Рішення

від 02.08.2021 по справі 120/2266/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 серпня 2021 р. Справа № 120/2266/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ ВП 44069150) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області, відповідач).

За змістом позовних вимог позивач просить суд визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Вінницькій області (форма "Ф") №15444-13 від 11.11.2020 року про сплату податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 39501,62 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 29.12.2020 року ним отримано податкову вимогу №15444-13 від 11.11.2020 року щодо податкової заборгованості з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 39501,62 грн.

Позивач вважає таку податкову вимогу протиправною з огляду на те, що згідно з рішенням державного реєстратора Вінницької обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Присяжнюка М.М. від 26.10.2017 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю "Свинарник" загальною площею 946,6 кв.м., при цьому, пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України передбачено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Так, згідно Розділу 2 Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 під кодом 1271 рахуються будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства. Цей клас включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін. Цей клас не включає: - споруди зоологічних та ботанічних садів (2412).

Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 вважає, що належний йому на праві власності об`єкт нерухомого майна не може бути об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Окрім того, позивач вказує, що йому не було вручено відповідне/відповідні податкові повідомлення-рішення, та детальний розрахунок наявної податкової заборгованості, що відповідно до пп. 266.10.2 п. 266.10 ст. 266 ПК України є підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за невчасну сплату зобов`язання.

Ухвалою від 23.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Окрім того, даною ухвалою вирішено витребувати у Головного управління ДПС у Вінницькій області належним чином завірені копії усіх наявних матеріалів, що стали підставою для винесення податкової вимоги №15444-13 від 11.11.2020 року.

21.04.2021 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому представник ГУ ДПС у Вінницькій області заперечила щодо задоволення заявлених вимог та вказала про наступне.

Податкова вимога №15444-13 від 11.11.2020 року на суму 39501,6 грн. направлялась позивачу за адресою: АДРЕСА_1 та вручена 29.12.2020 року.

Згідно інформаційних баз даних ГУ ДПС у Вінницькій області у власності фізичної особи ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , обліковується нежитлова будівля загальною площею - 946,6 кв. м. Ставка податку для об`єктів нежитлової нерухомості - "нежитлові будівлі" на 2019 рік визначена у розмірі 1% від розміру мінімальної заробітної плати 4173 грн., встановленої законом на 1 січня 2019 року за 1 кв. м. загальної площі об`єкта (рішення сільської ради с. Курилівці). Фізичній особі ОСОБА_1 за допомогою програмного забезпечення АІС "Податковий блок", системи "Облік платежів" режиму "Плата за нерухомість", в автоматичному режимі сформовано податкове повідомлення - рішення за 2019 рік, - № 0313211-5005-0228 від 26.06.2020 року в сумі 39501,62 грн. за об`єкт нежитлової нерухомості загальною площею 946,6 кв. м.

З огляду на зазначене, позивач вважає податкову вимогу №15444-13 від 11.11.2020 року правомірною та такою, що не підлягає скасуванню.

Окрім того, 21.04.2021 року ГУ ДПС у Вінницькій області подано клопотання про заміну відповідача правонаступником.

Ухвалою суду від 22.04.2021 року вирішено замінити відповідача Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 43142454) на його правонаступника Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44069150) як належного відповідача у справі.

Ухвалою від 01.07.2021 року витребувано у ОСОБА_1 додаткові докази, якими можливо підтвердити: факт використання належної позивачеві на праві приватної власності нежитлової будівлі, а саме свинарника, загальною площею 946,6 кв. м (за адресою: АДРЕСА_2 ) за цільовим призначенням; приналежність позивача до осіб, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією. Також витребувано у Куриловецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області інформацію щодо реєстрації ОСОБА_1 , як особи яка здійснює сільськогосподарську діяльність як самозайнята особа та копію облікової картки об`єкта погосподарського обліку заведену щодо ОСОБА_1

13.07.2021 року представником відповідача подано до суду клопотання про долучення додаткових доказів.

21.07.2021 року, на виконання ухвали суду від 01.07.2021 року, представником позивача надано: витяг з ЄДР ТОВ "Укрмоноліт", наказ про призначення директора №01-09к від 10.09.2015 року, звіт №4-сг (річна) за 2021 рік, фотокопії нерухомого майна (свинарник).

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши наявні у адміністративній справі докази, суд встановив наступне.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі - свинарник загальною площею 946,6 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Право власності на вказаний об`єкт виникло на підставі акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н; свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), серія та номер: ВІ211, виданий 29.03.2017 року, видавник: Куриловецька сільська рада Жмеринського району.

26.06.2020 року відповідачем сформовано податкове повідомлення-рішення №0313211-5005-0228 за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на суму 39501,62 грн. за податковий період 2019 рік.

У зв`язку із непогашенням податкового боргу, відповідачем складено та направлено ОСОБА_1 податкову вимогу №15444-13 від 11.11.2020 року на суму 39501,62 грн.

Позивач вважає вищезазначену податку вимогу протиправною, тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи даний спір, суд керується та виходить з наступних мотивів.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з статтею 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України встановлено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

За змістом підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (підпункт 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником об`єкту нерухомого майна, зокрема, нежитлової будівлі - свинарника загальною площею - 946,6 кв. м.

Пунктом 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування. Так, згідно з підпунктом "ж" вищезазначеної статті до таких об`єктів нерухомості віднесено будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

За приписами статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Суд зауважує, що встановлена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Підпунктом 14.1.76 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення - землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до положень п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Тобто, визначення "сільськогосподарський товаровиробник", яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ "Податок на майно").

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 Податкового кодексу України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Поняття "сільськогосподарський товаровиробник" також міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18.01.2001 року №2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".

Так, згідно зі статтею 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин): виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що поняття "сільськогосподарський товаровиробник" не суперечить його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 року (справа №560/168/19).

При цьому, положення пункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України є застосовними в тому числі й для фізичних осіб, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання.

Так, Законом України від 23.11.2018 року №2628-VIII підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Тобто, законодавець уточнив з 01.01.2019 року, що сільськогосподарським товаровиробником є як юридичні, так і фізичні особи.

Згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 року №507, будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше.

Водночас, продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - це продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам Державного класифікатора продукції та послуг (стаття 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис").

Тобто, будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу Державного класифікатора 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, та не здаються їх власниками в оренду, позичку, лізинг не є об`єктами оподаткування згідно з пунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 04.03.2021 року у справі № 500/2782/18.

Отже, з метою вирішення питання щодо наявності у позивача права на пільгу, передбачену пунктом "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, слід встановити, чи наділений позивач статусом сільськогосподарського товаровиробника у розумінні наведених вище норм права, та встановити факт використання позивачем спірних нежитлових будівель як об`єктів сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.

На підтвердження факту використання нежитлової будівелі свинарника як об`єкту сільськогосподарської інфраструктури, представником позивача надано: витяг з ЄДР ТОВ "Укрмоноліт", наказ про призначення директора №01-09к від 10.09.2015 року, звіт №4-сг (річна) за 2021 рік, фотокопію нерухомого майна (свинарник).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Укрмоноліт" (код ЄДРПОУ 35284465) вбачається, що засновником та одночасно керівником вищезазначеного товариства з обмеженою відповідальністю є ОСОБА_1 . Факт обіймання посади директора ТОВ "Укрмоноліт" також підтверджується наказом по особовому складу №01-09к від 10.09.2015 року, згідно з яким з 10.09.2015 року позивач виконує обов`язки директора товариства.

Окрім того, стороною позивача надано звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2021 року. Відповідно до змісту такого звіту ТОВ "Укрмоноліт" у 2021 році здійснило посів наступних сільськогосподарських культур: культури зернові та зернобобові (125 га), пшениця озима (45 га), кукурудза на зерно (80 га), культури технічні (59,41 га), соя (14,41 га), соняшник (45 га).

Водночас, суд звертає увагу, що податковий борг з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості виник за податковий період - 2019 рік. У свою чергу, позивачем надано звіт за 2021 рік, яким не може слугувати належним доказом на підтвердження того, що позивач був сільськогосподарським товаровиробником станом на 2019 рік.

Більш того, звіти такого зразка можуть підтверджувати факт здійснення особою сільськогосподарської діяльності та виробництва сільськогосподарської продукції, що свідчить про наявність у такої особи статусу сільськогосподарського товаровиробника, однак такі докази жодним чином не підтверджують факт використання нежитлової будівлі - свинарник загальною площею 946,6 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 як об`єкту сільськогосподарської інфраструктури.

Надане позивачем фото, місцем зйомки якого вказано: АДРЕСА_2 , також не підтверджує жодним чином використання нежитлової будівлі - свинарник в межах сільськогосподарських потреб, адже на його підставі неможливо встановити як саме використовується така будівля.

При цьому, всі надані позивачем докази підтверджують саме статус сільськогосподарського товаровиробника ТОВ "Укрмоноліт", а не ОСОБА_1 , як фізичної особи, у власності якого перебуває нежитлова будівля.

Так, нормами Податкового кодексу України визначено умови, за яких власник об`єкта оподаткування звільняється від сплати відповідного податку, а саме коли будівлі, споруди належать сільськогосподарському товаровиробнику (юридичній та фізичній особі), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. При цьому такі будівлі повинні використовуватись як об`єкту сільськогосподарської інфраструктури.

Тобто вказана вище норма, ставить у залежність можливість застосування податкової пільги до об`єкта оподаткування, якщо він належить саме сільськогосподарському товаровиробнику та така будівля використовується як об`єкт сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.

Обставинами справи підтверджено, що у позивача відсутня сукупність умов, за яких належне йому нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, звільнено від оподаткування відповідно до положень п.п. "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що позивачем належним чином не доведено використання зазначеного майна у власній господарській діяльності як об`єкту сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.

З приводу посилання сторони позивача на те, що податкове повідомлення-рішення від 26.06.2020 року №0313211-5005-0228 не вручено ОСОБА_1 , а відтак, наявні підстави для застосування приписів п.п. 266.10.2. п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 266.10.2. п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

З аналізу вищезазначених приписів вбачається, що норми п.п. 266.10.2. передбачає звільнення від відповідальності за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання, у разі, якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строк визначений законом. Проте, суд звертає увагу, що зі змісту даної норми не випливає, що така особа звільняється від обов`язку сплатити самого податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що вищезазначене податкове повідомлення-рішення направлено на адресу: АДРЕСА_3 . Відповідно до відмітки на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення податкове повідомлення-рішення не вручено у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Згідно з реєстраційними даними, наданими ГУ ДПС у Вінницькій області вбачається, що місце проживання ОСОБА_1 визначено саме: АДРЕСА_3 .

Відповідно до п. 42.1. ст. 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Згідно з п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Пунктом 58.3 ст. 58 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 70.7 статті 70 ПК України, фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну своїх даних, зокрема, у разі зміни місця податкової адреси (прописки). Ці зміни вносяться до облікової картки протягом місяця з дня їх виникнення шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків визначено Положенням про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 року №822. Відповідно до розділу ІX вищезазначеного Положення, фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки, протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання Заяви за формою № 5ДР особисто або через законного представника чи уповноважену особу до контролюючого органу за місцем постійного проживання, у разі зміни місця проживання - до контролюючого органу за новим місцем проживання.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 26.06.2020 року №0313211-5005-0228 вручене позивачу у спосіб, визначений законом.

Таким чином, суд вважає, що визначене податковим органом зобов`язання із податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості є обґрунтованим, а податкова вимога винесена відповідно до норм податкового законодавства, а тому підстави для скасування останньої відсутні.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати відповідно до статті 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ ВП 44069150).

Рішення суду в повному обсязі виготовлено: 02.08.2021 року.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна