Постанова

від 03.08.2021 по справі 320/1869/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/1869/21 Суддя першої інстанції: Лапій С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Беспалова О.О. та Глущенко Я.Б.

при секретарі - Ткаченко В.В.,

за участю:

представника позивача: - Бондаренка І.В.,

представника третьої особи:- Колодія О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської обласної прокуратури в інтересах Держави в особі Державної інспекції містобудування України на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах Держави в особі Державної інспекції містобудування України до Вишгородської районної державної адміністрації, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Вишгород Плаза про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 16.05.2017 року № 01-22/32 та дозволу на виконання будівельних робіт,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2021 року заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах Держави в особі Державної інспекції містобудування України звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вишгородської районної державної адміністрації, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Вишгород Плаза про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 16.05.2017 року № 01-22/32 та дозволу на виконання будівельних робіт, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 16.05.2017 року № 01-22/32, видані відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Вишгородської районної державної адміністрації Київської області;

- визнати протиправним та скасувати виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України дозвіл ТОВ Вишгород Плаза дозвіл на виконання будівельних робіт від 19.09.2019 р. № ІУ113192620262 "Багатофункціональний будинок громадського, комерційного та житлового призначення по вул. Набережна, 6 у м. Вишгород Київської області (Нове будівництво).

Крім того, у квітні 2021 року позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій Заступник прокурора Київської області просив:

- зупинити дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 16.05.2017 № 01-22/32, виданих відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Вишгородської районної державної адміністрації, а також дозволу на виконання будівельних робіт від 19.09.2019 № ІУ113192620262 "Багатофункціональний будинок громадського, комерційного та житлового призначення по вул. Набережна, 6 у м. Вишгород Київської області (Нове будівництво), виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України;

- заборонити ТОВ Вишгород Плаза та будь-яким іншим фізичним і юридичним особам проводити будівельні роботи та здійснювати дії щодо державної реєстрації речових прав на земельних ділянках з кадастровими номерами 3221810100:01:257:6002 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1082875432218) і 3221810100:01:257:6003 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1633020032218) (їх відчуження, оренди, суборенди, поділу та об`єднання тощо), об`єкти незавершеного будівництва та закінчення будівництвом об`єктів, що розташовані на вказаних земельних ділянках.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року та прийняти нову постанову про задоволення заяви про забезпечення позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було не повно досліджено обставини, що мають значення для справи, не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

02 серпня 2021 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 30084, від Товариства з обмеженою відповідальністю Вишгород Плаза до суду апеляційної інстанції надійшли заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до змісту яких відповідач повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, наголошує, що позивач неодноразово звертався до судів (в рамках кримінального (справа № 759/4710/21) та господарського (справа № 911/492/21) судочинства) із відповідними заявами про забезпечення позову, проте Київській обласній прокуратурі відмовлено у задоволенні таких заяв, крім того, на замовлення ТОВ Вишгород Плаза Українським незалежним інститутом судових експертиз 14.05.2021 року було проведено будівельно - технічну експертизу оспорюваного проекту та за її результатами складено висновок № 185/04-2021 про відповідність оспорюваного проекту всім необхідним державним будівельним нормам.

Відзив на апеляційну скаргу від Вишгородської районної державної адміністрації, Державної архітектурно-будівельної інспекції України до суду апеляційної інстанції не надходили.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, приймаючи рішення про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що застосування судом обраних позивачем заходів забезпечення позову не може ґрунтуватись на тих обставинах, якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги, оскільки оцінку таким обставинам та доводам суд надає виключно під час розгляду справи по суті, відтак, на переконання суду, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення у даній справі, а викладені у заяві про забезпечення позову обставини свідчать про відсутність належного обґрунтування того, що захист прав та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції обґрунтованим, виходячи з наступного.

Статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи (частина перша статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому, позов, згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Слід зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ зазначено, що суд, при розгляді заяв про забезпечення позову має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів звертає увагу, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, суд у кожному випадку повинен встановити, виходячи з конкретних доказів, чи є хоча б одна з зазначених обставин у наведеній нормі, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

За своєю суттю інститут забезпечення і адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Так, на обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивачем зазначено, що у межах спірних правовідносин поєднано одразу 2 необхідні умови для забезпечення позову (невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та є очевидні ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулась до суду таким рішенням, дією або бездіяльністю), оскільки долучені до позовної заяви докази містять очевидні ознаки протиправності рішень суб`єктів владних повноважень (відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Вишгородської районної державної адміністрації та Державної архітектурно - будівельної інспекції України), крім того ТОВ Вишгород Плаза здійснюється будівництво багатоквартирного житлового будинку всупереч вимог містобудівного і земельного законодавства, у тому числі на одній із земельних ділянок щодо якої відсутні дозвільні документи (кадастровий номер 3221810100:01:257:6003), всупереч цільовому призначенню земельних ділянок, шляхом зміни їх призначення та фізичних властивостей, забудовником не отримано погодження на будівництво спірного об`єкту в Державній авіаційній службі України, будівництво об`єкту з 19.09.2019 року по 14.01.2021 року здійснювалось за відсутності контролю головного архітектора проекту за відповідністю будівельно монтажних робіт, разом з тим, на даний час у ТОВ Вишгород Плаза наявне право на державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проведення на земельних ділянках будівельних робіт та подальшої реєстрації права власності на об`єкт вже завершеного будівництва, об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 3221810100:01:257:6002 і 3221810100:01:257:6003 в одну (після відкриття провадження у даній справі на підставі технічного паспорта КТ 006024 виданого 24.03.2021 року ТОВ Реєстраційний центр АЛТАНА на земельній ділянці з кадастровим номером 3221810100:01:257:6002 зареєстровано об`єкт незавершеного будівництва (реєстраційний номер 2338582132218) загальною площею 1917,5 кв.м., відсоток готовності - 11%.

Надаючи правову оцінку доводам Київської обласної прокуратури щодо необхідності задоволення заяви про забезпечення позову, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, як було зазначено вище, однією із підстав для забезпечення позову Київською обласною прокуратурою визначено очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а саме - відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Вишгородської районної державної адміністрації та Державної архітектурно - будівельної інспекції України.

Як було наголошено в самій заяві та в апеляційній скарзі, рішенням Вишгородської міської ради від 17.10.2016 року № 17/73 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:257:6002 в оренду для реконструкції та обслуговування існуючого майнового комплексу - будівлі ресторану Вишгород , втім, в ході проведення огляду земельної ділянки в порядку ст. 237 КПК України, за участі державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області Берегового А.О. установлено, що на вказаній вище земельній ділянці відсутні будь - які об`єкти нерухомого майна, зазначені в договорі оренди, а саме - будівлі ресторану Вишгород , на момент огляду встановлено факт проведення будівельних робіт на ділянці, що свідчить про використання земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:257:6002 не за цільовим призначенням та проведення будівництва саме на території двох ділянок - з кадастровими номерами 3221810100:01:257:6002 і 3221810100:01:257:6003 додатково підтверджено актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 18.01.2021 р. за № 1542-ДК/3/АП/09/01/21 державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням і охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

Позивачем також наголошено, що всупереч вимог ст. 14 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право власності на будівлю ресторану Вишгород (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 603226032218) дотепер рахується за ТОВ Київкоопбуд , а містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки: вул. Набережна, 6, м. Вишгород, Київська області від 16.05.2017 року № 01-22/32 видано - ТОВ Вишгород Плаза (відповідний розділ про право власності на будівлю ресторану Вишгород не закрито у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), отже відділом містобудування, архітектури та житлово- комунального господарства Вишгородської районної державної адміністрації всупереч вимог ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності не перевірено під час видачі вказаного дозвільного документу наявність у ТОВ Вишгород Плаза документів, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці та наявність згоди його власника, засвідченої в установленому законодавством порядку.

Крім того, органами прокуратури встановлено, що як під час видачі спірних містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по вулиці Набережній, 6, в місті Вишгород Київської області від 16.05.2017 року № 01-22/32, так і під час видачі спірного дозволу на виконання будівельних робіт від 19.09.2019 року № ІУ 113192620262 експлуатантами аеродромів Київ/Бориспіль, Київ/Жуляни, висновки щодо погодження місця розташування та висоти об`єктів за вказаною адресою не надавалися. Державною авіаційною службою дотепер не надавалося погодження (висновку) щодо розташування та висоти даного об`єкту будівництва.

Колегія суддів приймає до відома усі перелічені доводи, проте зазначає, що даним фактам буде надано оцінку під час розгляду справи по суті, позаяк позовними вимогами Київської обласної прокуратури є визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 16.05.2017 року № 01-22/32, визнання протиправним та скасування виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України дозвіл ТОВ Вишгород Плаза дозвіл на виконання будівельних робіт від 19.09.2019 р. № ІУ113192620262 "Багатофункціональний будинок громадського, комерційного та житлового призначення по вул. Набережна, 6 у м. Вишгород Київської області (Нове будівництво), отже забезпечення позову з підстав очевидної протиправності рішень суб`єкта владних повноважень в межах спірних правовідносин є вирішенням спору по суті, що суперечить змісту інституту забезпечення позову як такого.

Крім того, як підставу для необхідності вжиття заходів забезпечення позову, Київською обласною прокуратурою наголошено, що після відкриття провадження у даній справі, на підставі технічного паспорту КТ006024 виданого 24.03.2021 року ТОВ Реєстраційний центр АЛТАНА на земельній ділянці кадастровим номером 3221810100:01:257:6002 зареєстровано об`єкт незавершеного будівництва (реєстраційний номер 2338582132218) загальною площею 1917,5 кв. м., відсоток готовності - 11%.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічна за приписом норма міститься в ч.1 ст. 377 ЦК України, відповідно до якої до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Таким, чином в разі завершення незаконного будівництва до ТОВ Вишгород Плаза на підставі положень ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України переходить право власності на вказані будівлі.

З даного приводу, колегія суддів вважає зазначити наступне.

Згідно зі статтею 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (стаття 179 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Порядок набуття права власності на новостворене майно та об`єкти незавершеного будівництва врегульований статтею 331 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення у відповідача права власності), за приписами частини другої якої право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Одночасно частиною 3 статті 331 ЦК України (у згаданій редакції) передбачено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до частини 4 статті 331 ЦК України за заявою заінтересованої особи суд може визнати її власником недобудованого нерухомого майна, якщо буде встановлено, що частка робіт, яка не виконана відповідно до проекту, є незначною.

За приписами статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

При цьому, державна реєстрація права власності як на об`єкт незавершеного будівництва, так і на нерухоме майно здійснюється у порядку, встановленому Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, що діяла на момент реєстрації за відповідачем права власності) підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є зокрема, свідоцтво про право власності на будівлю (частину будівлі), споруду, рішення суду про право власності на об`єкт незавершеного будівництва, інші акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.

Так, аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв`язку з нормами статей 177 - 179, 182 цього Кодексу, статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.

Що стосується об`єкта незавершеного будівництва, то за визначенням частини 3 статті 331 ЦК України він за своєю суттю є сукупністю будівельних матеріалів, які також є майном, що належить забудовнику (особі, яка на законних підставах здійснює відповідне будівництво). З метою отримання можливості укладення цивільно-правових договорів (купівлі-продажу, застави тощо) щодо такого майна (сукупності будівельних матеріалів), тобто можливості набути відповідні цивільні права та обов`язки власника майна, забудовник вправі, до завершення будівництва та досягнення його кінцевої мети у вигляді створення нерухомого майна, здійснити державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва, надавши органу державної реєстрації визначений законодавством перелік документів.

Проте факт здійснення державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва не змінює правового статусу такого майна та не перетворює сукупність будівельних матеріалів на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок, будівлю, споруду тощо) в розумінні статті 181 та частини 2 статті 331 ЦК України, оскільки така реєстрація не звільняє забудовника від обов`язку після завершення будівництва (створення майна) ввести його в установленому порядку в експлуатацію та здійснити державну реєстрацію права власності на новостворене нерухоме майно.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 914/2070/19.

Варто наголосити, що при розгляді заяв про забезпечення позову, суд має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник, позовним вимогам.

Цей висновок відповідає Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 р., згідно з якою рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 року у справі № 640/1498/19.

Втім, ані в заяві про забезпечення позову, ані в апеляційній скарзі Київською обласною прокуратурою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам Держави до ухвалення рішення у даній справі, а викладені у заяві про забезпечення позову обставини свідчать про відсутність належного обґрунтування того, що захист прав та інтересів заявника стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Київської обласної прокуратури в інтересах Держави в особі Державної інспекції містобудування України - залишити без задоволення, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 241, 242, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Київської обласної прокуратури в інтересах Держави в особі Державної інспекції містобудування України - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді О.О.Беспалов

Я.Б.Глущенко

Постанова складена в повному обсязі 03 серпня 2021 року.