Рішення

від 03.08.2021 по справі 479/443/21

КРИВООЗЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

479/443/21

2/479/299/21

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

(заочне)

03 серпня 2021 року смт.Криве Озеро

Кривоозерський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого - судді Репушевської О.В.,

за участі: секретаря судового засідання Штуфра А.В .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Криве Озеро у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №479/443/21 за позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Нижника Гліба Ігоровича до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача адвокат Нижник Г.І., за ордером серія АР №1048839 , виданого 26 травня 2021 року,

відповідач ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Нижника Г.І. звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики в загальному розмірі 92827.35 грн., з яких сума основного боргу - 31500 грн., процентів - 55 125 грн., інфляційні збитки - 6202.35 грн., витрати по оплаті судового збору та правової(правничої) допомоги, яку він очікує понести в сумі 8000 грн.. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 24 травня 2018 року між ним та відповідачем укладено договір позики у формі розписки, згідно з умовами якого відповідач отримала від нього грошову суму у розмірі 31500 грн. терміном з 24 травня 2018 року по 24 червня 2018 року, у випадку несвоєчасного погашення боргу зобов`язалась за кожен місяць затримки сплатити 5%. Усі умови позики були погоджені сторонами та викладені в розписці, власноручно написаній відповідачем. Посилаючись на те, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором позики та не повертає в добровільному порядку суму боргу, просив стягнути з неї вказані грошові кошти.

В судове засідання сторони не з`явились.

Від позивача до суду надійшла заява, відповідно до якої просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином. Причини неявки суду не повідомила, відзив не надала, тому суд у відповідності до ст.280 ЦПК України, ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши позивача, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно положень ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до положень ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з положеннями ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.1049 ЦК України).

Так, в постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі №6-79цс14 зазначено, що "відповідно до норм положення ст.ст. 1046 , 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання".

Постановою Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі №6-63цс13 визначено, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки".

Окрім того, згідно положень ст.1048 ЦК України , позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що між сторонами існують зобов`язання за договором позики. В підтвердження укладення договору між сторонами є борговий документ, власноручно написаний відповідачем у формі розписки, яка посвідчує передачу позивачем відповідачу грошової суми в розмірі 31500 грн. під 5 % за кожен місяць затримки терміном з 24 травня 2018 року по 24 червня 2018 року(а.с.8) , по закінченню терміну, зобов`язувалась повернути їх в повній сумі.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

З дослідженої розписки вбачається, що сторонами в письмові формі зафіксовані істотні умови договору позики, а саме: предмет позики - грошові кошти та строк повернення боргу за користування, які боржник зобов`язався сплачувати кредитору за користування його грошовими коштами.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 92827.35 грн., з яких сума основного боргу складає 31500 грн., процентів - 55 125 грн., інфляційні збитки - 6202.35 грн. .

У відповідності до положень ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 928.28 грн..

Що стосується витрат по оплаті правової допомоги, суд приходить до наступного.

Відповідно до положень ч.8 ст.141 ЦПК України , розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву.

Положеннями п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Сторона позивача не надала жодних доказів на підтвердження витрат по оплаті заявленої правової допомоги в розмірі 8000 грн., тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення даних вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 4 , 12 , 89 , 263-265, 280-282 ЦПК України , суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Нижника Гліба Ігоровича до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , борг за договором позики в розмірі в розмірі 92827(дев`яносто дві тисячі вісімсот двадцять сім) грн. 35 коп., з яких сума основного боргу складає 31500 грн., процентів - 55 125 грн., інфляційні збитки - 6202.35 грн., та витрати по оплаті судового збору в розмірі 928.28 грн..

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя :