Ухвала

від 02.08.2021 по справі 120/4421/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

м. Вінниця

02 серпня 2021 р. Справа № 120/4421/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши в письмовому провадженні заяву представника позивача про встановлення судового контролю в адміністративній справі:

за позовом: Фермерського господарства "Роксана" (код ЄДРПОУ: 36975131, адреса: вул. Пасічна, 2, с. Мала Мочулка, Теплицький район, Вінницька область, 23834),

до: Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ: 43005393, адреса: Львівська площа, 8, м. Київ, 04053), Головного управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 43142454, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100),

про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом Фермерського господарства "Роксана" до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02.03.2020 року у справі № 120/4421/29-а адміністративний позов задоволено. Відповідно до положень частини 2 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вказане рішення набрало законної сили 03.09.2020 року.

19.07.2021 року на адресу суду від голови Фермерського господарства "Роксана" надійшло звернення, в якому останній просить суд зобов`язати Державну податкову службу України подати звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02.03.2020 року у справі № 120/4421/29-а, оскільки станом на момент звернення до суду воно залишається невиконаним.

З огляду на те, що статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не встановлено порядку розгляду заяви про встановлення судового контролю та подачі звіту про виконання судового рішення, а також враховуючи відсутність необхідності виклику сторін у судове засідання, суд вважає за можливе розглянути вказану заяву в порядку письмового провадження. При цьому, згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши заяву голови Фермерського господарства "Роксана" про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02.03.2020 року у справі № 120/4421/29-а адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020 року апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства "Роксана" до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії повернуто особі, яка її подала

02.03.2020 року за заявою позивача судом видано виконавчий лист № 120/4421/29-а, про зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1 від 15.10.2019 року.

19.07.2021 року голова Фермерського господарства "Роксана" звернувся до суду з заявою, в якій просить суд зобов`язати Державну податкову службу України подати звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02.03.2020 року у справі № 120/4421/29-а, оскільки станом на момент звернення до суду воно залишається невиконаним.

Враховуючи викладені обставини, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Конвенції, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6.

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з положеннями статті 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, регламентований статтею 382 КАС України.

Відповідно до частин першої, другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Норми частини першої статті 382 КАС України кореспондуються з положеннями частини шостої статті 246, пункту 4 частини першої статті 322 названого Кодексу, згідно з якими у резолютивній частині рішення суду першої інстанції зазначається, відповідно, встановлений судом порядок та строк виконання рішення, встановлений судом строк для подання суб`єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Аналізуючи наведені положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень, тобто відповідачем у справі, суд наділений правом лише під час ухвалення рішення у справі. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

При цьому зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом суду, а не його обов`язком.

Вказана правова позиція викладена, зокрема, у судових рішеннях Верховного суду, зокрема, в ухвалі Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року у справі №807/2358/15, також в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 800/305/17.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що 02.03.2020 року за заявою представника позивача судом видано виконавчий лист № 120/4421/29-а, про зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1 від 15.10.2019 року.

Наведене свідчить про існування у позивача можливості отримати реальне виконання судового рішення у межах процедури виконавчого провадження, у тому числі шляхом застосування державним виконавцем примусових заходів, визначених Законом України "Про виконавче провадження".

Крім того, позивач не позбавлений права звернутись до суду в порядку статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, із позовною заявою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено його права, свободи чи інтереси в процесі виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

З огляду на викладене та враховуючи, що позивачем під час розгляду адміністративної справи не було заявлено вимоги про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення щодо зобов`язання відповідача подати відповідний звіт, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Керуючись статтями 243, 248, 256, 382 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду - відмовити.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала в повному обсязі виготовлена: 02.08.2021 року, враховуючи перебування головуючої судді у відпустці з 05.07.2021 року по 28.07.2021 року.

Суддя Чернюк Алла Юріївна