Рішення

від 04.08.2021 по справі 120/6035/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 серпня 2021 р. Справа № 120/6035/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу:

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: Комунального некомерційного підприємства Вінницький обласний клінічний фтизіопульмонологічний центр Вінницької обласної ради (с. Бохоники, Вінницький р-н., Вінницька обл., 23233)

про: визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства Вінницький обласний клінічний фтизіопульмонологічний центр Вінницької обласної ради (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо доступу до публічної інформації при розгляді запиту позивача про отримання публічної інформації № 24 від 09.02.2021 року та зобов`язання відповідача розглянути запит позивача № 24 від 09.02.2021 року та надати запитувану інформацію.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 09.02.2021 року звернувся до відповідача із запитом про надання інформації № 24. Відповідач, за наслідками розгляду запиту, листом від 16.02.2021 року за вих. № 354 повідомив позивача про продовження строку розгляду запиту. На момент подачі позову затребувана інформація надана не була. Позивач, вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що суперечить положенням Закону України Про доступ до публічної інформації , звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 15.06.2021 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

16.07.2021 року за вх. № 41792/21 відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній з позовною заявою не погоджується та вважає, що у її задоволенні слід відмовити. По суті спірних правовідносин, повідомив, що від позивача 09.02.2021 року надійшов запит про надання інформації № 24, який був зареєстрований у Журналі вхідної документації під № 271 від 10.02.2021 року щодо закупівлі Цукор та супутня продукція . 16.02.2021 року позивачеві направлено лист, зареєстрований у Журналі вихідної документації під № 354 про розгляд публічної інформації , де зазначалось про продовження терміну розгляду запиту на 20 робочих днів, так як запит потребував обробки значної кількості даних та документів за 2019 рік. Відповідно реєстру обліку запитів на публічну інформацію від позивача та на підставі даних документообігу закладу у журналі Вихідної кореспонденції від 18.02.2021 року за № 375 відповідальною особою за надання відповідей на запити юрисконсультом ОСОБА_2 було надано відповідь на запит № 24 від 09.02.2021 року з відповідними додатками. Додатково відповідач зазначив, що згідно фінансового плану на 2021 рік відповідача на відправку кореспонденції з повідомленням фінансування не передбачено КЕКВ 2240 Оплата послуг (крім) комунальних , тому запит був направлений поштовим листом. Повторного запиту щодо надання інформації по закупівлі продукції борошномельної-круп`яної промисловості (крупа), або повідомлення про неотримання відповіді на запит до закладу не надходило, відповідно підстави для задоволення позову відсутні.

Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

09.02.2021 року позивач за вих. № 24 звернувся до відповідача із запитом на отримання публічної інформації, в якому просив:

1. Зареєструвати та розглянути даний запит.

2. Надати інформацію про дату отримання (надходження) та реєстрації даного запиту.

3. Надати інформацію про використання бюджетних коштів, а саме:

3.1. Яку кількість цукру було закуплено ВОСТМО Фтизіатрія на підставі договору, який було укладено в результаті проведення процедури закупівлі по предмету закупівлі (ідентифікатор закупівлі UA-2019-03-27-001249-a)? (вказати номер договору та дату укладання).

3.2. Надати копію вищезазначеного договору в повному обсязі.

3.3. Надати копії всіх прибуткових накладних на вищевказаний товар, що постачався протягом всього терміну виконання даного договору.

3.4. За якою ціною було закуплено цукор (вказати ціну 1 кг.)?

3.5. Чи мінялася протягом терміну виконання договору ціна закупівлі цукру (вказати змінену ціну 1 кг.)?

3.6. У разі зміни ціни вказати на якій підставі та згідно яких підтверджуючих документів наданих ФОП ОСОБА_3 було змінено ціну, надати копії цих документів.

3.7. Вказати змінену ціну та вказати яку кількість цукру було закуплено по змінених цінах, якщо ціну було змінено.

3.8. Яка сума бюджетних коштів була використана на закупівлі цукру по вищевказаному договору?

4. Надати інформацію, у якій вказати, яким суб`єктом господарювання було виготовлено дану продукцію (із зазначенням назви виробника та його юридичної адреси).

5. Надати копії посвідчень про якість, декларацій виробника і (або) інших документів, які посвідчують якість продукції та забезпечують надання інформації про харчовий продукт, а також забезпечують простежуваність щодо харчового продукту, що пропонувався і (або) постачався ФОП ОСОБА_3 протягом всього терміну виконання даного договору.

6. Повідомити про відповідальну особу за надання відповіді на даний запит та вказати її ПІП, займану посаду та контактний номер телефону.

7. Надати інформацію, де вказати адресу електронної пошти, на яку можливо надіслати запит на інформацію відповідно до ч. 3 ст. 19 ЗУ Про доступ до публічної інформації .

8. Надати відповідь на вказаний запит та надати інформацію вказану у запиті, у встановлений законодавством термін шляхом надсилання поштового листа на адресу: АДРЕСА_1 та копії запитуваних документів на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач, за наслідками розгляду запиту позивача, листом від 16.02.2021 року за вих. № 354 повідомив останнього про продовження строку розгляду запиту на інформацію.

На момент звернення до суду позивача із даним позовом 10.06.2021 року, за інформацією позивача, затребувана інформація надана не була.

Вважаючи, що відповідачем не надано інформацію на інформаційний запит, чим порушено вимоги Закону України Про доступ до публічної інформації , позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право на доступ до публічної інформації є конституційним правом людини, передбаченим і гарантованим ст. 34 Конституції України, яка, у свою чергу, ґрунтується на положеннях ст. 10 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, ст. 19 Загальної декларації прав людини, ст. 18 та 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Відносини, пов`язані з розглядом запитів до публічної інформації, регулюються Конституцією України, ЗУ "Про доступ до публічної інформації", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Ст. 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ст. 2 ЗУ "Про інформацію" основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

ЗУ "Про доступ до публічної інформації", визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Під запитом на інформацію розуміється, прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (ст. 19 ЗУ "Про доступ до публічної інформації").

Згідно ст. 5 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" доступ до інформації забезпечується шляхом: систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом; надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно ст. 12 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у ст. 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до ст. 13 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками є суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

П. 6 ч. 1 ст. 14 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 20 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що запит на інформацію є одним із видів забезпечення доступу до публічної інформації. З огляду на що, відповідач, в межах своїх повноважень, повинен розглянути запит та надати обґрунтовану відповідь. Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Водночас якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження.

Таким чином, загальний термін, з урахуванням можливого часу продовження розгляду запиту на інформацію, становить 25 днів робочих днів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач із запитом про надання інформації звернувся до відповідача 09.02.2021 року. 16.02.2021 року у зв`язку із наданням великого обсягу інформації, що потребує пошуку серед значної кількості даних та документів, відповідачем строк розгляду запиту про надання інформації було продовжено. Однак станом на день звернення з цим позовом до суду, 10.06.2021 року, відповідь на запит надана не була, від так ненадання відповіді на запит є бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, оскільки згідно загальних засад права бездіяльність - це саме пасивна поведінка суб`єкта.

18.02.2021 року відповідач розглянув інформаційний запит позивача та підготував відповідь за вих. № 375. Разом з тим, відповідь на інформаційний запит позивача, як зазначає відповідач, надіслано поштовим листом, на підтвердження надіслання якого, надано копію журналу реєстрації вихідної документації КНП "ВОСТМО "Фтизіатрія"ВОР".

Інших доказів на підтвердження відправлення відповіді позивачу, суду не надано.

Суд зазначає, що Законом України "Про доступ до публічної інформації" не визначено яким видом поштового відправлення розпорядник інформації повинен надіслати відповідь на інформаційний запит (простий лист, рекомендований, з повідомленням про вручення, з оголошеною цінністю).

Однак, зважаючи на імперативно встановлений обов`язок розпорядника інформації надати відповідь на інформаційний запит, суд вважає, що саме розпорядник інформації у випадку виникнення спору повинен довести факт не лише складання відповіді, а й її надіслання та вручення запитувачу інформації чи повернення без вручення із зазначенням відповідних причин.

Разом з тим, надаючи оцінку наданій копії журналу реєстрації вихідної документації відповідача, як доказу надання відповіді на запит позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 9.5 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 року № 10, у разі пересилання відповіді на запит поштою цей обов`язок вважається виконаним у момент здачі документа на пошту; реєстрація відповіді на запит як вихідного документа у системі діловодства розпорядника інформації не є моментом завершення перебігу згаданого строку. Якщо відповідь на запит здається на пошту разом з іншою кореспонденцією того ж виду та категорії, належним і допустимим доказом відправлення такого запиту є список згрупованих поштових відправлень із відміткою працівника зв`язку про його прийняття (п. 66 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270).

Крім того, ч. 2 вказаних Правил зазначено, зокрема, що розрахунковий документ - документ встановленої, відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) підтверджує надання послуг поштового зв`язку.

Ст. 13 Закону України Про поштовий зв`язок від 04.10.2001 року № 2759 передбачено порядок надання поштового зв`язку, зокрема, у абз. 3 вказано, що у договорі про надання послуг поштового зв`язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов`язково зазначаються найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв`язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв`язку.

Аналізуючи вищевикладене, суд вважає, що належним доказом надіслання розпорядником інформації відповіді на запит позивача є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.

Таким чином, на переконання суду, лише сам факт реєстрації відповіді на запит як вихідного документа у системі діловодства розпорядника інформації не є моментом завершення перебігу строку надання відповіді на інформаційний запит, а відтак, такий доказ не може свідчити про надіслання відповіді запитувачу та не підтверджує належне виконання свого обов`язку як розпорядника інформації.

Натомість, будь-яких доказів саме надіслання та/чи вручення відповіді на інформаційний запит позивача (фіскальний чек поштового відділення, повідомлення про вручення поштового відправлення, опис вкладення тощо) матеріали справи не містять.

Більше того, у журналі реєстрації вихідної документації відповідача відсутня дата здійснення запису № 375, відповідно, вказані відомості свідчать лише про існування такої відповіді, але не про її направлення позивачу.

Додатково, суд вважає за необхідне зазначити, що у запиті про надання публічної інформації позивач просила надати запитувану інформацію та копії запитуваних документів, у встановлений законодавством термін, шляхом надсилання поштового листа на адресу: АДРЕСА_1 та копії запитуваних документів на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому, п. 1 ч. 5 ст. 19 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" визначено, що запит на інформацію має містити, зокрема, ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є.

Розділовий сурядний сполучник "або", який вживається у нормі п. 1 ч. 5 ст. 19 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" при мовному її тлумаченні, дає підстави вважати, що поєднані у тексті правової норми елементи запиту, зокрема, "поштова адреса" та "адреса електронної пошти" (за її наявності) є "рівноправними" складовими запиту. Тому, закон надає запитувачу інформації право зазначити у запиті альтернативно або його поштову адресу, або адресу електронної пошти. При цьому, зазначення у запиті обох адрес не є підставою для виникнення у відповідача обов`язку направити відповідь на запит і на поштову, і на електронну адресу запитувача, оскільки за умови "рівноправності" обох способів отримання інформації таке буде свідчити про подвійне виконання обов`язку про надання інформації за одним запитом.

Суд звертає увагу на роз`яснення, що надані у п. 11.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 року № 10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" де зазначено, що особа має право вибирати на власний розсуд форму копій документів, які вона запитує, а саме паперову чи електронну.

У разі якщо переведення в електронну форму (сканування) не є технічно неможливим та не покладає на розпорядника надмірний тягар, враховуючи ресурсні можливості, вимога щодо надання копії документів у сканованій формі повинна бути задоволена.

У п. 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 року № 10 роз`яснено: "частиною п`ятою ст. 19 ЗУ "Про доступ до публічної інформації", зокрема, передбачено можливість зазначення у запиті лише електронної адреси. Це свідчить про можливість обрання виключно електронної форми листування з розпорядником інформації і, відповідно, отримання відповіді на запит тільки на електронну адресу.

У разі якщо запитувач просить надати відповідь на електронну адресу, розпорядник інформації повинен з дотриманням вимог діловодства оформити лист-відповідь (поставити підпис, указати посаду, дату і номер реєстрації листа) та надіслати його у сканованому вигляді на електронну адресу запитувача".

Таким чином, змістовний аналіз положень ч. 5 ст. 19 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" дає підстави зробити висновок про можливість обрання запитувачем інформації виключно електронної форми листування з розпорядником інформації і, відповідно, отримання, у такому разі, відповіді на запит тільки на електронну адресу у сканованому вигляді за умови наявності для цього технічної можливості у розпорядника.

Однак, у випадку, коли у запиті позивача було вказано обидва способи отримання інформації, відповідач вправі на власний розсуд обрати один із них.

Суд звертає увагу, що у запиті № 24 від 09.02.2021 року позивач визначила одразу два способи отримання відповіді на запит, а саме шляхом надсилання поштового листа на її адресу та на електронну адресу.

Так, суд зазначає, що надання інформації альтернативно у письмовій або в електронній формі є допустимим, однак як зазначалося вище, запитувач не вправі одночасно вимагати двічі надати йому інформацію на один запит. Тому, у разі зазначення в запиті одразу двох форм (способів) отримання інформації, позивач тим самим надає відповідачу можливість вибору способу листування із запитувачем інформації.

Разом з тим, як вже зазначено судом вище, лист відповідача від 16.02.2021 року за вих. № 354 про продовження строку розгляду запиту № 24 від 09.02.2021 року надісланий позивачу на електронну адресу.

Таким чином, відповідач вже фактично обрав електронний спосіб листування із запитувачем інформації. В той же час, докази направлення на електронну адресу позивача запитуваної інформації матеріали справи не містять.

Згідно ст. 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації", рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити, зокрема, ненадання відповіді на запит на інформацію.

Враховуючи, що відповідь на інформаційний запит позивачем не отримано, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо доступу до публічної інформації при розгляді запиту позивача про отримання публічної інформації № 24 від 09.02.2021 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про зобов`язання відповідача розглянути запит позивача № 24 від 09.02.2021 року та надати запитувану інформацію, суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом в рішенні.

З огляду на вище викладені положення, а також беручи до уваги обставини, встановлені в ході розгляду даної справи, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача, буде зобов`язання відповідача надіслати позивачу відповідь на інформаційний запит № 24 від 09.02.2021 року з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.

За приписами вимог п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами ч. 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України у разі задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково, судові витрати понесені позивачем підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог, тобто в сумі 454 грн. 00 коп.

Водночас позивачем у позовній заяві заявлено про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення у даній справі. Позивач вказує, що його витрати на правову допомогу складаються зі складання та направлення позовної заяви у сумі 3 000 грн. 00 коп..

На підтвердження вказаних витрат позивач надав суду договір про надання правової допомоги № 24 від 01.06.2021 року, акт приймання-передачі наданих послуг відповідача до договору про надання правової допомоги № 24 від 01.06.2021 року від 10.06.2021 року, ордер серії АВ № 1014807 та квитанцію від 09.06.2021 року № 09-1326299/1/С на суму 3 000 грн. 00 коп..

При вирішенні питання про розподіл витрат на правничу допомогу у цій справі, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Ч. 3 ст. 134 КАС України визначено, що для цілей судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, змістовний аналіз зазначених вище норм процесуального права дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, відноситься до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду надаються договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших понесених стороною витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги. Такі документи повинні бути оформлені у визначеному законом порядку та відповідати критеріям належності, допустимості, достатності та достовірності.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим…Суд повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).

На переконання суду, стороною позивача не надано належні та допустимі докази, що підтверджують реальність понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката, а також надання тих послуг, з яких складаються понесені витрати, адже в матеріалах позовної заяви власне відсутній детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що суперечить імперативним приписам ч. 4 ст. 134 КАС України.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність достатніх правових підстав для присудження позивачу витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись Конституцією України, Законом України Про доступ до публічної інформації , Законом України "Про інформацію , постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 року № 10 "Про практику застосування адміністративними судами і законодавства про доступ до публічної інформації та ст. 2, 9, 73 - 77, 90, 94, 241, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Вінницький обласний клінічний фтизіопульмонологічний центр Вінницької обласної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Комунального некомерційного підприємства Вінницький обласний клінічний фтизіопульмонологічний центр Вінницької обласної ради щодо ненадання відповіді на інформаційний запит ОСОБА_1 № 24 від 09.02.2021 року.

Зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство Вінницький обласний клінічний фтизіопульмонологічний центр Вінницької обласної ради надіслати ОСОБА_1 відповідь на інформаційний запит № 24 від 09.02.2021 року з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Комунального некомерційного підприємства Вінницький обласний клінічний фтизіопульмонологічний центр Вінницької обласної ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 454 грн. 00 коп..

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

Відповідач - Комунальне некомерційне підприємство Вінницький обласний клінічний фтизіопульмонологічний центр Вінницької обласної ради (с. Бохоники, Вінницький р-н., Вінницька обл., 23233)

Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 04.08.2021 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна