Рішення

від 02.06.2021 по справі 910/12148/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.06.2021Справа № 910/12148/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М. , при секретарі судового засідання Стеренчук М.О. , розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом ОСОБА_1 АДРЕСА_1

до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний Кооператив КОНИК вул. Лютнева, буд. 58, м. Київ, 03131

про визнання рішення недійсним

Представники учасників справи:

від позивача: Брушко С.В. - ордер № 1052781 від 01.09.2020;

від відповідача: Козакевич О.С. - ордер № 1060542 від 18.11.2020.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Гр. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний Кооператив "КОНИК" про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів членів кооперативу, оформленого протоколом від 13.11.2019, в частині другого та четвертого питання порядку денного.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на факт прийняття позачерговими зборами членів кооперативу рішень з питань, не включених до порядку денного таких зборів та таких, згоди на розгляд яких усіх присутніх на загальних зборах отримано не було, що, на думку позивача, є безумовною підставою для визнання недійсним рішення таких зборів, оформленого протоколом від 13.11.2019.

Окрім цього в позовній заяві позивачем у відповідності до приписів ст. 90 ГПК України наведені запитання, на які відповідач має надати відповіді, а також додано до позовної заяви заяву про забезпечення доказів згідно ст.ст. 110, 111 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12148/20, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 23.09.2020.

Також ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 відмовлено в задоволенні заяви гр. ОСОБА_1 про забезпечення доказів у справі № 910/12148/20.

Судом доведено до відома, що засобами електронного зв`язку від позивача 21.09.2020 до суду надійшло клопотання б/н від 21.09.2020 про витребування доказів.

Від відповідача через канцелярію суду 23.09.2020 надійшла заява № 170 від 22.09.2020 про перенесення судового засідання, а також клопотання № 171 від 22.09.2020 про продовження процесуальних строків для подання відзиву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 підготовче засідання у справі відкладено на 28.10.2020 та задоволено клопотання відповідача про продовження процесуального строку на подачу відзиву на позовну заяву, повторно встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Судове засідання, призначене на 28.10.2020, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Селівона А.М., не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2020 розгляд справи призначено на 02.12.2020.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 02.12.2020 через канцелярію суду 25.09.2020 року від позивача надійшло клопотання б/н від 21.09.2020 про витребування доказів разом з доказами направлення на адресу відповідача; 26.10.2020 року від відповідача надійшла заява № 192 про перенесення судового засідання; 27.10.2020 року від позивача надійшло клопотання б/н від 19.10.2020 про витребування доказів разом з доказами направлення на адресу відповідача; 02.12.2020 року від відповідача надійшла заява № 226 про перенесення судового засідання у зв`язку із хворобою голови правління відповідача. Подані заяви та клопотання долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів, за ініціативою суду продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, зобов`язано відповідача надати відповіді на питання позивача в порядку ст. 90 ГПК України та відкладено підготовче засідання на 27.01.2021.

Так, вказаною ухвалою сулу від 02.12.2020 витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії статуту відповідача, чинного станом на 13.11.2019; протоколу правління відповідача від 31.10.2019, на якому вирішувалося питання про скликання позачергових загальних зборів членів кооперативу, що були призначені на 13.11.2019; журналу реєстрації (списки) членів кооперативу та їх уповноважених представників, що зареєструвалися для участі у позачергових загальних зборів членів відповідача 13.11.2019; протоколу реєстраційної комісії від 13.11.2019 про результати реєстрації членів Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний Кооператив КОНИК та їх представників для участі у позачергових загальних зборів членів відповідача; протоколу (протоколів) Лічильної комісії, яка проводила підрахунок голосів на позачергових загальних зборів членів відповідача 13.11.2019; переліку членів та асоційованих членів Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний Кооператив КОНИК станом на момент прийняття рішення про скликання позачергових загальних зборів членів кооперативу 13.11.2019.

Через канцелярію суду 27.01.2021 від відповідача надійшло клопотання № 241 від 27.01.2021 про продовження процесуальних строків, встановлених ухвалою суду від 02.12.2020 для надання витребуваних доказів, та перенесення судового засіданняу зв`язку з перебуванням голови правління ЖБК на лікуванні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 відкладено підготовче засідання на 03.03.2021 та повторно витребувано докази у відповідача, а також повторно зобов`язано відповідача надати відповіді в порядку ст. 90 ГПК України.

Від відповідача через канцелярію суду 26.02.2021 надійшла заява № 253 від 25.02.2021 про долучення на виконання ухвали суду від 27.01.2021 витребуваних судом доказів та продовження процесуального строку для подачі відзиву. Витребувані докази судмо долучено до матеріалів справи.

Також 26.02.2021 відповідачем подано через канцелярію суду заяву свідка № 254 від 25.02.2021, в якій головою правління Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний Кооператив КОНИК ОСОБА_2 згідно ст. 90 ГПК України надано відповіді на питання позивача, викладені у позовній заяві.

Через канцелярію суду 02.03.2021 від відповідача надійшло клопотання № 256 від 02.03.2021 про доручення доказів, а саме копії рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14.07.2020 у справі № 752/18533/19. Клопотання судом задоволено, документи долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2021, враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/12148/20 та початок розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 08.04.2021.

До початку судового засідання 08.04.2021 від представника відповідача 07.04.2021 надійшла заява б/н від 07.04.2021 про перенесення судового засідання.

У судовому засіданні 08.04.2021 протокольною ухвалою клопотання відповідача задоволено частково та оголошено перерву у судовому засіданні по розгляду справи по суті на 13.05.2021.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 13.05.2021 представником позивача подано суду детальний опис б/н від 13.05.2021 робіт (наданих послуг) щодо надання правничої допомоги, який судом долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 13.05.2021 судом протокольно оголошено перерву на 02.06.2021.

Будь-яких інших доказів на підтвердження свої вимог, окрім зазначених, від позивача до суду не надходило.

Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги дату отримання ухвали суду від 28.08.2020 (02.09.2020) та з урахуванням строків, встановлених ст.ст. 165, 178 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 23.09.2020, яка отримана відповідачем 09.10.2020, останній мав подати відзив на позовну заяву.

Натомість, як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим частиною 1 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому суд неодноразово відкладав розгляд справи для надання можливості відповідачу скористатися визначеними процесуальними правами, зокрема, забезпечити явку уповноваженого представника у судове засідання та подати відзив на позовну заяву.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Наразі, від відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або подальше продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

З огляду на вищевикладене, оскільки Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний Кооператив "КОНИК" не скористався наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального харакрету, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін станом на 02.06.2021 до суду не надходило.

У судові засідання з розгляду справи по суті 13.05.2021 та 02.06.2021 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судових засіданнях з розгляду справ по суті 13.05.2021 та 02.06.2021 підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях з розгляду справ по суті 13.05.2021 та 02.06.2021 проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 02.06.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також заслухавши в судових засіданнях представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно із ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України до підвідомчості господарським судам України віднесено справи з корпоративних спорів, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень частин 1, 3 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами; під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Стаття 55 Господарського кодексу України визначає суб`єктами господарювання учасників господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Господарською діяльністю у Господарському кодексі України розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність) (стаття 3 Господарського кодексу України).

За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 Господарського кодексу України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.

Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Згідно ст. 93 Господарського кодексу України підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників).

Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 Господарського кодексу України).

Зазначені норми кореспондуються з нормами статей 83, 85, 86 Цивільного кодексу України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначені Законом України Про кооперацію (далі - Закон), статтею 2 якого визначено, що кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування; обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.

Згідно із ст. 3 Закону України Про кооперацію метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю. Основними завданнями кооперації є: підвищення життєвого рівня членів кооперативів, захист їх майнових інтересів і соціальних прав; створення системи економічної і соціальної самодопомоги населення та суб`єктів господарювання; залучення у виробництво товарів, робіт, послуг, додаткових трудових ресурсів, підвищення трудової і соціальної активності населення; створення і розвиток інфраструктури, необхідної для провадження господарської та іншої діяльності кооперативів з метою зростання матеріального добробуту їх членів та задоволення потреб у товарах і послугах; сприяння сталому розвитку та становленню засад демократичного розвитку суспільства.

Статтею 6 вказаного Закону визначено, що кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків та може мати печатки.

Обслуговуючий кооператив це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку (статті 2, 23 Закону України "Про кооперацію").

Таким чином, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

Як встановлено судом, Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив КОНИК створений на підставі Положення про порядок утворення колективів індивідуальних забудовників для малоповерхового і котеджного будівництва в м. Києві, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 21.08.1995, та є правонаступником Колективу індивідуальних забудовників Коник (код ЄДРПОУ 24747181).

Кооператив є неприбутковою організацією та згідно ст. 8 Закону України Про кооперацію діє на підставі Статуту.

Відповідно до п. 2.1. розділу ІІ Статуту ОК ЖБК КОНИК , затвердженого протоколом загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив КОНИК від 25.05.2017 та наказом Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 17 від 26.06.2017 (далі - Статут), кооператив створено з метою задоволення житлових та інших соціально-побутових потреб членів кооперативу на основі добровільного поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат при будівниці, подальшій експлуатації і обслуговуванні об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури (ІТІ) загального користування (магістральні інженерні мережі, квартальні інженерні мережі, дороги, тротуари, трансформаторні підстанції, очисні споруди, артезіанські свердловини, протипожежні насосні станції), малоповерхових житлових будинків (котеджів) з надвірними будівлями та об`єктів соціальної інфраструктури забудови (підприємства торгівлі та громадського харчування, підприємства побутового обслуговування, заклади охорони здоров`я, дитячі дошкільні заклади, загальноосвітні школи, заклади соціального забезпечення, заклади культури, заклади позашкільного виховання дітей, підприємства комунального господарства, підприємства зв`язку, заклади управління та адміністративні споруди, заклади фізкультури та спорту, та інші).

Згідно ст. 10 Закону України Про кооперацію членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, підтверджується наданою ОК ЖБК Коник довідкою № 49 від 21.01.2020 та не заперечувалось відповідачем, позивач - гр. ОСОБА_1 є членом Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив КОНИК та за ним в пайовому фонді кооперативу обліковується спільно - часткова (неподільна) власність в об`єктах ІТІ загального користування (інженерні мережі, комплекс артезіанських свердловин, трансформаторна підстанція № 1 та № 2, кабельні лінії, електричні розподільчі шкафи, КПП, дороги, тротуари, огорожа) на суму 134 225,00 грн.

Згідно із положеннями статті 12 Закону України "Про кооперацію" основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу, незалежно від напряму його діяльності, є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Ааналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 509/577/18, від 01.10.2019 у справі № 910/7554/18, від 17.12.2019 у справі № 904/4887/18, від 03.03.2020 у справі № 922/756/19.

Частиною 6 статті 7 Закону України "Про кооперацію" передбачено, що при створенні кооперативу складається список членів та асоційованих членів кооперативу, який затверджується загальними зборами.

Частиною 1 ст. 8 Закону України "Про кооперацію" визначено, що статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність. Статут містить відомості про порядок скликання загальних зборів, порядок формування, склад і компетенція органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах.

Як передбачено ст. 15 Закону України "Про кооперацію", вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить, зокрема, затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства тощо. Рішенням загальних зборів членів кооперативу до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені інші питання діяльності кооперативу. Чергові загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням або головою кооперативу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік.

Аналогічні положення містяться в Статуті відповідача, відповідно до п.п. 5.1., 5.3. розділу V якого органами управління кооперативу є Загальні збори членів кооперативу, Правління кооперативу та інші органи, що формуються відповідно до цього статуту. Вищим органом управління кооперативу є загальні зьори членів кооперативу. Право участі у загальних зборах членів кооперативу мають особи, які є членами кооперативу або їх уповноважені представники. Брати участь у загальних зборах членів кооперативу з правом дорадчого голосу мають право асоційовані члени кооперативу, а також особи, які обрані до органів управління чи органів контролю кооперативу, але не є його членами.

Відповідно до п. 5.4. розділу V Статуту до виключної компетенції загальних зборів членів кооперативу належить, зокрема, утворення та обрання правління кооперативу та голови управління кооперативу, заслуховування звітів органів управління та органів контролю кооперативу. Рішенням загальних зборів членів кооперативу до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені інші питання діяльності кооперативу.

Згідно із п. 3.17.1. п. 3.17. розділу ІІІ Статуту члени кооперативу в порядку, передбаченому законодавством України за цим статутом, мають право дати участь у діяльності та управлінні кооперативом в тому числі шляхом обговорення, голосування та прийняття рішень з питань діяльності кооперативу.

Судом встановлено за матеріалами справи, що 04.11.2019 на електронну пошту позивача гр. ОСОБА_1 за електронною адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 від ОК ЖБК Коник з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшло письмове оголошення, датоване 01.11.2019, про проведення 13.11.2019 о 19:00 год у конференц-залі готелю Енкор у залі Вільнюс+Вена позачергових загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив КОНИК .

Зі змісту вказаного оголошення вбачається, що до порядку денного позачергових зборів було включено:

- інформацію Правління кооперативу про перевірки та їх наслідки по питанням набережної;

- інформацію від Ревізійної комісії та аргументація своїх дій, направлених проти кооперативу;

- висновки та пропозиції членів кооперативу;

- різне.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, встановлено судом та відповідачем не заперечувалось, позивач прибув для участі у позачергових зборах 13.11.2019 року, пройшов реєстрацію, яку проводила реєстраційна комісія у складі трьох осіб, та був присутнім за зборах.

За результатами проведення позачергових Загальних зборів членів ОК ЖБК Коник від 13.11.2019 було складено відповідний протокол, зі змісту якого вбачається, що відповідно до протоколу реєстраційної комісії від 13.11.2019, копія якого наявна в матеріалах справи, а також наданого відповідачем журналу реєстрації членів кооперативу, які прибули на Загальні збори Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив КОНИК 13.11.2019, на зборах були присутні 78 членів кооперативу, в тому числі представники членів кооперативу згідно нотаріально оформлених довіреностей.

Як зазначено в протоколі Загальних зборів членів кооперативу від 13.11.2019, копія якого наявна в матеріалах справи, з метою ведення Загальних зборів одностайним голосуванням було обрано Головуючого - Голову правління ОСОБА_2 , секретаря зборів - члена правління ОСОБА_3 .

Також було обрано кількість та склад лічільної комісії в кількості трьої осіб - Голови ревізійної комісії ОСОБА_4 , головного бухгалтера ОСОБА_5 та члена правління ОСОБА_6 .

В протоколі від 13.11.2019 зазначено, що Головуючим було запропоновано Порядок денний, до складу якого включено п`ять питань:

1. Інформація Ревізійної комісії щодо поіменного списку реальних власників земельних ділянок, що не відповідає нашому списку членів кооперативу.

2. Інформація Правління кооперативу щодо благоустрою берегової зони (узгодження проекту, перевірка кримінальних справ, судова справа, відкриття резервного фонду).

3. Інформація Ревізійної комісії щодо аргументації своїх дій, на організацію всіляких перевірок з питань благоустрою набережної.

4. Висновки і пропозиції членів кооперативу.

5. Різне (обслуговування набережної),

а запропоновано також регламент проведення зборів - 2 години, за які було одностайно проголосовано учасниками зборів (78 осіб).

Вказаний протокол позачергових загальних зборів членів кооперативу від 13.11.2019 містить підписи головуючого, секретаря, голови реєстраційної комісії та голови лічільної комісії.

Факт підписання вказаними особами спірного рішення позачергових загальних зборів членів кооперативу, оформленого протоколом від 13.11.2019, позивачем не оскаржувався, заперечень щодо дійсності підписів вказаних осіб на зазначеному документі від сторін до суду не надходило.

Судом встановлено за матеріалами справи, що позивач як член Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив КОНИК звернувся до суду з даним позовом про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив КОНИК , що оформлене протоколом від 13.11.2019 в частині другого та четвертого питання порядку денного, як таких що порушують права позивача як члена кооперативу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на факт порушення 10-денного строку повідомлення про проведення загальних зборів та порядку виклику членів кооперативу, а також відсутності доказів наявності кворуму на зборах.

Крім того позивач вважає, що запропонований головуючим порядок денний зборів членів кооперативу відрізнявся від порядку денного, визначеного в оголошенні. Зокрема, було відсутнє перше питання, зазначене в оголошенні, голосування по другому та третьому питанню взагалі не проводилося, рішенням по другому питанню незаконно переведено кошти членів кооперативу з пайових на благодійні, а під час розгляду четвертого питання відбулася зміна самого питання та поставлено на обговорення і вирішення питання, пов`язані із переобранням складу Правління, Ревізійної комісії та обрання голови Правління кооперативу, проте відповідних рішень про доповнення порядку денного прийнято не було. При цьому,за твердженням позивача, сам він голосував проти прийняття такого рішення, проте у протоколі це не було відображено, а вирішення таких питань в сукупності з невчасним повідомленням про проведення зборів позбавило його можливості ознайомитися та підготуватися до загальних зборів. Також позивач вважає, що при визначенні результатів голосування не було відображено реальних результатів голосування, так як у голосуванні приймала участь менша кількість голосів членів кооперативу та їх представників, ніж були зареєстровані для участі у зборах.

Вищенаведене, на думку позивача, є безумовною підставою для визнання недійсним рішення таких зборів членів кооперативу, оформленого протоколом від 13.11.2019.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Суд зазначає, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні ст. 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за ст. 216 ЦК України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Згідно із пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 Про практику розгляду судами корпоративних спорів суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання, встановленої статтею 61 Закону України Про господарські товариства , статтею 35 Закону України Про акціонерні товариства , статтею 15 Закону України Про кооперацію .

Як зазначено Пленумом Верховного Суду України (пункти 17, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 Про практику розгляду судами корпоративних спорів ) та Пленумом Вищого господарського суду України (пункти 2.12., 2.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.16 р. Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин (далі - Постанова № 4), підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Під час розгляду корпоративних спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів юридичної особи господарські суди мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення акціонера (учасника) можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) рішенням загальних зборів.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму (статті 59 та 60 Закону України "Про господарські товариства", статті 41 та 42 Закону України "Про акціонерні товариства", стаття 15 Закону України "Про кооперацію"); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина шоста статті 42 Закону України "Про акціонерні товариства"); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах (частина п`ята статті 61 Закону України "Про господарські товариства"); відсутність протоколу загальних зборів ТОВ (частина шоста статті 60 Закону України "Про господарські товариства"); відсутність протоколу загальних зборів АТ, підписаного головою і секретарем зборів (стаття 46 Закону України "Про акціонерні товариства").

При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

В свою чергу, згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 17.02.2020 у справі № 916/1253/19, для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Окрім цього постанова Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 922/1671/16 містить висновки про те, що права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Так, відповідно до ч.ч. 5-7 ст. 15 Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правідносин) про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення. Позачергові загальні збори членів кооперативу скликаються на вимогу: не менше третини його членів; спостережної ради; ревізійної комісії (ревізора); органу управління кооперативного об`єднання, членом якого він є. Позачергові загальні збори членів кооперативу повинні бути скликані протягом 20 днів з дня надходження такої вимоги. У разі незабезпечення правлінням (головою) кооперативу скликання позачергових загальних зборів вони можуть бути скликані особами, які вимагали їх скликання, протягом наступних 20 днів.

Згідно п. 5.6. розділу V Статуту загальні збори членів кооперативу (збори уповноважених) скликаються правлінням кооперативу або головою правління у разі потреби, однак не рідше одного разу на рік. Про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів (зборів уповноважених) члени кооперативу мають бути належним чином повідомлені не пізніш ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.

При цьому, як встановлено судом, чіткого порядку повідомлення учасника кооперативу про проведення зборів учасників положеннями Статуту не передбачено.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується позивачем, що останнього було повідомлено про проведення позачергових загальних зборів Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив КОНИК шляхом направлення електронного листа, факт отримання якого 04.11.2019 позивачем не спростовується.

Враховуючи те, що Статутом відповідача не передбачено чіткого способу повідомлення членів кооперативу про скликання позачергових зборів, а також враховуючи той факт, що позивач зареєструвався як учасник позачергових зборів та приймав у них участь, суд доходить висновку, що направлення електронного листа про скликання позачергових зборів учасникам кооперативу не порушує процедуру скликання таких зборів.

Поряд із цим в контексті порушення та можливого захисту корпоративних прав позивача суд зазначає, що посилання в обгрунтування своїх позовних вимог лише на недотримання строків повідомлення, зокрема, на 1 день, та/або інші формальні порушення, за відсутності будь - яких доказів неможливості підготуватись до позачергових зборів, необхідності вивчення будь-яких матеріалів та отримання документів тощо, не є достатніми для тверджень про негативний вплив такого повідомлення на права позивача.

В свою чергу заперечень щодо обмеження в часі для підготовки для участі в позачергових загальних зборах членів кооперативу від позивача під час таких зборів, в яких позивач прийняв особисту участь, не надходило.

Щодо позовних вимог позивача про визнання рішення позачергових загальних зборів відповідача від 13.11.2019 недійсним в частині другого та четвертого питання, а саме інформації Голови правління ОСОБА_2 щодо благоустрою берегової зони, наявності кримінального та судового провадження та відкриття резервного фонду, а також інформації Ревізійної комісії щодо резервного фонду та будівництва набережної, та відповідних підстав для таких позовних вимог судом за результатами дослідження та оцінки доказів щодо кількості членів кооперативу, зокрема, протоколу реєстраційної комісії від 13.11.2019, переліку членів кооперативу станом на 13.11.2019, журналу реєстрації членів кооперативу, які прибули на загальні збори 13.11.2019 та самого протоколу від 13.11.2019, встановлено правомочність спірних позачергових загальних зборів.

Як вбачається з протоколу позачергових загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив КОНИК від 13.11.2019, на вказаних зборах були присутні 78 членів кооперативу, всього у кооперативі обліковується 96 членів.

Натомість висновки позивача про відсутність кворуму на позачергових загальних зборах членів кооперативу 13.11.2019, на, як наслідок, незаконність їх проведення, окрім тверджень в позовній заяві, жодним чином не доведені.

Відповідно до п. 5.8. розділу V Статуту загальні збори членів кооперативу (збори уповноважених) вважаються правомірними, якщо на них присутні більше половини загальної кількості членів кооперативу. Збори уповноважених вважаються правомірними, якщо на них присутні не менше 2/3 уповноважених.

Таким чином, позачергові загальні збори членів Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив КОНИК в частині кворуму, проведені 13.11.2019, вважаються правомірними.

Суд зазначає, що згідно інформації про порядок денний позачергових зборів кооперативу, викладеної в електронному оголошенні про їх проведення від 01.11.2019, друге питання зборів стосується інформації від Ревізійної комісії та аргументації своїх дій, направлених проти кооперативу.

Так, як зазначалось судом вище, під час проведення позачергових загальних зборів кооперативу 13.11.2019 головуючим було запропоновано наступний порядок денний зборів:

1. Інформація Ревізійної комісії щодо поіменного списку реальних власників земельних ділянок, що не відповідає нашому списку членів кооперативу.

2. Інформація Правління кооперативу щодо благоустрою берегової зони (узгодження проекту, перевірка кримінальних справ, судова справа, відкриття резервного фонду).

3. Інформація Ревізійної комісії щодо аргументації своїх дій, на організацію всіляких перевірок з питань благоустрою набережної.

4. Висновки і пропозиції членів кооперативу.

5. Різне (обслуговування набережної).

Як встановлено судом та позивачем жодними доказами не спростовано, за вказаний порядок денний проголосувало 78 членів кооперативу із присутніх 78 членів кооперативу, що свідчить про те, що позивач в тому числі погодився із порядком денним зборів та не заперечував саме щодо такого порядку денного.

Крім того, з наведеного порядку денного вбачається, що перший, другий та третій пункти порядку денного не стосуються відповідних питань та їх вирішення, а містять у собі відповідні інформаційні відомості Ревізійної комісії та Правління кооперативу.

За результатом надання інформації по другому пункту порядку денного на зборах кооперативу було вирішено інформацію голови Правління ОСОБА_2 стосовно конфліктної ситуації в кооперативі і шляхів її вирішення та щодо рішення Правління про відкриття Резервного фонду і зарахування внесків членів кооперативу на будівництво набережної як благодійних (до цього фонду) прийняти до виконання.

Згідно вимог п. 5.10. розділу V Статуту рішення загальних зборів членів кооперативу (зборів уповноважених) приймаються простою більшістю голосів членів кооперативу, присутніх на зборах. Кожний член кооперативу (уповноважений) має один голос, який не може бути переданий іншому члену кооперативу (п. 5.8. розділу V Статуту).

Таким чином, рішення загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив КОНИК приймаються більшістю голосів, тобто шляхом здійснення голосування.

В той же час, як встановлено судом, по другому пункту порядку денного зборів голосування не проводилося, оскільки даний пункт порядку денного стосується фактично інформаційних відомостей та відсутності прийняття рішення в частині переведення коштів членів кооперативу, у зв`язку з чим суд відхиляє доводи позивача щодо порушення його прав у вказаній частині протоколу загальних зборів.

Також згідно порядку денного, визначеного на позачергових загальних зборах 13.11.2019, до четвертого пункту порядку денного віднесено висновки та пропозиції членів кооперативу.

Зі змісту протоколу позачергових загальних зборів Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив КОНИК від 13.11.2019 вбачається проведення членами кооперативу обговорень, участь в яких приймав також і позивач.

В подальшому, за результатами проведених обговорень, по даному пункту членами кооперативу на підставі отриманої від голови правління та голови Ревізійної комісії інформації та виступів і пропозицій членів кооперативу прийнято рішення переобрати склад Правління, Ревізійної комісії та Голову Правління. При цьому за прийняття такого рішення проголосувало 78 членів кооперативу, присутніх за зборах.

Отже, щодо тверджень позивача про порушення його прав шляхом прийняття рішення позачергових загальних зборів Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив КОНИК від 13.11.2019 в частині четвертого пункту порядку денного суд зауважує, що фактичними доказами підтверджується факт прийняття позивачем участі як в обговоренні, так і у прийнятті рішення про даному пункту порядку денного, що свідчить про реалізацію позивачем своїх корпоративних прав як члена кооперативу.

Крім того, судом приймається до уваги відсутність зазначення в позовній заяві, в чому саме полягає порушення прав позивача під час проведення спірних позачергових зборів членів кооперативу 13.11.2019, враховуючи особисту присутність останнього на зборах та безпосередню участь в голосуванні за змінений порядок денний, а також за відсутності заперечень як щодо порядку денного зборів, так і щодо прийнятих рішень під час їх проведення та прийняття.

Згідно із позицією Конституційного Суду України, викладеною, у Рішенні Першого сенату КСУ від 5 червня 2019 року у справі № 3-391/2018(6048/18) за конституційною скаргою ТОВ МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА , зокрема, в п. 2.2 мотивувальної частини цього Рішення визначено Неодмінним елементом принципу верховенства права є юридична визначеність, яка вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища людини (абзац дев`ятий підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018).

Юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях (legitimate expectations), зокрема у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване. Юридичною визначеністю обумовлюється втілення легітимних очікувань, тобто досягнення бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки.

Отже, у світлі судової практики законні сподівання та інтерес позивача, пов`язані із реалізацією корпоративних прав, є охоронюваним об`єктом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 р. у справі № 910/1255/20.

В свою чергу, встановлюючи фактичні обставини справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд зазначає, що у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо якості судових рішень" міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.

Принцип змагальності необхідно розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та принцип ефективної участі.

Пункт 4 ст. 129 Конституції України змагальність сторін прямо пов`язує зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Наразі сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Разом з тим, на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Згідно з положеннями статей 2, 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Надаючи оцінку аргументам позивача суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якої суди мають враховувати баланс інтересів усіх учасників і самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства, надавати оцінку добросовісності інших учасників, права яких в разі задоволення позовних вимог можуть бути порушені (постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17 та від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16).

Таким чином, з огляду на встановлені обставини, оскільки позивачем належними та допустими доказами не доведено наявність порушень, які могли б бути підставою для визнання недійсним прийнятого оскаржуваними Загальними зборами членів кооперативу рішення, а відтак не вбачається порушення корпоративних прав позивача, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів учасників Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив КОНИК , яке оформлено протоколом позачергових загальних зборів учасників товариства від 13.11.2019 в частині другого та четвертого питань.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії" свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Поряд із цим суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73-80, 86, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 02 серпня 2021.

Суддя А.М.Селівон