Ухвала

від 26.07.2021 по справі 533/330/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 533/330/20 Номер провадження 11-кп/814/757/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2021 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_2 , суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,з секретарем з участю прокурора захисникаОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,обвинуваченоїОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12020170200000015 за апеляційною скаргою прокурора Глобинської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_9 на вирок Козельщинського районного суду Полтавської області від 02 квітня 2021 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Заруддя Кременчуцького району Полтавської області, мешканка АДРЕСА_1 , громадянка України, з вищою освітою, заміжня, маюча на утриманні неповнолітню дитину, непрацююча, особа з інвалідністю 2-ї групи, несудима,

визнана винуватою та засуджена за ч.1 ст.366 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 34000 грн, з позбавленням права обіймати певні посади, пов`язані із організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями на строк 1 рік.

Цим же вироком ОСОБА_8 виправдана за ч.2 ст.191 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення.

Вирішене питання про речові докази.

Згідно з вироком ОСОБА_8 визнана винуватою в тому, що вона, працюючи на посаді директора закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Казка» Новогалещинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області, тобто будучи службовою особою, в період з 16 жовтня 2018 року по 15 вересня 2019 року, умисно внесла до офіційних документів, а саме табелів обліку робочого часу працівників цього закладу завідомо неправдиві відомості про виконання ОСОБА_10 роботи сторожа, помічника вихователя та прибиральниці, яка вказані роботи не виконувала.

Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачувалась у тому, що вона, працюючи на посаді директора цього ж закладу дошкільної освіти, тобто будучи службовою особою, зловживаючи службовим становищем, шляхом внесення недостовірних відомостей до табелів обліку робочого часу працівників ЗДО «Казка», в період з 19 жовтня по 04 грудня 2018 року та у період з 26 липня по 29 вересня 2019 року, вчинила розтрату чужого майна у розмірі 16748, 48 грн.

Такі дії ОСОБА_8 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст.191 КК України.

Виправдовуючи ОСОБА_8 за цим обвинуваченням, суд у вироку зазначив про не доведення факту заподіяння майнової шкоди потерпілому.

В апеляційній скарзі прокурор просить змінити вирок суду в зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та призначити ОСОБА_8 основне покарання за ч.1 ст.366 КК України у виді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн.

При цьому зазначає, що санкція ч.1 ст.366 КК України в редакції закону на момент вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення передбачала покарання у виді штрафу в розмірі до двохсот п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Разом з тим, оскаржуваним вироком ОСОБА_8 призначене основне покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто в межах санкції ч.1 ст.366 КК України, яка діяла на час постановлення вироку та яка погіршувала становище особи, що суперечить приписам ч.2 ст.5 КК України.

Інші учасники провадження вирок не оскаржили.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення обвинуваченої та її захисника, які погодилися з доводами прокурора та просили зменшити розмір штрафу, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення за наведених у вироку обставин і кваліфікація її дій за ч.1 ст.366 КК України, а також про виправдання обвинуваченої за ч.2 ст.191 цього Кодексу в апеляційній скарзі не оспорюються.

Доводи прокурора про необхідність пом`якшення основного покарання у виді штрафу є слушними.

Відповідно до вимог ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з роз`ясненнями в п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року №7, при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, суди мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Як вбачається з матеріалів провадження і ніким не оспорюється, що ОСОБА_8 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.366 КК України, в період з 16 жовтня 2018 року по 15 вересня 2019 року.

Відповідно до ч.2 ст.4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

На час вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення санкція ч.1 ст.366 КК України передбачала покарання у виді штрафу до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Приписами Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №2617-VIII, який набрав чинності 01 липня 2020 року, в абзаці другому частини першої статті 366 слова "до двохсот п`ятдесяти" замінено словами "від двох тисяч до чотирьох тисяч".

Таким чином, нова редакція санкції ч.1 ст.366 КК України погіршує становище обвинуваченої ОСОБА_8 , оскільки збільшує розмір штрафу.

Приписами ч.2 ст.5 КК України встановлено, що закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

За визначенням Конституційного Суду України у рішенні №6-рп/2000 від 19 квітня 2000 року, суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає у тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, за умови, якщо вони скасовують або пом`якшують відповідальність особи.

Проте, місцевий суд, всупереч наведеним вимогам закону, призначив основне покарання у виді штрафу у розмірі, встановленому законом, який діяв не на час вчинення кримінального правопорушення, а на час ухвалення вироку та погіршував становище обвинуваченої.

Тому колегія суддів вважає за необхідне пом`якшити ОСОБА_8 основне покарання у виді штрафу та визначити його в межах санкції ч.1 ст.366 КК України в редакції закону на час вчинення кримінального правопорушення.

Водночас, місцевий суд правильно застосував до обвинуваченої додаткове покарання у виді позбавленням права обіймати певні посади, пов`язані із організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями на строк 1 рік.

Таке основне та додаткове покарання, на думку колегії суддів, відповідатиме вимогам закону, буде справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченої і попередження нових злочинів.

Отже, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 404, 405, 407, 418 та 419 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Глобинської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_9 задовольнити.

Вирок Козельщинського районного суду Полтавської області від 02 квітня 2021 року щодо ОСОБА_8 змінити.

Пом`якшити призначене ОСОБА_8 основне покарання за ч.1 ст.366 КК України у виді штрафу та визначити його у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 3400 грн.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4