ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
21 липня 2021 року м. Дніпросправа № 160/858/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Олефіренко Н.А., Шальєвої В.А., секретар судового засідання - Солодкова К.А., за участю представників позивача Мелешко І.В. та Северенчук М.В., представника відповідача - Олійник В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 року в адміністративній справі №160/858/20 (суддя у 1 інстанції Кадникова Г.В.) за позовом Спільного підприємства у формі приватного акціонерного товариства "Софрахім" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-
ВСТАНОВИВ:
Спільне підприємство у формі приватного акціонерного товариства "Софрахім" звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 18.12.2019 року №ДН2783/1869/АВ/ТД-ФС/631 про накладення штрафу у розмірі 1126710грн. 00коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що контролюючий орган дійшов помилкового висновку про допуск працівників до роботи без належного оформлення трудових відносин та укладення договорів цивільно-правового характеру позбавляє права найманих працівників на обов`язкові елементи нормативно-правових актів трудового законодавства.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 18.12.2019 року №ДН2783/1869/АВ/ТД-ФС/631 про накладення штрафу у розмірі 1126710грн. 00коп. Стягнуто з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асугнувань на користь Спільного підприємства у формі приватного акціонерного товариства «Софрахім» судовий збір у розмірі 17'531грн. 25коп.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, не відповідність висновків обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити у задоволені позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач допустив на роботу девяти працівників за цивільно-правовими договорами (договори підряду), а не за трудовими договорами. При цьому, суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що предметом договорів є процес праці, а не її кінцевий результат; отримання фізичною особою плати за виконану работу здійснюється щомісячно, що свідчить про оплату за відпрацьовані дні/години; роботи по договорам мають систематичний характер. Отже в даному випадку відносинам між позивачем та фізичними особами - працівниками притаманні саме трудові взаємовідносини, а не цивільно-правові. Таким чином, застосування позивачем правовідносин цивільно-правових норм є недопустимим та такі дії позивача щодо надання трудовому договору форми цивільно-правового перешкоджає реалізації права фізичної особи на працю, гарантованого Конституцією України та Кодексом законів про працю України, шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації, а також права на соціальний захист у випадку безробіття при тимчасовій втраті працездатності, смерті у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічно оплачу вальну відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки тощо. З огляду на наведене спірна постанова є правомірною та не підлягає скасуванню.
В відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у період з 04.10.2019 року по 17.10.2019 року інспектором Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Афанасьевою І.В. було проведено інспекційне відвідування СП ПРАТ Софрахім з питань виявлення неоформлених трудових відносин, про що був складений акт №ДН2783/1869/АВ від 17 жовтня 2019 р.
Проведеним інспекційним відвідуванням встановлено застосування СП ПРАТ Софрахім праці дев`яти громадян: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , на думку інспектора, без належного оформлення трудових відносин, що є порушенням ч.І ст.21 та ч.З ст.24 КЗпП України та постанови КМУ від 17.06.2015р. №413 Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу .
Інспектором в акті зазначено, що попри наявність укладених із вказаними особами цивільно-правових договорів (договорів підряду), праця таких осіб підпадає під ознаки трудових відносин. Також указано, що укладення договору цивільно-правового характеру позбавляє права найманого працівника на обов`язкові елементи нормативно-правових актів трудового законодавства, у тому числі права на одержання щорічної відпустки або грошової компенсації за її невикористання, гарантій від незаконного звільнення тощо.
18.12.2019 року у приміщенні Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області першим заступником його начальника Осадчим І.М. відбувся розгляд матеріалів, складених за результатами вищеописаного інспекційного відвідування.
За результатами розгляду справи першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Осадчим Ігорем Михайловичем 18.12.2019 було винесено постанову № ДН2783/1869/АВ/ТД- ФС/631, якою на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України накладено на Підприємство штраф у розмірі 1 126 710 грн.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 05.04.2007 року № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон України №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
У відповідності до ч. 5 ст. 2 Закону України №877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи (в тому числі, органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення), що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок № 295.
Відповідно до вимог Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, посадовими обов`язками яких передбачено контрольні повноваження. Державний нагляд здійснюють шляхом виїзної перевірки посадовими особами Держпраці та територіальних органів, посадовими обов`язками яких передбачено здійснення повноважень державного нагляду за додержанням законодавства про працю. Наявність згоди Держпраці для здійснення державного контролю та державного нагляду за додержанням законодавства про працю за зверненням фізичних та юридичних осіб Порядком № 295 не передбачена (лист Департаменту з питань праці Державної служби України з питань праці від 18.05.2017р. № 5716/4.1/4.2-ДП-17).
Відповідно до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Згідно з п.27 Порядку №295, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
У відповідності до ч. 1 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства.
Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відтак, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.
Цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення цієї мети договір вважається виконаним і дія його припиняється. Тобто, він застосовується для реалізації визначених, найчастіше разових робіт.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Згідно з приписів ч.1 ст. 850 ЦК України замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. На виконання зазначених Приписів, замовник передбачив відсутність підпорядкованості правилам внутрішнього трудового розпорядку, та поклав обов`язок організації процесу виконання робіт з використанням власних засобів на виконавця, таким чином надавши йому можливість вільно обирати зручний для роботи час.
Як слідує з матеріалів справи, Між СПрАТ Софрахім та дев`ятьма громадянами: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 були укладені цивільно-правові договори (договори підряду):
- договір підряду № 03 від 28 березня 2017 року - оформлений з фізичною особою ОСОБА_9 завершено 31 грудня 2017 року;
- договір підряду № 09 від 01 червня 2017 року - оформлений з фізичною особою ОСОБА_8 завершено ЗО червня 2017 року;
- договір підряду № 14 від 02 жовтня 2017 року - оформлений з фізичною особою ОСОБА_7 завершено 31 жовтня 2017 року;
- договір підряду № 03 від 19 березня 2018 року - оформлений з фізичною особою ОСОБА_5 завершено 27 квітня 2018 року;
- договір підряду № 10 від 01 вересня 2018 року - оформлений з фізичною особою ОСОБА_1 завершено 16 жовтня 2018 року;
- договір підряду № 11 від 17 вересня 2018 року - оформлений з фізичною особою ОСОБА_6 завершено 13 листопада 2018 року;
- договір підряду № 05 від 02 травня 2019 року - оформлений з фізичною особою ОСОБА_4 завершено 22 травня 2019 року;
- договір підряду № 11 від 01 вересня 2019 року - оформлений з фізичною особою ОСОБА_3 завершено ЗО вересня 2019 року;
- договір підряду № 12 від 01 вересня 2019 року - оформлені з фізичною особою ОСОБА_2 завершено 30 вересня 2019 року.
Укладення договорів підряду на підприємстві обумовлювалось специфікою його роботи на час укладення угод, в зв`язку з чим 21.03.2017 року було прийнято наказ № 10/1 - ОК про можливість укладення договорів ЦПХ.
Із зазначеними особами виконувалися наступні роботи: вантаження, розвантаження сировини в зазначеній кількості; проведення передрейсових та післярейсових медичних оглядів водіїв в зазначеній кількості; підготовка документації по заключению договору оренди з територіальним фондом державного майна, підготовка документації до проведення річних загальних зборів; погрузка, складування, доставка в зону зберігання сировини; збір та аналіз інформації про будову, властивості, технології виготовлення маслорозчинних фенольних смол для лакофарбових матеріалів та видача рекомендацій щодо їх застосування.
Зі змісту вказаних договорів вбачається, що за дорученням замовника підрядник зобов`язується на власний ризик, самостійно та якісно виконати роботи в обсязі і на умовах передбачених договором, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити дані роботи. Факт виконання відповідних робіт з боку підрядника засвідчується актами приймання-передачі наданих робіт. Факт оплати за виконані роботи - відомостями на виплату грошей.
За вищевказаними цивільно-правовими угодами інспектором праці не встановлено факту прийняття фізичних осіб на роботу до СПрАТ Софрахім за конкретною кваліфікацією, професією, посадою; не встановлено факту роз`яснення такій особі його прав і обов`язків та поінформування під розписку про умови праці, небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою таких угод є отримання певного матеріального результату, а винагорода нараховувалась особам на підставі актів виконаних робіт.
Отже, оплата за вказаними Договорами підряду здійснювалась за надання конкретних послуг, а не процес праці.
Слід також зазначити, що фізичні особи за цивільно-правовими договорами не підпорядковуються розпорядку і режиму роботи товариства.
Стосовно доводів скаржника про те, що вказані договори укладалися систематично, що свідчить про тривалий характер взаємовідносин позивача з такими особами, слід зазначити, що вказаний факт не може свідчити про наявність сталих трудових відносин, оскільки як зазначено раніше, характер та умови договорів-підрядів встановлюють саме цивільно-правові відносини (виконавці виконують роботи на свій ризик та власними силами, не підпадають під дію правил внутрішнього трудового розпорядку товариства, не мають права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачують страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням).
Крім того, чинним законодавством не встановлено обмежень щодо укладання або переукладання цивільно-правових угод між суб`єктами на протязі певного часу.
Також законодавством не передбачено обмежень на укладання цивільно-правових договорів у разі якщо відповідні послуги стосуються основної діяльності суб`єкта господарювання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 24.10.2019 року у справі №160/8664/18.
Щодо посилання у скарзі на те, що виконувана робота ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є такою, що відноситься до робіт з підвищеною небезпекою (роботи з підвищеною небезпекою, пов`язаною з роботою із займистими речовинами, вантажно- розвантажувальними роботами за допомогою машин механізмів, роботами по оксидації обезводнених мастил при виробництві оліфи і лаків), то відповідачем жодним чином не встановлено, з якими саме речовинами під час виконання відповідних договорів працювали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , чи були вони легкозаймистими тощо.
З приводу посилання апелянта на оплату підрядникові винагороди 50 грн. за кожну годину вантажно-розвантажувальних робіт, варто відмітити, що ця обставина не є ознакою трудового договору, а лише вказує на особливість оцінки роботи, результат якої іншою фізичною величиною виміряти в даному випадку не було можливо, так як роботи виконувались по переміщенню раніше розвантаженої сировини в сховищах для формування із декількох видів сировини навіски для виготовлення готової продукції.
Щодо посилання у скарзі на присвоєння особам, які виконували роботи за договорами ЦПХ, табельних номерів, та в зв`язку з цим нібито їх віднесення до штатних працівників, то інспектору під час проведення інспекційного відвідування пояснювалось, що указані номери не є табельними, а являються номерами, що надані програмою 1С при нарахуванні винагороди за виконаними договорами ЦПХ. Більше того, штатним працівникам, з якими укладені трудові договори, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 24 Закону України Про оплату праці заробітна плата виплачується не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Натомість, періодичність та строки виплати винагороди за укладеними ЦПХ на СПрАТ Софрахім обумовлювались виключно самими договорами та відповідними актами прийому-передачі виконаних робіт.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Доводи апеляційної скари не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення та такі доводи є аналогічними що і в відзиву на адміністративний позов, які в свою чергу були відхилені судом першої інстанції, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 року в адміністративній справі №160/858/20 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 року в адміністративній справі №160/858/20 - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 21.07.2021 року, в повному обсязі постанова складена відповідно до ст. 243 КАС України.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя Н.А. Олефіренко
суддя В.А. Шальєва
Суд | Третій апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 21.07.2021 |
Оприлюднено | 06.08.2021 |
Номер документу | 98797608 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Третій апеляційний адміністративний суд
Білак С.В.
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Кадникова Ганна Володимирівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Кадникова Ганна Володимирівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Кадникова Ганна Володимирівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні