Рішення

від 27.07.2021 по справі 952/711/20

ЗАЧЕПИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 952/711/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.07.2021 Зачепилівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Яценка Є.І.,

при секретарі - Ніколенко Л.О.,

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

представника третьої особи - Денисенко В.В.,

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Зачепилівка Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ТОВ Комінтерн-М , про визнання недійсним договору про право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) та скасування його державної реєстрації , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ТОВ Комінтерн-М , про визнання недійсним договору про право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) та скасування його державної реєстрації.

Позов обґрунтований тим, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР № 027673 від 13.01.2005 він є власником земельної ділянки площею 4,4649 га, кадастровий номер 6322283000:05:000:0107, розташованої на території Новомажарівської сільської ради Зачепилівського району Харківської області. У 2009 році він мав намір укласти договір оренди земельної ділянки з ТОВ Комінтерн-М . 20.07.2010 на адресу позивача від ТОВ Комінтерн-М було надіслано три екземпляри договору оренди вищевказаної земельної ділянки без номеру строком на 49 років. Однак проекти договорів оренди позивач не підписував та не повертав їх до ТОВ Комінтерн-М , в подальшому господарство не проявляло ніякої ініціативи щодо укладення договору оренди землі. Від сусідів по земельній ділянці ОСОБА_1 дізнався, що його земля обробляється ТОВ Комінтерн-М . 11.06.2020 на адвокатський запит Відділом у Зачепилівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надано відповідь, що належна йому земельна ділянка використовується на праві договору користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) ОСОБА_2 , строк дії до 26.11.2090. За твердженням позивача договір емфітевзису він не укладав, з відповідачем особисто незнайомий, строк його дії в 75 років є незаконним, тому просить суд визнати такий договір недійсним та скасувати його державну реєстрацію.

Відповідач ОСОБА_2 надала відзив, за яким проти задоволення позову заперечила, обґрунтовуючи свою позицію тим, що 03.06.2015 між нею та ОСОБА_1 було укладено договір про право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), за яким ОСОБА_1 передав їй право володіння та цільового використання земельною ділянкою площею 4,4649 га, кадастровий номер 6322283000:05:000:0107, на строк 75 років. Також сторонами було підписано акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та акт прийому-передачі об`єкта емфітевзису, які є невід`ємними частинами договору. 26.11.2015 була проведена реєстрація права за договором емфітевзису, що підтверджується Витягом № 48435765 від 26.11.2015. Щодо строку укладення договору відповідач зазначила, що на момент його укладення 03.06.2015 законодавство не містило обмежень щодо строку дії емфітевзису земельної ділянки приватної власності. Обмеження строку дії емфітевзису до 50 років відбулося з 01.01.2019 у зв`язку з внесенням змін до Земельного кодексу України відповідно до Закону № 2498-VIII від 10.07.2018. Також відповідач подав клопотання про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, яке обґрунтовував тим, що строк позовної давності, який становить три роки, сплинув 03.06.2018. Тому ОСОБА_2 просила суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити у повному обсязі. Проти застосування позовної давності заперечив, оскільки про наявність договору емфітевзису йому стало відомо після отримання відповіді на запит адвоката, а саме 11.06.2020.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечила проти позову ОСОБА_1 з підстав зазначених у відзиві, просила суд застосувати наслідки пропуску строку позовної давності та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В судовому засіданні представник ТОВ Комінтерн-М Денисенко В.В. заперечила проти позову ОСОБА_1 та просила суд застосувати до спірних правовідносин наслідки пропуску строку позовної давності та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Від представника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Парамонової Л.В. надійшла заява про розгляд справи без її участі разом з поясненнями щодо суті позову. В поясненнях ОСОБА_4 вказала, що Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) не може відповідати за дії вчинені державним реєстратором, оскільки такі дії вчиняються останнім самостійно та відповідно до вимог чинного законодавства, при цьому управління юстиції жодним чином не могло вплинути на рішення, які приймались державним реєстратором. Тому представник третьої особи просила суд прийняти рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, приходить до наступного висновку.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. ст. 4 , 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до вимог ЦПК України , суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданими відповідно до вимог до цього Кодексу , в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може грунтоватись на припущеннях. Рішення суду обґрунтовується лише тими доказами, які були досліджені в суді.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,4649 га, кадастровий номер 6322283000:05:000:0107, розташованої на території Новомажарівської сільської ради Зачепилівського району Харківської області, що підтверджується копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР № 027673.

Згідно ч.1 ст. 102-1 ЗК України , право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України .

Частиною 1 ст. 407 ЦК України , передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України , договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

03.06.2015 між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису). П. 2.1 встановлює термін дії даного договору на 75 років.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 ( справа № 145/2047/16-ц) наведено наступний правовий висновок : Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок.

Таким чином, у задоволенні позовної вимоги про визнання договору про право користування земельною ділянкою (договір емфітевзису) недійсним слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту в цій частині.

Ч. 1 ст. 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи встановлено що договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) зареєстрований 26.11.2015 державним реєстратором Лазарєвим Ю.О. (індексний номер 48435765 від 26.11.2015) строк дії - до 26.11.2090, Правокористувач ОСОБА_2 .

Однак, суд критично розцінює твердження позивача про те, що він дізнався про існування договору про встановлення емфітевзису лише 11.06.2020 після запиту адвоката. Так, ОСОБА_1 в своїй заяві від 03.06.2015 до ТОВ Комінтерн-М зазначив, що у зв`язку з підписанням договору емфітевзису на належну йому земельну ділянку площею 4,4649 га, кадастровий номер 6322283000:05:000:0107, просить здійснити доплату в розмірі щорічної орендної плати за 49 років (а.с. 53, том1). 28.09.2015 ОСОБА_1 направив ТОВ Комінтерн-М вимогу про врегулювання питання орендних відносин щодо належної йому земельної ділянки площею 4,4649 га, кадастровий номер 6322283000:05:000:0107 (а.с. 52, том1). Листом за вих. № 132 від 30.11.2015 ТОВ Комінтерн-М надало відповідь на вищезазначену вимогу ОСОБА_1 та повідомило останнього, що відносно вказаної земельної ділянки укладений договір емфітевзису з гр. ОСОБА_2 , який був зареєстрований у передбаченому законом порядку, що унеможливлює укладення договору оренди землі (а.с. 50, том1). Вказаний лист згідно рекомендованого поштового повідомлення ОСОБА_1 отримав особисто 16.12.2015 (а.с. 51, том1). Крім того, відповідно до ухвали слідчого судді Зачепилівського районного суду Харківської області від 12.01.2017 ОСОБА_1 21.01.2016 звертався до Зачепилівського відділення поліції з приводу незаконних, на його думку, дій посадових осіб ТОВ Комінтерн-М з приводу самовільного зайняття належної йому земельної ділянки. Зі змісту даної ухвали вбачається, що в ході проведення досудового розслідування було проведено допит ОСОБА_1 , який, крім іншого, повідомив, що на його вимогу врегулювати питання щодо укладення договору оренди земельної ділянки ТОВ Комінтерн-М 30.11.2015 надало відповідь, що відносно його земельної ділянки укладено договір про встановлення права користування (емфітевзису) з громадянкою ОСОБА_2 (а.с. 247, том1).

Тобто, ОСОБА_1 повинен був звернутися до суду протягом встановленого ст.257 ЦК України строку - 3 років, а саме до 03.06.2018. Натомість, позивач звернувся до суду з позовною заявою 11.08.2020, тобто поза межами такого строку.

Доводи позивача про те, що початком строку позовної давності є 11.06.2020 є необґрунтованими і не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

При вирішення даного питання суд, крім іншого, керувався відповідною практикою Європейського суду з прав людини, рішеннями якого визначено, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення; застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (рішення від 22.10.1996 року у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", п.51; рішення від 20.09.2011 року у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії", п.570).

Таким чином суд вважає можливим застосувати наслідки пропуску строку позовної давності та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині скасування державної реєстрації договору встановлення емфітевзису за спливом строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 7-13 , 141 , 223 , 264-268 ЦПК України , на підставі ст.ст. 256-267 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ТОВ Комінтерн-М , про визнання недійсним договору про право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) та скасування його державної реєстрації - залишити без задоволення .

Рішення може бути оскаржене в 30-денний строк з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі його оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасовано.

Повний текст судового рішення складено 04.08.2021.

Головуючий, суддя Є.І. Яценко