Ухвала

від 05.07.2021 по справі 333/4592/21

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 333/4592/21

Провадження № 2-з/333/87/21

УХВАЛА

Іменем України

05 липня 2021 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: судді Кулик В.Б., розглянувши заяву позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Авто-Лізинг про забезпечення позову по цивільній справі №333/4592/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Авто-Лізинг до ОСОБА_1 про стягнення коштів за користування майном без достатніх правових підстав, -

В С Т А Н О В И В:

05.07.2021 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ТОВ Авто-Лізинг до ОСОБА_1 про стягнення коштів за користування майном без достатніх правових підстав, в якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь кошти за користування предметом лізингу без достатніх правових підстав у розмірі 684 870 грн. 00 коп .

05.07.2021 року до канцелярії суду разом з позовною заявою надійшла заява представника позивача - адвоката Холодецького В.Ц. про забезпечення позову, в якій останній просить суд зупинити стягнення на підставі виконавчого листа № 333/119/20 (№ 333/113/20 за правильними реквізитами), виданого 11.11.2020 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя у зв`язку з нікчемністю договору фінансового лізингу № 20181228/1 від 28.12.2018 року, укладеного між ТОВ Авто-Лізинг і ОСОБА_1 , про стягнення з ТОВ Авто-Лізинг на користь ОСОБА_1 сплачені кошти за договором фінансового лізингу № 20181228/1 від 28.12.2018 року у розмірі 283 721 грн. 89 коп., посилаючись на те, що при вирішенні справи № 333/113/20 Комунарський районний суд м. Запоріжжя застосував лише односторонню реституцію на користь лізингоодержувача, оскільки відсутність представника ТОВ Авто-Лізинг у судових засіданнях перешкодило йому заявити вимогу щодо стягнення коштів за користування майном без достатніх правових підстав. При цьому заборгованість ОСОБА_1 , яку остання має сплатити за безпідставне користування транспортним засобом згідно зі Звітом суб`єкта оціночної діяльності, перевищує стягнуті на користь ОСОБА_1 лізингові платежі, а відтак, якщо заявник поверне сплачені лізингоодержувачем кошти, а остання нічого не сплатить за користування без достатніх правових підстав предметом лізингу, то вказана ситуація порушить права заявника і суперечитиме принципу двосторонньої реституції. Зупинення виконавчого провадження забезпечить додержання принципу двохсторонньої реституції та унеможливить недобросовісні дії з боку ОСОБА_1 .

Вказана заява розглядається судом без повідомлення сторін.

Вивчивши матеріали цивільної справи та заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 ЦПК України заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року за № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів саме позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним складнощам щодо подальшого виконання такого рішення.

Цивільне процесуальне законодавство не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 11.11.2020 року у справі № 932/14900/19.

Звертаючись до суду в порядку п. 3 ч. 1 ст. 152 ЦПК України із заявою про забезпечення позову, представник позивача як на підставу необхідності вжиття заходів забезпечення посилається на побоювання щодо невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Разом із тим, рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06.08.2020 року по справі №333/113/20 набрало законної сили.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 18 ЦПК України і статті 124 Конституції України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину судового провадження згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а отже принцип справедливого правосуддя розповсюджується і на цю стадію судового провадження.

За положеннями Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження здійснюється з дотриманням серед інших таких засад як верховенства права, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об`єктивності.

За практикою Європейського суду з прав людини, право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (рішення у справі Шмалько проти України від 20.07.2004 року).

При цьому заявником не надано достатнього обґрунтування та належних і допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, що унеможливить чи утруднить виконання судового рішення. Отже, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

За такого суд, з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав ОСОБА_1 , на користь якої було прийнято рішення по справі № 333/113/20, яке на даний час набрало законної сили, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову. Крім того, суддя звертає увагу на те, що вказана відмова не порушує права позивача як особи, зацікавленої у забезпеченні позову, оскільки вона може повторно звернутися із заявою про таке забезпечення до суду за наявності для цього підстав.

Керуючись вимогами ст.ст.149-150, 257, 260, 261, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л ИВ:

У задоволенні заяви позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Авто-Лізинг про забезпечення позову по цивільній справі № 333/4592/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Авто-Лізинг до ОСОБА_1 про стягнення коштів за користування майном без достатніх правових підстав - відмовити повністю.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з її проголошення до Запорізького апеляційного суду. Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя В.Б. Кулик