Ухвала

від 05.08.2021 по справі 914/2221/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

05.08.2021 Справа№914/2221/21

Господарський суд Львівської області у складі судді З.В. Горецької, при секретарі судового засідання Банзулі М.С., розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Спіраль Львів , м. Львів

до відповідача 1: Зимноводівської сільської ради Львівського району Львівської області, с. Зимна Вода, пустомитівський р-н,

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Папа , м. Львів,

до відповідача 3: Приватного підприємства Фірма Сомгіз , м. Львів

про: визнання недійсними земельних торгів

представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача 1: не зв`явився;

від відповідача 2: ОСОБА_1 ;

від відповідача 3: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява про забезпечення позову (вх. №3168/21 від 03.08.2021 року). Дану заяву подано після позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Спіраль Львів до Зимноводівської сільської ради Львівського району Львівської області, Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Папа , Приватного підприємства Фірма Сомгіз про визнання недійсними земельних торгів, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації.

Позиція позивача (заявника) щодо забезпечення позову

Позов мотивований тим, що Зимноводівською сільською радою було прийнято рішення про продаж на земельних торгах способом аукціону земельної ділянки кадастровий номер 4623683700:02:001:1369 площею 1,196 га, виконавцем земельних торгів визначено ПП Фірма СОМГІЗ . При цьому, в оголошенні на офіційному сайті Держгеокадастру про земельні торги зазначена недостовірна інформація про земельну ділянку, яка продається, а також виконавцем торгів безпідставно недопущено до участі в торгах ТОВ Спіраль Львів , що свідчить про порушення під час організації та проведенні земельних торгів та є підставою для визнання їх недійсними разом з договором купівлі-продажу, укладеним за результатами таких торгів. Ще одною похідною вимогою для забезпечення ефективного захисту порушених прав та законних інтересів позивача заявлено скасування реєстрації права власності за покупцем з метою повернення в ДРРП запису про реєстрацію права власності на ділянку за її первісним власником Зимноводівською сільською радою. В такий спосіб позивачем захищається його право та законний інтерес на участь в земельних торгах та можливість придбання за результатами чесних, відкритих та конкурентних торгів земельної ділянки. У випадку задоволення позову, скасування незаконних торгів, визнання недійсними правових підстав набуття покупцем права власності на ділянку у ДРРП буде відновлено запис про первісного власника ділянки Зимноводівську сільську раду, що в свою чергу надасть можливість їй як власнику ділянки організувати нові земельні торги у відповідності до вимог законодавстваз забезпеченням принципу конкурентності якнайширшого кола учасників задля отримання найвищої ціни продажу.

З інформаційної довідки з ДРРП від 20.07.21 року щодо актуального стану прав на земельну ділянку кадастровий номер 4623683700:02:001:1369 вбачається, що станом на даний час власником ділянки і надалі є ТОВ Авто Папа . Водночас, 20.04.21р. на підставі договору іпотеки від 20.04.21р. та договору позики від 9.04.21р. зареєстровано право іпотеки за іпотекодержателемДуликом

Богданом Степановичем номер запису 41591513 та відповідно зареєстровані обтяження про заборону на нерухоме майно номер запису 41591875. Отже, дана інформація підтверджує, що в день проведення земельних торгів між ОСОБА_2 як власником 100% часток в ТОВ Авто Папа згідно відкритих даних ЄДР та ОСОБА_3 укладено договір позики на суму 2900000грн. Водночас ОСОБА_2 як власник та керівник використала своє підприємство ТОВ Авто Папа як майнового поручителя та уклала договір іпотеки 20.04.21р. на користь іпотекодержателя ОСОБА_3 .

Зазначені обставини свідчать про наявність правових підстав в будь-який момент змінити власника земельної ділянки та перереєструвати право власності на неї на третю особу ОСОБА_3 . У випадку вчинення таких дій - зміни власника ділянки, зазначений позов втратить для позивача сенс та не виконуватиме своєї мети - захисту прав та інтересів позивача, натомість позивачу треба буде звертатися з новим позовом до третьої особи.

Крім того, ТОВ Авто Папа є новоствореною юридичною особою, яку зареєстрували в ЄДР лише 25 березня 2021 року, тобто всього на всього за 2 календарні тижні до дати земельних торгів 9 квітня 2021 року.

ОСОБА_2 формально створила ТОВ Авто Папа для участі в земельних торгах щодо земельної ділянки кадастровий номер 4623683700:02:001:1369 площею 1,196 га, була обізнана про умови торгів, стартову ціну, скорочені строки оплати у разі перемоги, прогнозувала для себе вірогідну ціну придбання, для чого передбачила формування статутного капіталу в необхідному розмірі та очевидно володіла необхідною сумою коштів заздалегідь для оплати за ділянку. Така поведінка є розумною, відповідає меті та звичаям ділового обороту.

Водночас, слід зазначити, що за адресою реєстрації ТОВ Авто Папа згідно відкритих даних ЄДР зареєстровано 3 юридичні особи: власне ТОВ Авто Папа , а також ТОВ Любе Авто і ТОВ Кар Дім . ТОВ Любе Авто ЄДРПОУ 41781754 має засновником на 100% та директором ОСОБА_4 , який проживає АДРЕСА_1 .

ТОВ Кар Дім ЄДРПОУ 42843486 має засновником на 100% та директором ОСОБА_5 , яка проживає АДРЕСА_1 .

ОСОБА_5 згідно відкритих даних ЄДР також є співвласником та бенефіціаром, а також керівником ТОВ БІАНКА КОМПАНІ ЄДРПОУ 22336290, а іншим співвласником та бенефіціаром цієї компанії є ОСОБА_2 Адреса реєстрації цієї компанії АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 також зареєстрована як ФОП та згідно офіційних даних ЄДР має ел. адресу ysk.dulyk@gmail.com.

В свою чергу ОСОБА_3 також зареєстрований як ФОП та для участі в державних закупівлях на Прозорро вказував адресу діяльності м. Львів, вул. Стрийська, 195-а, а також веде діяльність, яка співвідноситься із діяльністю ТОВ Любе Авто і ТОВ Кар Дім .

Наведена сукупність фактів дає підстави стверджувати, що перелічені фізичні особи входять до одного економічного угруповування зі спільними бізнес-інтересами, а також є родичами, реалізують свої бізнес-інтереси через створені ними підконтрольні юридичні особи, а також ведуть діяльність як фізичні-особи підприємці.

Вищеперелічені обставини дають всі підстави вважати, що пов`язаними сторонами, якими є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 можуть вживатися дії для звернення стягнення на предмет іпотеки задля досягнення їх реальної мети - перекидки права власності на свою третю особу задля отримання максимальних гарантій збереження власності у випадку тих чи інших оскаржень з боку контролюючих органів або третіх осіб.

Позиція відповідача-2 щодо забезпечення позову

Відповідач-2 заперечив проти забезпечення позову з підстав викладених в заяві вх №18312/21 від 05.08.2021 року. Додана до заяви про забезпечення позову квитанція про сплату судового збору не підтверджує сплату судового збору заявником, що є підставою для повернення її заявнику на підставі ч.7 ст. 140 ГПК України. До заяви не додано доказів на підтвердження заявлених у ній обставин.

Розглянувши заяву про забезпечення позову суд прийшов до обґрунтованого переконання про відмову в забезпеченні позову з огляду на таке.

За приписами статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Вимоги до змісту і форми заяви про забезпечення позову унормовано статтею 139 ГПК України. Зокрема, заява про забезпечення позову повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. (ч.1 ст.139 ГПК України).

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Умовою застосування заходів для забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Виходячи з положень статей 136, 137 ГПК України при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Такі правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у багатьох постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 15.07.2020 у справі №909/835/18, від 20.07.2020 у справі №914/2157/19.

В цілому доводи заяви про забезпечення позову зводяться до того, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки ефективний захист права та законного інтересу позивача може бути знівельований або істотно утруднений.

Верховний суд в постанові №903/825/18 від 27.02.2019 року зазначає, що метою забезпечувального зобов`язання, такого як застава (іпотека), є набуття кредитором (заставодержателем) переважного перед іншими кредиторами боржника (заставодавця) права задоволення своїх вимог за рахунок переданого в забезпечення зобов`язання майна боржника (предмета застави (іпотеки), що прямо випливає зі змісту ст.1 закону Про заставу , стст.1, 3 закону Про іпотеку .

Особливістю таких правовідносин є те, що заставодавець хоч і залишається власником переданого в заставу майна, проте на період забезпечення позбавлений правомочності розпорядження цим майном, а заставодержатель у свою чергу у випадку порушення боржником забезпеченого зобов`язання має право в будь-який момент переважно перед іншими кредиторами такого боржника задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на заставлене майно. У зв`язку із цим заставодержатель має власний пріоритетний майновий інтерес до отриманого в заставу майна боржника, який може бути реалізований ним у будь-який момент у разі порушення забезпеченого зобов`язання.

Накладення арешту на заставлене майно боржника очевидно та безпосередньо впливає на майновий інтерес заставодержателя цього майна, який у такому випадку позбавляється можливості реалізувати набуте за договорами застави та іпотеки пріоритетне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна в установленому законом порядку.

З наведеного вбачається, що не може бути обтяженим майно, яке вже обтяжене іпотекою. Подвійне обтяження не допускається.

Позивач обґрунтовує свою позицію лише теоретичним припущення переходу майна до іпотекодержателя, однак жодних дій, які могли б вплинути на захист заявлених заявником можливо порушених прав з квітня 2021 року відповідачем-2 не вчинялось.

Власником-2 земельної ділянки кадастровий номер 4623683700:02:001:1369 площею 1,196 га є відповідач-2, а тому такий не був позбавлений можливості передати вказане майно в іпотеку, даний факт не порушує прав позивача.

Крім того вимога про накладення арешту на земельну, повинна узгоджуватися з предметом та підставами позову. Позовні вимоги у цій справі не мають майнового характеру та не стосуються безпосередньо повернення/витребування земельної ділянки на користь позивача. Тому, накладаючи арешт на майно, належне відповідачу-2, суд звертає увагу на відсутність зв`язку між обраним позивачем заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог у відповідності до положень статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.05.2021 у справі №910/3158/20.

Предметом позову у цій справі є позовні вимоги немайнового характеру. У разі задоволення позову рішення суду не підлягатимуть примусовому виконанню, а тому помилково вважати, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду. Отже, такий захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі.

Суд зазначає, що заявник не навів фактичних обставин, які би свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову, та обставин, які би підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

На думку суду заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку та вчинення реєстраційних дій не відповідають змісту позовних вимог. Більше того, як установив суд, подана заява про вжиття заходів забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову.

При цьому, суд зазначає, що заявником не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідач-2 має намір реалізувати земельну діялнку третім особам.

Разом з тим, суд вважає, що заявлені заходи забезпечення позову не є адекватними заходами для забезпечення вимог про скасування державної реєстрації права власності, визнання недійним договору купівлі-продажу та визнання недійсними земельних торгів.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема з вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення поданої позивачем заяви про забезпечення позову.

Судовий збір за забезпечення позову сплачений належним чином, кошти надійшли до відповідного бюджету саме від ТОВ Спіраль Львів , що підтверджується кодом ЄДРПОУ платника - 42287318, тому помилка в назві не вплинула на надходження коштів судового збору. Підстав для повернення заяви про забезпечення позову заявнику суд не вбачає.

Відхиляючи заяву про забезпечення позову, суд звертає увагу, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини.

Керуючись статтями 74, 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Спіраль Львів про забезпечення позову шляхом накладення арешту накладенням арешту на земельну ділянку кадастровий номер 4623683700:02:001:1369 площею 1,196 га РНОНМ 2286027346236 та забороною будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, кадастровим реєстраторам Державного земельного кадастру проведення будь-яких реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Державному земельному кадастрі щодо об`єкта нерухомого майна: земельної ділянки кадастровий номер 4623683700:02:001:1369 площею 1,196 га РНОНМ 2286027346236 відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу може бути оскаржено відповідно до розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя З.В. Горецька