Рішення

від 15.07.2021 по справі 677/1272/20

КРАСИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 677/1272/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2021 року м. Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Кускової Т.В.,

за участі секретаря Федченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Красилові справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання не дійсними свідоцтва про право на спадщину,-

В с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 з позовом в якому просить суду встановити факт постійного проживання зі спадкодавцем на момент його смерті, визнати свідоцтва про право на спадщину недійсними.

В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 , який на час смерті постійно проживав з нею в належному їй та ОСОБА_4 житловому будинку АДРЕСА_1 .

До складу спадщини ОСОБА_3 входять земельні ділянки площею 1,13 га., кадастровий №68227783700:02:002:0080 та 1.03 га, кадастровий №6822783700:02:003:0118 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Заставкивської сільської ради.

Спадщину ОСОБА_3 позивач прийняла згідно ч.3 ст. 1268 ЦК України, так як постійно проживала із спадкоємцем на час його смерті і не відмовлялась від неї.

Окрім позивача, спадкоємцем ОСОБА_3 був також його син, її рідний брат ОСОБА_4 , який із батьком на час його смерті не проживав та заяви про прийняття спадщини не звертався, відповідно вважає, що спадщину брат не прийняв та на неї не претендував.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. Спадкоємцем ОСОБА_4 є його донька ОСОБА_2 .

Позивач, вказує, що так як її спільне проживання із ОСОБА_3 , па час його смерті здійснювалось без реєстрації за однією адресою, на даний час вона не може документально підтвердити цей факт, а також факт прийняття його спадщини. З цих причин постановою нотаріуса їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , та з метою підтвердження факту спільного проживання із ним на час відкриття спадщини рекомендовано звернутись до суду.

Факт її проживання із ОСОБА_3 , на час його смерті підтверджується наступними обставинами.

Зокрема, 04.11.2005 року ОСОБА_3 , в рівних частинах подарував свій житловий будинок під АДРЕСА_1 їй та її брату ОСОБА_4 та сам залишався проживати у ньому.

У зв`язку із значним погіршенням стану здоров`я батька та потребою в отриманні постійного стороннього догляду та допомоги, у 2008 році вона переселилися до нього у вищезазначений житловий будинок де проживала із ним по день його смерті.

Так, ОСОБА_3 хворів онкологічним захворюванням, протягом 2008 - 2009 років періодично лікувався та отримував курси спеціального хіміолікування у Хмельницькій обласній лікарні, відповідно потребував постійного стороннього догляду та допомоги у лікуванні.

ОСОБА_3 з важкістю пересувався та не міг самостійно забезпечити елементарні життєві погреби.

При цьому, син ОСОБА_3 а саме ОСОБА_4 догляду за батьком не здійснював та із ним не проживав, з 1987 року він проживав із дружиною ОСОБА_6 , дітьми ОСОБА_7 та Відповідачкою в АДРЕСА_2 , а також сам • хворів онкологічним захворюванням, потребував догляду та допомоги.

Відповідачка також не надавала будь-якої допомоги для свого діда ОСОБА_3 .

За таких обставин, окрім неї, інших осіб, які могли б надати для ОСОБА_3 , постійний догляд не було, а тому, з метою догляду за пристарілим батьком їй нічого не залишалось як переселитись до нього та доглянути його до смерті.

Проживаючи із батьком, вони були пов`язані спільним побутом, взаємними правами та обов`язками, ми мали спільний бюджет, продукти харчування та інші речі побутового призначення, разом оплачували комунальні послуги, вона здійснювала обробіток городу, доглядала та підтримувала в належному стані житловий будинок та господарство, здійснила поховання батька та після його смерті зареєструвалася та по сьогоднішній день продовжує проживати у тому ж будинку.

При цьому, реєстрації її проживання в АДРЕСА_3 вона не придавала значення, не змінювала її на місце фактичного проживання в будинку по АДРЕСА_1 , так як вважала, що вирішальне значення у прийнятті спадщини відіграє сам факт проживання, а не його реєстрація.

Таким чином, па час смерті ОСОБА_3 , вона постійно проживала із ним та прийняла його спадщину.

Наведені обставини підтверджуються, свідоцтвами про смерть ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 свідоцтвами про її народження та одруження, державними актами на право власності на земельні ділянки, довідками Заставківського сгаростинського-округу Красилівської міської ради від 16.06.2020 року № 205, № 206 та № 207, договором дарування від 04.11.2005 року, технічним паспортом на житловий будинок по вуя. Центральна 54, договором дарування 1/2 частки від 15.06.2020 року, довідкою Хмельницького обласного протипухлинного центру від 23.12.2020 року № 1341, а також будуть підтверджені в судовому засіданні показами свідків.

В ході судового розгляду даної справи, а саме із відзиву на її позовну заяву вона дізналась про те, що 18.08.2020 року державним нотаріусом Красилівської державної нотаріальної контори Тиховською В. В. Відповідачці ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4 , були видані свідоцтва № 2-1627 та № 2-1629 про право на спадщину за законом да жпезазначені земельні ділянки ОСОБА_3 , як такі, що були успадковані після його смерті сином ОСОБА_4 .

Вважаю зазначені свідоцтва про право на спадщину недійсними, так як ОСОБА_4 не приймав спадщини ОСОБА_4 у зв`язку із чим відповідачка не мала права на спадкування майна останнього.

Як слідує із вищевикладеного, ОСОБА_4 , будучи зареєстрованим в житловому Будинку під АДРЕСА_1 разом із Батьком, ОСОБА_3 , в тому числі на час смерті останнього разом із ним фактично проживав з 1987 року, а тому, згідно ч. З ст. 1268 ЦК України не може вважатись таким, що прийняв його спадщину.

В свою чергу, за таких обставин Відповідачка не мала права спадкувати майно ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 та тим самим позбавляти мене права на спадщину мого батька якого я доглянула до смерті. •

Крім того, навіть якщо виходити із того, що ОСОБА_4 прийняв спадщину ОСОБА_3 , то Відповідачка і у такому випадку не мала права на спадкування усього належного для останнього. майна так я вона також прийняла спадщину ОСОБА_3 та після його смерті є спадкоємицем Ѕ частини його спадку.

Зазначене є окремою та самостійною підставою для визнання недійсними оспорюваних свідоцтв про право на спадщину.

У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали з підстав викладених в ньому.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнала. Вважає, що ОСОБА_1 не проживала разом з ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини, дану інформацію вона знає з телефонних розмов з співмешканкою ОСОБА_3 - ОСОБА_13 Особисто вона до ОСОБА_3 протягом року перед смертю останнього не приїжджала. Також зазначила, що її батько ОСОБА_4 проживав в АДРЕСА_2 разом з нею та сім`єю. До свого батька ОСОБА_4 навідував рідко. Також відповідач в своїх поясненнях підтвердила факт того, що її дід хворів на онкологію і потребував сторонньої допомоги, за ним наглядала ОСОБА_1 , однак вона з ним не проживала на момент смерті, оскільки була зареєстрована в Хмельницькому.

Заслухавши доводи сторін по справі, заслухавши пояснення свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , дослідивши письмові докази по справі, суд вважає позов таким , що підлягає задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , свідоцтвом про шлюб НОМЕР_4 .

ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 .

На момент смерті ОСОБА_3 з ним проживала без реєстрації ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою Заставківского старостинського округу ( а.с.17)

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої входили також земельні ділянки площею 1,13 га кадастровий № 68227783700:02:002:0080 та 1,03 га кадастровий № 6822783700:02:003:0118 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Заставківської сільської ради Красилівського району Хмельницької області,

Позивач звернулась до нотаріуса для оформлення спадщини після померлого ОСОБА_4 , однак їй було роз`яснено в усному порядку, що оскільки вона не подала заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з моменту відкриття спадщини, та на момент смерті вона та спадкоємець ОСОБА_4 були зареєстровані за різними адресами, встановити факт їх постійного спільного проживання на момент відкриття спадщини не вбачається можливим, дані обставини підтверджені в судовому засіданні поясненнями нотаріуса Тиховської В.В .

На підставі ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п. 1.12 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року N -296/5 зазначено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця відповідно до ст. 29 ЦК України. Якщо спадкодавець мав декілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Частиною 1 статті 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р.) Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

За положеннями п. 3.22 п. 3 глави 10 розділу II вказаного Порядку передбачено, що у разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Згідно роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Свідки ОСОБА_10 ОСОБА_9 в судовому засіданні кожен окремо зазначили, що ОСОБА_1 проживала на момент смерті з своїм батьком ОСОБА_3 , оскільки останній хворів та потребував догляду.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні зазначила, що ОСОБА_3 був її свекром. Її чоловік, його син ОСОБА_4 проживав разом з нею в с. Кулчини, на момент смерті ОСОБА_3 він був зареєстрований з батьком в с. Заставки, однак там не проживав. Також зазначила, що ОСОБА_1 не проживала з батьком на момент смерті, оскільки вона була зареєстрована в м. Хмельницькому. З ОСОБА_3 останні роки перед смертю проживала співмешканка ОСОБА_13 . Не заперечувала той факт, що ОСОБА_3 був онкохворий і потребував допомоги, яку надавала йому також і ОСОБА_1 ..

Покази свідка ОСОБА_6 в частині того, що позивач ОСОБА_1 не проживала з спадкодавцем ОСОБА_3 на момент смерті суд сприймає критично, оскільки вона є матір`ю відповідача ОСОБА_2 , а тому є зацікавленою особою в даному випадку.

Згідно зі ст. 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні , реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

З наведеного слід дійти висновку про те, що відсутність реєстрації спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця сама по собі не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини ч. 3 ст. 1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.

Аналогічні правові висновки містяться в ухвалі Верховного Суду України № 6-7165св09 від 03 листопада 2010 року, рішенні Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6048327св14 від 11 листопада 2015 року, ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6-20158св15 від 21 жовтня 2015 року.

Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки.

Таким чином, враховуючи, що встановлення даного факту необхідно заявнику для оформлення спадкових прав після смерті батька, іншого порядку встановлення даного факту законом не визначено.

Оцінивши докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд вважає, що заявлені вимоги щодо встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини підлягають задоволенню як законні, обґрунтовані та доведені позивачем та письмовими доказами по справі.

Також судом встановлено, що Згідно копії спадкової справи №132/2015 (а.с.67-139), вона заведена після смерті ОСОБА_4 за заявами ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , в даній спадковій справі наявні свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.08.2020 року видані на ім`я ОСОБА_2 на земельні ділянки площею 1,13 га., кадастровий №68227783700:02:002:0080 та 1.03 га, кадастровий №6822783700:02:003:0118 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Заставкивської сільської ради, які належали батьку померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_3 та не були оформлені за життя ОСОБА_4 як спадкове майно, тобто дані земельні ділянки отримані ОСОБА_2 в порядку спадкової трансмісії за померлим ОСОБА_4 , який був зареєстрований на момент смерті із спадкодавцем.

До вказаного висновку нотаріус Тиховська В.В. дійшла на підставі наданих документів спадкоємцем ОСОБА_2 , однак, як встановлено в судовому засіданні та підтверджено нотаріусом, при заведені спадкової справи їй було відомо, що ОСОБА_1 також має намір оформити спадкові права на майно померлого ОСОБА_3 в зв`язку з чим ОСОБА_1 мала намір звернутись до суду з позовом про встановлення факту проживання із спадкодавцем на момент смерті.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 Цивільного кодексу України).

Статтею 1261Цивільного кодексу України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Тобто, позивачка (дочка спадкодавця ОСОБА_3 ) та померлий ОСОБА_4 (син спадкодавця ОСОБА_3 ) є спадкоємцями першої черги за законом, а відповідачка вже є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 .

Згідно з частинами 1, 3, 5 статті 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. При цьому право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Як вбачається із роз`яснень, викладених в п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування , відповідно до ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, встановлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачою свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Відповідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи, що позивач є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_3 , на час відкриття спадщини після смерті останнього постійно проживала з ним, що встановлено судом вище, а отже мала право на спадкування майна спадкодавця в першу чергу, суд приходить до висновку, про наявність підстав передбачених ст. 1301 ЦК України для визнання недійними свідоцтва про право на спадщину за законом № 2-1627 та № 2-1629 видані 18.08.2020 року державним нотаріусом Красилівської державної нотаріальної контори Тиховською В.В. для ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на земельні ділянки площею 1,13 га кадастровий № 68227783700:02:002:0080 та 1,03 га кадастровий № 6822783700:02:003:0118 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Заставківської сільської ради Красилівського району Хмельницької області, які належали ОСОБА_3 .

Керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 13, 258-259, 263-265, 315, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , постійно проживала із спадкодавцем, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у житловому будинку по АДРЕСА_1 на час відкриття його спадщини.

Визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом № 2-1627 та № 2-1629 видані 18.08.2020 року державним нотаріусом Красилівської державної нотаріальної контори Тиховською Вікторією Володимирівною для ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на земельні ділянки площею 1,13 га кадастровий № 68227783700:02:002:0080 та 1,03 га кадастровий № 6822783700:02:003:0118 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Заставківської сільської ради Красилівського району Хмельницької області, які належали ОСОБА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду через Красилівський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .

Суддя Кускова Т.В.