Постанова

від 27.07.2021 по справі 904/1792/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2021 року м.Дніпро Справа № 904/1792/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.,

при секретері судового засідання: Абадей М.О.

представники сторін:

представники позивача та відповідача в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Заєць Володимира Олександровича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2021 (суддя - Васильєв О.Ю.).Г , м. Дніпро, повний текст якої підписаний 20.05.2021), постановлену за результатами розгляду заяви Фізичної особи-підприємця Заєць Володимира Олександровича про відшкодування судових витрат на правничу допомогу у справі № 904/1792/20

за позовом Фізичної особи-підприємця Заєць Володимира Олександровича, с. Песківка, Київська область

до Фізичної особи-підприємця Камінського Артема Петровича, м. Дніпро

про стягнення заборгованості і штрафних санкцій за вантажне перевезення

та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Камінського Артема Петровича, м. Дніпро

до Фізичної особи-підприємця Заєць Володимира Олександровича, с. Песківка, Київська область

про стягнення штрафних санкцій в розмірі 64 055,28 грн

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2021 у справі №904/1792/20 відмовлено у задоволенні заяви ФОП Заєць В.О. про прийняття додаткового рішення про стягнення з ФОП Камінського А.П. витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 27 700, 00 грн.

Не погодившись із вказаною ухвалою місцевого господарського суду, Фізична особа-підприємець Заєць Володимир Олександрович, звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2021 у даній справі, ухвалити додаткову постанову про стягнення з ФОП Камінського А.П. витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 27700 грн.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги вимоги ст.ст.124, 126, 129, 161 ГПК України. Зокрема, єдиною підставою для відмови у задоволенні заяви позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним про розподіл судових витрат судом вказано про відсутність у першій заяві по суті справи орієнтовного розрахунку судових витрат, в той же час, за приписами ч.2 ст.161 ГПК України заявами по суті справи є: позовна заява, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив. Заперечення, пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Так, ухвалою суду від 25.05.2021 по справі №904/1792/20 об"єднано вимоги за первісним і зустрічним позовом в одне провадження, відтак, для позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом першими завами по суті спору є позовна заява і відзив на зустрічний позов. У відзиві на зустрічну позовну заяву відповідачем (позивачем за первісним позовом) зазначався попередній розрахунок суми судових витрат, які він поніс та очікує понести в зв"язку із розглядом справи в сумі 20 000 грн витрат на правничу допомогу.

Рішенням у справі від 20.01.2021 не лише задоволено первісний позов, а і повністю відмовлено у зустрічному позові, у відзиві на якій зазначався орієнтовний розрахунок судових витрат.

З огляду на положення частини 2 ст.126 та ч.4 ст.129 ГПК України, витрати відповідача за зустрічним позовом (позивача за первісним) підлягають розподілу між сторонами, в даному випадку покладаються на позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом)

Апелянт наголошує, що з урахуванням норми ч.3 ст.124 ГПК України попередній розмір судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розміру справи. Таким чином, виконуючи вимоги ч.3 ст.126 ГПК України, заявником суду першої інстанції були надані відповідні докази понесення фактичних витрат в сумі 27 700 грн.

В даному випадку вважає, що з урахуванням вимог ч.5 ст.129 ГПК України, зокрема неналежну поведінку сторони (відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом), що виразилось у пред"явленні зустрічного позову, що спричинило збільшення обсягу роботи представника відповідача за зустрічним позовом (позивача за первісним позовом) та збільшення кількості судових засідань (на кожне з яких представник приїжджала з міста Києва) сума судових витрат в розмірі 27 700 грн є абсолютно спів мірною із виконаною адвокатом роботою та кількістю судових засідань, незважаючи на невелику ціну первісного позову; при цьому апелянт наголошує, що ціна позову за зустрічним позовом становила 64055,28 грн.. в задоволенні якого було відмовлено.

Звертає увагу суду, що заява про розподіл судових витрат заявником подана вчасно до судових дебатів, заява містить детальний опис робіт (наданих послуг) та докази оплати цих робіт.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - Фізична особа-підприємець Камінський Артем Петрович, відзив на апеляційну скаргу не надав, правом, передбаченим ст.263 ГПК України не скористався; як не скористався правом участі в судовому засіданні, передбаченому ст.42 ГПК України. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, шляхом направлення ухвали на електронну скриньку представника (адвоката), яку доставлено 16.06.2021 та додатково телефонограмою суду від 16.06.2021.

Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 14.06.2021 для розгляду справи визначена колегія суддів: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Березкіна О.В., Дармін М.О.

15.06.2021 розпорядженням керівника апарату суду, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/1792/20 з метою вчинення певної процесуальної дії, а саме - відкриття провадження у справі, з огляду на відпустку судді - члена колегії суддів Дарміна М.О.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2021, справу №904/1792/20 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Березкіна О.В., Антонік С.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.06.2021 (колегія суддів: Іванов О.Г., - головуючий, доповідач, Березкіна О.В., Антонік С.Г) апелянту відновлено строк подачі апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2021 у справі № 904/1792/20; судове засідання призначено на 27.07.2021; сторонам наданий строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, власних заяв, клопотань, відповідно до ст.ст.38, 169, 170 Господарського процесуального кодексу України.

26.07.2021 розпорядженням керівника апарату суду, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/1792/20 з урахуванням усунення обставин, що зумовили зміну колегії та з метою повернення справи раніше визначеному складу суду.

Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 26.07.2021, справу №904/1792/20 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Березкіна О.В., Дармін М.О.

З урахуванням перебування у відпустці судді Березкіної О.В., 26.07.2021 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/1792/20 та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2021, справу №904/1792/20 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Дармін М.О., Чус О.В., яку ухвалою суду від 27.07.2021 прийняли справу до свого провадження.

23.06.2021 до суду від представника апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано перебуванням її у відпустці з 23.07.2021 по 01.08.2021.

Розглянувши дане клопотання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 11, 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Як вбачається з клопотання апелянта, він повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, та єдиною підставою для відкладення розгляду справи зазначає перебування свого представника у відпустці.

Відповідно до відомостей Державного реєстру судових рішень, ухвала про відкриття апеляційного провадження від 16.06.2021 оприлюднена 17.06.2021, вказану ухвалу направлено учасникам провадження на електронні скриньки (позивачу та його представнику, представнику відповідача), додатково представника позивача повідомлено про судове засідання телефонограмою від 16.06.2021.

Відтак, з місцем, датою та часом судового засідання апелянт обізнаний був.

Відповідно до ч. 1 ст.56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Будь-яких причин неможливості взяти участь у судовому засіданні позивачу за первісним позовом особисто представник апелянта не зазначив.

В даному випадку, судом дотримано основних засад господарського судочинства, забезпечена рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, забезпечено право на апеляційний перегляд рішення суду. Сторони мали рівну можливість подати письмові заяви по суті справи, зокрема, позовну заяву, відзив на позов, заперечення на відзив, пояснення та клопотання, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу.

В свою чергу, саме апелянт не забезпечив участі представника (будь-якого, як в порядку самопредставництва, так і представником - зі статусом адвоката). Отже, вказані обставини є суто суб`єктивними, які залежали виключно від волевиявлення позивача, тому не можуть бути визнані поважними.

Зважаючи на належне повідомлення позивача про час та місце розгляду справи, неявку його представника у судове засідання, враховуючи, що повідомлені позивачем причини неявки не визнаються судом поважними, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного судового рішення (ухвали), судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду апеляційної скарги та про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представників сторін.

В судовому засіданні 27.07.2021 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є частково обґрунтованою, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

У березні 2020 року Фізична особа-підприємець Заєць Володимир Олександрович (далі - Позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Камінського Артема Петровича (далі - Відповідач) і просить суд стягнути заборгованість за вантажне перевезення у розмірі 43 100,00 грн., 3% річних у розмірі 290,48 грн., пеню у розмірі 2258,91 грн. та судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що Відповідач порушив умови укладеного між сторонами договору № П/ГР 222 транспортного експедирування вантажів у міжнародному сполученні, виконаного Позивачем у повному обсязі, в частині оплати вартості наданих послуг у передбачені заявкою строки.

Зазначено, що сума судових витрат складається із судового збору та витрат на відрядження представника.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/1792/20; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; запропоновано Відповідачу протягом п"ятнадцяти днів з дня вручення ухвали надати відзив на позов за правилами ст.165 ГПК України.

19.05.2020 Фізична особа-підприємець Камінський Артем Петрович звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Заєць Володимира Олександровича та просить суд стягнути штраф за неналежне виконання умов Договору транспортного експедирування в розмірі 64 055,28 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем за зустрічним позовом зобов`язань за Договором №П/ГР 222 транспортного експедирування вантажів у міжнародному сполученні від 21.11.2019 в частині терміну перевезення, а саме порушення пункту 5.6. Договору.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2020 прийнято зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом; вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження; судове засідання (з урахуванням ухвали про виправлення описки) призначено на 16.06.2020.

Ухвалою від 16.06.2020 судове засідання відкладено на 09.07.2020, та в подальшому на 25.08.2020.

13.07.2020 позивачем за первісним позовом поданий відзив на позов, в якому заперечені доводи заявлених зустрічних вимог, одночасно зазначена сума орієнтовного (попереднього) розміру судових витрат в сумі 20 000 грн.

Ухвалою від 13.07.2020 задоволено заяву позивача про поновлення строку на подання клопотання про витребування доказів; задоволено відповідне клопотання; витребувано у ТОВ "Чернігівський автозавод" докази.

В подальшому, ухвалами від 28.07.2020 задоволені заяви про поновлення строку на подання клопотань про витребування доказів; задоволені відповідні клопотання; витребувано у Митного посту "Чорномосрький" та ДП Морський торговий порт "Чорноморськ" докази.

12.08.2020 Позивач за зустрічним позовом подав письмову заяву про збільшення позовних вимог і здійснення розгляду уточненої позовної заяви.

Зустрічний позов тотожний змісту позову поданого відповідачем за первісним позовом 19.05.2020. Крім того, відповідач за первісним позовом додатково зазначає, що штраф який нараховано останнім на підставі пункту 5.6. Договору становить 66 241,68грн. (що є грошовим еквівалентом 2400 USD за курсом Національного банку України (27.6007 за 1 USD станом на 11.08.2020). Також, відповідачем за первісним позовом нараховано збитки за неналежне виконання Договору у розмірі 25 000,00грн.

25.08.2020 ухвалою суду задоволено заяву позивача; вирішено провести процедуру врегулювання спору за участю судді; зупинено провадження у справі до припинення врегулювання спору за участю судді.

Ухвалою від 25.09.2020 припинено врегулювання спору за участю судді та передано справу для визначення складу суду в порядку ст.32 ГПК України.

Ухвалою від 28.09.2020 справу прийнято до провадження суддею Петренко Н.Е. та судове засідання призначено на 22.10.2020, яке не відбулось через відпустку судді.

Ухвалою від 30.10.2020 засідання призначено на 09.11.2020.

06.11.2020 до суду від представника відповідача за первісним позовом надійшов зустрічний позов про стягнення грошових коштів. Зустрічний позов тотожного зміст позову поданого відповідачем за первісним позовом 12.08.2020. Крім того, відповідач за первісним позовом додатково зазначає, що штраф який нараховано останнім на підставі пункту 5.6. Договору становить 68 074,32грн. (що є грошовим еквівалентом 2400 USD за курсом Національного банку України (28.3643 за 1 USD станом на 06.11.2020). Також, відповідачем за первісним позовом нараховано збитки за неналежне виконання Договору у розмірі 65 463,80грн.

Ухвалою від 09.11.2020 судове засідання відкладено на 25.11.2020.

Ухвалою від 25.11.2020 закрито підготовче засідання та справу призначено до розгляду по суті на 22.12.2020.

В судовому засіданні 22.12.2020 оголошено перерву до 20.01.2021.

19.01.2021 до канцелярії суду від ФОП Заєць В.О. надійшла заява про відшкодування судових витрат (яка повторно зареєстрована 08.02.2021), в якій він просить стягнути з ФОП Камінського А.П. 27 700, 00 грн. - витрат на послуги адвоката. Заява обґрунтована тим, що вищезазначеним рішенням суду первісні позовні вимоги задоволені у повному обсязі; у відзиві на зустрічну позовну заяву ФОП Заєць В.О. було зазначено попередній орієнтований розрахунок судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи в сумі 20 000, 00 грн.; окрім того, зазначає, що розмір цих витрат станом на дату подачу заяви збільшився та складає 27 700, 00 грн. На підтвердження понесених цих витрат ФОП Заєць В.О. надав звіт про виконану роботу від 11.01.2021 (складений між ним та адвокатом Гніденко О.М.), квитанції на оплату правничої допомоги, т.2., а.с.231-238) .

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2021 у справі №904/1792/20 первісний позов задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Камінського Артема Петровича на користь Фізичної особи-підприємця Заєць Володимира Олександровича заборгованість за вантажне перевезення у сумі 43 100,00 грн., 3% річних у розмірі 290,48 грн., пеню у розмірі 2 258,91 грн., судовий збір у розмірі 2 102,00грн.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Судові витрати за зустрічним позовом покладені на Фізичну особу-підприємця Камінського Артема Петровича

Не погодившись із зазначеним рішенням суду в частині задоволення первісного позову, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Фізична особа-підприємець Камінський Артем Петрович, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, нез"ясування обставин справи, просив рішення суду у вказаній частині скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.03.2021 по справі № 904/1792/20 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Камінського Артема Петровича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2021 у справі № 904/1792/20 - залишено без задоволення; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2021 у справі № 904/1792/20 (в частині первісного позову) - залишено без змін.

28.01.2021 ФОП Камінським А.П. подано заперечення проти вищезазначеної заяви ФОП Заєць В.О., в яких відповідач за первісним позовом просив в її задоволенні відмовити, зазначаючи (поміж-іншим), що ФОП Заєць В.О. під час розгляду справи разом з першим процесуальним документом по суті спору ( позовною заявою ) не подав суду попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи. Також посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.11.2019 по справі №904/4494/18. Окрім того, зазначав, що квитанції, які додані ФОП Заєць В.О. до заяви про відшкодування судових витрат, є неналежними доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки в них не зазначено, що вони мають якесь відношення до надання правничої допомоги ФОП Зайцю В.О. саме у справі №904/1792/20. Також зауважив на фактичній відсутності домовленості у договорі між позивачем та адвокатом вартості послуг; суттєвому завищенні часу участі в судових засіданнях, а також включення до переліку явки в судове засідання 22.10.2020, яке фактично не відбулось і представник позивача не був позбавлений права заздалегідь дізнатись про факт проведення такого засідання; включення до переліку виконаних робіт тих, які не є правничою допомогою за Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (зокрема, направлення цінних листів).

Розпорядженням керівника апарату суду №184 від 08.02.2021 у зв`язку зі звільненням судді Петренко Н.Е. призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів справи №904/1792/20 для розгляду клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу передано для розгляду судді Васильєву О.Ю.

09.02.2021 від судді Бондарєва Е.М. надійшов лист про запит справи у зв`язку із знаходженням 09.02.21р. апеляційної скарги ФОП Камінського А.П. на рішення суду від 20.01.21р. у справі №904/1792/20.

Ухвалою суду від 10.022021 заяву ФОП Заєць В.О. про відшкодування судових витрат прийнято до свого провадження суддею Васильєвим О.Ю., зупинено провадження у справі №904/1792/20 з розгляду вищезазначеної заяви до часу розгляду ЦАГС апеляційної скарги ФОП Камінського А.П. на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2021 у справі №904/1792/20.

Ухвалою суду від 21.04.2021 провадження у цій справі з розгляду заяви позивача за первісним позовом про відшкодування судових витрат поновлено; судове засідання призначено на 11.05.2021.

Ухвалою суду від 11.05.2021 розгляд заяви відкладено на 18.05.2021.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2021 у справі №904/1792/20 відмовлено у задоволенні заяви ФОП Заєць В.О. про прийняття додаткового рішення про стягнення з ФОП Камінського А.П. витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 27 700, 00 грн.

Зазначений процесуальний документ і є предметом апеляційного оскарження.

Відмовляючи в задоволенні заяви позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) щодо відшкодування судових витрат, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем у першій заяві по суті спору (позовній заяві) не зазначений попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, зокрема на правничу допомогу, що є порушенням вимог ч.1 ст.124 ГПК України, наслідком чого є відмова у задоволенні відповідної заяви.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині другій статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, від 19.11.2019 у справі №5023/5587/12, від 12.08.2020 у справі №916/2598/19, від 27.08.2020 у справі №873/2/20, від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19 та від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №379/1418/18 та від 23.11.2020 у справі №638/7748/18.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Слід зазначити, що положення статті 124 ГПК України не передбачають прямим процесуальним наслідком, у випадку неподання разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, відмову у задоволенні такої заяви. Тобто, застосування відповідних положень статті 124 ГПК України вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин кожної справи (подібну позицію наведено у постановах Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №904/4058/19, від 13.02.2020 у справі № 911/2686/18 та від 19.02.2020 у справі № 910/16223/18).

Посилання відповідача за первісним позовом у запереченнях на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 12.11.2019 у справі №904/4494/18, слід визнати помилковою, оскільки за цією правовою позицією положення статті 124 ГПК України не передбачають прямим процесуальним наслідком відмову у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у випадку неподання стороною разом з першою заявою по суті справи попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат.

При цьому слід зазначити, що за приписами ч.2 ст.161 ГПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

З урахуванням того, що в даній справі були подані як первісний, так і зустрічний позов, є слушними доводи апелянта, що для нього першими заявами по суті справи є позовна заява та відзив на зустрічний позов, саме в якому і був зазначений попередній (орієнтовний) розмір судових витрат.

Отже, з урахуванням заявлення відповідачем за зустрічним позовом (позивачем за первісним позовом) у відзиві на зустрічний позов попереднього розрахунку судових витрат, подання заяви про відшкодування судових витрат з відповідними доказами до судових дебатів у справі (19.01.2021), задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову за рішенням суду, яке залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції (в оскаржуваній частині за первісним позовом), колегія суддів вважає передчасними висновки господарського суду про відмову у задоволенні заяви щодо відшкодування судових витрат лише з підстави не визначення орієнтовного розміру таких витрат у первісній позовній заяві (одній із двох перших заяв по суті спору в даній справі).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI від 05.07.2012, де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказаний правовий висновок наведений у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі № 922/445/19.

Також Об`єднана палата зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

З урахуванням вищезазначених вимог закону, при визначені розміру правничої допомоги Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Як вбачається з матеріалів справи, в якості підтвердження витрат на послуги адвоката позивач надав договір про надання правової допомоги №06/06-2020 від 15.06.2020, укладений Фізичною особою-підприємцем Заєць Володимиром Олександровичем (клієнт) та адвокатом Гніденко Ольгою Миколаївною (адвокат) (а.с.109-111, т.1).

Пунктом 1.1 договору встановлено, що Адвокат на підставі ст. 59 Конституції України, та діючи відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" приймає на себе зобов`язання надавати клієнту наступну правову допомогу:

а) представляти та захищати інтереси "Клієнта" в усіх державних установах, підприємствах і а організаціях незалежно від форм власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами органів внутрішніх справ, прокуратури, Служби безпеки України та інших правоохоронних, наглядових і контролюючих органів;

б) здійснювати представництво та захист інтересів "Клієнта" в судах загальної юрисдикції всіх інстанцій, господарських судах всіх інстанцій, адміністративних та третейських судах, Міжнародному комерційному суді при Торгово-промисловій палаті України та Конституційному суді України під час здійснення судочинства:

в) приймати участь та захищати інтереси Клієнта при проваджені справ в порядку цивільного, господарського, кримінального, адміністративного та конституційного судочинства, з правом пред"явлення позову повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання повністю або частково позову, зміни розміру позовних вимог, зміни підстав або предмету позову, укладання мирової угоди, оскарження рішень суду, подання апеляційних, касаційних скарг, інших передбачених законодавством скарг, клопотань та заяв;

г) надавати клієнту правову інформацію, консультації і роз`яснення з правових питань, здійснювати правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, надавати послуги при укладенні угод цивільно-правового характеру;

д) складати заяви, скарги, процесуальні та інші документи правового характеру, посвідчувати копії документів по справам, які перебувають в провадженні Адвоката ;

е) надавати правову допомогу під час виконання та відбування кримінальних покарань;

ж) здійснювати інші види правової допомоги, не заборонені законом.

За п.4.1 договору, розмір оплати за правову допомогу (сума гонорару адвоката) встановлюється за погодженням між Клієнтом та Адвокатом , в залежності від обсягу роботи Адвоката, витраченого часу та складності доручення. Сума гонорару "Адвоката" визначається підписаним сторонами звітом про виконану Адвокатом роботу та/ або Актом виконаних робіт до цього договору. "Клієнт" зобов"язується сплатити Адвокату суму гонорару за правову допомогу, визначену звітом та/або актом в строк не пізніше 2 (двох) банківських днів з дати підписання сторонами звіту про виконану роботу та/або Акту виконаних робіт.

У випадку відмови Клієнта підписати Звіт та/або Акт виконаних робіт, Клієнт зобов"язується протягом 3 ( трьох) робочих днів з дати отримання звіту/акту виконаних робіт надати "Адвокату" свої вмотивовані зауваження/заперечення до звіту/акту в письмовій формі. У випадку ненадання у встановлений даним пунктом договору строк письмових зауважень/заперечень, звіт/акт виконаних робіт вважаються погодженими Клієнтом , а сума гонорару "Адвокату " визначеною сторонами.

Сторони мають право одразу визначити остаточну суму гонорару Адвоката або вартість години роботи "Адвоката", або встановити інші умови оплати роботи Адвоката та строки оплати, уклавши додаткову угоду до даного договору.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що у випадку, коли необхідні дії по виконанню доручення Клієнта потребують грошових витрат (зокрема: сплата судового збору, держмита, оплата нотаріальних послуг, необхідність виїзду за межі м. Києва у відрядження або виконання окремих вказівок Клієнта , які не охоплюються предметом даного Договору та ін.), ці дії здійснюються за рахунок "Клієнта" і не зараховуються до платежів, передбачених п. 4.1. Договору.

За п.6.1 договору даний договір може бути змінений чи доповнений виключно за взаємною згодою сторін. Зміни і доповнення повинні бути викладені письмово у вигляді додаткової угоди, підписаної сторонами.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов"язань.

З огляду на положення п.4.1 договору, вимоги ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", колегія суддів констатує, що сторонами у договорі не узгоджена вартість робіт адвоката (погодинна оплата, фіксований розмір тощо).

У змісті заяви про відшкодування судових витрат на правничу допомогу позивачем в порядку ч.3 ст.126 ГПК України наведений наступний перелік (опис) робіт (наданих послуг) і витраченого адвокатом часу:

- ознайомлення з матеріалами справи № 904/1792/20 в Господарському суді Дніпропетровської області - пів години вартістю 500,00 грн;

- участь у судовому засіданні по справі № 904/1792/20 в Господарському суді Дніпропетровської області - одна година вартістю 1000 грн;

- складення та направлення цінним листом адвокатського запиту № 01/06-20 від 19.06.2020р. до ТОВ Чернігівський автозавод - дві години вартістю 800 грн;

- складення та направлення цінним листом адвокатського запиту № 02/06-20 від 24.06.2020р. до ДП Морський торговий порт Чорноморськ - 2 години вартістю 800 грн;

- складення та направлення цінним листом адвокатського запиту № 03/06-20 від 24.06.2020р. до Митний пост Чорноморський - 2 години вартістю 800 грн;

- складення відповіді на відзив за первісним позовом, відправлення цінним листом відповідачеві за первісним позовом та до Господарського суду Дніпропетровської області - 4 години вартістю 2000 грн;

- складення відзиву на зустрічний позов, відправлення цінним листом позивачеві за зустрічним позовом та до Господарського суду Дніпропетровської області - 4 години вартістю 2000 грн;

- складення заяви про поновлення строку та клопотання про витребування доказів за первісним позовом, заяви та клопотання з додатками направлено цінним листом до Господарського суду Дніпропетровської області - одна година вартістю 1000 грн;

- участь у судовому засіданні по справі № 904/1792/20 - одна година вартістю 1500 грн;

- складення заяви про поновлення строку та клопотання про витребування доказів за зустрічним позовом, заяви та клопотання з додатками направлено цінним листом до Господарського суду Дніпропетровської області - 2 години вартістю 1000 грн;

- складення заяви про поновлення строку та клопотання про витребування доказів за зустрічним позовом, заяви та клопотання з додатками направлено цінним листом до Господарського суду Дніпропетровської області - 2 години вартістю 1000 грн;

- складення та направлення цінним листом адвокатський запит № 01/08-20 від 04.08.20р. до Чорноморської філії ДП АМПУ - 2 години вартістю 800 грн;

- складення клопотання про встановлення додаткового строку для подання доказів та клопотання про долучення доказів до матеріалів справи № 904/1792/20. Клопотання з доданими новими доказами направлено цінним листом позивачеві за зустрічним позовом. Обидва клопотання направлено цінним листом до Господарського суду Дніпропетровської області - 1 година вартістю 1000 грн;

- складення клопотання про встановлення додаткового строку для подання доказів та клопотання про долучення доказів до матеріалів справи № 904/1792/20. Клопотання з доданими новими доказами направлено цінним листом позивачеві за зустрічним позовом. Обидва клопотання направлено цінним листом до Господарського суду Дніпропетровської області -1 година вартістю 1000 грн;

- складення заперечення на відповідь на відзив за зустрічним позовом, направлено заперечення з додатками позивачеві за зустрічним позовом та до Господарського суду Дніпропетровської області - 4 години вартістю 2000 грн;

- участь у судовому засіданні по справі № 904/1792/20 в Господарському суді Дніпропетровської області - 1 година вартістю 1500 грн;

- участь у судовому розгляді справи № 904/1792/20 під час врегулювання спору за участі судді -1 година вартістю 1000 грн;

- складення додаткових пояснень стосовно доказів, наявних в матеріалах справи, направлено цінним листом позивачеві за зустрічним позовом та до Господарського суду Дніпропетровської області -4 години вартістю 1500 грн;

- участь у судовому розгляді справі № 904/1792/20 під час врегулювання спору за участі судді -1 година вартістю 1000 грн;

- явка в судове засідання до Господарського суду Дніпропетровської області, призначене на 22.10.20р. о 11.45 - 15 хвилин вартістю 1000 грн;

- участь у судовому засіданні по справі № 904/1792/20 в Господарському суді Дніпропетровської області - півгодини вартістю 1500 грн;

- участь у судовому засіданні по справі № 904/1792/20 в Господарському суді Дніпропетровської області - 1,5 години вартістю 1500 грн;.

- запланована участь в судовому засіданні по справі № 904/1792/20 в Господарському суді Дніпропетровської області - без обліку часу вартістю 1500 грн (а.с.228-229, т.2).

Згідно звіту про виконану роботу від 11.01.2021 адвокатом надано клієнту - ФОП Заєць В.О. послуги, що відповідають переліку послуг (а.с.231-233, т.2).

Визначено, що загальна вартість виконаної адвокатом роботи становить 27700 грн.

Клієнт погодився з вказаною у п.1 цього звіту вартістю виконаної адвокатом роботи, претензій щодо загальної вартості виконаної роботи або вартості окремої послуги клієнт до адвоката не має.

За п.4 звіту за надання правової допомоги клієнтом сплачено адвокату загальну суму 27700 грн згідно платіжних квитанцій: №1904297 від 22.06.2020; №1904299 від 07.07.2020, №1931551 від 14.07.2020. №1931559 від 19.08.2020, №1931560 від 20.08.2020, № 1931564 від 08.09.2020, №1931567 від 17.09.2020, №1931568 від 22.09.2020, № 1931570 від 06.10.2020, №1931575 від 29.10.2020, №1931582 від 24.11.2020, №1931583 від 26.11.2020, №1931586 від 21.12.2020, №1931587 від 22.12.2020, №1931589 від 11.01.2021.

Матеріалами справи підтверджується, що адвокатом підготовлено відзив на зустрічну позовну заяву, заяви і клопотання про витребування доказів, адвокатські запити, заяву про відшкодування судових витрат, взято участь у судових засіданнях 16.06.2020, 09.07.2020, 25.08.2020, 25.11.2020, 22.12.2020, 20.01.2021.

Клієнтом оплачено адвокату грошові кошти у розмірі 27700 грн, що підтверджується платіжними квитанціями (арк.с.234-239, т.2).

Позивача у суді представляла адвокатка Гніденко О.М. згідно ордеру серії КВ №810711 від 15.06.2020 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №000632 від 15.07.2019).

З урахуванням приписів ч.4 ст.129 ГПК України та враховуючи, що рішення в частині первісного позову та зустрічного позову, залишене без змін апеляційним судом (в частині первісного позову, яка оскаржувалась), відбулось на користь позивача, судові витрати мають бути покладені на відповідача за первісним позовом у цій справі.

У заяві про відшкодування судових витрат, поданій суду 19.01.2021, позивач навів детальний опис робіт по цій справі, що відповідає роботам, наведеним у звіті наданих послуг, всього на загальну суму 27700 грн.

Відповідач у заяві від 28.01.2021, поданій господарському суду, заперечив щодо відшкодування судових витрат та, відповідно, задоволення заяви позивача, з урахуванням вищевикладеного.

Колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що договором № 06/06-2020 від 15.06.2020 не визначені умови (пункти) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, в той же час, суд, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, має право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

З огляду на перелік виконаних робіт, підписаний між адвокатом і позивачем звіт виконаних робіт, наявні у справі документи, підготовлені представником позивача, наявні докази оплати цих послуг, суд вважає можливим заяву про відшкодування судових витрат задовольнити частково.

З урахуванням наведених вище норм права, клопотання відповідача про зменшення судових витрат, суд апеляційної інстанції з урахуванням приписів ч.5 ст.129 ГПК України, а також критерію розумності розміру судових витрат, виходячи з ціни позову, конкретних обставин справи, зокрема, включення до опису робіт, тих, що не проводились фактично, зокрема участі в засіданнях по врегулюванню спору за участю судді, явку в засідання 22.10.2020, яке не відбулось, включення до звіту наданих послуг витраченого позивачем часу на технічні роботи (направлення поштою кореспонденції), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що витрати є не співрозмірними та достатньо завищеними, із ціною позову (витрати становлять 64,27% ціни позову), тому вважає необхідним обмежити розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача до розумного розміру - до 15000 грн.

Вказані дії суду щодо обмеження витрат на правничу допомогу, які підлягають компенсації стороні на користь якої відбулось рішення, відповідають процесуальним нормам, закріпленим ч.5 ст.129 ГПК України, та правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 03.10.2019 по справі № 922/445/19, яка наведена вище.

За таких обставин, ухвалу місцевого суду про відмову в задоволенні заяви позивача щодо відшкодування судових витрат на правничу допомогу, ухвалену з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема нез"ясуванні обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, слід скасувати, ухвалити нове рішення щодо часткового задоволення заяви про відшкодування судових витрат.

Зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача у справі частково.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 269, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Заєць Володимира Олександровича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2021 у справі № 904/1792/20 - задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2021 у справі № 904/1792/20 - скасувати.

Ухвалити нове рішення у справі, яким заяву Фізичної особи-підприємця Заєць Володимира Олександровича, с. Песківка, Київська область про відшкодування судових витрат - задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Камінського Артема Петровича, м. Дніпро на користь Фізичної особи-підприємця Заєць Володимира Олександровича, с. Песківка, Київська область 15000 грн (п"ятнадцять тисяч гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти заяви - відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Камінського Артема Петровича, м. Дніпро на користь Фізичної особи-підприємця Заєць Володимира Олександровича, с. Песківка, Київська область 1229, 20 грн витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.

Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 05.08.2021.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін