Постанова

від 29.07.2021 по справі 375/270/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи 375/270/20

Провадження №22-ц/824/8429/2021

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2021 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Сас Ю.В.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Таращанського районного суду Київської області від 09 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Рокитне-цукор про розірвання договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2020 року позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди землі .

В обґрунтування позову зазначила, що вона є власником двох земельних ділянок площею 3,3 га та 0,47 га, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастрові номери: 3223784000:05:002:0009 та 3223784000:05:004:0001, які розташовані на території Ольшаницької сільської ради Рокитнянського району Київської області. 22.10.2012 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди № б/н земельних ділянок, що належать позивачу, терміном на 5 років, який зареєстрований 26.12.2012 в управлінні Держкомзему у Рокитнянському районі. 20.11.2015 було укладено додаткову угоду № б/н, за якою пункти 5.2, 2.2, 6.1.4 договору оренди № б/н від 22.10.2012 викладено в новій редакції. Право оренди зі змінами зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 11.0.2016, номери записів про інше речове право 13316908 та 13317225. Пунктом 8.6 договору оренди зі змінами сторони визначили дві окремі підстави для розірвання спірного договору оренди: реорганізація юридичної особи-орендаря та зміна директора товариства. Згідно договору оренди № б/н від 22.10.2012 та додаткової угоди № б/н від 20.11.2015, на момент їх укладення, директором ТОВ АФ Рокитне-Цукор був ОСОБА_2 . За відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 06.03.2018 керівником ТОВ АФ Рокитне-цукор став ОСОБА_3 . Листом від 05.12.2018 орендодавець з посиланням на пункт 8.6 договору оренди земельної ділянки просила орендаря розірвати даний договір за згодою сторін. В зв`язку з тим, що договір оренди не було розірвано за згодою сторін, позивач звернулася до суду з даним позовом та просила суд розірвати вищевказаний договір оренди земельної ділянки № б/н від 22 жовтня 2012 року зі змінами, згідно додаткової угоди № б/н від 20 листопада 2015 року, укладений між позивачкою та ТОВ АФ Рокитне-Цукор щодо земельних ділянок площею 3,3 га з кадастровим номером 3223784000:05:002:0009, право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 11.02.2016, номер запису про інше речове право 13316908, та площею 0,47 га з кадастровим номером 3223784000:05:004:0001, право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 11.02.2016, номер запису про інше речове право 13317225, а також стягнути з відповідача на користь позивачки понесені нею судові витрати.

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 09 березня 2021 року в задоволенні вищезазначеного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач направила апеляційну скаргу, в якій зазначила, що оскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв`язку з цим апелянт просила апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

14 травня 2021 року до Київського апеляційного суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він, не погоджуючись із викладеними у апеляційній скарзі доводами, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії КВ № 077525 від 07.06.2004 р. є власником двох земельних ділянок площею 3,3 га та 0,47 га, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастрові номери: 3223784000:05:002:0009 та 3223784000:05:004:0001, які розташовані на території Ольшаницької сільської ради Рокитнянського району Київської області.

22.10.2012 між позивачкою та відповідачем було укладено договір оренди № б/н земельних ділянок терміном на 5 років, який зареєстрований 26.12.2012 в управлінні Держкомзему у Рокитнянському районі.

20.11.2015 було укладено додаткову угоду № б/н, за якою пункти 5.2, 2.2, 6.1.4 договору оренди № б/н від 22.10.2012 викладено в новій редакції. Право оренди зі змінами зареєстроване в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 11.0.2016, номери записів про інше речове право 13316908 та 13317225.

Пунктом 8.6 договору оренди зі змінами передбачено дві окремі підстави для розірвання такого договору: реорганізація юридичної особи-орендаря та зміна директора товариства.

З часу укладення договору оренди керівника орендаря було змінено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що сама по собі зміна керівника орендаря не породжує в безумовному порядку порушення прав орендодавця, а розірвання договору оренди землі на підставі лише зміни керівника підприємства буде непропорційним втручанням в право мирного володіння майном відповідачем, тобто не буде забезпечений справедливий баланс інтересів, і на ТОВ Агрофірма Рокитне-цукор буде покладений надмірний індивідуальний тягар.

Свою незгоду з ухваленим рішенням позивач обґрунтовує тим, що відповідно до п. 8.6 договору оренди сторони погодили право на розірвання договору за вимогою однієї зі сторін у випадку зміни директора товариства орендаря. Така зміна відбулася, відтак позивач вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову.

Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися із такою позицією апелянта з огляду на наступне:

В своїй постанові від 08.09.2020 року у справі №920/418/19 зі схожих правовідносин Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне:

Стаття 317 ЦК України надає власнику права володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктом власності.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

При укладанні договору оренди землі до орендаря переходить право володіти і користуватися об`єктом власності, а право розпоряджатися зберігається за власником. Тому власник може навласний розсуд розпорядитись об`єктом і передати право власності на нього іншій особі.

За змістом статей 30 та 31 Закону України Про оренду землі зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір оренди землі припиняється з підстав, наведених у частині першій статті 31 Закону України Про оренду землі , а також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Разом з тим частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24, 25 вказаного Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно з частиною четвертою статті 32 Закону України Про оренду землі , який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні до спірних правовідносин, реорганізація а також зміна керівництва юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами спору, відповідно до пункту 8.6 договору оренди зі змінами сторони визначили дві додаткові до умов ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі підстави для розірвання спірного договору оренди: реорганізація юридичної особи-орендаря та зміна директора товариства. В даному випадку відбулась зміна директора товариства.

В той же час колегія суддів зазначає, що зміна директора товариства не є сама по собі безумовним правоприпиняючим юридичним фактом, а вказує на відповідну зміну обставин у договірних правовідносинах у зв`язку з такими змінами порівняно з тими обставинами, за яких укладався договір оренди. Також зміна директора товариства сама по собі не свідчить про те, що цим порушується, не визнається чи оспорюється суб`єктивне цивільне право та/або законний інтерес орендодавця як сторони договору оренди.

Зміна директора товариства не спричиняє автоматичного припинення спірних договірних правовідносин, а лише створює правову ситуацію, у якій виникає право вимагати судового захисту шляхом розірвання договору у сторони договору, для якої настали відповідні підстави через зміну фактичних обставин. В той же час суд має оцінити дані обставини, в тому числі й з точки зору наявності порушення таким фактом прав та інтересів особи, адже лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи законні інтереси підлягають судовому захисту.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійснені цивільних прав особа повинна додержуватись моральних засад суспільства.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності - одні з керівних засад цивільно-правового регулювання суспільних відносин, які визначають характер поведінки учасників з точки зору необхідності сумлінного здійснення ними своїх цивільних прав і виконання цивільних обов`язків, а також права та інтереси інших учасників з метою недопущення їх порушення, закріплення можливості адекватного захисту порушеного права або інтересу.

Стаття 27 Закону України Про оренду землі визначає, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що втручання держави у право особи на мирне володіння своїм майном (у тому числі внаслідок постановлення судового рішення) є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного інтересу , при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Це поняття має широке значення, втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Втручання в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу пропорційності - справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права (див. рішення у справі Ентріч проти Франції (Hentrich v. France) від 22 вересня 1994 року, серія А, № 296-A, с. 19л-20, п. 42). Хоча проблему тлумачення національного законодавства мають вирішувати передусім національні органи влади, зокрема, суди, завдання Суду полягає в тому, щоб з`ясувати, чи не суперечить результат такого тлумачення положенням Конвенції (див. рішення у справі Кушоґлу проти Болгарії (Kushoglu v. Bulgaria) від 10 травня 2007 року, № 48191/99, п. 50).

З огляду на вищевказане, ТОВ АГ Рокитне-цукор не має нести негативних наслідків у вигляді розірвання договору на вимогу іншої сторони лише у зв`язку зі зміною директора підприємства. В даному випадку право сторони договору звернутися до суду з вимогою про розірвання договору за наявності відповідних умов, передбачених договором чи законом, не є тотожнім праву на таке розірвання, а свідчить про наявність спору про розірвання договору, який підлягає вирішенню судом з урахуванням усіх істотних обставин.

Позивач не змогла обґрунтувати, яким чином зміна директора підприємства орендаря порушує її права, відтак з огляду на вищевказану позицію Великої Палати Верховного Суду, позов не підлягає до задоволення, що і було належним чином констатовано судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни судових рішень суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 09 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько