Рішення

від 08.07.2021 по справі 810/3553/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2021 р. м. Київ Справа № 810/3553/17

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., за участю секретаря судового засідання Булгакової О.В, розглянув за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Селянського (фермерського) господарства Лідія до Відділу Держгеокадастру у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Державного підприємства Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою , Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії

за участю представників сторін:

від позивача: Колісник Б.О. (ордер серії СЕ №1015855 від 16.12.2020);

від відповідачів: не прибули;

від третьої особи 1: Тітаренко Ю.М. (довіреність № 13/9-21 від 03.06.2021;

від третьої особи 2,3 - не прибули

У жовтні 2017 року Селянське (фермерське) господарство "Лідія" звернулось до суду з позовом, у якому просило:

- визнати протиправними дії державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру в Переяслав-Хмельницькому районі Київської області щодо державної реєстрації земельної ділянки загальною площею 37,0468 га, кадастровий номер 3223384200:05:010:0046, яка розташована на території Лецьківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, та відкриття Поземельної книги на цю земельну ділянку;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області скасувати запис в Державному земельному кадастрі та Поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 37,0468 га, кадастровий номер 3223384200:05:010:0046, яка розташована на території Лецьківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області;

- визнати протиправним та скасувати рішення державного кадастрового реєстратора Відділу Держгеокадастру у Переяслав-Хмельницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області №РВ-3200673472017 від 14.09.2017 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

- зобов`язати Відділ Держгеокадастру у Переяслав-Хмельницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області повторно розглянути заяву СФГ "Лідія" про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, розташованої на території Лецьківської сільської ради.

В обґрунтування вимог СФГ "Лідія" посилається на те, що воно на підставі державного акта на право постійного користування землею серії Б№026158 є користувачем земельної ділянки площею 40 га, виділеної у 1992 році для ведення фермерського господарства. З метою державної реєстрації цієї ділянки позивачем була розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка була подана до Відділу Держгеокадастру у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області. Однак, відповідачем було прийнято рішення від 14.09.2017 №РВ-3200673472017 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру у зв`язку з тим, що в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, знаходиться інша земельна ділянка з кадастровим номером 3223384200:05:010:0046. Також, позивач зазначає, що державний кадастровий реєстратор не мав права проводити державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3223384200:05:010:0046, оскільки її межі повністю співпадають із земельною ділянкою, що перебуває у користуванні СФГ "Лідія" на підставі державного акта серії Б №026158. Крім того, позивач стверджує, що державна реєстрація вказаної земельної ділянки була проведена за відсутності документації із землеустрою в паперовій формі та без її надання державному кадастровому реєстратору, оскільки в Державному земельному кадастрі відсутня інформація щодо цільового призначення та форми власності цієї ділянки.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2018 адміністративний позов задоволено в повному обсязі, визнано протиправними дії державного кадастрового реєстратора Управління Держземагентства у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області Бундзів Надї Володимирівни щодо державної реєстрації земельної ділянки загальною площею 37,0468 га, кадастровий номер 3223384200:05:010:0046, яка розташована на території Лецьківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, та відкриття Поземельної книги на цю земельну ділянку, зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Київській області скасувати в Поземельній книзі №3223384200050100046 запис про державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 37,0468 га, кадастровий номер 3223384200:05:010:0046, яка розташована на території Лецьківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, визнано протиправним та скасувано рішення державного кадастрового реєстратора Відділу Держгеокадастру у Переяслав-Хмельницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області Лябах Наталії Ігорівни №РВ-3200673472017 від 14.09.2017 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Київській області повторно розглянути заяву Селянського (фермерського) господарства "Лідія" про державну реєстрацію земельної ділянки площею 37,0468 га, розташованої за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, Лецьківська сільська рада, стягнуто на користь Селянського (фермерського) господарства "Лідія" (ідентифікаційний код: 19403338, місцезнаходження: 08452, Київська обл., Переяслав-Хмельницький район, с. Лецьки) судовий збір у сумі 6400,00 грн. (шість тисяч чотириста грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Держгеокадастру у Київській області (ідентифікаційний код: 39817550, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області задоволено, рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2018 року скасувано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову Селянського (фермерського) господарства "Лідія" до Відділу Держгеокадастру у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області та Головного управління Держгеокадастру у Київської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, Державного підприємства "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Постановою Верховного суду від 23.10.2020 касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Лідія" задовольнити частково, рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 у справі № 810/3553/17 скасувано, провадження у справі № 810/3553/17 за позовом Селянського (фермерського) господарства "Лідія" до Відділу Держгеокадастру у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Державне підприємство "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - закрито.

Ухвалою Верховного суду від 09.11.2020 заяву Селянського (фермерського) господарства "Лідія" про направлення за встановленою юрисдикцією справи №810/3553/17 задоволено, справу №810/3553/17 за позовом Селянського (фермерського) господарства "Лідія" до Відділу Держгеокадастру у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Державне підприємство "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, передано до Господарського суду Київської області.

Ухвалою від 23.11.2020 Господарським судом Київської області відрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено справу до підготовчого засідання на 22.12.2020, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів відправки копії відзиву позивачу у строк, передбачений ч. 8 ст. 165 ГПК України - протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, витребувано у позивача письмові пояснення щодо зазначення відповідачем у справі - Відділу Держгеокадастру у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області, з урахуванням ст. ст. 4, 45 ГПК України та витребувано у відповідача Положення про Відділ Держгеокадастру у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області, витребувані судом документи надати суду в строк до 15.12.2020 включно.

Ухвалою від 25.11.2020 Господарським судом Київської області після відкриття провадження, залишив позовну заяву Селянського (фермерського) господарства "Лідія" б/н та дати без руху, надавши протягом 5 днів з дня вручення ухвали суду на усунунення недоліків позовної заяви.

11.12.2020 на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи від 10.12.2020.

17.12.2020 на електронну адресу суду від позивача надійшла заява б/н від 16.12.2020 щодо виконання вимог ухвали суду від 25.11.2020, яка засобами поштового зв`язку надійшла до суду 21.12.2020.

18.12.2020 до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 18.12.2020 про долучення до матеріалів справи доказів направлення на адресу відповідача заяви про усунення недоліків.

Ухвалою від 21.12.2020 продовжено розгляд справи №810/3553/17.

Ухвалою від 22.12.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 26.01.2020 о 15:40, повторно витребувано у позивача письмові пояснення щодо зазначенення відповідачем у справі - Відділу Держгеокадастру у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області, з урахуванням ст. ст. 4, 45 ГПК України, повторно витребувано у відповідача Положення про Відділ Держгеокадастру у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області в строк до 21.01.2021 включно.

30.12.2020 від Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи поштових повідомлень.

31.12.2020 від Головного управління Держгеокадастру у Київській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову, оскільки право постійного користування земельною ділянкою, площею 40,0 га, для організації фермерського господарства передбачене Державним актом на право користування землею серії Б № 026158 від 1992 року, належало громадянину ОСОБА_1 , а не СФГ Лідія . Зі смертю ОСОБА_1 право постійного користування вказаною земельною ділянкою припинилося. У зв`язку з припиненням права постійного користування, яке належало ОСОБА_1 , 14.10.2013 у державному земельному кадасті державниим кадастровим реєстратором Управління Держземагенства у Переяслав-Хмельницькому районі правомірно здійснено реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3223384200:05:010:0046.

25.01.2021 від позивача надійшло клопотання б/н від 21.01.2021 щодо визначення належних відповідачів у справі.

25.01.2021 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів надсилання учасникам справи клопотань у справі.

25.01.2021 від позивача надійшла заява про зміну предмету позову.

26.01.2021 ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 09.02.2021 о 14:00 год.

03.02.2021 на електронну адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яка засобами поштового зв`язку надійшла до суду 04.02.2021. У відповіді на відзив позивач заперечує доводи відповідача, викладенні у відзиві.

08.02.2021 до суду від Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду надійшов супровідний лист з додатками вих.№810/3553/17/7365/21 від 04.02.2021 про долучення до матеріалів справи.

08.02.2021 до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 08.02.2021 про залучення співвідповідача, яке засобами поштового зв`язку надійшло до суду 09.02.2021.

Ухвалою від 09.02.2021 відкладено підготовче засідання на 16.03.2021, встановлено відповідачу строку для подання до суду та позивачу заперечень на відповідь на відзив до 02.03.2021 включно, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Циблівську сільську раду Переяслав-Хмельницького району Київської області (08454, Київська обл., Переяслав-Хмельницький район, с. Циблі, вул. Шевченка, буд. 41, ідентифікаційний код 04361628), залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Переяслав-Хмельницьку районну державну адміністрацію Київської області (08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Богдана Хмельницького, буд. 53, ідентифікаційний код 24219983), витребувано у третіх осіб письмові пояснення по суті спору в строк до 02.03.2021 включно.

Ухвалою суду від 09.02.2021 повернуто Селянському (фермерському) господарству "Лідія" заяву про зміну предмету позову з доданими до неї документами.

18.02.2021 на електронну адресу суду від позивача надійшла заява про повернення судового збору.

Ухвалою від 19.02.2021 судом повернуто Селянському (фермерському) господарству Лідія судовий збір у сумі 2685, 00 грн, сплачений та перерахований до Державного бюджету України, згідно з квитанції про сплату №64418.

22.02.2021 до суду від Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду надійшла ухвала від 18.02.2021 (засобами поштового зв`язку - 24.02.2021), відповідно до резолютивної частини якої Касаційний адміністративний суд у складі Верховного суду витребовує з Господарського суду Київської області справу №810/3553/17 за позовом Селянського (фермерського) господарства Лідія до Відділу Держгеокадастру у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області та Головного управління Держгеокадастру у Київській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Державне підприємство Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, у зв`язку з надходженням заяви про повернення судового збору від Селянського (фермерського) господарства Лідія за подання касаційної скарги на Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019.

Ухвалою від 26.02.2021 зупинено провадження у справі №810/3553/17 до вирішення Касаційним адміністративним судом у складі Верховного суду питання про повернення судового збору за подання касаційної скарги на Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 у справі №810/3553/17.

01.03.2021 на електронну адресу суду від третьої особи - Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області надійшли пояснення по суті спору, відповідно до змісту яких третя особа просить суд задовольнити позовні вимоги позивача та не заперечує щодо реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3223384200:05:010:0046 за СФГ Лідія на підставі державного акта серії Б № 026158.

Супровідним листом від 03.03.2021 матеріали справи №810/3553/17 направлено до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

21.04.2021 матеріали справи повернулися до Господарського суду Київської області.

22.04.2021 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання б/н від 22.04.2021 про поновлення провадження у справі №810/3553/17.

Ухвалою від 05.05.2021 провадження у справі №810/3553/17 поновлено та призначено справу до підготовчого засідання на 01.06.2021 о 15:00.

11.05.2021 на електронну адресу суду від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення б/н від 10.05.2021 щодо правових позицій Верховного Суду, які засобами поштового зв`язку надійшли 20.05.2021.

20.05.2021 від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення б/н від 10.05.2021 щодо правових позицій Верховного Суду.

01.06.2021 ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 15.06.2021 о 15:50.

15.06.2021 протокольною ухвалою судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.07.2021 о 10:40.

В судове засідання 08.07.2021 прибув представник позивача та третьої особи 1, представники відповідачів та третіх осіб 2,3 не прибули, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Представник третьої особи 1 щодо задоволення позову не заперечував.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області від 08.09.1992 №156 громадянину - ОСОБА_1 , за результатом розгляду його заяви, був наданий дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 50 га для створення селянського (фермерського) господарства за рахунок земель запасу району на території Лецьківської сільської ради.

Рішенням Переяслав-Хмельницької районної ради народних депутатів від 02.10.1992 громадянину - ОСОБА_1 у постійне користування була відведена земельна ділянка площею 40,0 га для ведення селянського (фермерського) господарства.

На підставі цього рішення виконавчим комітетом Переяслав-Хмельницької районної ради народних депутатів був виданий Селянському (фермерському) господарству громадянину - ОСОБА_1 Державний акт на право користування землею серії Б № 026158, яким закріплено у безстрокове і безоплатне користування 40,0 гектарів землі для організації селянського (фермерського) господарства.

Вказаний акт був зареєстрований у Книзі записів державних актів на право користування землею за №73.

30.03.1993 зареєстровано в якості юридичної особи Селянське (фермерське) господарство "Лідія", що підтверджується розпорядженням Представника Президента України в Переяслав-Хмельницькій районній державній адміністрації Київської області №7-гк (т.ІІ, а.с.32) та свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, виданим Переяслав-Хмельницькою райдержадміністрацією.

Згідно з наявною в матеріалах справи копією статуту Селянського (фермерського) господарства "Лідія", в редакції 2001 року головою фермерського господарства був ОСОБА_1 .

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу, виданого 05.09.1982 року Лецьківською сільською радою народних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб 5 вересня 1982 року, після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_3 .

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 рішенням зборів членів Селянського (фермерського) господарства від 18.12.2003, оформленим протоколом №1, головою фермерського господарства було обрано ОСОБА_4 .

Згідно зі свідоцтвом про шлюб, виданим 26.01.2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_5 .

Відповідні зміни щодо керівника юридичної особи - ОСОБА_6 , були внесені до статуту Селянського (фермерського) господарства "Лідія" та зареєстровані Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією Київської області 13.01.2004.

Згідно з новою редакцією статуту Селянського (фермерського) господарства "Лідія", затвердженого зборами господарства 22.02.2012 та зареєстрованого Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією Київської області 16.03.2012, засновником і головою СФГ "Лідія" є ОСОБА_6 , (п.1.5 Статуту).

В пункті 5.1 Статуту СФГ "Лідія" закріплено, що загальний розмір земельної ділянки Господарства для здійснення господарської діяльності становить 40,0 га. Дана земельна ділянка належить Господарству згідно державного акта на право користування землею з 1992 р., акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право користування землею за №73 та виготовлено на бланку серії Б № 026158.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.08.2017 Селянським (фермерським) господарством "Лідія", як користувачем вищевказаної земельної ділянки, був укладений з Державним підприємством "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" договір на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення межі земельної ділянки в натурі (на місцевості).

В подальшому, після розроблення технічної документації, з метою здійснення державної реєстрації земельної ділянки площею 37,0468 га позивачем 01.09.2017 була подана до Відділу Держгеокадастру у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області відповідна заява, до якої були додані документація із землеустрою та електронний документ.

За результатом розгляду заяви Селянського (фермерського) господарства "Лідія" державним кадастровим реєстратором Відділу Держгеокадастру у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області було прийнято рішення №РВ-3200673472017 від 14.09.2017 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з таких підстав: евідповідність поданих документів вимогам, установленим Законом України "Про державний земельний кадастр" і Порядком ведення Державного земельного кадастру (ст.55 Закону України "Про землеустрій");невідповідність електронного документа установленим вимогам, а саме: XSD Схема Наявні зауваження щодо валідності електронного документа, перетин ділянок з ділянкою 3223384200:05:010:0046, площа співпадає на 100% (повне співпадіння); находження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Не погоджуючись з правомірністю вказаного рішення, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасування, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з частиною першою статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі (ч.3 ст.79-1 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини четвертої статті 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Порядок державної реєстрації земельної ділянки визначений статтею 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 07.07.2011 №3613-VI (далі-Закон №3613).

Так, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Аналогічні положення закріплені в пунктах 110-111 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (далі-Порядок №1051, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, пунктом 111 Порядку №1051 передбачено, що Державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє: 1) відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 цього Порядку; 2) електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку.

За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор, зокрема, приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77 - 85 цього Порядку в разі: невідповідності поданих документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, вимогам, зазначеним у підпунктах 1 і 2 цього пункту; розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини; розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, не в повному обсязі.

Отже, однією з підстав для відмови у державній реєстрації земельної ділянки є невідповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 Порядку №1051, а електронного документу - вимогам пункту 74 цього Порядку.

Вказаний перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

У пункті 7.27 постанови від 05 листопада 2019 року у справі № 906/392/18 (провадження № 12-57гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Так, статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25 жовтня 2001 року, на момент смерті ОСОБА_1 ) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

У свою чергу, пункт 67 Порядку №1051 закріплює, що документи, які є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, мають відповідати таким вимогам: текст документів має бути написаний розбірливо; документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; документи мають відповідати вимогам Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку.

У той же час, спірне рішення державного кадастрового реєстратора Відділу Держгеокадастру у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області мотивовано невідповідністю поданих позивачем документів вимогам, установленим статтею 55 Закону України "Про землеустрій"(при цьому без зазначення конкретних недоліків землевпорядної документації), тобто обставинами, не передбаченими ані Законом №3613, ані Порядком №1051 в якості підстави для відмови у державній реєстрації земельної ділянки.

Згідно з пунктом 74 Порядку №1051 Державний кадастровий реєстратор протягом строку, встановленого пунктом 73 цього Порядку, перевіряє електронний документ на відповідність: 1) даним Державного земельного кадастру (геодезичній та картографічній основам, даним кадастрових карт (планів); 2) вимогам до змісту, структури і технічних характеристик такого документа згідно з додатком 1; 3) даним документації із землеустрою та оцінки земель.

Відповідно до пункту 77 Порядку №1051 у разі невідповідності електронного документа вимогам, зазначеним у пункті 74 цього Порядку, Державний кадастровий реєстратор: 1) складає за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру протокол проведення перевірки електронного документа за формою згідно з додатком 16; 2) повертає заявникові документацію із землеустрою та оцінки земель без позначки, зазначеної у пункті 75 цього Порядку, разом з електронним документом, протоколом його перевірки та іншими документами для виправлення зазначених у протоколі проведення перевірки електронного документа помилок та подання документів разом з цим протоколом для проведення повторної перевірки.

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявний складений державним кадастровим реєстратором Відділу Держгеокадастру у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області протокол проведення перевірки електронного документа від 14.09.2017 №ПП-3200348632017, яким зафіксована відповідність поданого позивачем електронного документа вимогам, встановленим пунктом 74 Порядку №1051, у тому числі щодо змісту, структури і технічних характеристик такого документа.

Отже, обставина, зазначена державним кадастровим реєстратором Відділу Держгеокадастру у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області в якості підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки, спростовується складеним цим самим суб`єктом документом - протоколом проведення перевірки електронного документа від 14.09.2017 №ПП-3200348632017.

Судом встановлено, що фактично зауваження державного кадастрового реєстратора Відділу Держгеокадастру у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області до електронного документа зводяться до знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки, що також зазначено в якості окремої підстави прийняття спірного рішення та з приводу чого суд зазначає таке.

Як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру (т.І, а.с.121-122) та Поземельної книги (т.ІІІ, а.с.136-144), земельна ділянка площею 37,0468 га з кадастровим номером НОМЕР_2 була зареєстрована Управлінням Держземагентства у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області 14.10.2013 на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель, що відповідає вимогам частини другої статті 79-1 Земельного кодексу України, статті 21 Закону №3613, пункту 97 Порядку №1051.

Так, 10.09.2013 Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією Київської області було прийнято розпорядження №183, яким вирішено провести інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Переяслав-Хмельницького району (за межами населених пунктів). Визначено, що замовником технічної документації із землеустрою є управління Держземагентства у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області.

На підставі вказаного розпорядження на замовлення управління Держземагентства у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області Державним підприємством "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" була розроблена Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Переяслав-Хмельницького району Київської області та, зокрема, Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Лецьківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

В матеріалах справи наявна копія відповідної Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Переяслав-Хмельницького району Київської області, яка затверджена розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області від 12.11.2013 року №332 та наказом управління Держземагентства у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області від 02.12.2013 №71/1.

При цьому, судом встановлено, що на момент здійснення Управлінням Держземагентства у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3223384200:05:010:0046 вказана земельна ділянка не була вільною та фактично перебувала у користуванні Селянського (фермерського) господарства "Лідія".

Економічні, соціальні і правові основи створення та діяльності селянських (фермерських) господарств в Україні на момент створення Селянського (фермерського) господарства "Лідія" були визначені Законом України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.1991 №2009-ХІІ (далі - Закон №2009, в редакції станом на 30.03.1993).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2009 селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання переважно особистою працею членів цього господарства виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією.

На ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею або приватної власності (ч.4 ст.2 Закону №2009).

Згідно з положеннями статті 8 Закону №2009 після одержання Державного акта на право приватної власності або довічного успадковуваного володіння землею чи укладення договору на оренду селянське (фермерське) господарство підлягає державній реєстрації в районній, міській Раді народних депутатів, що надала земельну ділянку у довічне успадковуване володіння, приватну власність або користування.

Для державної реєстрації до відповідної Ради народних депутатів селянське (фермерське) господарство подає заяву про реєстрацію цього господарства, список осіб, які виявили бажання створити його, прізвище, ім`я, по батькові голови, документ про внесення плати за державну реєстрацію.

Після відведення земельної ділянки в натурі і одержання Державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею, приватної власності або договору на оренду земельної ділянки та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи; одержує печатку із своїм найменуванням і адресою; відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку; вступає в ділові відносини з іншими підприємствами, установами та організаціями; визнається як самостійний товаровиробник державними і господарськими органами при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Отже, чинне на момент реєстрації позивача законодавство чітко передбачало певні етапи створення селянського (фермерського) господарства, першим з яких є отримання державного акта на землю на ім`я голови цього господарства. Одержання державного акта на землю було обов`язковою передумовою державної реєстрації селянського (фермерського) господарства та набуття ним статусу юридичної особи. При цьому, чинне на той час земельне законодавство не передбачало можливості отримання фізичною особою, як головою селянського (фермерського) господарства, земельної ділянки без подальшого створення та державної реєстрації селянського (фермерського) господарства. З наведеного вбачається, що незважаючи на видачу державного акта на право користування землею на ім`я голови селянського (фермерського) господарства, зазначена в цьому акті земельна ділянка фактично є власністю селянського (фермерського) господарства.

Наведений правовий висновок підтверджується аналізом розділу ІІІ Закону №2009 "МАЙНО СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА", який не містить окремо визначеного переліку майна селянського (фермерського) господарства та фактично ототожнює власність осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, з власністю такого господарства.

Так, стаття 14 Закону №2009, яка включена до розділу ІІІ "МАЙНО СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА", визначає, що у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, можуть бути земля, жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.

Майно цих осіб належить їм на праві спільної власності, якщо інше не передбачено угодою між ними.

Майно селянського (фермерського) господарства перебуває під захистом держави нарівні з іншими формами власності.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону №2009 володіння, користування і розпорядження майном здійснюється членами селянського (фермерського) господарства за взаємною домовленістю.

Отже, свої правомочності власника селянське (фермерське) господарство здійснює через своїх членів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, оскільки земельна ділянка, право постійного користування якою було посвідчено державним актом серії серії Б № 026158, була надана ОСОБА_1 саме для ведення селянського (фермерського) господарства (як голові СФГ), вказану земельну ділянку слід розцінювати як майно Селянського (фермерського) господарства "Лідія".

Між тим, в матеріалах справи наявна довідка Управління Держземагентства у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області від 16.01.2013 №06-16/01, якою підтверджено, що за СФГ"Лідія" (ОСОБА_4.) згідно державного акта на право користування землею серії серії Б № 026158, виданого у 1992 році, рахується земельна ділянка для ведення фермерського господарства загальною площею 40,0 га.

Довідки аналогічного змісту за №№06-15/19 та №06-16/26 були видані 21.01.2011 та 17.01.2012 відповідно Управлінням Держкомзему у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 №449 яка була чинною до її скасування постановою КМУ від 03.06.2013 №483) було встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Відповідно до пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Однак Конституційний Суд України в пункті 5.4 рішення від 22.09.2005 у справі №1-17/2005 щодо відповідності Конституції України (конституційності) вищевказаного пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України зазначив, що переоформлення покладено як на юридичних осіб (тобто фермерське господарство), так і на громадян, які мають у постійному користуванні земельні ділянки. Поняття "селянське (фермерське) господарство" не існує після набрання чинності Законом України "Про фермерське господарство" від 19 червня 2003 року, яким Закон України "Про селянське (фермерське) господарство"визнано таким, що втратив чинність. Отже, при переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду строк оренди не може визначатися селянським (фермерським) господарством відповідно дозакону, як це передбачає абзац другий пункту 6 Перехідних положень Кодексу, через відсутність такого господарства.

Переоформлення права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, на право власності або право оренди на них за конституційно-правовим смислом має виходити з рівності сторін, автономності їх волі та майнової самостійності і повинно бути спрямоване на реалізацію зазначених принципів щодо місця фермерських господарств в економічній системі держави та цивільно-правових відносинах (частина друга статті 13, частина друга статті 14 Конституції України, стаття 3 Цивільного кодексу України).

При цьому суд зазначає, що покладення обов`язку щодо переоформлення права постійного користування землею на юридичну особу (тобто фермерське господарство) слід розцінювати як підтвердження волі законодавця на те, що зазначена в державному акті на право постійного користування земельна ділянка, незважаючи на видачу цього акта на ім`я голови селянського (фермерського) господарства, є майном такого господарства, оскільки іншого порядку надання земельних ділянок для ведення СФГ не існувало.

З огляду на викладене, суд зазначає, що станом на момент проведення Управлінням Держземагентства у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3223384200:05:010:0046 вказана земельна ділянка перебувала у постійному користуванні Селянського (фермерського) господарства "Лідія" (ОСОБА_4.), що відповідно до статті 24 Закону №3613та п. 111 Порядку №1051 є підставою для відмови у державній реєстрації земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що під час виготовлення Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Переяслав-Хмельницького району Київської області та Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Лецьківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, замовником проведення інвентаризації - Управлінням Держземагентства у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області розробнику не було надано всіх вихідних даних, які б свідчили про те, що спірна земельна ділянка позивача впродовж 2013 року перебувала у користуванні СФГ "Лідія".

Так, відповідно інформації, зазначеній в довідці Управління Держземагентства у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області від 16.01.2013 №06-16/01, що за СФГ "Лідія" (ОСОБА_4.) згідно Державного акту на право користування землею серії серії Б № 026158 серії Б № 026158 виданого в 1992 році на території Лецьківської сільської ради рахується в постійному користуванні земельна ділянка для ведення фермерського господарства площею 40,0 га, з них: ріллі - 39,1 га, інших угідь - 0,9 га.

В той же час з Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Лецьківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області слідує, що земельна ділянка позивача позначена як земельний масив №5, розташований у південній частині сільської ради, на землях запасу, не наданих у власність і користування, що передбачались під фермерські господарства, і при цьому має площу земельної ділянки - 37,0468 га, що не відповідає даним Державної статистичної звітності "Про наявність земель та розподіл їх по землекористувачах, власниках землі та угіддях у Переяслав-Хмельницькому районі" (форма 6-зем) по Лецьківській сільській раді.

Таким чином, Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Лецьківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області містить недостовірну інформацію, що стосується проінвентаризованої земельної ділянки позивача, зокрема, щодо того, що спірна земельна ділянка не надана у власність і користування, що спростовується даними Державної статистичної звітності "Про наявність земель та розподіл їх по землекористувачах, власниках землі та угіддях у Переяслав-Хмельницькому районі" (форма 6-зем) по Лецьківській сільській раді та Державного акту на право користування землею серії серії серії Б № 026158, виданого в 1992 році, а також щодо площі спірної земельної ділянки 37,0468 га, тоді як згідно Державної статистичної звітності "Про наявність земель та розподіл їх по землекористувачах, власниках землі та угіддях у Переяслав-Хмельницькому районі" (форма 6-зем) по Лецьківській сільській раді та Державного акту на право користування землею серії серії серії Б № 026158, виданого в 1992 році, спірна земельна ділянка, якою користується позивач, має площу 40 га.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про неправомірне здійснення Управлінням Держземагентства у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3223384200:05:010:0046, що порушує земельні права позивача, позаяк об`єктивно перешкоджає державній реєстрації земельної ділянки, яка перебуває у його постійному користуванні з 1993 року на підставі державного акта серії Б № 026158.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідачами не було доведено суду правомірності здійснення державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3223384200:05:010:0046.

Таким чином, вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача по здійсненню державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3223384200:05:010:0046 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд звертає увагу на те, що позивач просить визнати протиправними дії державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру в Переяслав-Хмельницькому районі Київської області щодо державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3223384200:05:010:0046, у той час як така реєстрація була проведена державним кадастровим реєстратором Управління Держземагентства у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області ОСОБА_11.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 №294-р функції і повноваження Державного агентства земельних ресурсів, що припиняється, були покладені на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру.

Однак, зазначення позивачем в якості відповідача правонаступника ліквідованого Управління не є підставою для відмови в задоволенні відповідної позовної вимоги, правомірність якої підтверджується матеріалами справи, оскільки у даному випадку неточності формулювання позовних вимог можуть бути виправлені безпосередньо судом.

Частиною 10 статті 24 Закону №3613 визначено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

Однак, наведені випадки скасування державної реєстрації земельної ділянки розраховані на відсутність спірних правовідносин та не можуть обмежувати право особи на захист своїх земельних прав та інтересів у разі неправомірної реєстрації земельної ділянки за іншою особою.

Документами Державного земельного кадастру, які створюються під час його ведення, є, зокрема, Поземельні книги (ч.1 ст.18 Закону №3613), які відкриваються під час здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки (ч.1ст. 24 Закону №3613).

Згідно з частиною 1 статті 25 Закону №3613Поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку: а) кадастровий номер; б) площа; в) місцезнаходження (адміністративно-територіальна одиниця); г) склад угідь; ґ) цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); д) нормативна грошова оцінка; е) відомості про обмеження у використанні земельної ділянки; є) відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; ж) кадастровий план земельної ділянки; з) дата державної реєстрації земельної ділянки; и) інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також внесені зміни до цих відомостей; і) інформація про власників (користувачів) земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; ї) дані про бонітування ґрунтів.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону №3613зміни до відомостей про земельну ділянку (крім випадків, визначених у частині другій цієї статті) вносяться до Поземельної книги за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації, передбаченої цим Законом.

Пунктами 60-61 Порядку №1051 передбачено, що запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.

Скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги, які засвідчуються: в електронній (цифровій) формі - електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора; у паперовій формі - підписом Державного кадастрового реєстратора та скріплюються його печаткою.

Отже, однією з підстав для внесення відомостей до Державного земельного кадастру є судове рішення.

За таких обставин, враховуючи встановлені судом обставини неправомірного здійснення Управлінням Держземагентства у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3223384200:05:010:0046, повний та ефективний захист порушеного права позивача потребує скасування кадастровим реєстратором у Поземельній книзі запису про державну реєстрацію вказаної земельної ділянки.

При цьому, враховуючи положення постанови Кабінету Міністрів України 31.08.2016 №581 "Про реформування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" та наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.02.2017 №38 "Про питання діяльності Головного управління Держгеокадастру у Київській області" належним відповідачем в цій частині є Головне управління Держгеокадастру у Київській області.

Так, згідно з пунктом 4 Порядку №1051 ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи.

Відповідно до п.1 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Київській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 №308, Головне управління є територіальним органом Держгеокадастру.

Натомість, згідно з пунктом 1 Положення про Відділ у Переяслав-Хмельницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, затвердженого наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 04.01.2017 №2, Відділ є лише структурним підрозділом Головного управління Держгеокадастру у Київській області, тобто не є територіальним органом Держгеокадастру (т.І. а.с.102-109).

На підставі викладеного, суд вважає такою, що підлягає задоволенню, вимогу позивача про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Київській області скасувати в Поземельній книзі №3223384200050100046 запис про державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 37,0468 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована на території Лецьківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

До того ж, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 4 статті 25 Закону №3613 поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Аналогічні положення закріплені в пункті 57 Порядку №1051.

Пунктом 58 Порядку №1051 закріплено, що у разі закриття Поземельної книги Державний кадастровий реєстратор: 1) за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру проставляє на титульному аркуші Поземельної книги в електронній (цифровій) формі електронну позначку про факт її закриття за власним електронним цифровим підписом; 2) проставляє на титульному аркуші Поземельної книги в паперовій формі позначку про факт її закриття за формою згідно з додатком 9.

Таким чином, скасування Державним кадастровим реєстратором запису у Поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3223384200:05:010:0046 є підставою для закриття Поземельної книги.

Враховуючи, що підставою для відмови у проведенні державної реєстрації земельної ділянки позивача були посилання державного кадастрового реєстратора на знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки - з кадастровим номером 3223384200:05:010:0046, здійснення державної реєстрації якої в межах цієї справи визнано протиправним, підлягають задоволенню також вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення державного кадастрового реєстратора Відділу Держгеокадастру у Переяслав-Хмельницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області №РВ-3200673472017 від 14.09.2017 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

Враховуючи визнання судом протиправним та скасування спірного рішення про відмову у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки, захист порушеного права позивача потребує спонукання відповідача повторно розглянути заяву СФГ "Лідія" щодо такої реєстрації.

Заперечуючи проти позову, відповідачі у справі стверджують, що право постійного користування земельною ділянкою, площею 40,0 га, для організації фермерського господарства, передбачене Державним актом на право користування землею серії Б №026158 від 1992 року, належало громадянину ОСОБА_1 , а не Селянському (фермерському) господарству Лідія . Із смертю ОСОБА_1 право постійного користування вказаною земельною ділянкою припинилося.

У зв`язку із припинення права постійного користування, яке належало ОСОБА_1 , 14.10.13р. у Державному земельному кадастрі державним кадастровим реєстратором Управління Держземагенства у Переяслав-Хмельницькому районі правомірно здійснено реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3223384200:05:010:0046.

Однак, такі твердження не відповідають положенням законодавства України та правовим висновкам Верховного Суду, висловленим в ряді постанов при вирішенні спорів у справах в аналогічних правовідносинах.

Так, в постанові від 02.03.21 у справі №922/4259/19 Верховний Суд вказав, що Велика Палата Верховного Суду у правовій позиції, викладеній, зокрема, у постанові від 23.06.20р. у справі №922/989/18, зазначила, що згідно із ч.1 ст.51 Земельного кодексу України (у редакції 1990 року) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України (у відповідній редакції - ) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

За змістом частини 1 статті 23 цього Кодексу право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними радами народних депутатів.

З наведеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання земельної ділянки така земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення селянського (фермерського) господарства надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18).

Законодавством, чинним до 2003 року, було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності селянського (фермерського) господарства як юридичної особи.

Водночас одержання громадянином державного акту, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства.

Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення селянського (фермерського) господарства, без створення такого селянського (фермерського) господарства (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18).

У пунктах 48- 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.20р. у справі №922/989/18 зроблено висновок про те, що і на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

З аналізу положень статей 1, 5, 7, 8 Закону України Про фермерське господарство Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи.

З цього часу обоє 'язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства (пункт 53 постанови від 23.06.2020 у справі N 922/989/18).

Практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря та переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі №317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі №606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі №677/1865/16-ц. від 21.11.2018 у справі №272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі №704/29/17-ц, від 16.01.2019 у справі №695/1275/17 та у справі №483/1863/17, від 27.03.2019 у справі №574/381/17-ц, від 03.04.2019 у справі №628/776/18).

Пунктом 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України, який діяв із 01.01.2002 (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України) до 22.09.2005, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Водночас Конституційний Суд України у Рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Таким чином, громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обоє 'язкового переоформлення права постійного користування на право власності за землю чи на право оренди землі (пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18).

Велика Палата Верховного Суду (пункт 61 постанови від 23.06.2020 у справі № 922/989/18) дійшла висновку, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019у справі №615/2197/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду з урахуванням положень статті 141 Земельного кодексу України (уредакції 2001 року) та статті 27 Земельного кодексу України (1990року) зазначила, що підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) осподарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника, як смерть ромадянина - засновника селянського фермерського господарства відсутня. Адже правове становище селянського (фермерського) господарства як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі зільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства (пункти 66, 67 постанови від 23.06.2020 у справі № 922/989/18).

У пункті 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 роблено висновок, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства їдповідні правомочності та юридичні обоє 'язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до -асу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди ураховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140- 149 Земельного кодексу України (п.7.28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №906/392/18).

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

У пункті 7.27 постанови від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Отже, право постійного користування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою оза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом також в ряді інших рішень, зокрема, в постановах від 15.12.20р. у справі №917/817/19, від 12.01.21р. у справі №915/1707/19, від 02.02.21р. у траві №922/4209/19.

Враховуючи викладене, у правовідносинах користування земельною ділянкою саме СФГ Лідія набуло права та обов`язки землекористувача і у зв 'язку із смертю засновника селянського (фермерського) господарства, якому спірна земельна ділянка була надана на праві постійного користування для утворення фермерського господарства, таке право не є таким, що припинилося.

Отже, відсутні підстави вважити припиненим право постійного користування СФГ Лідія земельною ділянкою за Державним актом на право постійного користування серія Б №026158, а тому, відповідно, за Позивачем зберігається право постійного користування земельною ділянкою площею 40,0 га.

З приводу виникнення права власності або права користування земельною ділянкою відповідно до положень законодавства, чинного на момент видачі Державного акту на право користування землею серія Б №026158, Верховний Суд у постанові від 28.08.19р. у справі №911/2867/18 зазначив наступне: 29. Відповідно до положень статті 22 Земельного кодексу України (в редакції Кодексу, чинній на момент видачі акта) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в т.ч. на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Згідно п.2 Розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Державний Зельний кадастр від 07.07.11р. №3613-VI земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними (п. 10 Розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Державний земельний кадастр ).

Враховуючи вказані норми законодавства, передбачена Державним актом на право користування землею серія Б №026158 земельна ділянка площею 40,0 га була сформована як об`єкт цивільних прав з моменту встановлення її меж та видачі зазначеного Державного акту серії Б №026158.

Натомість, всупереч приписам ч.6 ст.24 Закону №3613-VI, незважаючи на існування сформованої змельної ділянки, визначеної Державним актом на право користування землею серія Б №026158, державним кадастровим реєстратором Управління Держземагенства у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області в межах цієї ділянки протиправно було зареєстровано іншу земельну ділянку площею 37,0468 га з кадастровим номером 3223384200:05:010:0046.

За таких обставин, державним кадастровим реєстратором Управління Держземагентства у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Київській області, здійснено неправомірну державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 3223384200:05:010:0046, площею 37,0468 га, що порушує земельні права позивача, так як об`єктивно перешкоджає державній реєстрації земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні СФГ Лідія з 1992 року на підставі Державного акту серії Б №026158.

У зв`язку з протиправністю здійснення державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3223384200:05:010:0046 реєстрація даної ділянки у Державному земельному кадастрі підлягає скасуванню за рішенням суду.

Відповідно до п. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.

Пунктами 1 та 3 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно змісту якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором, понесені СФГ "Лідія", підлягають відшкодуванню за рахунок Головного управління Держгеокадастру у Київській області в розмірі 6400,00 грн.

Керуючись ст.ст. 74-79, 129, 232, 233, 236- 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов Селянського (фермерського) господарства "Лідія" до Відділу Держгеокадастру у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області,Головного управління Держгеокадастру у Київській області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Державного підприємства "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

2. Визнати протиправними дії державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області щодо державної реєстрації земельної ділянки загальною площею 37,0468 га, кадастровий номер 3223384200:05:010:0046, яка розташована на території Лецьківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області та відкриття Поземельної книги на цю земельну ділянку.

3. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області скасувати в Поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 37,0468 га, кадастровий номер 3223384200:05:010:0046, яка розташована на території Лецьківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області;.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення державного кадастрового реєстратора Відділу Держгеокадастру у Переяслав-Хмельницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області №РВ-3200673472017 від 14.09.2017 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

5. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14, код ЄДРПОУ 39817550) повторно розглянути заяву Селянського (фермерського) господарства "Лідія" про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, розташованої на території Лецьківської сільської ради для ведення фермерського господарства загальною площею 40,0000 га.

6. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14, код ЄДРПОУ 39817550) на користь Селянського (фермерського) господарства "Лідія" (08452, Київська обл., Переяслав-Хмельницький район, с. Лецьки, код ЄДРПОУ 19403338) судовий збір в розмірі 6400,00 грн (шість тисяч чотириста грн. 00 коп.)

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: ( http://court.gov.ua/fair/ ).

Повний текст рішення підписано 04.08.2021.

Суддя В.М. Антонова