Постанова

від 29.07.2021 по справі 460/2883/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/2883/19 пров. № А/857/9417/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Бруновської Н.В., Довгої О.І.,

при секретарі судового засідання: Мельничук Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року ( суддя Дудар О.М., ухвалене в м. Рівне) у справі № 460/2883/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,-

ВСТАНОВИВ:

В жовтні2019 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови нарахувати та виплатити за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідно до ст.ст.39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі двох мінімальних заробітних плат, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю особам віднесеним до 3 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідно до ст.ст.39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі двох мінімальних заробітних плат, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю особам віднесеним до 3 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, його оскаржив відповідач- Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, в якій покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги, вказує, що визначення порядку та розмірів виплат вказаній категорії громадян делеговано Кабінету Міністрів України, а тому пенсійний орган правомірно здійснює виплати пенсії та додаткової пенсії позивачу у розмірах, встановлених постановою КМУ. Крім того зазначає, що , позивачем пропущений строк звернення до суду.

Сторони будучи повідомленими про час та місце розгляду справи явки уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, що відповідно доч.2 ст.313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без їхньої участі.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково виходячи з наступного.

Судом першої інстанції вірно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є постраждалою особою внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Рівненській області, отримує пенсію за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 не працював.

ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Наведене підтверджуються, посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 , виданим 02.02.1995 Рівненською обласною державною адміністрацією, пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 , паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданим 17.02.1998 Зарічненським РВ УМВС України в Рівненській області, трудовою книжкою НОМЕР_4 , довідкою про перебування на обліку від 06.11.2019 №5560/029.

ОСОБА_1 09.09.2019 звернувся до відповідача із заявою щодо здійснення перерахунку та виплати їй підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території зони радіоактивного забруднення, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю особам, віднесеним до 3 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачені статтями 39, 51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.

Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області листом від 08.10.2019 №А-1729/07.1-59 повідомило позивача про те, що 19.06.2011 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", яким передбачено, зокрема, що у 2011 році положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Таким чином, з прийняттям Верховною Радою України зазначеного Закону, визначення порядку та розмірів виплат вказаній категорії громадян делеговано Кабінету Міністрів України. В подальшому Кабінетом Міністрів України прийняті постанови від 06.07.2011 №745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зазначені постанови були чинними й підлягали застосуванню, зокрема, впродовж 2014 року. Таким чином, відсутні підстави для проведення перерахунку позивачу вищевказаних підвищення до пенсії та додаткової пенсії (а.с.12).

Як вбачається довідки про перебування на обліку від 06.11.2019 №5560/029, позивач у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 перебував на обліку в органі Пенсійного фонду як не працюючий пенсіонер. Разом з цим, підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони радіоактивного забруднення, передбаченого статтею 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", отримував в сумі 10,50грн, а додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю особам, віднесеним до 3 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачену статтею 51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", - в сумі 113,88грн.

Вважаючи протиправними дії органу Пенсійного фонду щодо непроведення перерахунку та виплату вказаних підвищення до пенсії та додаткової пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Судом встановлено, що звертаючись із заявою про перерахунок пенсії, позивачу було відомо, що у період з 01.01.2014 п 02.08.2014 розмір її пенсії обчислювався та виплачувався у меншому розмірі.

Однак з адміністративним позовом про здійснення перерахунку та виплати пенсії за вищевказаний період ОСОБА_1 звернувся лише в жовтні 2019 року, тобто з пропуском строку, встановленого ст.122 КАС України.

Колегія суддів вважає, що отримання позивачем листа від 08.10.2019 у відповідь на її заяву не змінює момент, з якого вона повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року.

У контексті встановлених обставин слід зазначити, що відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, на думку колегії суддів, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Також колегія суддів наголошує на тому, що метою встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами є дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

У рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 зазначено, що держава може обмежувати строк звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".

Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушення її прав, свобод та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 по справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, які виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

У контексті наведеного, колегія суддів наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Враховуючи те, що поважних та об`єктивних причин пропуску строку звернення до суду з позовом позивачем не наведено та в ході судового розгляду справи не встановлено, колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин положень статті 123 КАС України та залишення адміністративного позову без розгляду.

Застосування до спірних правовідносин положень статей 122, 123 КАС України узгоджується з правовою позицією, що висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 по справі №510/1286/16-а та Верховним Судом у постанові від 31.03.2021 по справі №240/12017/19.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, через що рішення суду підлягає скасуванню, а позовна заява залишенню без розгляду.

Керуючись статтями 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року у справі №460/2883/19 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення дій залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді Н. В. Бруновська О. І. Довга Повне судове рішення складено 03.08.2021