Постанова

від 20.07.2021 по справі 620/1635/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2021 року

м. Київ

справа №620/1635/20

касаційне провадження №К/9901/2280/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі - Управління) на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2020 (головуючий суддя - Вівдиченко Т.Р., судді - Бужак Н.П., Парінов А.Б.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДОК-1 (далі - Товариство) до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2020 року Товариство звернулось до суду із позовом до Управління, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.04.2020 №00006623306, №00006613306, №00006633306, від 27.04.2020 №00001330500, №00001350500, №00001340500.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: під час проведення перевірки, результати якої оформлені актом від 19.03.2020 № 336/05/40182159, перевіряючим були надані належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність отриманих послуг від ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , та, як наслідок, підтверджують правомірність формування Товариством доходів і витрат, які враховуються при обчисленні при обчисленні об`єкта оподаткування, з урахуванням того, що незначні недоліки в оформленні прийому-передачі послуг, які не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції, та містять відомості про зміст та обсяг такою операції, не є підставою для визнання їх неналежними доказами та про нездійснення самої операції; подорожній лист службового легкового автомобіля є первинним документом, який містить усі обов`язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, та відображає зміст та обсяг господарської операції, з урахуванням того, що факт використання автомобіля у господарській діяльності Товариства підтверджується наказом Товариства від 12.06.2019 № 12/06/2013ОЗ, з огляду на що висновки податкового органу про те, що встановлено порушення Товариством щодо відсутності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, які повинні бути виписані та зареєстровані на вартість дизельного палива, використаного не у господарській діяльності, а також про неутримання військового збору із вартості списаного дизельного палива, використаного не у виробничій необхідності, а також про неутримання із вартості дизельного палива як із додаткового блага податку на доходи фізичних осіб є безпідставними.

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 04.08.2020 у задоволенні у задоволенні позову відмовив повністю.

Ухвалюючи рішення про відмову у позову, суд першої інстанції виходив з того, що: Товариством не було документально підтверджено реальність отриманих від ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 послуг, їх зміст та обсяги, внаслідок чого висновок контролюючого органу про завищення Товариством витрат у рядку 2050 Собівартість реалізованої продукції на вартість таких послуг є обґрунтованим; згідно акту списання від 31.08.2019 № 6 було списане дизельне паливо на суму 11040,75 грн. на підставі подорожнього листа за період з 01.08.2019 по 31.08.2019, проте оскільки у подорожньому листі не був зазначений маршрут руху автомобіля за місять, то відсутні підтвердження виробничої необхідності використання цього автомобіля та зв`язок з господарською діяльність Товариства, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість, а також потягнуло за собою донарахування податку з доходів фізичних осіб та військового збору з додаткового блага.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 14.12.2020 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 24.04.2020 №00006623306, №00006613306, №00006633306, від 27.04.2020 №00001330500, №00001350500, №00001340500.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що: висновки Інспекції про нереальність господарських операцій між Товариством та ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 щодо виконання послуг є безпідставними та спростовуються належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; операції пов`язані з господарською діяльністю Товариства, всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб`єктністю; факт використання легкового автомобіля у господарській діяльності Товариства підтверджується наказом від 12.06.2019 № 12/06/2013ОЗ, подорожнім листком службового легкового автомобіля, тоді як Управлінням не надано жодного належного та допустимого доказу, який би спростовував зазначені обставини, з огляду на що донарахування Товариству податкових зобов`язань з податку на додану вартість, а також застосування штрафних санкцій за відсутність реєстрації податкової накладної по факту списання дизельного палива, а також донарахування Товариству податку з доходів фізичних осіб та військового збору з додаткового блага, а саме - з вартості списаного дизельного палива, є неправомірним; Управлінням як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірність нарахування Товариству грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податків у вигляді заробітної плати, у сумі 510,00 грн.

Управління оскаржило рішення суду апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 16.02.2021 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суд не надав належної правової оцінки тому, що: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від замовника (Товариства) були підписані без зазначення посади, прізвища та ініціалів особи, яка підписала такий акт, та не містять інформації щодо змісту послуги та її складових; додаткова угода до договору, укладеного з ФОП ОСОБА_2 , укладена не була; відсутні підтверджуючі документи фактичного перебування ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4 чи їх представників на території, де здійснювало свою господарську діяльність Товариство; операції з контролю за відвантаженням товару за ціною договору значно збільшують вартість придбаної у ТОВ Ванесса сировини; Товариством не доведено економічну доцільність витрат, понесених у зв`язку з придбання послуг прибирання у ФОП ОСОБА_4 , та причинно-наслідкового зв`язку між придбаними послугами та отриманням економічної вигоди; на порушення пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України Товариством були занижені податкові зобов`язання в частині ненарахування податку на додану вартість при використанні паливно-мастильних матеріалів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, на суму 2208,00 грн. за серпень 2019 року, а також не було зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на зазначену суму податку на додану вартість із вартості дизельного палива, що, крім іншого, потягнуло за собою донарахування податку з доходів фізичних осіб та податкового збору з додаткового блага, отриманого за рахунок коштів Товариства, водієм - ОСОБА_5 у сумі 2994,18 грн. та у сумі 207,03 грн. відповідно.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14.07.2021 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив справу до попереднього розгляду на 20.07.2021.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Управління провело документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2019, валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 17.12.2015 по 30.09ю.2019, результати якої оформлені актом від 19.03.2020 № 336/05/40182159, за висновками якого Товариством були порушені, зокрема, вимоги: пункту 44.1 статті 44, пункту 198.5 статті 198, пунктів 201.10, 101.1 статті 201, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за серпень 2019 року на суму 2208,00 грн.; пунктів 5, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , пунктів 5, 6, 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1352210,00 грн. (у тому числі: за 2017 рік - 137320,00 грн., за 2018 рік - 761432,00 грн., за 9 місяців 2019 року - 453458,00 грн.); підпункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що мало вираз у нереєстрації податкової накладної; пункту 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4; підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариству визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб при виплаті при виплаті платникам податків доходів, за період, який перевірявся, у розмірі 1987,34 грн.; підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпунктів а , ґ пункту 176.2 статті 176, пункту 16 1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого Товариству визначено суму податкових зобов`язань з військового збору при виплаті платникам податків доходів за період, що перевірявся, у розмірі 165,62 грн.

На акт перевірки Товариство подало заперечення, за результатом розгляду яких Управління залишило висновки акту перевірки без змін.

На підставі висновків акта перевірки Управління прийняло податкові повідомлення-рішення: № 00006623306 від 24.04.2020, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 1987,34 грн. - за основним платежем, 496,84 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 00006613306 від 24.04.2020, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на 510,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 00006633306 від 24.04.2020, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання військового збору на 165.62 грн. - за основним платежем, 41,41 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 00001330500 від 27.04.2020, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 1352210,00 грн. - за основним платежем, 338053,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 00001340500 від 27.04.2020, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 2208,00 грн. - за основним платежем, 552,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 00001350500 від 27.04.2020, яким на підставі статті 120 1 Податкового кодексу України застосувала до Товариства штраф у розмірі 50% у сумі 1104,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 Податкового кодексу України.

Згідно з абзацами 1, 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Абзацом першим пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарської операції пов`язане не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно з положеннями підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Частиною другою статті 6 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Згідно з положеннями пунктів 10, 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оцінка ступеня завершеності операції з надання послуг проводиться: вивченням виконаної роботи; визначенням питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані; визначенням питомої ваги витрат, яких зазнає підприємство у зв`язку із наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат. Сума витрат, здійснених на певну дату, включає тільки ті витрати, які відображають обсяг наданих послуг на цю саму дату. Якщо послуги полягають у виконанні невизначеної кількості дій (операцій) за визначений період часу, то дохід визначається шляхом рівномірного його нарахування за цей період (крім випадків, коли інший метод краще визначає ступінь завершеності надання послуг).

Пунктами 5-7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до абзацу 1 пункту 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Згідно з пунктом 15.4 пункту 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до складу загальновиробничих витрат включаються, зокрема, витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Положеннями пункту 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Тобто, як у бухгалтерському так і у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування та податковий кредит можуть вважатися не підтвердженими.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування.

Тобто, право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Як встановив суд апеляційної інстанцій та підтверджується матеріалами справи, між Товариством (замовником) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (виконавцем) був укладений договір №01/08-2017 про обслуговування та ремонт обладнання від 01.08.2017, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання щодо організації та здійснення, роботи з технічного обслуговування, ремонту обладнання Корюківської ТЕС, яке знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Корюківка, вул. Костюк Галини, 49.

При цьому, у пункті 1.1 договору було допущено помилку щодо зазначення Корюківської ТЕС, у зв`язку з чим Товариство надіслало ФОП ОСОБА_2 листа від 23.08.2017 № 67 про внесення змін до пункту 1.1 договору та виключення посилання на Корюківську ТЕС.

Згідно актів обстеження обладнання №02/10 від 01.10.2017, №02/11 від 01.11.2017, №02/12 від 01.12.2017, актів прийому-передачі обладнання на обслуговування №01/10 від 01.10.2017, №01/11 від 01.11.2017, №01/12 від 01.12.2017 та актів прийому-передачі обладнання з обслуговування №03/10 від 31.10.2017, №03/11 від 31.11.2017, №03/12 від 31.12.2017 ФОП ОСОБА_2 здійснювалося обслуговування обладнання, яке належить саме Товариству, знаходиться на балансі Товариства та використовується ним для здійснення господарської діяльності.

Крім іншого, судом апеляційної інстанції було встановлено та підтверджується письмовими поясненнями директора Товариства, наданими до суду апеляційної інстанції, згідно яких ОСОБА_5 підтвердив, що ним, як директором Товариства, були підписані всі акти виконаних робіт з 12.12.2017 (дати призначення його директором Товариства) по сьогоднішній час.

В свою чергу, в матеріалах справи відсутні докази того, що ФОП ОСОБА_2 , як контрагент позивача, заперечував факт надання ним послуг та, як наслідок, складання вказаних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), або ж доказів подальшого несхвалення Товариством наданих йому ФОП ОСОБА_2 послуг, акти здачі-прийняття яких були підписані попередніми директорами Товариства, у розумінні положень статті 96 Цивільного кодексу України.

Також, між Товариством (замовником) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (виконавцем) був укладений договір №01-02/18 про обслуговування та ремонт обладнання від 01.02.2018 щодо організації та здійснення робіт з технічного обслуговування, ремонту обладнання на об`єкті замовника, яке знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Корюківка, вул. Костюк Галини, 49 .

Так, ФОП ОСОБА_3 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області (Іванківський район), основним видом діяльності якого є ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення (33.12).

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій, Товариством були надані копії: актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2019 №73, від 31.07.2019 №64, від 30.06.2019 №54, від 31.05.2019 №45, від 26.05.2019 №36, від 31.03.2019 №27, від 28.02.2019 №18, від 31.01.2019 №9, від 31.12.2018 №95, від 30.11.2018 №86, від 31.10.2018 №77, від 30.09.2018 №76, від 31.08.2018 №75, від 31.07.2018 №74, від 30.06.2018 №33, від 31.05.2018 №25, від 30.04.2018 №24, від 31.03.2018 №15, від 28.02.2018 №14, від 31.01.2018 №13; актів обстеження обладнання та акти прийому-передачі обладнання на обслуговування за період з січня 2018 року по серпень 2019.

Крім того, детальний опис виконаних ФОП ОСОБА_3 робіт міститься у звітах про надані роботи (послуги) по обслуговуванню та ремонту обладнання з січня 2018 року по серпень 2019 року.

Також, 01.02.2018 між Товариством (замовником) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавцем) був укладений договір №01-02/18 про виконання робіт з контролю відвантаження товару, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується на свій ризик за завданням замовника виконати роботи по контролю відвантаження товару з фіксуванням об`єму та параметрів якості товару за адресою: Чернігівська обл., м. Корюківка, вул. Дудко, 17 (поставка товару здійснюється за Договором №01-02-18 від 01.02.2018, укладеного між ТОВ Ванеса та Товариством), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити зазначені послуги. Вартість робіт за складометр (с/м) за договором складає 45,00 гривень без податку на додану вартість.

З огляду на те, що товар придбавався Товариством у ТОВ ВАНЕСА за ціною 60,00 грн. з податком на додану вартість за 1 складометр, плюс послуги ФОП ОСОБА_1 вартістю 45,00 грн. за 1 складометр, тому загальні витрати Товариства склали 105,00 грн. (60,00 + 45,00=105,00), що є набагато вигідніше, ніж придбання аналогічного товару вищої якості (щонайменше на 7% вигідніше від мінімальної пропозиції), що свідчить про наявність у Товариства ділової мети при придбанні зазначених послуг, з урахуванням того, що контролюючим органом не надано належних та допустимих доказів того, що придбання вказаних послуг призвело до збільшення собівартості продукції.

Крім того, судом апеляційної інстанції було встановлено, що факт знаходження працівника ФОП ОСОБА_1 на території лісопилки, на якій проводився контроль за відвантаженням товару, підтверджується листом Товариства від 01.02.2018, скерованим до ТОВ ВАНЕСА , про погодження присутності представника ФОП ОСОБА_1 - Шакун М.П., у зв`язку з проведенням контрольного відвантаження сировини для Товариства, на якому заступник директора ТОВ ВАНЕСА Гасанов Б.І. написав від руки: ТОВ ВАНЕСА не заперечує знаходитися представнику ФОП ОСОБА_1 на території майнового комплексу під час відвантаження продукції для потреб Товариства підпис, печатка .

Реальність господарських операцій, також, підтверджується наданими для перевірки товарно-транспортними накладними, які містять інформацію про фактичне перевезення товару, який був відібраний для відвантаження представником ФОП ОСОБА_1 , а також, банківськими виписками, які підтверджують факт оплати послуг ФОП ОСОБА_1 за договором №201-02/18 про виконання робіт з контролю відвантаження товару від 01.02.2018.

Також, судом апеляційної інстанції було встановлено, що між Товариством та ТОВ Кліар Енерджі був укладений договір суборенди земельної ділянки від 16.08.2016, відповідно до умов якого ТОВ Кліар Енерджі передало, а Товариство отримало у строкове оплатне користування земельну діяльну, яка розташована за адресою: Чернігівська обл., м. Корюківка, вул. Костюк Галини, 49 . Загальна площа земельної ділянки становить 3,3611 га. Об`єкт оренди надається для господарської діяльності (здійснення статутної діяльності, використання для лісопильного стругального виробництва, лісозаготівлі, надання допоміжних послуг у лісовому господарстві, виробництва дерев`яної тари, виробництва інших виробів із деревини, виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння). На земельній ділянці знаходяться наступні будівлі та споруди: прохідна (будинок для охорони); об`єднаний допоміжний корпус площею 160,1 м 2 ; склад-навіс готової сировини площею 1330,2 м 2 ; витратний склад палива площею 6540 м 2 ; ваги площею 90 м 2 ; насосна станція площею 71,3 м 2 .

Також, між Товариством та ТОВ Кліар Енерджі був укладений договір оренди від 23.08.2016, відповідно до умов якого ТОВ Кліар Енерджі передало у строкове платне користування ТОВ ДОК-1 будівлі та споруди, які знаходяться за адресою: Чернігівська обл., м. Корюківка, вул. Костюк Галини, 49 , які розташовані на земельній ділянці із кадастровим номером 7422410100:04:000:1438, а саме: прохідна (будинок для охорони), одноповерхова будівля, об`єднаний допоміжний корпус площею 160,1 м 2 одноповерхового, витратний склад палива площею 6540 м 2 ; ваги площею 90 м 2 ; насосна станція площею 71,3 м 2 та об`єкти інфраструктури.

Тому, з метою прибирання вказаних приміщень 02.08.2017 Товариство (замовник) уклало з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (виконавцем) договір №02/08-17 про надання послуг з комплексного прибирання приміщень, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується щомісячно надавати замовнику послуги з комплексного прибирання виробничих приміщень та прилеглої території замовника (далі - послуги), що розташовані за адресою: 15300. Чернігівська об., м. Корюківка. вул. Галини Костюк. 49 , а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності ФОП ОСОБА_4 є загальне прибирання будинків; інша діяльність із прибирання будинків і промислових об`єктів (основний); інші види діяльності із прибирання.

На підтвердження факту надання послуг з прибирання приміщень Товариством були надані журнали, в яких зафіксовано інформацію про осіб, які здійснювали прибирання приміщень.

Крім того, ФОП ОСОБА_4 був наданий Товариству журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці від 18.08.2017, в якому відображено дату проведення інструктажу, особи, яких інструктують, посада особи, яку інструктують, що підтверджує наявність у ФОП ОСОБА_4 працівників та посади, які вони займали, та факт надання послуг з прибирання.

В свою чергу, в актах здачі-прийняття робіт, які були надані до перевірки, містяться наступні відомості: послуга, яка була надана, ціна та сума за послугу, дата складання акту, назва підприємства, від імені якого складено акт та зміст й обсяг господарської операції.

Таким чином, безпідставними є доводи скаржника про можливість найняти 14 прибиральниць, оскільки роботи на промисловому об`єкті вимагають відповідних навичок та інструктажу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що первинні документи, надані Товариством на підтвердження здійснення господарських операцій із вищезазначеними контрагентами, враховуючи співвідношення вчинених господарських операцій з основним видом діяльності позивача, підтверджують формування показників податкової звітності та вказують на реальність господарських операцій.

Також, як встановив суд апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, підставі договору фінансового лізингу №3956/06/19-В від 07.06.2019 Товариство (лізингоодержувач) отримало в користування автомобіль Mercedes-Benz GLS 350d 4МАТІС.

Відповідно до наказу Товариства від 12.06.2019 № 12/06/2019 ОЗ, відповідальність за використання службового автомобіля марки Mercedes-Benz GLS 350d 4МАТІС д.н.з. НОМЕР_1 за цільовим призначенням, місцем його розміщення, оформленням подорожніх листів, використанням паливно-мастильних матеріалів покладено на директора Товариства - ОСОБА_5 .

Зокрема, судом апеляційної інстанції було встановлено, що вказаний автомобіль використовується у господарській діяльності Товариства, а саме - для пересування (поїздки у відрядження, на зустрічі, тощо) органів управління Товариства. У період з 01.08.2019 по 31.08.2019 автомобіль використовував директор Товариства з виробничої потреби (відрядження, поїздки на зустрічі до контрагентів тощо). Для підтвердження поїздок на автомобілі та його заправки дизельним паливом був складений подорожній лист службового легкового автомобіля в період з 01.08.2019 по 31.08.2019, до якого були додані фіскальні чеки з АЗС щодо заправки автомобіля дизельним паливом.

На підставі вказаного подорожнього листа службового легкового автомобіля Товариством був складений акт списання товарів № 6 від 31.08.2019, відповідно до якого було списане дизельне пальне ЄВРО на загальну суму 11040,75 грн. Зазначений акт списання товарів містить всі передбачені чинним законодавством реквізити для первинних документів, а саме: назву документа (форми) - акт списання товарів №6; дату складання - 31.08.2019; назву підприємства, від імені якого складено документ - Товариство; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції - списання дизельного палива ЄВРО, у кількості 426,980 літрів, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення - голова комісії - ОСОБА_5 , члени комісії - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції: підписи голова та членів комісії.

Так, підставою для збільшення Товариству грошових зобов`язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафу)) з податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб та військового збору, слугував висновок контролюючого органу про те, що вказаний вище легковий автомобіль не використовується у господарській діяльності Товариства, оскільки у подорожньому листі службового легкового автомобіля за період з 01.08.2019 по 31.08.2019 не вказаний маршрут руху автомобіля за місяць.

Відповідно до Положення про Державну службу статистики України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 396, Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень , статей 4, 14 Закону України Про державну статистику Державна служба статистики України прийняла наказ від 19.03.2013 № 95 Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Державного комітету статистики України від 17 лютого 1998 року № 74 Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування .

Оскільки чинним законодавством не передбачена типова форма бланка дорожнього листа легкового автомобіля, то підприємство може використовувати будь-яку зручну для обліку форму первинного документа, за умови наявності всіх ознак первинного документа, відомостей у ньому про господарську операцію та підтвердження її здійснення.

Списання палива і мастильних матеріалів здійснюється, виходячи з даних про пробіг автомобіля та норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 № 43.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що подорожній лист службового легкового автомобіля за період з 01.08.2019 по 31.08.2019 (за типовою формою № 3, затвердженою наказом Держкомстату України від 17.02.1998 № 74) мав усі ознаки первинного документа, відомості про господарську операцію та її здійснення.

Враховуючи те, що вимоги до оформлення подорожнього листа, його обов`язкових реквізитів, зокрема, щодо заповнення в розрізі кожного дня (щоденно) даних спідометра (під час виїзду і заїзду), маршруту, загального пробігу за день, витрат пального за день, було закріплено у нечинному на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правовому акті, а саме - Інструкції про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля, затвердженій наказом № 74 Держкомстату України від 17.02.1998 № 74, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відсутність у подорожньому листі службового легкового автомобіля за період з 01.08.2019 по 31.08.2019 лише щоденного маршруту не свідчить про використання автомобіля не у господарській діяльності Товариства, тоді як матеріали справи, зокрема, договір фінансового лізингу та наказ Товариства про закріплення службового автомобіля свідчать про зворотнє.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Таким чином, доводи Управління, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суд апеляційної інстанції правильно застосував норму матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування ухваленого у даній справі рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Управління підлягає залишенню без задоволення, а постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2020 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова