Рішення

від 27.07.2021 по справі 911/522/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2021 р. м. Київ Справа № 911/522/21

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання О.О.Стаднік, розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СІЛЬГОСПТЕХНІКА НОВА , Київська область, Володарський район, смт. Володарка

до Фермерського господарства МАКОВЕ , Київська область, м. Біла Церква

про стягнення збитків

представники:

від позивача - М.О.Варес

від відповідача - М.О.Кардаш

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю СІЛЬГОСПТЕХНІКА НОВА б/н від 17.02.2021 року (вх.№516/21 від 18.02.2021) (далі - позивач) до Фермерського господарство МАКОВЕ (далі - відповідач) про стягнення збитків у сумі 414873,66 грн.

Ухвалою суду від 22.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/522/21 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 30.03.2021 року.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 20.03.2021 (вх. №6843/21 від 24.03.2021), в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні 30.03.2021 повідомив, що ним не отримано відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 30.03.2021 року відкладено підготовче засідання на 27.04.2021 року.

Відповідачем до відзиву подано клопотання б/н від 20.03.2021 (вх. №9949 від 24.03.2021) про зупинення провадження у справі №911/522/21 до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №364/1159/19.

Представник позивача у судовому засіданні 27.04.2021 року заперечив проти поданого клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 27.04.2021 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено розгляд справи на 15.06.2021.

До суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 08.06.2021 (вх. №14517/21 від 11.06.2021) про долучення документів до матеріалів справи.

До суду від позивача надійшло клопотання б/н б/д (вх. №14746/21 від 15.06.2021) про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача суму завданих збитків у розмірі 1,00 грн.

У судовому засіданні 15.06.2021 року судом оголошено про перерву у судовому засіданні до 13.07.2021 року.

Позивач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 13.07.2021 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 13.07.2021 року закрито підготовче провадження у справі №911/522/21 та призначено розгляд справи по суті на 27.07.2021 року.

Представник позивача у судовому засіданні 27.07.2021 року позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.07.2021 року проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві та просив суд в позові відмовити повністю.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 27.07.2021 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, між ТОВ СІЛЬГОСПТЕХНІКА НОВА (за договором - орендар) та ОСОБА_1 (за договором - орендодавець) 21.11.2012 року укладено Договір оренди земельної ділянки, згідно умов п. п. 1.1, 1.2 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Рудосільської сільської ради; в оренду передається земельна ділянка загальною площею 8,56 га в тому числі ріллі 8,56 га. Договір укладено на 5 років (п. 8. Договору). Згідно Акту приймання-передачі від 21.11.2012 року, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння і користування земельну ділянку загальною площею 8,56 га на умовах оренди строком на 5 років.

Також, між ТОВ СІЛЬГОСПТЕХНІКА НОВА (за договором - орендар) та ОСОБА_2 (за договором - орендодавець) 21.11.2012 року укладено Договір оренди земельної ділянки, згідно п. п. 1.1, 1.2 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Рудосільської сільської ради; в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,24 га, в тому числі ріллі 4,24 га. Договір укладено на 5 років (п. 8. Договору). Згідно Акту приймання-передачі від 21.11.2012 року, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння і користування земельну ділянку загальною площею 4,24 га на умовах оренди строком на 5 років.

Доповідною запискою агронома ТОВ СІЛЬГОСПТЕХНІКА НОВА ОСОБА_3 24.04.2019 року повідомлено директора ТОВ СІЛЬГОСПТЕХНІКА НОВА ОСОБА_4 , що протягом квітня 2019 року представниками Фермерського господарства МАКОВЕ пошкоджено посіви озимої пшениці та високоолеїнового соняшника на полях №3, №9 загальною площею 4,24 га та 8.56 га, що перебувають в користуванні позивача на підставі Договорів оренди від 21.11.2012 року.

Згідно наказу ТОВ СІЛЬГОСПТЕХНІКА НОВА №1 від 25.04.2019 року з метою обстеження земельних ділянок, що розташовані на території Рудосільської сільської ради Володарського району Київської області за межами населених пунктів та перебувають у користуванні позивача, на яких пошкоджено посіви озимої пшениці та високоолеїнового соняшнику створено тимчасову комісію щодо обстеження земельних ділянок.

Згідно Акту обстеження земельної ділянки б/н №1, складеного ТОВ СІЛЬГОСПТЕХНІКА НОВА встановлено пошкодження земельних ділянок шляхом дискування.

Згідно Заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення №28 від 25.04.2019 року позивачем повідомлено Володарський РВ Національної поліції України в Київській області про вчинення злочину, а саме, пошкодження посівів шляхом дискування земельних ділянок, що перебувають у користуванні ТОВ СІЛЬГОСПТЕХНІКА НОВА .

Відповідно до повідомлення Володарського відділу поліції ГУ національної поліції в Київській області №2123/109/1003/1118/24-2019 від 25.04.2019 року позивача повідомлено про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні 12019110160000070 стосовно пошкодження посівів на земельних ділянках, які належать позивачу на праві оренди що кваліфіковано за ст. 356 КК України.

В рамках кримінального провадження 12019110160000070 Слідчим СВ Володарського району Сквирського відділу ГУ НП в Київській області лейтенантом поліції Ю.Ю. Федорчуком 17.05.2019 року складено протокол огляду місяця події, яким встановлено, що земельні ділянки (поле №9, поле №3) мають дисковану поверхню.

Розпорядженням Володарської районної державної адміністрації Київської області №99 17.07.2019 року затверджено акт про результати роботи комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, яким встановлено, що діями ФГ МАКОВЕ завдано ТОВ СІЛЬГОСПТЕХНІКА НОВА збитки внаслідок самовільного заняття земельних ділянок.

Ухвалою Володарського районного суду Київської області від 05.08.2019 року у кримінальному провадженні №12019110160000070 від 25.04.2019 року призначено судово-економічну експертизу.

Листом Володарського відділення Сквирського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області від 06.09.2019 року позивачу запропоновано провести ревізію по факту вчинення правопорушення, висновок якої долучити до матеріалів кримінального провадження 12019110160000070.

Згідно висновку аудитора ТОВ АФ Аудит-Консус від 21.08.2019 року встановлено наступне: ТОВ СІЛЬГОСПТЕХНІКА НОВА згідно наданих на дослідження первинних документів підтверджується, що за період з 01.01.2018 по 31.09.2019 р. за договорами оренди землі з фізичними особами за оренду трьох земельних ділянок сплачено 14621,70 грн. (за земельну ділянку 3221687200:02:005:0039 4873,90 грн., за земельну ділянку 3221687200:03:007:0014 та земельну ділянку 3221687200:03:007:0015 сплачено 9747,80 грн.); ТОВ СІЛЬГОСПТЕХНІКА НОВА понесено витрати на виробництво сільськогосподарської продукції в період підготовки земельних ділянок до посіву та витрати з посіву озимих культур під урожай 2019 року по трьом земельним ділянкам площею 12,8 га, що є незавершеним виробництвом станом на 01.05.2019 року на суму 291189,00 грн.

Згідно висновку судового експерта №30/09/19 від 30.09.2019 року за результатами проведення судово-економічної експертизи встановлено наступне: витрати, понесені ТОВ СІЛЬГОСПТЕХНІКА НОВА на виробництво сільськогосподарської продукції в період підготовки земельних ділянок до посіву та витрати з посіву озимих культур під урожай 2019 року по трьом земельним ділянкам площею 12,8 га, що є незавершеним виробництвом станом на 01.05.2019 року складають 291189,00 грн.; розмір майнової шкоди (упущеної вигоди) у зв`язку із відсутністю можливості користуватись самовільно зайнятими ФГ МАКОВЕ земельними ділянками площею 12,8 га становить 123684,66 грн.; розмір майнової шкоди (упущеної вигоди) у зв`язку зі знищенням озимих культур врожаю 2019 року становить 39925,80 грн. (за земельними ділянками площею 8,56 га) та 83758,86 грн. (за земельною ділянкою площею 4,24 га).

Позивач вважає, що наявність порушеного права у вигляді понесення збитків, як прямих так і упущеної вигоди, обумовлена знищенням належного йому майна - посівів озимої пшениці та восикоолеїнового соняшнику на наданих йому у користування земельних ділянках з кадастровими номерами 3221687200:02:005:0039, 3221687200:03:007:0014, 3221687200:03:007:0015.

Враховуючи викладене позивач вважає, що протиправною поведінкою відповідача, яка полягає у самовільному занятті земельних ділянок та знищенню посівів позивачу завдано збитків на загальну суму 414873,66 грн., що підтверджується викладеними обставинами та документально підтверджуються доданими до позовної заяви доказами.

В той же час, згідно поданого позивачем клопотання б/н б/д (вх. №14746/21 від 15.06.2021) про зменшення розміру позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача суму завданих збитків у розмірі 1,00 грн.

Заперечуючи проти позову відповідач у відзиві зазначив, що на підставі Договору оренди землі від 21.11.2012 року право оренди земельної ділянки площею 4,24 га у позивача існувало до 02.11.2018 року. При цьому, 03.11.2018 ОСОБА_2 позивачу надіслано лист-повідомлення з запереченнями у поновленні такого Договору оренди земельної ділянки. На підставі Договору оренди землі від 21.11.2012 року право оренди земельної ділянки площею 8,56 га у позивача існувало до 19.03.2019 року. При цьому, 01.10.2018 ОСОБА_1 на адресу позивача надіслано лист-повідомлення з проханням не здійснювати жодних сільськогосподарських робіт на земельних ділянках з кадастровим номером 3221687200:03:007:0014 та 3221687200:03:007:0015, а 20.03.2019 лист-повідомлення з запереченнями у поновленні Договору оренди земельних ділянок. На думку відповідача, позивачем не доведено, що станом на квітень 2019 року, вказані земельні ділянки, перебували у його законному користуванні. Відповідач вважає, що позивачем не дотримано умов укладених договорів оренди землі, та знаючи про те, що право оренди земельних ділянок припиниться після 02.11.2018 та 19.03.2019, на свій ризик, восени 2018 року засіяв спірні земельні ділянки озиминою під урожай, який міг бути зібраний лише влітку 2019 року. Відповідач зазначає, що позивачем не доведено усіх елементів цивільного правопорушення, необхідних для відшкодування шкоди. Відповідачем також повідомлено, що 14.05.2019 між ним та ОСОБА_2 укладено Договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), предметом якого є земельна ділянка площею 4,24 га, з кадастровим номером 3221687200:02:005:0039 та 20.03.2019 між ним та ОСОБА_1 укладено Договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), предметом якого є земельна ділянка загальною площею 4,28 га, з кадастровим номером 3221687200:03:007:0014, а також договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), предметом якого є земельна ділянка загальною площею 4,28 га, з кадастровим номером 3221687200:03:007:0015. Матеріали справи не містять доказів, що посіви пошкоджено шляхом їх дискування відповідачем, і що відповідач є завдавачем шкоди.

Згідно ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Зазначена норма кореспондується з положеннями статей 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за змістом яких учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Для відшкодування шкоди необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи; б) наявність шкоди (збитків) та її розмір; в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди; г) вина заподіювача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі, якби право позивача не було порушене. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті для їх одержання.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ Сільгосптехніка Нова та ОСОБА_2 21.11.2012 року укладено Договір оренди землі згідно якого позивач строком на 5 років прийняв в строкове платне володіння і користування земельну ділянку площею 4.24 га, яка знаходиться на території Рудосільської сільської ради Володарського району Київської області. Згідно п. 41 Договору оренди землі, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

До 01.01.2013 року, реєстрація договору оренди землі здійснювалася органом Держземагенства згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року №1021 Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі .

Згідно п. 11 Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, дата внесення запису до розділу Книги записів є датою державної реєстрації документа, що посвідчує право на земельну ділянку.

З наданої позивачем до матеріалів справи копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 02.11.2013 року на підставі Договору оренди землі від 21.11.2012 року, реєстраційною службою Володарського районного управління юстиції Київської області зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 4,24 га. з кадастровим номером 3221687200:02:005:0039, строком дії 5 років.

З наведеного вбачається, що на підставі Договору оренди землі від 21.11.2012 року, укладеного між ТОВ Сільгосптехніка Нова та ОСОБА_2 право оренди земельної ділянки площею 4,24 га існувало у позивача до 02.11.2018 року.

Судом встановлено, що 03.11.2018 року ОСОБА_2 (орендодавцем) на адресу позивача надіслано лист-повідомлення з запереченнями у поновленні Договору оренди земельної ділянки від 21.11.2012 року з кадастровим номером 3221687200:02:005:0039 з ТОВ Сільгосптехніка Нова .

Також, між ТОВ Сільгосптехніка Нова та ОСОБА_1 21.11.2012 року укладено Договір оренди землі, згідно якого позивач строком на 5 років прийняв в строкове платне володіння і користування земельну ділянку площею 8,56 га, яка знаходиться на території Рудосільської сільської ради Володарського району Київської області. Згідно п. 41 Договору, оренди землі, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

З наданої позивачем до матеріалів справи копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 09.03.2014 на підставі вказаного договору оренди землі, реєстраційною службою Володарського районного управління юстиції Київської області зареєстровано право оренди двох земельних ділянок загальною площею 8,56 га, з кадастровим номером 3221687200:03:007:0014 та 3221687200:03:007:0015, строком дії 5 років.

З наведеного вбачається, що на підставі Договору оренди землі від 21.11.2012 року, укладеного між ТОВ Сільгосптехніка Нова та ОСОБА_1 право оренди земельної ділянки площею 8,56 га існувало у позивача до 19.03.2019 року.

Судом встановлено, що 01.10.2018 року ОСОБА_1 на адресу позивача надіслано лист-повідомлення з проханням не здійснювати жодних сільськогосподарських робіт на земельних ділянках з кадастровим номером 3221687200:03:007:0014 та 3221687200:03:007:0015, а 20.03.2019 року лист-повідомлення із запереченнями у поновленні Договору оренди земельних ділянок від 21.11.2012 року кадастрові номери: 3221687200:03:007:0014 та 3221687200:03:007:0015 з ТОВ Сільгосптехніка Нова .

Судом також встановлено, що рішенням Володарського районного суду Київської області від 18.02.2020 року у справі №364/1159/19 за позовом ТОВ Сільгосптехніка Нова до ОСОБА_2 та ФГ Макове про визнання договору оренди землі від 21.11.2012 р., укладеного між ТОВ Сільгосптехніка Нова та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3221687200:02:005:0039, площею 4,24 га, що розташована на території Рудосільської сільської ради Володарського району Київської області поновленим та визнання недійсним договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договору емфітевзису) від 14.05.2019 р., який укладений між ОСОБА_2 та ФГ Макове щодо названої земельної ділянки в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 26.05.2021 року рішення Володарського районного суду Київської області від 18.02.2020 року у справі №364/1159/19 залишено в силі зі зміною його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Так, Верховним Судом під час розгляду справи №364/159/19 встановлено, що на підставі договору оренди землі від 21.11.2012 року ОСОБА_2 передала спірну земельну ділянку 4,24 га в оренду ТОВ Сільгосптехніка Нова строком на 5 років. Цим договором оренди землі передбачено, що він набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 41 Договору). Отже, момент набрання чинності договору оренди землі сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації. Такі умови договору відповідають ст. 18 Закону України Про оренду землі .

З 01 січня 2013 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11.02.2010 року №1878-VI Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України Про оренду землі були виключені статті 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі, а тому після 01 січня 2013 року позивач не міг зареєструвати договір оренди землі.

Водночас, проведення 02.11.2013 року державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 21.11.2012 року не може підмінити державну реєстрацію самого договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі), а тому не може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі, укладеним до 01 січня 2013 року.

Отже, оскільки, ТОВ Сільгосптехніка Нова не здійснило державної реєстрації договору оренди землі від 21.11.2012 року, як це передбачено умовами договору, договір між позивачем та ОСОБА_2 чинності не набрав і, відповідно, вказане сільськогосподарське підприємство не набуло прав орендаря за спірним договором оренди землі.

У даній справі №911/522/21 позивач згідно ст. 95, 116, 125 Земельного кодексу України посилається на наявність порушеного права у вигляді збитків, як прямих так і упущеної вигоди, що обумовлено знищенням належного його майна - посівів озимої пшениці та високо олеїнового соняшнику на належних йому на праві оренди земельних ділянках з кадастровими номерами 3221687200:02:005:0039, 3221687200:03:007:0014, 3221687200:03:007:0015. При цьому, протиправність поведінки відповідача, на думку позивача, полягає в самовільному занятті земельних ділянок без правових підстав.

Враховуючи викладене, позивачем не доведено, що станом на квітень 2019 року, вказані земельні ділянки, перебували у його законному користуванні.

З матеріалів справи також вбачається, що 14.05.2019 року між ФГ Макове та ОСОБА_2 укладено договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), предметом якого є земельна ділянка площею 4,24 га, з кадастровим номером 3221687200:02:005:0039, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах Рудосільської сільської ради Володарського району Київської області. 27.05.2019 право користування вказаною земельною ділянкою, що виникло на підставі зазначеного договору зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Також, 20.03.2019 року між ФГ Макове та ОСОБА_1 укладено договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), предметом якого є земельна ділянка загальною площею 4,28 га, з кадастровим номером 3221687200:03:007:0014, а також, договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), предметом якого є земельна ділянка загальною площею 4,28 га, з кадастровим номером 3221687200:03:007:0015, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах Рудосільської сільської ради Володарського району Київської області. 21.03.2019 право користування вказаними земельними ділянками, яке виникло на підставі зазначених договорів, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Отже, посилання позивача на те, що відповідачем самовільно зайнято спірні земельні ділянки є необґрунтованими та спростовуються доданими до матеріалів справи договорами емфітевзису спірних земельних ділянок, укладених між відповідачем та власниками таких земельних ділянок.

При цьому, як зазначено відповідачем, позивач користується земельними ділянками загальною площею 8,56 га, які належать ОСОБА_1 та земельною ділянкою 4,24 га, яка належать ОСОБА_2 , однак не на підставі договору оренди від 21.11.2012 року, укладених з власниками земельних ділянок, а на підставі Договорів тимчасового обміну земельними ділянками від 28.09.2019 року та від 25.09.2019 року, укладених між ТОВ Сільгосптехніка Нова та ФГ Макове , що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями вказаних договорів.

За таких обставин, судом встановлено, що позивач восени 2018 року засіяв спірні земельні ділянки озимими культурами під урожай, який міг бути зібраний влітку 2019 року після припинення права оренди цих ділянок. При цьому, позивачем не доведено наявності протиправної поведінки відповідача, як обов`язкового елементу складу цивільного правопорушення.

Так, наявність порушеного права у вигляді понесення збитків, позивач обґрунтовує знищенням належного йому майна - посівів високоолеїнового соняшника та озимої пшениці на наданих йому у користування земельних ділянках у чому, відповідно на думку позивача, і полягає протиправність поведінки відповідача та його вина.

Згідно підпункту б) ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію.

Приписами ст. ст. 116, 125 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право власності на земельну ділянку, а також, право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З системного аналізу вищевикладених норм закону слідує, що право власності на посіви та/або насадження сільськогосподарських культур на земельній ділянці належить саме землекористувачу відповідної земельної ділянки, тобто особі, яка на відповідних правових підставах володіє чи користується такою землею і відповідне право визнане державою.

Згідно ст.ст. 73, 74, 77 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак, позивачем не доведено та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що станом на квітень 2019 року, вказані земельні ділянки, на яких за доводами позивача ним було засіяно озиму пшеницю та високоолеїновий соняшник, перебували у його законному користуванні.

Посилання ж позивача на набуття ним права користування земельними ділянками у зв`язку з передачею їх у користування згідно договорів оренди землі від 21.11.2012 та державною реєстрацією відповідного права, судом визнаються безпідставними з огляду на таке.

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі , по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі ).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (ч. 8 ст. 33 Закону України Про оренду землі ).

Позивачем вчинялися дії з приводу поновлення договорів оренди землі від 21.11.2012 року, однак позивачу було відмовлено у поновленні спірних договорів оренди землі, що підтверджується рішенням Володарського районного суду Київської області від 18.02.2020 року та постановою Верховного Суду від 26.05.2021 року у справі №364/1159/19.

Так, протиправність дій ФГ Макове позивач обґрунтовує умисним знищенням посівів озимої пшениці та викоолеїнового соняшника шляхом дискування земельних ділянок, які було засіяно восени 2018 року на земельних ділянках з кадастровими номерами: 3221687200:02:005:0039, 3221687200:03:007:0014, 3221687200:03:007:0015, на підтвердження чого позивачем подано заяву про вчинення кримінального правопорушення від 25.04.2019 року, висновок експерта, висновок аудитора.

Водночас, станом як на 25.04.2019 року, так і на час розгляду даного спору, землекористувачем земельними ділянками за кадастровими номерами 3221687200:02:005:0039, 3221687200:03:007:0014, 3221687200:03:007:0015 зареєстровано Фермерське господарство Макове на підставі дійсних договорів оренди про право користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), укладених у 2019 році. Отже, враховуючи обставини відсутності у позивача майнового права на посіви на земельних ділянках, правомірним користувачем якими є відповідач, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача стосовно наявності протиправної поведінки та вини ФГ Макове .

Згідно ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших передбачених законом способів.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ вирішуючи позови про відшкодування збитків власника землі та землекористувачам, суди повинні мати на увазі, що згідно зі статями 156, 157 ЗК України відшкодування збитків здійснюється органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та юридичними особами, які використовують земельні ділянки і діяльність яких обмежує права власників та землекористувачів.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відшкодування заподіяних збитків, порядок визначення та відшкодування яких встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст.ст 152, 157 ЗК України ).

Даний порядок встановлюється Постановою Кабінету Міністрів України Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 19 квітня 1993 року №284 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 3 Порядку, відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Таким чином, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність одночасно усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що йому як землекористувачу були заподіяні збитки діями відповідача.

На підтвердження своїх вимог позивачем надано копії: акту обстеження земельної ділянки №1 б/д, складений комісію у складі працівників ТОВ Сільгосптехніка Нова , акту комісії Володарської РДА Київської області №1 від 05.07.2019 року, згідно якого розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки складає 19997,18 грн.

Проте, суд не може погодитись з таким визначенням розміру завданих позивачу збитків з огляду на таке.

В порушення п. 2 Порядку, до складу комісії, не увійшли представники ФГ Макове , а тому результати роботи комісії не можна вважати об`єктивними.

Постановою Кабінету Міністрів України №963 від 25 липня 2007 року затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі - Методика).

Тобто, Порядок застосовується для визначення розміру збитків, спричинених вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Методика ж спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

Однак, враховуючи, що позивачем не надано доказів того, що станом на квітень 2019 року він був належним власником чи землекористувачем спірних земельних ділянок, а також відсутність доказів самовільного чи тимчасового зайняття таких земельних ділянок, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин вказаних Методики та Порядку.

Стосовно наданого позивачем до матеріалів справи Висновку експерта № 30/09/19 за результатами проведення судово-економічної експертизи від 30.09.2019 року на підтвердження наявності упущеної вигоди, суд зазначає, що експертом не було враховано, що станом на квітень 2019 року укладені між позивачем та власниками спірних земельних ділянок договори припинили свою дію та не містили пункту чи конкретного права орендаря щодо зберігання за останнім права на врожай.

Суд зазначає, що відшкодування збитків є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №910/6657/16, від 07.02.2018 у справі №917/1651/16, а також у постановах Верховного Суду України від 09.11.2016 у справі №3-1071гс16, від 28.01.2015 у справі №3-210гс14.

У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі використання зазначених приміщень.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Упущена вигода - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Втім, належних та допустимих доказів реальності неодержаних позивачем та заявлених до стягнення доходів у розмірі 1,00 грн. суду не надано, як і не надано доказів вжиття позивачем заходів, спрямованих на одержання наведеної суми коштів у якості прибутку, що також свідчить про доказову непідтвердженність понесення позивачем збитків у вигляді упущеної вигоди у заявленому розмірі.

Посилання ж позивача на наявність вини відповідача, що полягає у пошкодженні земельних ділянок шляхом дискування визнаються неспроможними з огляду на те, що вказані документи не засвідчують виникнення таких обставин.

За таких обставин, оскільки позивачем нормативно та доказово не доведено наявності у сукупності всіх елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування збитків - упущеної вигоди, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 1,00 грн. упущеної вигоди.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За таких обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача в сумі, яка підлягає сплаті з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, а саме, 2270,00 грн.

Решта сплаченого позивачем судового збору в сумі 3953,11 грн. є надміру сплаченим та може бути повернено позивачу з державного бюджету у зв`язку зі зменшенням позовних вимог на підставі п. 1 ч.1, ч. 2 ст. 7 Закону України Про судовий збір за його клопотанням.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 73, 74, 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю СІЛЬГОСПТЕХНІКА НОВА (09300, Київська область, Володарський район, смт. Володарка, вул. Зарічна, 100, код ЄДРПОУ 03744215) до Фермерського господарство МАКОВЕ (09100, Київська область, м. Біла Церква, провулок 2Й Курсовий, будинок 9, кв. 2, код ЄДРПОУ 42891964) про стягнення 1,00 грн. збитків відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 256,257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання 03.08.2021 року.

Суддя Д.Г. Заєць