Ухвала

від 30.07.2021 по справі 757/35915/21-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/35915/21 Головуючий в 1 інст.: ОСОБА_1

Провадження №11-сс/824/4556/2021 Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_11 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09 липня 2021 року,

за участю: прокурорів ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , підозрюваного ОСОБА_11 , захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09 липня 2021 року задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні заступника начальника управління Офісу Генерального прокурора ОСОБА_14 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у рамках кримінального провадження № 22021000000000072 та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборонивши останньому залишати цілодобово місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 07.09.2021 включно, але не більше строку досудового розслідування, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги.

Покладено на підозрюваного ОСОБА_11 наступні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 К1ІК України, строком до 07.09.2021 включно, а саме:

- прибувати за кожною вимогою органу досудового розслідування, прокурора або суду;

- не відлучатися із м. Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з підозрюваними, свідками відповідно до списку визначеному слідчим або прокурором;

- здати на зберігання до органу досудового розслідування свої паспорти для виїзду за кордон та інші документи, що дають йому право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Обов`язок контролю за виконанням ухвали слідчого судді покладено на слідчого у кримінальному провадженні.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_11 , подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою повністю відмовити в задоволенні погодженого Генеральним прокурором клопотання прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_14 від 06.07.2021 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянти зазначають, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою і невмотивованою. Та такою, що суперечить вимогам чинного кримінального процесуального законодавства, ухвалена не на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтвердженні доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України. Не наведено достатніх мотивів та підстав її ухвалення, а ті мотиви, що наведені, не є належними з огляду на хибність логіки слідчого судді та не розгляд доводів сторони захисту.

Апелянти вважають, що слідчий суддя дійшов помилкового висновку про необхідність продовження утримання під домашнім арештом (а фактично позбавлення свободи) особи:

- дії якої не становили і не становлять складу будь-якого кримінального правопорушення;

- непротиправним діям якої надано правову кваліфікацію за статтями КК України, що мають занадто широку абстракцію;

- стосовно якої відсутня обґрунтована підозра, тобто підозра, що не доведена вагомими доказами;

- за відсутності матеріального підтвердження визначених ст. 177 КПК України ризиків невиконання процесуальних обов`язків та позапроцесуального втручання у кримінальне провадження.

На переконання сторони захисту, продовження строку дії запобіжного заходу за таких умов становить надмірне і незбалансоване втручання в права, свободи і законні інтереси людини та є грубим порушенням ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також апелянти зазначають, що розгляд клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відбулося з порушеннями правил територіальної юрисдикції. Визначення слідчого судді для розгляду вказаного клопотання відбулося поза межами встановленого ст. 35 КПК України порядку. Авторозподіл цього клопотання не проводився, справу просто передано слідчому судді за правилом, визначеним Засадами використання автоматизованої системи документообігу Печерського районного суду м. Києва, у зв`язку з тим, що в цей же день до слідчого судді надійшло клопотання про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №20210000000072.

На думку сторони захисту дана обставина свідчить про те, що сторона обвинувачення спільно з працівниками суду, відповідальними за реєстрацію клопотань органів досудового розслідування та прокурора, вжила позапроцесуальних заходів для того, щоб штучно вплинути на результати авторозподілу клопотання. Результатом такого штучного впливу стало визначення саме слідчого судді ОСОБА_1 головуючим у даній справі поза межами авторозподілу.

Апелянти звертають увагу на те, що як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали слідчий суддя намагався надати оцінку цьому доводу сторони захисту, проте обмежився посиланням на те, що цей довід нібито був предметом розгляду поданою стороною захисту заяви про відвід слідчому судді, за наслідками якої в задоволенні заяви про відвід відмовлено. Однак, як виходить зі змісту ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_15 від 08.07.2021 про відвід слідчого судді ОСОБА_1 , слідчий суддя взагалі не вивчав жодного з доводів сторони захисту, включаючи й довід про порушення правил авторозподілу. Відтак він не надавав їм оцінки, а тому й не спростовував їх. Натомість слідчий суддя ОСОБА_15 обмежився загальним посиланням на те, що визначені законом підстави для відводу слідчого судді відсутні. Тому твердження слідчого судді ОСОБА_1 про безпідставність доводу сторони захисту не відповідає ні дійсності, ні обставинам справи, ні її матеріалам.

Апелянти посилаються на те, що перевіряючи наявність та додержання умов визначених кримінальним процесуальним законом, на які посилається сторона захисту у письмових запереченнях, з наведенням відповідних обґрунтувань щодо

- порушення порядку звернення з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу (ч. 1 ст. 199 КПК України), у наслідок чого сторона обвинувачення взагалі втратила право на таке звернення.

- порушення вимог щодо територіальної юрисдикції суду, до якого подано клопотання (ч. 2 ст. 199 КПК України);

- невідповідність фактичних обставин кримінальних правопорушень правовій кваліфікації за статтями КК України (п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 184 КПК України);

- наведені у клопотанні обставини не дають підстав підозрювати ОСОБА_11 вчиненні інкримінованих злочинів та не підтверджуються матеріалами, на які посилається сторона обвинувачення (п. 3 ч. 1 ст. 184 КПК України);

- обставини, що підтверджують зазначені у ст. 177 КПК України ризики, не доведено; неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу не обґрунтовано;

- необхідність покладення на особу передбачених п. 5 ст. 194 КПК України обов`язків не обґрунтовано (п. 7 ч. 1 ст. 184 КПК України);

- наведені у клопотанні обставини не свідчать про те, що заявлений ризик не уменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під цілодобовим домашнім арештом (п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України), адже доказів цим обставинам не наведено ніяких;

- утримання ОСОБА_11 під домашнім арештом не відповідає визначеній у ст. 177 КПК України меті застосування запобіжного заходу;

- докази про вчинення кримінальних правопорушень не є вагомими (п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України);

- відсутня обґрунтована (на цій стадії провадження) підозра у вчиненні кримінальних правопорушень (ч. 2 ст. 177 КПК України);

- необхідність обов`язкового врахування репутації підозрюваного, наявності у нього постійного місця роботи та бездоганної процесуальної поведінки (ч. 1 ст. 178 КПК України), слідчий суддя обмежився лише визначенням умов, які з суб`єктивної точки зору слідчого судді, є важливими для результатів справи, пославшись при цьому на ст. 194 КПК України. При цьому слідчий суддя серед інших проігнорував і таку важливу обставину, як реальна наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про цілодобовий домашній арешт. Цій обставині взагалі не надано ніякої оцінки в судовому рішенні.

Слідчий суддя зупинив свою увагу лише на обґрунтованості підозри (яка базується на тих же доказах, що і два місяці тому, а відтак не може мати того ж рівня обґрунтованості, що й раніше); на ризиках (при тому, що доказів існування жодного з ризиків сторона обвинувачення не навела, а слідчий суддя самостійно не має права збирати такі докази). При цьому, вказавши на відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання ризику, слідчий суддя взагалі ніяк не обґрунтував такий висновок.

Натомість така важлива обставина, як невідповідність фактичних обставин кримінальних правопорушень правовій кваліфікації за статтями КК України, яка безпосередньо впливає і на суть підозри, і на її обґрунтованість, взагалі залишилась поза увагою слідчого судді.

Усупереч ст. 358 КПК України слідчий суддя після викладу сторонами своїх доводів взагалі не досліджував матеріалів судової справи та документів, якими сторона обвинувачення обґрунтувала своє клопотання.

Слідчий суддя грубо порушив принцип змагальності кримінального процесу позбавивши сторону захисту права на зауваження щодо будь-якого поданого доказу стороною обвинувачення на обґрунтування свого клопотання.

Під час розгляду клопотання сторони обвинувачення про продовження запобіжного заходу, оцінюючи обґрунтованість підозри, слідчим суддею не надано оцінки тому факту, що в додатках до матеріалів клопотання не додані докази, на які посилається сторона обвинувачення. Так саме не надано оцінки тому факту, що серед додатків відсутні будь-які документи, які б обґрунтовували один з епізодів підозри. Відсутні клопотання про проведення негласних слідчих дій, погоджені Генеральним прокурором або особою, що виконувала обов`язки Генерального прокурора (в порядку ст. 482-2 КПК України), а також ухвали суддів апеляційного суду про розгляд клопотань щодо застосування негласних слідчих дій стосовно народного депутата України ОСОБА_11 .

У постановах про призначення експертиз зазначено, що на дослідження експертам надаються матеріали негласних слідчих дій. Проте в матеріалах кримінального провадження ці матеріали відсутні. Відтак відсутні самі докази здійснення НСРД на підставі діючих положень КПК України. Сторона обвинувачення не пояснює ні стороні захисту, ні суду того, яким чином здійснювались вказані негласні слідчі дії.

Усупереч ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя вийшов за межі порушеного перед ним питання та відповідно, прийняв рішення, про яке його ніхто не клопотав. Оскільки сторона обвинувачення в клопотанні просила продовжити строк запобіжного заходу до 2 місяців, а не на 2 місяці. Тому слідчий суддя мав право продовжити обраний ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.05.2021 року запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 58 днів до 13.07.2021 тобто на 4 дні, а не до 07.09.2021 року.

Крім того апелянти зазначають те, що клопотання у кримінальному провадженні № 22021000000000072 про продовження застосування до ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту подано до Печерського районного суду м. Києва 06.07.2021, з порушенням процесуальних строків, передбачених ст. 199 КПК України з урахуванням п. 20-5 розділу ХІ КПК України «Перехідних положень», із запізненням на 7 діб, тобто слідчий суддя не мав компетенції розглядати питання у кримінальному провадженні, порушене стороною обвинувачення поза межами процесуального строку.

Прокурором у кримінальному провадженні заступником начальника управління Офісу Генерального прокурора ОСОБА_14 , подано заперечення на апеляційну скаргу, в яких останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без зміни.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисників та підозрюваного, які підтримали подану апеляційну скаргу з викладених у ній доводів, позицію прокурорів про законність ухвали слідчого судді та необхідність залишення її без змін, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисників задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з наданих до апеляційного суду матеріалів судової справи та ухвали слідчого судді, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22021000000000072 від 11.03.2021 за підозрою народних депутатів України ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 438 КК України, та ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України та за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України.

Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Офісу Генерального прокурора.

В межах вказаного кримінального провадження 11.05.2021 ОСОБА_11 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України (державна зрада), а саме: у діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, а саме: наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, за попередньою змовою групою осіб; ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 438 КК України (порушення законів та звичаїв війни), а саме: у незакінченому замаху на розграбування національних цінностей на окупованій території, за попередньою змовою групою осіб.

13.05.2021 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва до підозрюваного ОСОБА_11 , застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 09.07.2021 включно, але не більше строку досудового розслідування. Зобов`язано підозрюваного прибувати за кожною вимогою органу досудового розслідування, прокурора або суду, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які визначені в даній ухвалі.

02.07.2021 постановою заступника Генерального прокурора строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22021000000000072 від 11.03.2021 продовжено до 3 місяців, тобто до 11.08.2021.

06.07.2021 прокурор у кримінальному провадженні заступник начальника управління Офісу Генерального прокурора ОСОБА_14 , за погодженням з Генеральним прокурором ОСОБА_17 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно підозрюваного у кримінальному провадженні № 22021000000000072 від 11.03.2021 ОСОБА_11 .

На обґрунтування вимог даного клопотання сторона обвинувачення послалась на те, що на даному етапі досудового розслідування обґрунтованість повідомленої ОСОБА_11 підозри у вчиненні інкримінованих йому злочинів повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме:

- протоколом за результатом проведення негласних (слідчих) розшукових дій відповідно до якого 25.08.2020 ОСОБА_11 , продовжуючи здійснювати допомогу іноземній державі її представникам у проведенні підривної діяльності проти України на шкоду економічній безпеці, шляхом розграбування національних цінностей на окупованій території, діючи з метою усунення перешкод у досягненні вказаної мети, особисто вніс рукописні виправлення до проекту листа товариства з обмеженою відповідальністю «НОВЬІЕ ПРОЕКТЫ» №74 від 20.08.2020 адресованого Президенту Російської Федерації «О переносе границ полигона», якими підсилив викладену у проекті листа аргументацію щодо необхідності зміни меж полігону на користь вказаного товариства; ОСОБА_16 , на виконання завдання ОСОБА_11 здійснював комунікацію з представниками країни-окупанта, зокрема з питань реалізації діяльності щодо допомоги іноземній державі та її представникам у проведення підривної діяльності проти України на шкоду економічній безпеці, розграбування національних цінностей на окупованій території, тощо;

- протоколом огляду оптичного носія інформації на якому зафіксовані під час проведення на підставі рішення суду, контррозвідувальних оперативно-пошукових заходів розмови між ОСОБА_11 та невстановленою особою з числа службових осіб органів виконавчої влади, РФ Російської Федерації у березні та грудні 2015 року щодо узгодження плану дій з створення підприємства на території РФ та одержання ним спеціального дозволу па видобуток корисних копалин;

- висновком фоноскопічної експертизи відповідно до якого участь у розмові приймає саме ОСОБА_11 ;

- протоколом огляду відповідно до якого 29.09.2015 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб Російської Федерації за №1159102120550 зареєстровано товариство з обмеженою відповідальністю «ООО «НОВЬІЕ ПРОЕКТЫ», тобто, по відношенню до законодавства України створено іноземну організацію, основними та додатковими видами діяльності якої є: «Роботи геолого-розвідувальні, геофізичні та геохімічні в області вивчення надр та відтворення мінерально-сировинної бази; видобуток нафти, видобуток нафтового (супутнього) газу; надання послуг з буріння, пов`язаного з видобутком нафти, газу та газового конденсату; надання інших послуг в галузі видобутку нафти та природного газу;

- протоколом огляду відкритих інформаційних ресурсі РФ відповідно до якого 27.06.2016 Розпорядженням Уряду Російської Федерації №1320-р товариству з обмеженою відповідальністю «ООО «НОВЫЕ ПРОЕКТЫ» надано правокористування ділянкою надр «Глибока», розташовану у Чорному морі для геологічного вивчення надр, розвідки та видобутку вуглеводної сировини, підписаного Головою Уряду РФ;

- протоколом огляду відкритих інформаційних джерел, відповідно до якого, 18.07.2016 «ООО «НОВЫЕ ПРОЕКТЫ» видано ліцензію серії ШЧМ №16111 з цільовим призначенням використання надр та видами робіт «геологічне вивчення надр, розвідки та видобутку вуглеводної сировини» на тимчасово окупованій території, з терміном дії до 18.07.2046;

- протоколом огляду відкритих джерел, відповідно до якого «ООО «НОВЫЕ ПРОЕКТЫ»спільно з «адміністрацією Ленінського району Республіки Крим» (незаконно створений органокупаційної влади), оголосили про початок проведення громадських слухань з обговорення об`єкта державної екологічної експертизи проектної документації (пошуково-оціночна свердловина Глибока-1);

- протоколом огляду відкритих джерел, відповідно до якого, «Рішенням Арбітражного суду Республіки Крим» (незаконно створений орган окупаційної влади) задоволено заяву ТОВ «НОВІ ПРОЕКТИ» про встановлення факту знаходження виконавчого органу вказаногопідприємства на території «Республіки Крим» ( ГОТ АР Крим) станом на 18.03.2014;

- висновком почеркознавчої експертизи, відповідно до якого, рукописні виправлення до проекту листа товариства з обмеженою відповідальністю «НОВЬІЕ ПРОЕКТЫ» №74 від 20.08.2020 адресованого Президенту Російської Федерації «О переносе границ полигона»ймовірно виконані ОСОБА_11 ; рукописні правки «Проекту «Промінь» ймовірно виконано ОСОБА_11 ;

- висновком судово-лінгвістичної експертизи, відповідно до якого ОСОБА_18 , внесеними ним правками до листа адресованого Президенту Російської Федерації «О переносеграниц полигона», підсилив викладену у проекті листа аргументацію щодо необхідності змінимеж полігону на користь вказаного товариства;

- відомостями Державної служби геології та надр України відповідно до яких Вартістьресурсів в надрах родовища « ІНФОРМАЦІЯ_2 » станом на 18.07.2016 складає 38 млрд. 84 млн. 891 тис.996 грн.;

- спеціальним дозволом на користування надрами №5462 від 19.01.2012 виданого ТОВ«НОВІ ПРОЕКТИ» (код ЄДРПОУ 34487720);

- рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.04.2020, яким анульованоспеціальний дозвіл на використання надр №5462 від 19.01.2012, виданого ТОВ«НОВІ ПРОЕКТИ»;

- наказом Державної служби геології та надр України, відповідно до якого з 07.08.2020 спеціальний дозвіл на користування надрами №5462 від 19.02.2012 наданий ТОВ «НОВІ ПРОЕКТИ» (код ЄДРПОУ 34487720) з метою видобування газу природного, нафти, конденсату ділянки Глибока шельфу Чорного моря анульовано;

- відомостями Державної прикордонної служби України про перетин державного кордону ОСОБА_11 та ОСОБА_16

- висновком судово-лінгвістичної експертизи відповідно до якого ОСОБА_11 ознайомившись зі змістом «Проекту «Промінь»» та прагнучи досягнення його цілей, вніс рукописні виправлення до тексту «Проекту «Промінь», які свідчать про його прагнення здійснювати за допомогою цього Проекту вилив на внутрішні справи України на необмежену конкретним періодом та часом перспективу; та у галузі основ національної безпеки відповідно до якого справжні цілі Проекту це створення інфраструктури впливу, масовий збір персональних даних українських громадян, виявлення потенційних об`єктів вербування, стратегічна підготовка агентів впливу та прихований вплив іноземними спеціальними службами на внутрішню політику України, зокрема шляхом, поширення пропаганди та ворожих наративів в інформаційному просторі, забезпечення видимості суспільної підтримки чи осуду певних політико-управлінських рішень, використання для дестабілізації політичної системи держави, порушення суспільної злагоди та розпалювання конфліктних тем;

- іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності у тому числі протоколами слідчих дій та документами.

Сторона обвинувачення, звертаючись з відповідним клопотанням вважала, що необхідність у продовженні строку застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно підозрюваного у кримінальному провадженні № 22021000000000072 від 11.03.2021 ОСОБА_11 обґрунтовується наявністю ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_11 може вчинити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.

Також сторона обвинувачення вважала, що заявлені та підтвердженні судовими рішеннями ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, при обранні підозрюваному ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту не зменшились і на теперішній час.

Вказала на те, що при обранні запобіжного встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_11 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

Зазначила, що метою продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та покладених на підозрюваного ОСОБА_11 процесуальних обов`язків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України, є забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки на час звернення з даним клопотанням у кримінальному провадженні не проведений увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій,не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування, не встановлені усі місця зберігання предметів та документів, що можуть бути використані як речові докази.

Посилалась на те, що підозрюваний ОСОБА_11 та інші співучасники під час вчинення кримінальних правопорушень, з метою узгодження дій по реалізації злочинного плану вживали заходи конспірації та приховування своєї діяльності. Зокрема, використовували мобільні термінали, інші електронні засоби із встановленими месенджерами, які за своїм функціоналом дозволяють знеособити абонента та спілкуватися шляхом направлення зображень і текстових повідомлень. Вказані засоби зв`язку, як знаряддя злочину, містять докази протиправної діяльності підозрюваного та інших співучасників, а тому, усвідомлюючи важливість доказового значення цих предметів для досудового розслідування, підозрюваний матиме можливість вжити заходів до їх приховання, знищення чи спотворення наявної у них інформації.

Поряд з цим, на теперішній час не встановлені всі місця здійснення та підготовки вчинення кримінальних правопорушень, а також всі епізоди злочинних дій ОСОБА_11 , ОСОБА_16 та інших осіб причетних до їх вчинення.

Незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

Наявність зазначеного ризику, на переконання сторони обвинувачення, обґрунтовується характером та обставинами вчинення кримінальних правопорушень, оскільки інкриміновані підозрюваному кримінальні правопорушення вчинені за попередньою змовою групою осіб, у складі ОСОБА_16 та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, а тому у разі обрання відносно підозрюваного іншого більш м`якого запобіжного заходу, останній матиме можливість обговорювати з іншими підозрюваними та іншими невстановленими особами, причетними до протиправної діяльності, відомі органу досудового розслідування обставини щодо підготовки та вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, та усвідомлюючи невідворотність покарання, намагатиметься вплинути на цих осіб. Крім цього, враховуючи важливість та силу доказового значення висновків експертів у цьому провадженні підозрюваний особисто чи через підпорядкованих йому осіб може вдатися до виливу на цих учасників процесу у цьому ж кримінальному провадженні з метою дискредитації їх висновків. Враховуючи встановлення факту вчинення підозрюваним інкримінованих йому кримінальних правопорушень за попередньою змовою з іншими невстановленими особами, місцезнаходження яких на даний час невідомо, підозрюваний, усвідомлюючи, що відомі йому особи з числа невстановлених на даний час стороною обвинувачення, можуть надати правдиві показання щодо його ролі у підготовці та вчиненні кримінальних правопорушень, намагатиметься вплинути на них з метою домогтися надання неправдивих показань на свою користь чи унеможливити своє викриття, а також встановлення обставин діяльності групи, приховати її учасників та осіб, що їй сприяли.

07.07.2021 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва строк досудового розслідування у даному кримінальному проваджені продовжено до 11.11.2021.

09.07.2021 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва вказане клопотання прокурора було задоволено та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_11 , заборонено останньому залишати цілодобово місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 07.09.2021 включно, але не більше строку досудового розслідування, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги, із покладенням на підозрюваного ОСОБА_11 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які визначені даною ухвалою.

Відповідно дост. 181 КПК Українидомашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Згідно частини шостої даної статті у разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 КПК України.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку домашнього арешту для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та умови, за яких таке продовження можливе.

За результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді місцевого суду, колегія суддів вважає, що зазначені вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею в цілому дотримані.

Всупереч твердженням апелянтів щодо незаконності оскаржуваної ухвали, колегією суддів встановлено, що розглядаючи клопотання прокурора, слідчий суддя суду першої інстанції належно дослідив наведені в ньому доводи щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту. Оскільки, як випливає зі змісту клопотання, що завершити досудове розслідування до закінчення строку запобіжного заходу обраного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.05.2021 внаслідок особливої складності провадження та необхідності проведення великої кількості слідчих (розшукових) і процесуальних дій, згідно переліку зазначеному у клопотанні про продовження запобіжного заходу не можливо.

При вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо ОСОБА_11 , слідчим суддею також перевірені доводи клопотання щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1ст. 177 КПК України та встановлено, що ризики, якібули враховані при застосуванні запобіжного заходу не зменшились та існують на даний час. Зокрема те, що підозрюваний ОСОБА_11 , може впливати на свідків, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, з урахуванням того, що підозрюваний є Народним депутатом IX скликання, однак дана обставина не виключає можливості підозрюваного, використовуючи зазначений статус впливати на посадовців, службових осіб або родичів, які є учасниками кримінального провадження.

Також слідчий суддя встановив, що ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення із посиланням на схильність підозрюваного до вжиття заходів конспірації разом з іншими фігурантами кримінального провадження в умовах наявного запобіжного заходу вказаний ризик прокурором під час судового засідання не був обґрунтований достатньо для того, щоб його взяти його до уваги.

Крім того, як вбачається з матеріалів судової справи, наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_11 , кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 438 КК України. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_11 , зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.

Для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (IlgarMammadovv. Azerbaijanп. 88).

Факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії кримінального розслідування (Murrayv.theUnitedKingdom).

Проте, у практиці ЄСПЛ відсутній універсальний підхід, за якого підозра вважається обґрунтованою. Це визначається конкретними обставинами (рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom», п.32; «Merabishvili v. Georgia», п.184), а також пов`язується зі ступенем суспільної небезпечності діяння.

Стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.

Обґрунтованість підозри може встановлюватися тільки щодо діяння, яке підпадає під ознаки правопорушення за законом про кримінальну відповідальність.

Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Стандарт доказування «обґрунтована підозра» має динамічний характер, тобто з плином часу така підозра в учиненні кримінального правопорушення не може бути самостійною підставою для продовження обмеження прав особи, мають бути наведені відповідні й достатні підстави (ризики), підкріплені доказами.

Описана у клопотанні фабула у сукупності з наданими прокурором поясненнями як в судді першої так і апеляційної інстанції та представленими матеріалами кримінального провадження, дають підстави колегії суддів вважати про наявність в діях ОСОБА_11 ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 438 КК України. А дослідженні як слідчим суддею так судом апеляційної інстанції долучені до матеріалів клопотання документи, дають підстави дійти висновку для встановлення події кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111; ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 438 КК України та причетність до них підозрюваного.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що матеріали, які долучено до клопотання у сукупності, були оцінені слідчим суддею відповідно до стадії розгляду.

Доводи сторони захисту про те, що органом досудового розслідування не доведено, а слідчим суддею не встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого злочину, наявність ризиків неправомірної поведінки підозрюваного, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення. Отже, твердження в апеляційній скарзі про невмотивованість висновків суду щодо необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно підозрюваного є безпідставними, оскільки суперечать наявним у матеріалах кримінального провадження доказам, які містять фактичні дані на підтвердження наведених слідчим суддею в ухвалі обставин.

Таким чином колегією суддів встановлено, що доказів, які надані органом досудового розслідування до клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на момент розгляду вказаного клопотання, було достатньо для продовження такого запобіжного заходу, оскільки вони в сукупності можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальні правопорушення.

Слідчим суддею відхилено доводи захисту про неможливість врахування протоколів слідчих (розшукових) дій, протоколів допиту свідків та інших доказів, з підстав здійснення досудового розслідування міжвідомчою групою слідчих і як наслідок цього встановлення всіх зібраних доказів недопустимим в обґрунтування підозри. Оскільки на стадії досудового розслідування діють інші стандарти доведення, ніж під час судового розгляду, з чим також погоджується колегія суддів. Доводи сторони захисту, про те, що експертизи проводилися не по оригіналах документів, а по копіях, тому не можуть бути допустимими доказами є передчасними, оскільки це є прерогатива суду першої інстанції під час розгляду обвинувального акту, де суд а не слідчий суддя надає оцінку доказам.

Слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні сторони обвинувачення докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність на цій початковій стадії досудового розслідування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_11 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111; ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 438 КК України.

Не встановлено колегією судді і порушень правил підслідності та підсудності, на які звертають увагу захисники в апеляційній скарзі, стверджуючи, що клопотання про застосування запобіжного заходу повинно було розглядатись Шевченківським районним судом міста Києва, а не Печерським районним судом міста Києва.

Як вбачається з матеріалів провадження, органом досудового розслідування у цьому об`єднаному кримінальному провадженні визначено Головне слідче управління Державного бюро розслідувань, юридичною адресою якого в наявних у справі документах (т. 2, а. с. 4-9, 12-18, 29-31) значиться будинок АДРЕСА_2 , який знаходиться в Печерському районі міста Києва, тобто вказане клопотання мало бути і було розглянуто слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва. Крім того, як встановлено під час апеляційного розгляду, дане питання перевірялось слідчими суддями при обранні та продовженні строку дії запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_11 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22021000000000072 від 11.03.2021, а також апеляційною інстанцією під час розгляду апеляційних скарг сторони захисту та сторони обвинувачення на ухвалу слідчого судді про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_11 .

Посилання сторони захисту на ту, обставину, що слідчий суддя розглянув клопотання про продовження строку домашнього арешту не дочекавшись розгляду апеляційною інстанцією клопотання сторони захисту щодо визначення підсудності його розгляду, не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали. Оскільки відповідно ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку домашнього арешту до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто з урахуванням того, що строк дії запобіжного заходу закінчувався, в слідчого судді не було можливості відкладення його розгляду. Дана обставина ніяким чином не свідчить про те, що слідчий суддя перебрав на себе повноваження суду апеляційної інстанції щодо визначення підсудності, з урахуванням вище зазначеного.

Також слідчим суддею перевірялися доводи сторони захисту в частині того, що прохальна частина клопотання про продовження застосування строку застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту містить прохання продовжити строк застосування до підозрюваного ОСОБА_11 запобіжного заходу у виді домашнього арешту до двох місяців включно, а ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.05.2021 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_11 фактично на 58 днів, то при розгляді даного клопотання слідчий суддя вправі продовжити строк застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту тільки до 13.07.2021, тобто на 4 дні. Однак їх визнано безпідставними, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Крім того, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.07.2021 року строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до 11.11.2021 року.

Таким чином зміст цієї норми вказує на право слідчого судді застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту та в подальшому йогопродовжити строком до двох місяців, що може складати строк починаючи від одного дня і до двох місяців включно.

В даному випадку прохальна частина клопотання в повній мірі кореспондується з положеннями ч. 6 ст. 181 КПК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді та вважає, за необхідне зазначити також, що під час апеляційного розгляду встановлено, що у клопотанні про продовження строку домашнього арешту стороною обвинувачення зазначалось в прохальній частині про продовження до двох місяців, а не на два з підстав того, що клопотання подано до суду в той же час коли і клопотання про продовження строку досудового розслідування. Тобто орган досудового розслідування не міг зазначити, в прохальній частині на два місяці оскільки результат розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування їм не міг бути відомий.

Більш того, уклопотанні сторони обвинувачення ніде не зазначається про продовження запобіжного заходу на чотири дні. Це довільне тлумачення змісту прохальної частини клопотання. Разом з тим вона кореспондується з положеннями ч. 6 ст. 181 КПК України, якою передбачено, що строк дії ухвали слідчого судді не може перевищувати 2 місяців, його може бути продовжено в межах строку досудового розслідування. Зміст цієї норми вказує на право слідчого судді обрати запобіжний захід та в подальшому продовжувати строком до двох місяців, що може складати від 1 дня до двох місяців включно.

Стосовно твердження апелянтів, щодо пропущення процесуальних строків для подачі клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у зв`язку з обмеженнями встановленими п. 20-5 розділу XI КПК України «Перехідні положення» на строк подачі такого клопотання за 10 днів до спливу строку дії попередньої ухвали, слід зазначити наступне. Абзацом 10 п. 20-5 розділу XI КПК України «Перехідні положення» встановлено, що під час досудового розслідування клопотання подається не пізніше ніж за 10 днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Вказаним пунктом не вносяться зміни до ст. 199 КПК України, а виключно регулюється питання строку подачі клопотання про продовження строку саме тримання під вартою. Тому вимоги пункту п. 20-5 розділу XI КПК України «Перехідні положення» не поширюють дію на клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Окрім цього, положеннями чинного КПК України не передбачено можливість постановлення слідчим суддею ухвали про повернення слідчому без розгляду клопотання про продовження строку домашнього арешту у зв`язку із пропуском прокурором строку звернення до суду та відсутністю доказів вручення підозрюваному матеріалів клопотання.

Постановляючи ухвалу про повернення клопотання прокурора без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення та недотриманням вимог частини другої статті 184 КПК України, слідчий суддя вийшов би за межі своїх повноважень, оскільки ухвалив би рішення, яке не передбачено чинним КПК України.

Також колегія суддів вважає безпідставними твердження сторони захисту про те, що визначення слідчого судді для розгляду клопотання про продовження строку домашнього арешту відбулося з порушенням ст. 35 КПК України, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 КПК України матеріали кримінального провадження, скарги, заяви, клопотання та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду, яка здійснюється працівниками апарату відповідного суду в день надходження таких матеріалів. До автоматизованої системи документообігу суду в обов`язковому порядку вносяться: дата надходження матеріалів, скарги, клопотання, заяви або іншого процесуального документа, прізвище особи, стосовно якої подані документи, та їх суть, прізвище (найменування) особи (органу), від якої (якого) надійшли документи, прізвище працівника апарату суду, який здійснив реєстрацію, інформація про рух судових документів, дані про суддю, який здійснював судове провадження, та інші дані, передбачені Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженим Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України.

Частина 3 ст. 35 КПК України, передбачає, що визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або колегії суддів для конкретного судового провадження здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних матеріалів, скарги, клопотання, заяви чи іншого процесуального документа за принципом вірогідності, який враховує кількість проваджень, що знаходяться на розгляді у суддів, заборону брати участь у перевірці вироків та ухвал для судді, який брав участь в ухваленні вироку або ухвали, про перевірку яких порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну їх повноважень. Після визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або колегії суддів для конкретного судового провадження не допускається внесення змін до реєстраційних даних щодо цього провадження, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду, крім випадків, установлених законом.

Відповідно до положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України № 25 від 02.04.2015, яке погоджене Наказом Державної судової адміністрації України № 45 від 02.04.2015, вбачається наступне:

2.3. Розподіл судових справ між суддями

2.3.1. Розподіл судових справ здійснюється в суді в день їх реєстрації, на підставі інформації, внесеної до автоматизованої системи, уповноваженою особою апаратусуду, відповідальною за здійснення автоматизованого розподілу судових справ.

2.3.2. Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою шляхом:

автоматизованого розподілу судових справ під час реєстрації відповідної судової справи;

пакетного автоматизованого розподілу судових справ після реєстрації певної кількості судових справ;

розподілу судових справ шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді;

визначення складу суду з метою заміни судді (суддів);

повторного автоматизованого розподілу судових справ.

Збори суддів відповідного суду мають право визначати особливості автоматизованого розподілу судових справ у випадках, прямо передбачених цим Положенням.

2.3.4. Автоматизований розподіл судових справ здійснюється в автоматизованій системі за такими правилами:

із загального списку суддів визначаються судді, які мають повноваження щодо розгляду судової справи на момент автоматизованого розподілу;

для суддів, які мають повноваження щодо розгляду судової справи на момент автоматизованого розподілу, здійснюється розрахунок коефіцієнтів навантаження;

із числа суддів, які мають повноваження щодо розгляду судової справи на момент автоматизованого розподілу з урахуванням визначених автоматизованою системою коефіцієнтів навантаження здійснюється визначення судді для розгляду конкретної судової справи за принципом випадковості.

2.3.40. Визначення слідчого судді здійснюється за правилами автоматизованого розподілу, згідно з вимогами підпункту 2.3.4 пункту 2.3. цього Положення.

2.3.45. Клопотання та скарги по одному кримінальному провадженню передаються раніше визначеному слідчому судді, якщо інший порядок не визначений зборами суддів.

2.3.48. Результатом розподілу судової справи шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді є протоколпередачі судової справи раніше визначеному складу суду(додаток 6), що створюється в автоматизованій системі уповноваженою особою апарату суду.

Протокол передачі судової справи раніше визначеному судді роздруковується, підписується та додається до матеріалів судової справи.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, клопотання слідчому судді передано для розгляду у відповідності до вимог ст. 35 КПК України через систему автоматизованого розподілу відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду /т. 8 а.с. 1/.

Наявність характеризуючих даних про особу ОСОБА_11 , який має постійне місце проживання, наявність стійких соціальних зв`язків, є Народним депутатом ІХ скликання, не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки не спростовують висновки суду про те, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, дані обставини також враховані слідчим суддею при розгляді клопотання.

Також слідчим суддею перевірено твердження сторони захисту з приводу внесення відомостей до ЄРДР стосовно народного депутата України не уповноваженою особою, зокрема, не Генеральним прокурором, як то передбачено ч. 1 ст. 482-2 КПК України, а слідчим СБ України, однак встановлено, що такі твердження не відповідають дійсності. Зокрема, з матеріалів клопотання слідує, що слідчим СБ України до ЄРДР були внесені лише відомості стосовно посадових осіб органів державної влади Російської Федерації, громадян Російської Федерації та окремих громадян України за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України. При цьому жодних даних про причетність до вчинення цього кримінального правопорушення будь-кого із народних депутатів України в них не міститься.

Відомості до ЄРДР про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 438 та ч. 1 ст. 111 КПК України, у яких фігурує в тому числі і народний депутат України ОСОБА_11 , внесені 22 та 23 березня 2021 року вносились Генеральним прокурором ОСОБА_17 .

Як вбачається з матеріалів клопотання, обставин кримінальних правопорушень, що розслідуються та особи підозрюваного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею зроблено вірний висновок про те, що продовження строку домашнього арешту у даному випадку не становитиме порушення прав людини, а отже таке втручання є розумним і співмірним для цілей цього кримінального провадження.

Всі інші обставини, згідно вимогКПК Українибудуть встановлюватись під час судового розгляду по суті.

Істотних порушень нормКПК України, які б тягнули за собою скасування ухвали слідчого судді при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи апеляційної скарги щодо порушень судом норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.

На підставі викладеного, рішення слідчого судді є законним, оскільки ухвалене згідно з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та обґрунтованим, оскільки ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга сторони захисту не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 194, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09 липня 2021 року, - залишити без зміни, апеляційну скаргу захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_11 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4