Постанова

від 27.07.2021 по справі 160/4607/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 липня 2021 року м. Дніпросправа № 160/4607/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2021 ( суддя першої інстанції Горбалінський В.В.) в адміністративній справі №160/4607/21 за позовом ОСОБА_1 до Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

26.03.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Підгородненьскої міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, в якій просила:

визнати протиправним та скасувати рішення Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області за № 319-3/8 від 19.02.2021 року про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , загальною площею - 2,0000 га., для ведення особистого селянського господарства (01.03), кадастровий номер 1221411000:01:053:0060 за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, Підгородненська міська рада;

зобов`язати Підгородненську міську раду Дніпровського району Дніпропетровської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати її у власність ОСОБА_1 , загальною площею - 2,0000 га., для ведення особистого селянського господарства (01.03), кадастровий номер 1221411000:01:053:0060 за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, Підгородненська міська рада у місячний строк з дня набрання законної сили судового рішення з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що 24.04.2020 року позивач звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із клопотання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,00 га, яка розташована на території Підгородненьскої міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області. 29.05.2020 року наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-7302/15-20-СГ надано дозвіл позивачу на розроблення проекту із землеустрою. Дніпропетровською регіональною філією Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" було розроблено проект землеустрою, щодо відведення вищезазначеної земельної ділянки. Зазначений проект був погоджений, про що свідчить висновок експерта державної експертизи про розгляд документації з землеустрою від 24.09.2020 року №22891/82-20, виданий Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області. Означена земельна ділянка зареєстрована Державним кадастровим реєстратором відділу у Нижньосірогодському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонський області площею 2,00 га під кадастровим номером 1221411000:01:053:0060, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29.09.2020 року №НВ-6508452462020. Після погодження проекту позивачем було подано дані документи до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області для його затвердження та передачі у власність. Однак позивач отримала наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 15.12.2020 року №4-13215/15-20-СГ яким відмовлено у затвердженні документації із землеустрою та надані її у власність у зв`язку з передачею земельних ділянок з державної власності на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №46-ОТГ від 14.12.2020 року та акту прийому - передачі з додатком від 14.12.2020 року до комунальної власності Підгородненської міської територіальної громади, яка прийняла земельну ділянку на підставі вищенаведеного наказу про, що свідчить рішення даної ради №25-1/8 від 16.12.2020 року. 21.12.2020 року позивач звернулась до відповідача із заявою про затвердження проекту щодо відведення у власність вищезазначеної ділянки. 19.02.2021 року відповідачем прийнято рішення №319-3/8 про відмову позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки у зв`язку з просуненням п. 21 Перехідних положень Земельного кодексу України. Позивач зазначає, що дана підстава для відмови є протиправною у зв`язку з чим звернулась до суду з даною позовною заявою.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2021 позовні вимоги задоволені частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області за № 319-3/8 від 19.02.2021 року про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , загальною площею - 2,0000 га., для ведення особистого селянського господарства (01.03), кадастровий номер 1221411000:01:053:0060 за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, Підгородненська міська рада.

Зобов`язано Підгородненську міську раду Дніпровського району Дніпропетровської області, у строк визначений чинним законодавством, повторно розглянути питання щодо затвердження проекту землеустрою про відведення земельної ділянки з кадастровим номером №1221411000:01:053:0060, площею 2,0 га., яка знаходиться на території Підгородненьскої міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (за межами населених пунктів), у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням висновків суду у цьому рішенні.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Підгородненську міську раду Дніпровського району Дніпропетровської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати її у власність ОСОБА_1 , загальною площею - 2,0000 га., для ведення особистого селянського господарства (01.03), кадастровий номер 1221411000:01:053:0060 за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, Підгородненська міська рада та в цій частині прийняти нову постанову про задоволення позову в цій частині. В іншій частині рішення залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, що були викладені в позовній заяві, зазначено, про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення.

Позивачем до суду подано клопотання клопотання про розгляд справи за участю .

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З урахуванням п.3 ч. 1 ст. 311 КАС України клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за участю не підлягає задоволенню.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 29.05.2020 року наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській №4-7302/15-20-СГ надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Підгородненьскої міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га., із цільовим призначенням (01.03) - для ведення селянського господарства.

Дніпропетровською регіональною філією Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" розроблено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 1221411000:01:053:0060, яка розташована за адресою: Підгородненьска міська рада Дніпровського району Дніпропетровської області.

Означений проект було погодженого Головним управлінням Держгеокадастру у Одеській області, про що свідчить відповідний висновок про розгляд документації із землеустрою №22891/82-20 від 24.09.2020 року.

29.09.2020 року Відділом у Нижньосірогозькому районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області було проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1221411000:01:053:0060.

14.12.2020 року наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №46-ОТГ передано Підгородненській міській територіальній громаді (Підгородненській міській раді) Дніпровського району Дніпропетровської області у комунальну власність за актом приймання-передачі земельні ділянки, зокрема земельну ділянку з кадастровим номером 1221411000:01:053:0060.

15.12.2020 року наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1221411000:01:053:0060, розташованої на території Підгородненьскої міської рада Дніпровського району Дніпропетровської області, у зв`язку з передачею даної ділянки у комунальну власність Підгородненській міській територіальній громаді (Підгородненській міській раді) Дніпровського району Дніпропетровської області.

16.12.2020 року Підгородненьска міська рада Дніпровського району Дніпропетровської області рішенням №25-1/8 прийняла у комунальну власність земельні ділянки, зокрема земельну ділянку з кадастровим номером 1221411000:01:053:0060.

21.12.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Підгородненьскої міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з кадастровим номером 1221411000:01:053:0060.

19.02.2021 року Підгородненьска міська рада Дніпровського району Дніпропетровської області рішенням №319-3/8 відмовила ОСОБА_1 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,00 га. для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1221411000:01:053:0060 у зв`язку з порушенням п.21 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Не погоджуючись з відмовою відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позов частково виходив з того, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту, отже доводи, викладені у оскаржуваному рішенні відповідача є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Підгородненську міську раду Дніпровського району Дніпропетровської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати її у власність, суд зазначив, що питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є дискреційними повноваженнями. З метою ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо затвердження проекту землеустрою про відведення земельної ділянки, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів а та б частини 1статті 12 Земельного кодексу Українидо повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

За змістом частини 1статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом 34 частини 1статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Пунктом б частини 1статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно із частиною 8 статті 118 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Частиною 6статті 186-1 Земельного кодексу України, передбачено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Згідно частини 9 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до частини 10 статті 118 Земельного кодексу України зазначено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому, з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Вказаний правовий висновок відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.01.2020 року у справі № 316/979/18.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, колегія суддів зазначає, що задоволення вимог позивача про зобов`язання відповідача як суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є можливим в разі встановлення судом необхідності спонукати (заставляти) рішенням суду такого відповідача до вчинення дій, які від повинен (зобов`язаний) вчинити у відповідності до вимог чинного законодавства.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Суд апеляційної інстанції враховує, що при розгляді заяви позивача ОСОБА_1 від 21.12.202 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідач не дотримав вимог чинного законодавства, що мало наслідком винесення протиправного рішення Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області за № 319-3/8 від 19.02.2021 року про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Водночас, як уже було вказано судом вище, при розгляді цієї заяви позивача необхідно керуватись приписами частини 9 статті 118 ЗК України, де передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Тобто, з`ясування таких питань як те чи є проект землеустрою належним чином погодженим і чи містить позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації в разі необхідності такої експертизи, належить до повноважень відповідного органу виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки у власність, зокрема, у розглядуваній ситуації до повноважень відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання Підгородненську міську раду Дніпровського району Дніпропетровської області, у строк визначений чинним законодавством, повторно розглянути питання щодо затвердження проекту землеустрою про відведення земельної ділянки з кадастровим номером №1221411000:01:053:0060, площею 2,0 га., яка знаходиться на території Підгородненьскої міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (за межами населених пунктів), у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, та прийняти відповідне рішення за даною заявою.

Доводи апеляційної скарги позивача про необхідність зобов`язання Підгородненську міську раду Дніпровського району Дніпропетровської області затвердити Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність висновків суду не спростовують.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача чи відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2021 в адміністративній справі №160/4607/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 03 серпня 2021 року.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя С.В. Білак

суддя В.А. Шальєва