи в будівлях дипломатичних установ Російської Федерації на території України. При цьому, використовуючи можливості вищезазначених співробітників ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків, які проживають на території АР Крим, в тому числі призовного контингенту.

Викладені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, тобто про наявність ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також про те, що вказані ризики на момент внесення даного клопотання не зменшились.

Крім того, факт незаконної окупації території АР Крим, проведення незаконного кримінального переслідування його населення, а також факти співпраці громадян України з країною-агресором викликають різку та негативну реакцію українського суспільства. У зв`язку з цим, застосування щодо ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, може призвести до порушень громадського порядку та інших негативних наслідків у суспільстві.

Таким чином, у даному провадженні отримані достатні докази, які свідчать про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

На неможливість застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, вказує той факт, що інші запобіжні заходи не зможуть запобігти втечі та переховуванню підозрюваного, у тому числі із застосуванням можливостей дипломатичних установ.

Приймаючи до уваги, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 не є насильницьким, чинний КПК передбачає при обранні запобіжного заходу обов`язкове встановлення розміру застави. Разом з тим, серйозність та обґрунтованість вказаних вище ризиків, зв`язки підозрюваного з представниками окупаційних органів на ТОТУ АР Крим, у тому числі з військовими комісарами т.зв. «ФКУ Військовий комісаріат Республіки Крим», свідчать про необхідність обрання максимального розміру застави, передбаченого ч. 5 ст. 182 КПК України для даної категорії злочинів, у розмірі 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних громадян, що складає 681 000 (шістсот вісімдесят одну тисячу) гривень.

Викладені обставини також свідчать про необхідність покладання на підозрюваного при визначенні йому застави або обрання більш м`якого запобіжного заходу, додаткових обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до слідчого щопонеділка о 10 годині 00 хвилин;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

- не відвідувати тимчасово окуповану територію України АР Крим та зону проведення Операції об`єднаних сил;

- прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;

- здати на зберігання до органів Державної міграційної служби України свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України;

- носити електронний засіб контролю.

Прокурор підтримав подане клопотання, просив його задовольнити.

Підозрюваний пояснив, що зареєстрований у родичів за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки займався підриємницькою діяльність на материковій частині України. Лише в червні цього року офіційно припинив підприємницьку діяльність. Фактично проживає у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_4 , разом з сім`єю. Має неповнолітню доньку. Його дружина не працює. Він займається підприємницькою діяльністю. Батьки також проживають на території АР Крим. Не визнає своєї причетності до злочину, в якому підозрюється, але не заперечує факту наяності та виконання договірних зобов`язань по перевезенню призивників. Був затриманий в аеропорту, коли прилетів з Албанії, де відпочивав. Раніше неодноразово приїздив на материкову частину України. Має закордонний паспорт, який також оформлював на материковій частині України. Не має наміру переховуватися, готовий проживати за адресою реєстрації та співпрацювати зі слідством.

Захисник просила відмовити у задоволенні клопотання, оскільки підозра її підзахисного не обґрунтована та відсутні ризики. Її підзахисний готовий надавати покази та співпрацювати зі слідством, щоб довести свою не причетність до злочину. Якщо у сторони обвинувачення є необхідність у контролі за ОСОБА_4 , то він готовий проживати за адресою реєстрації та носити електронний засіб контролю, що забезпечить його належну процесуальну поведінку та буде достатнім для запобігання існуючим ризикам. У звязку із викладеним просила застосувати більш м`який запобіжний захід у виглячді домашнього арешту за адресою реєстрації.

Вивчивши матеріали клопотання, заслухавши пояснення учасників процесу, слідчий суддя вважає, що клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

2. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Слідчим суддею встановлено, що 29.07.2021 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину за ч. 5 ст. 27, ч. 1. ст. 438 КК України.

Підозра ОСОБА_4 обґрунтовується наявністю таких доказів: матеріали, зібрані оперативним підрозділом, а саме: повідомлення про вчинення протиправного діяння та рапорт оперативного співробітника ГУ СБУ в АР Крим; протокол огляду від 29.07.2021 паспорту громадянина РФ на ім`я ОСОБА_4 ; протоколом огляду від 29.07.2021 Інтернет ресурсу «zakupki.gov.ru», а саме т.зв. «Госудраственных контрактов» між т.зв. «ФКУ Військовий комісаріат Республіки Крим» та «ИП ОСОБА_4 » щодо перевезення призовного контингенту під час призовної кампаній у 2017 році; протоколом огляду від 29.07.2021 Інтернет ресурсу, стосовно підприємницької діяльності ОСОБА_4 на кримському півострові, після окупації АР Крим Російською Федерацією; протоколом огляду від 30.07.2021 кримінального провадження № 42017160690000078, в якому містяться відомості щодо підозри військовому комісару громадянину РФ ОСОБА_11 та докази якими вона обґрунтовується.

Доводи захисника щодо необґрунтованості підозри та відсутності ризиків слідчий суддя вважаєнепереконливими, так як зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах. При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

З досліджених слідчим суддею матеріалів вбачається, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, постійно проживає на тимчасово окупованій території, там знаходяться і всі соціальні зв`язки підозрюваного, а саме дружина, неповнолітня донька, пристарілі батьки, робота, а беручи до уваги тяжкість покарання, що загрожуватиме йому у разі визнання винним, слідчий суддя приходить до висновку про існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Доказів наявності інших ризиків прокурором не надано.

Відповідно до п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України» при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

При вирішенні можливості застосування альтернативного заходу слідчий суддя виходить із того, що підозрюваний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має зареєстроване місце проживання на території Херсонської області, а тому, при застосуванні до нього електронного засобу контролю та зобов`язанню здати паспорти, що дають можливість виїзду за межі України, можливо запобігти єдиному встановленому слідчим суддею ризику.

З огляду на викладене, на погляд слідчого судді, прокурором не доведено, що застосування більш м`якого запобіжного заходу є недостатнім за вказаних обставин.

Беручи до уваги вимоги ст. 194 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про можливість застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, який, на погляд слідчого судді, здатен запобігти встановленому ризику та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Керуючись ст. ст. 176-205, 207, 208, 309 КПК України, слідчий суддя

у х в а л и в :

Відмовити в задоволенні клопотання слідчого.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_4 прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого чи прокурора та покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: здати на зберігання слідчому паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України; носити електронний засіб контролю; прибувати до слідчого ОСОБА_12 , іншого слідчого, в провадженні якого перебуває дане кримінальне провадження, щопонеділка з 10.00 год. до 17.00 год.

Виконання ухвали покласти на ГУ СБУ в АР Крим.

Встановити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу до 26.09.2021 року (включно).

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду протягом 5 діб з дня її оголошення.

Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 02.08.2021 року о 14.00 год.

Слідчий суддяОСОБА_1