Ухвала

від 02.08.2021 по справі 363/5228/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

02 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 363/5228/18

провадження № 61-12246ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області

від 24 лютого 2021 року у складі судді Чіркова Г. Є. та постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2021 року у складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Гаращенка Д. Р., Сушко Л. П., у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Ольжин Град до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У грудні 2018 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Ольжин Град (далі - ОСББ Ольжин Град ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.

Позовні вимоги обгрунтовувало тим, що відповідач є власником приміщення

АДРЕСА_1 , загальною площею 138,5 кв. м, опалювальною площею 119,0 кв. м. Зазначене приміщення він успадкував після успадкував після смерті батька, однак свідоцтво про право на спадщину не оформив.

Балансоутримувачем будинку АДРЕСА_2 є ОСББ Ольжин Град .

Будучи власником приміщення АДРЕСА_1 , відповідач за період з 01 грудня 2015 року по 30 червня 2020 року жодного разу не сплатив вартість житлово-комунальних послуг, тарифи на які затверджуються рішенням загальних зборів ОСББ Ольжин Град та регулярно на них переглядаються.

Станом на 30 червня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 за оплату житлово-комунальних послуг становить 177 741,45 грн, з них: заборгованість по внесках за утримання будинку та прибудинкової території - 32 307,36 грн; заборгованість за централізоване опалення - 66 985,20 грн; додатковий внесок передбачений статутом - 56 180,35 грн, а також за несвоєчасний розрахунок: інфляційні втрати - 14 854,78 грн та три проценти річних - 5216,77 грн.

Посилаючись на наведене, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 177 741,45 грн.

Короткий зміст ухвалених судових рішень

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 24 лютого 2021 року позов ОСББ Ольжин Град задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ Ольжин Град заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг за період з 01 грудня 2015 року по 30 червня 2020 року у розмірі 175 544,45 грн та судовий збір у розмірі 2 197,00 грн, а всього 177 741,45 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 24 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24 лютого 2021 року скасовано у частині стягнення з

ОСОБА_1 на користь ОСББ Ольжин Град заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг щодо додаткових внесків у розмірі 56 180,35грн, та ухвалено у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду

від 24 червня 2021 року, у якій заявник просив скасувати рішення суду першої інстанції у не скасованій апеляційним судом частині та постанову апеляційного суду у тій частині, в якій залишено без змін рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга містить посилання на те, що судові рішення підлягають касаційному оскарженню з підстав, передбачених підпунктом в пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки касаційна скарга має виняткове значення для заявника.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі становить 177 741,45 грн, яка станом на 01 січня

2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00*100=227 000,00).

Ураховуючи наведене, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Щодо доводів касаційної скарги про те, що справа становить виняткове значення для заявника

Обставини того, що справа має для нього виняткове значення, заявник обґрунтовував тим, що стягнута за рішеннями судів з нього на користь ОСББ Ольжин Град заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг є значною за своїм розміром, виконання судового рішення суду першої інстанції у незміненій після апеляційного перегляду частині може поставити його та членів його родини у скрутне фінансове становище, оскільки він єдиним годувальником у родині, яка складається з нього, дружини, яка не має самостійного джерела доходу, та двох дітей. Крім того, зазначав, що протягом 2020 року він не мав офіційного доходу, наразі він працює, однак його середньомісячна заробітна плата, за вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів, становить лише близько 7 000,00 грн.

Верховний Суд ураховує, що поняття винятковості справи є оціночним, однак доводи заявника у касаційній скарзі спрямовані на здійснення переоцінки доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій щодо розміру стягнутої заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, при цьому, неможливість виконання зобов`язання не може бути єдиною підставою без наведення інших обґрунтованих підстав для перегляду у касаційному порядку судових рішень, ухвалених у малозначній справі.

Відповідно до положень статті 400 ЦПК України Верховний Суд не здійснює переоцінку доказів у справі, не встановлює обставини, не може вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.

За наведених обставини, незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, не має розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої він є.

Щодо посилань заявника на неурахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування положень статті 530 ЦК України, викладених в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

від 18 вересня 2013 року у справі № 6-28570св13, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі 922/4239/16, у постанові Вищого господарського суду України від 07 вересня 2010 року у справі № 15/41-09, в окремій думці судді Верховного Суду Крата В. І. від 27 листопада 2019 року у справі № 760/20244/15-ц, що як наслідок призвело до покладення на нього незаконного фінансового тягаря, то Верховний Суд виходить з такого.

Підставою для відкриття касаційного провадження, за змістом положень пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у тому випадку, якщо суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для заявника, може бути зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики.

У контексті зазначеного Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Щодо посилань заявника на постанову Великої ПалатиВерховного Суду

від 21 серпня 2019 року у справі 922/4239/16,постанову Вищого господарського суду України від 07 вересня 2010 року у справі № 15/41-09 та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

від 18 вересня 2013 року у справі № 6-28570св13, товикладені у них висновки стосуються правовідносин, що не є подібними тим, що у зазначеній справі, оскільки :

- у постанові від 21 серпня 2019 у справі № 922/4239/16 (провадження

№ 12-102гс19 ) предметом позову була вимога Комунального підприємства Харківські теплові мережі до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення з останньої вартості безпідставно спожитої теплової енергії. Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням положень чинного законодавства та встановлених судами попередніх обставин справи, визналаправильними висновки судів попередніх інстанцій прочасткове задоволення вимог позивача, вказавши, що сама по собі відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання, від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію;

- у постанові від 07 вересня 2010 року у справі № 15/41-09 предметом позову була вимога Районного комунального підприємства Зміївське підприємство теплових мереж до Товариства з обмеженою відповідальністю Котельні лікарняного комплексу про стягнення заборгованості за договором доручення та заборгованості за договором про переведення боргу, обґрунтованого нормами статей 525, 526, 1000-1010 ЦК України та статті 193 ГК України, та вимога за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Котельні лікарняного комплексу до Районного комунального підприємства Зміївське підприємство теплових мереж про стягнення безпідставно отриманих коштів по договору доручення , обгрунтованого нормами статей 1000, 1002, 1007, 1212, 1213 ЦК України.

- в ухвалі від 18 вересня 2013 року у справі № 6-28570св13 предметом позову була вимога Товариства з обмеженою відповідальністю Зараз до

ОСОБА_4 про визнання договорів укладеними, стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг . Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ направив справу на новий розгляд, вказавши на те, що суди не перевірили дати набуття відповідачкою права власності на житлове приміщення, а тому дійшли передчасного висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з неї заборгованості за житлово-комунальні послуги за заявлений у позові період.

Посилання заявника на не урахування судами окремої думки судді Верховного Суду Крата В. І. від 27 листопада 2019 року у справі № 760/20244/15-ц є неспроможними, оскільки окрема думка містить виклад позиції судді, а не правового висновку, що підлягав би урахування судами при вирішенні справ у подібних правовідносинах.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає, що заявник належно не мотивував виняток, передбачений підпунктом в пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, що свідчить про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі

№ 127/18513/18 виклала правовий висновок про те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Верховний Суд урахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів наявності виключних підстав, які відповідно до положень ЦПК України є підставою для касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі Azyukovska v. Ukraine (рішення від 09 жовтня 2018 року Азюковська проти України ).

Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від

07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (справа Зубац проти Хорватії від 05 квітня 2018 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2021 року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Ольжин Град до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик І. Ю. Гулейков О. В. Ступак