Ухвала

від 02.08.2021 по справі 915/1178/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

02 серпня 2021 року Справа № 915/1178/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О., розглянувши заяву Фермерського господарства Якість б/н від 29.07.2021 про забезпечення

позову Фермерського господарства Якість (55261, Миколаївська область, Первомайський район, с. Кримка, вул. Паркова, 22, код ЄДРПОУ 24784868)

представник позивача - адвокат Вуїв Оксана Вікторівна, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області ( 55232, Миколаївська область, Первомайський район, с-ще Кам`яний Міст, вул. Заводська, буд.1; код ЄДРПОУ 04377233)

третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача:

- ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача:

- ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 )

- ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 )

- ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 )

- ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_5 )

про визнання частково незаконним та скасування рішення, визнання права постійного користування земельною ділянкою.

Фермерське господарство Якість звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовом б/н від 29.07.2021 до Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в якому просить:

- Визнати частково незаконним та скасувати рішення Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області від 09.06.2021 за № 93 Про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки - в частині припинення права постійного користування земельною ділянкою 15 га, що перебуває в постійному користуванні ОСОБА_1 згідно з державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серія ІІІ-МК №000573, зареєстрованого 17.09.1997 за № 102(п.2 рішення) та в частині зарахування до земель запасу Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області земельної ділянки площею 9,8049 га з кадастровим номером 4825483200:02:000:0413 (п.4 рішення).

- Визнати за Фермерським господарством Якість право постійного користування земельної ділянки площею 9,8049 га з кадастровим номером 4825483200:02:000:0413, яка призначена для ведення фермерського господарства та розташована на території Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване рішення відповідача про припинення права постійного користування та зарахування земельної ділянки площею 9,8049 га з кадастровим номером 4825483200:02:000:0413 до земель запасу Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, порушує право позивача на користування земельною ділянкою як ділянкою, яка була передана голові ФГ Якість в постійне користування.

Вказує, що через невизнання відповідачем права постійного користування вказаною земельною ділянкою за позивачем ця ділянка може бути передана у власність іншим особам (третім особам по справі) за результатами процедури безоплатної приватизації, внаслідок чого припиниться право постійного користування ділянкою, так як буде сформовано нові ділянки в результаті поділу спірної ділянки та зареєстровано право власності інших осіб на неї, які в подальшому зможуть використовувати її.

Разом з позовною заявою до суду Фермерським господарством Якість подано заяву про забезпечення позову б/н від 29.07.2021, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу Кам`яномостівській сільській раді Первомайського району Миколаївської області та її виконавчим органам вчиняти будь-які дії та приймати будь-які рішення стосовно земельної ділянки чи її частини, орієнтованою площею 9,8049 га з кадастровим номером 4825483200:02:000:0413 в межах території Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області - до набрання законної сили рішенням суду по даній справі.

Підставами необхідності забезпечення позову позивачем зазначено наступне. Позивач вказує, що на сьогоднішній день він користується земельною ділянкою площею 9,8049 га з кадастровим номером 4825483200:02:000:0413 в межах території Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області для вирощування сільськогосподарських культур, яка утворилась внаслідок складання проекту землеустрою та фактичного поділу земельної ділянки площею 15га з кадастровим номером 4825483200:02:000:0373.

Позивач зазначає, що враховуючи неправомірні дії відповідача, який прийняв рішення про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення ділянок площею по 2 га за рахунок спірної ділянки, необхідним є забезпечення позову. Вважає, що найбільш ефективним та доцільним заходом забезпечення позову буде заборона відповідачу вчиняти будь-які дії та приймати будь-які рішення стосовно земельної ділянки чи її частини, площею 9,8049 га з кадастровим номером 4825483200:02:000:0413 в межах території Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області. Зазначає, що оскільки завершення процедури приватизації земельних ділянок третіми особами по 2 га за рахунок спірної ділянки припинить її існування та припинить право користування позивача нею та може ускладнити поновлення порушених прав позивача та виконання рішення суду про задоволення позовних вимог про визнання права постійного користування за позивачем, та повернення в подальшому земельної ділянки з приватної в комунальну власність та призведе до необхідності додаткових дій з боку позивача з приводу поновлення своїх прав. Для недопущення порушень прав позивача та гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позову, вважає необхідним забезпечити позов у вказаний вище спосіб.

Розглянувши зазначену заяву, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Необхідною умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача (відповідачів) на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Таким чином, в ухвалі про вжиття заходів до забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі N 381/4019/18.

Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача і з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обгрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.01.2019 у справі N 902/483/18.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі N 753/22860/17.

За правилами ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У відповідності з ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 ГПК України).

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За умовами статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на положення статей 13, 73, 74, 76, 79, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом в постанові від 12.06.2019 у справі №910/773/19.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Предметом позову Фермерського господарства Якість є вимога позивача про визнання частково незаконним та скасування рішення Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області від 09.06.2021 за № 93 Про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки - в частині припинення права постійного користування земельною ділянкою 15 га, кадастровий номер 4825483200:02:000:0373, що перебуває в постійному користуванні ОСОБА_1 згідно з державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серія ІІІ-МК №000573, зареєстрованого 17.09.1997 за № 102 (п.2 рішення) та в частині зарахування до земель запасу Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області земельної ділянки площею 9,8049 га з кадастровим номером 4825483200:02:000:0413 (п.4 рішення), та визнання за Фермерським господарством Якість право постійного користування земельною ділянкою площею 9,8049 га з кадастровим номером 4825483200:02:000:0413.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що на сьогоднішній день він користується земельною ділянкою площею 9,8049 га з кадастровим номером 4825483200:02:000:0413 в межах території Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області для вирощування сільськогосподарських культур, яка утворилась внаслідок складання проекту землеустрою та фактичного поділу земельної ділянки площею 15га з кадастровим номером 4825483200:02:000:0373.

Зазначає, що оскаржуване рішення відповідача про припинення права постійного користування та зарахування земельної ділянки площею 9,8049 га з кадастровим номером 4825483200:02:000:0413 до земель запасу Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, порушує право позивача на користування земельною ділянкою як ділянкою, яка була передана голові ФГ Якість в постійне користування, та що через невизнання відповідачем права постійного користування вказаною земельною ділянкою за позивачем ця ділянка може бути передана у власність іншим особам (третім особам по справі) за результатами процедури безоплатної приватизації, внаслідок чого припиниться право постійного користування ділянкою, так як буде сформовано нові ділянки в результаті поділу спірної ділянки та зареєстровано право власності інших осіб на неї, які в подальшому зможуть використовувати її.

Позивач в заяві про забезпечення позову зазначає, що він користується спірною земельною ділянкою площею 9,8049 га для вирощування сільськогосподарських культур.

Разом з тим, до заяви доказів, які підтверджують право користування вищезазначеними земельними ділянками в межах території Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, позивачем не надано.

Також позивач в обгрунтування заяви вказує, що відповідач прийняв неправомірне рішення про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення ділянок площею по 2 га за рахунок спірної ділянки, які не є предметом оспорення.

Подана заява про забезпечення позову обґрунтована наявністю у позивача припущень, що невжиття заходів забезпечення позову щодо земельної ділянки площею 9,8049 га, яка розташована на території Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, може призвести до того, що після завершення процедури приватизації земельних ділянок третіми особами по 2 га за рахунок спірної земельної ділянки, припиниться її існування, що призведе до припинення права користування позивача нею та може ускладнити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог про визнання права постійного користування за позивачем та призведе до необхідності додаткових дій з боку позивача з приводу поновлення його прав. У зв`язку із чим позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Заява про вжиття заходів забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких можна було б дійти висновку про доцільність та необхідність забезпечення позову у визначений заявником спосіб (щодо земельної ділянки площею 9,8049 га, яка розташована на території Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області) та ймовірність утруднення виконання рішення господарського суду, у разі його невжиття. Твердження позивача про наявність обставин, які можуть ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача без надання відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Таким чином, з огляду на недоведеність належними та допустимими доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певних видів забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом заборони Кам`яномостівській сільській раді Первомайського району Миколаївської області та її виконавчим органам вчиняти будь-які дії та приймати будь-які рішення стосовно земельної ділянки площею 9,8049 га, яка розташована на території Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

Керуючись ст. ст. 136-137, 140, 232-235 ГПК України, - суддя

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви б/н від 29.07.2021 Фермерського господарства Якість про забезпечення позову відмовити.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ст.ст.254, 255 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Н.О. Семенчук