Постанова

від 04.08.2021 по справі 521/15837/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/8541/21

Номер справи місцевого суду: 521/15837/20

Головуючий у першій інстанції Маркарова С. В.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Сегеди С.М., Цюри Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 березня 2021 року , постановленого під головуванням судді Маркарової С.В., повний текст рішення виготовлений 01 квітня 2021 року, по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2020 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, в якій просиластягнути з відповідача майнову шкоду у розмірі 32846 грн., завдану внаслідок затоплення квартири, моральну шкоду у розмірі 146000 грн., а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 за вказаною адресою.

В період з 08.10.2019 року по 15.10.2019 рокуз вини відповідача через неправильну експлуатацію каналізації відбувалося залиття квартири, належної їй на праві власності.

Наслідком залиття квартири стало пошкодження стелі, санвузлу, багету, коробу вентканалу, декоративної обробки, тумби для умивальника.

За висновком будівельно-технічного експертного дослідження № ЕD -2502-1-1420.19 ТОВ розмір майнової шкоди, завдана позивачу у наслідок залиття складає 26 686 грн.

Вартість пошкодженої тумби умивальника становить 6160 грн.

Також позивачкавважає, що їй була заподіяна моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, погіршені стану здоров`я забрудненням квартири каналізаційними стоками та цвіллю, компенсацію якої вона оцінила у розмірі 146 000 грн.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18 березня 2021 року позов ОСОБА_3 задоволений частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в відшкодування майнової шкоди - 26 686 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 компенсацію моральної шкоди - 10 000 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову відмовитив повному обсязі, посилаючись напорушення норм матеріальногота процесуального права.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що за відсутністю належних доказів на підтвердження доводів позовних вимог, суд першої інстанції помилково встановив, що саме відповідач є винною особою у залитті квартири.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_3 зазначає, що доводи апеляційної скарги є безмотивними, не обґрунтованими та бездоказовими, які ґрунтуються лише на припущеннях. Висновки суду є правильними, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами, яким суд надав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав .

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 спірного багатоквартирного будинку, що підтверджується свідоцтвом про права власності від 05.06.2013 року № 4419882, витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.06.2013 року № 4421553, інформаційною довідка з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.10.2020 року за № 226717336.

15.10.2019 року в квартирі АДРЕСА_3 , власником якої є ОСОБА_3 відбулось залиття.

Причиною залиття квартири стало неправильне встановлення та експлуатація каналізації в квартирі АДРЕСА_2 , що підтверджується актом № 1 СТ ОСМД Малиновський від 15.10.2019 року.

Як вбачається з акту № 1, підставою його стало фактичне дослідження комісією ОСМД Малиновський приміщень квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 .

З висновку будівельно-технічного експертного дослідження № ED-2502-1-1420.19. від 22.11.2010 року ТОВ Судова незалежна експертиза України вбачається, що внаслідок залиття 15.10.2019 року в квартирі АДРЕСА_3 виявлені характерні сліди залиття, у зв`язку із чим приміщення санвузлу отримало значний і передчасний фізичний знос, пошкоджена стеля, багет стелі, короб вентиляційного каналу, декоративне оздоблення.Розмір майнової шкоди, завданої позивачу в наслідок залиття приміщення санвузла складає 26 686 грн.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_3 про відшкодування шкоди , суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).

Вказана стаття встановлює презумпцію обов`язку власника нести всі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна.

До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей, тощо.

Такий обов`язок власника є похідним від належних йому як абсолютному володарю правомочностей володіння, користування та розпорядження майном.

Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Відповідно до п. 2.3.6. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17 травня 2005 року у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт.

Судом встановлено, що наданий позивачем акт залиття № 1 СТ ОСМД Малиновський від 15.10.2019 року вимогам закону не суперечить, спірні приміщення фактично оглянуті у встановленому законом порядку.

Судом вірно зазначено, що відмова відповідача від підпису складеного акта, яка не спростована відповідачем в процесі розгляду справи відповідно до вищевказаних Правил, не впливає на його чинність.

Судом обґрунтовано був взятий до уваги Акт залиття, так як він є належним і допустимим доказом, оскільки є первинним документом, що засвідчує факт певної події, а тому не може ґрунтуватися на інших документах.

Так факт залиття, характер залиття, його причини та наслідки відповідачем шляхом надання доказів в процесі розгляду справи не оспорені.

Згідно з ч.1 та п.1 ч. 2 статті 22 ЦК Україниособа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Зазначене узгоджується із вимогами ч.1 ст.1166 ЦК України, за якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди (ППВСВУ Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди №6).

Судом на законних підставах був взятий до уваги наданий позивачем висновок будівельно-технічного експертного дослідження № ED-2502-1-1420.19 від 22.11.2010 року ТОВ Судова незалежна експертиза України .

Судом вірно встановлено, що ОСОБА_2 , як власник майна, не дбаючи про стан своєї власності, допустив неправильну експлуатацію каналізації своєї квартири, завдавши шкоду майну позивача, яка підлягає відшкодуванню в розмірі, встановленому будівельно-технічною експертним дослідженням у розмірі 26 686 грн.

Висновки суду про те, що не підлягає задоволенню відшкодування пошкодження тумби умивальника, вартість якої зазначена позивачем у розмірі 6000 грн., так як висновком експертного дослідження не охоплюється є вірними.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди судом вірно зазначено наступне.

Згідно до ст. 23 ЦК України особа має право також на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Така шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна громадянину діяннями іншої особи, яка порушила її законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

Судом вірно встановлено, що позивачу заподіяна моральна шкода, яка полягає у перенесених моральних стражданнях в зв`язку із отриманим стресом, пов`язаним із пошкодженням належного їй майна, незручностях проживання в квартирі, необхідності звернення за захистом порушеного права в судовому порядку та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості з урахуванням обставин справи та тяжкості страждань позивача суд на законних підставах прийшов до вірного висновку, що компенсація моральної шкоди підлягає стягненню з відповідача у розмірі 10 000 грн., оскільки доказів для стягнення компенсації моральної шкоди в більшому розмірі до суду надано не було.

Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами .

На підставі з`ясованих обставин справи, суд прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_2 майнової шкоди у розмірі 26 686 грн. та моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. за доведеністю та обґрунтованістюпозовних вимог.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції помилково встановив, що саме відповідач є винною особою у залитті квартири, оскільки належних доказів позивачем до суду надано не було, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказаним доводам надана правова обґрунтована оцінка судом першої інстанції та зазначені доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі Пономарьов проти України (Заява № 3236/03).

Судом при прийнятті рішення були взяті до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності .

Також колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач не спростував належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивачки, в суді першої інстанції інтереси відповідача ОСОБА_2 представляв адвокат Ковачов О.М., який в свою чергу під час розгляду справи не скористався процесуальним правом та не заявив клопотання про призначення експертизи на спростування доводів позивача, не заявляв та не надав інших доказів щодо розміру спричиненої позивачці майнової шкоди, хоча це є процесуальним обов`язком відповідача, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС від 27.12.2019 № 686/11256/16-ц (61-28098св18).

Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Нових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було.

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа Гірвісаарі проти Фінляндії , п. 32).

Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянути судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

З огляду на положення п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Керуючись ст.ст.368, 374, 375, 381-384, 389ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 березня 2021 року- залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України .

Повний текст судового рішення складений 04 серпня 2021 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

С .М. Сегеда

---

Т.В. Цюра