Ухвала

від 03.08.2021 по справі 696/715/21

КАМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

03.08.2021

Справа № 696/715/21

2-з/696/7/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2021 року м. Кам`янка

Кам`янський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Шкреби В.В.,

при секретарі Луцаєвській Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янка заяву ОСОБА_1 (прож. по АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову до відкриття провадження за цивільним позовом ОСОБА_1 (прож. по АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (прож. по АДРЕСА_2 ) про визнання земельної ділянки об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та виділення майна в натурі,

встановив :

До Кам`янського районного суду Черкаської області надійшла вказана заява, в якій заявник посилається на те, що судовим рішенням від 12 квітня 2021 року ряд рухомого майна (автомобіль Volkswagen Transporter, 2004 р.в. з датою постановки на облік 05.10.2012 року; причіп легковий - В, марки КРД 050108, 2015 р.в. з датою постановки на облік 22.12.2015 року; трактор Беларус-1025 , 2002 р.в. з датою реєстрації 25.02.2015 року; комбайн Claas Dovinator s8, 1995 р.в. з датою реєстрації 25.02.2015 року; причіп ПСЕ 20-1, 2015 р.в. з датою реєстрації 25.02.2015 року) та земельну ділянку з кадастровим номером 7121810100:02:000:0999 визнано спільним майном подружжя сторін та визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ цього майна.

За твердженням заявника, ОСОБА_2 не вчиняє дій по визнанню прав ОСОБА_1 на вказане вище майно, а тому вона має побоювання, що до вирішення справи за позовом про виділення цього майна в натурі, останній може вчинити дії по його відчуженню та реалізації для ускладнення виконання наступного судового рішення.

Також, подала до суду позов про виділення спірного майна в натурі, а також із вимогами щодо іншої земельної ділянки, що не була предметом судового спору між сторонами.

У зв`язку з вказаним, просила накласти арешт на перелічене вище майно та заборонити невизначеному колу осіб вчиняти дії стосовно нього.

Дослідивши матеріали заяви, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. До яких серед інших належить накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам .

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Суд звертає увагу, що матеріали заяви про забезпечення позову, не містять у собі документів, які б свідчили про обгрунтованні посилання заявника наявності реальних факті дій чи намірів ОСОБА_2 по реалізації спірного майна.

Фактично ці твердження обґрунтовані тільки результати розгляду заяви заявника правоохоронним органом, тоді як останній тільки розглянув її звернення у відповідності до норм законодавства про звернення громадян.

Також, суд вважає, що такий спосіб забезпечення позову як заборона дій невизначеному колу осіб вчиняти дії по відношенню до спірного майна, є не співмірним з можливим спором між сторонами та явно обтяжуючим по відношенню до інших осіб, які учасниками провадження не являються.

З огляду на вказане вище в задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись, ст.ст. 149-153 ЦПК України,

у х в а л и в :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 (прож. по АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову до відкриття провадження за цивільним позовом ОСОБА_1 (прож. по АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (прож. по АДРЕСА_2 ) про визнання земельної ділянки об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та виділення майна в натурі - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Кам`янський районний суд Черкаської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 15-ти днів з дня її вручення (п.п. 15.5 п.1 Розділу 13 Перехідних положень ЦПК України).

Суддя: В.В.Шкреба