Ухвала

від 06.08.2021 по справі 360/4140/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 серпня 2021 року

Київ

справа №360/4140/20

адміністративне провадження №К/9901/28010/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

перевіривши касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства ЛОТТА на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2021 у справі №360/4140/20 за позовом Селянського (фермерського) господарства ЛОТТА до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

02.08.2021 до суду надійшла касаційна скарга Селянського (фермерського) господарства ЛОТТА (далі - скаржник), направлена поштою 28.07.2021.

Під час перевірки касаційної скарги встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а тому підлягає залишенню без руху, з огляду на таке.

1. Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 330 КАС України до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору, а також копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи. Якщо касаційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.

Проте скаржник до касаційної скарги документ про сплату судового збору не додав. Натомість, заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору або його відстрочення до ухвалення судового рішення, яке вмотивоване незадовільним майновим станом скаржника, про що надано довідку Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК про рахунок і залишок коштів, а також довідку про поточний стан рахунку.

Вирішуючи заявлене клопотання, колегія суддів виходить з того, що відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з частинами першою і другою статті 8 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI), враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 сформулювала правовий висновок про те, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України Про судовий збір не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України Про судовий збір можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Оскільки, предметом позову у цій справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, відсутні підстави для задоволення клопотання Селянського (фермерського) господарства ЛОТТА про звільнення від сплати судового збору.

Надані ж позивачем документи не дають можливості вирішити клопотання про відстрочення сплати судового збору, оскільки засвідчують лише залишки коштів на рахунках в АТ КП ПРИВАТБАНК станом на 28.06.2021 і 29.06.2021, однак не є доказом відсутності можливості сплатити судовий збір станом на день подання касаційної скарги (тобто не підтверджують безпосередньо майновий стан позивача).

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, розмір судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, суд вважає за необхідне визначити суму судового збору, що підлягає сплаті за подання касаційної скарги у цій справі, оскільки у разі не підтвердження скаржником підстав для відстрочення сплати судового збору, такий має бути сплачений.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI (у редакції чинній на день подання позову до суду) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102 грн) і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (21020 грн).

Позов у цій справі заявлено юридичною особою у 2020 році, який містить вимоги майнового характеру на загальну суму 500000 грн. Отже, сплаті при поданні позовної заяви підлягав судовий збір в сумі 7500 грн.

Відповідно, сплаті за подання касаційної скарги у цій справі підлягає судовий збір в сумі 15000 грн (7500 грн * 200%).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду сплачується шляхом внесення або перерахування коштів за реквізитами:

Отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783

Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)

Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007

Код класифікації доходів бюджету - 22030102

Найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055)

Символ звітності банку - 207

Призначення платежу - *;101; 22030102 (код класифікації доходів)

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб; реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи; судовий збір за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.

2. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

У касаційній скарзі міститься посилання на пункти 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

В обґрунтування визначених підстав для касаційного оскарження судового рішення, скаржник зазначає, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, застосував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08.09.2020 у справі № 640/21536/19, від 19.11.2020 у справі № 160/7971/19. Натомість, суд апеляційної інстанції застосував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 803/1171/17, яка не містить посилань на відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у раніше винесених постановах, а тому є такою, що не могла братися апеляційним судом до уваги.

Тому, на переконання скаржника, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, а сама постанова Верховного Суду від 04.03.2021 не містить обґрунтувань про відступлення від такого висновку, у зв`язку з чим наявна необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

На переконання скаржника, застосування судами різних правових позицій Верховного Суду, які призводять до протилежних висновків за наслідками розгляду позовних вимог, свідчить про відсутність єдності практики зі спірного у цій справі питання, що свідчить про відсутність висновку Верховного Суду.

Застосування ж судом апеляційної інстанції нової правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 04.03.2021 року у справі № 803/1171/17 під час розгляду справи № 360/4140/20 порушує принцип правової визначеності, а тому є необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 року у справі № 803/1171/17.

Також скаржник зазначає, що наявна різна судова практика у судах апеляційної інстанції у спорах щодо застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності ліцензії, а тому вважає, що є необхідність у єдиному підході у застосуванні норм права у подібних правовідносинах.

Інші доводи скаржника наведені не у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України і з огляду на їх зміст, а також зміст судових рішень у цій справі, містять нові доводи по суті позовних вимог, які не були предметом розгляду судами попередніх інстанцій

Колегія суддів вважає, що наведене скаржником обґрунтування є суперечливим та недостатнім для відкриття касаційного провадження на підставі пунктів 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Так, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на цих підставах є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України)

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин.

Однак, у касаційній скарзі не наведено обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для оскарження судового рішення на підставі пунктів 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Крім того, як вбачається зі змісту рішення суду першої інстанції, підставою для врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 08.09.2020 у справі № 640/21536/19, від 19.11.2020 у справі № 160/7971/19 стали встановлені судом першої інстанції обставини, що ані доповідна записка, яка стала підставою для винесення наказу про проведення фактичної перевірки позивача, ані сам наказ, не містять будь-яких посилань на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, тобто інформації про конкретний факт недотримання позивачем вимог вказаного в цих документах законодавства; не відображено в рамках яких заходів ГУДПС у Луганській області встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності; сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом.

Зі змісту постанови апеляційного суду вбачається, що підставою для врахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 803/1171/17 стало те, що вивченням змісту доповідної записки від 14.09.2020 року № 8160/12-32-32-09-01-07 та додатків до неї апеляційним судом встановлено, що доповідна записка, яка стала підставою для винесення наказу про проведення фактичної перевірки позивача, містить інформацію про конкретний факт недотримання позивачем вимог податкового законодавства, що, зокрема, підтверджено акцизними накладними форми П від 09.03.2020 року № 30304, від 28.08.2020 року № 30847 про відвантаження позивачу пального.

Різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм, а тому посилання скаржника, що врахування судами різних правових позицій Верховного Суду є свідченням відсутності єдиного підходу у застосуванні підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України є безпідставними.

Приведені скаржником доводи про наявність підстав для відступлення від висновків Верховного Суду суперечать правовому змісту пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки відкриття касаційного провадження на цій підставі можливе у тому випадку, коли скаржник доведе, що висновок, який викладений у постанові Верховного Суду, не відповідає правильному тлумаченню і застосуванню конкретної норми. Обов`язковою умовою для цього є подібність умов її застосування з огляду на конкретні обставини справи та позиції сторін у справі. Тобто, висновок, який викладено у постанові Верховного Суду, і висновок, який, на переконання заявника, має бути здійснений за результатами відступу від правової позиції, повинен стосуватися одних і тих самих норм права (їх сукупності) в ідентичних редакціях.

Тому у випадку, якщо скаржник вважає, що судами застосовано висновки Верховного Суду, які сформульовані у правовідносинах, які не є подібними, скаржник, обґрунтовуючи неправильне застосування судами норм матеріального права, повинен поряд із аргументами про застосування висновку Верховного Суду у неподібних правовідносинах зазначити або висновок Верховного Суду, який наявний у подібних правовідносинах, або обґрунтувати відсутність такого висновку у подібних правовідносинах.

Зі змісту касаційної скарги неможливо встановити щодо застосування якої саме норми, на переконання, відсутній висновок Верховного Суду, оскільки відповідні доводи наведені у взаємозв`язку як і з посиланням на відсутність єдиного підходу у застосуванні підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України так і з наявністю різної судової практики у судах апеляційної інстанції у спорах щодо застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності ліцензії, що, однак, не відповідає вимогам пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що він у касаційній скарзі повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або які зібрані у справі докази судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

При цьому, доводи про порушення судом норм процесуального права, передбачених частиною другою статті 353 КАС України, мають бути наведені з одночасним викладенням обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права відповідно до підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Такі доводи мають бути наведені у взаємозв`язку із встановленими обставинами і висновками судів щодо кожного з питань, які скаржник вважає неправильно вирішеним. Доведення наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, в частині одного з висновків суду не може бути підставою для відкриття касаційного провадження в частині іншого висновку з підстав порушення норм процесуального права, передбачених частиною другою статті 353 КАС України.

Відповідно до частин другої і шостої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 169, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства ЛОТТА на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2021 у справі №360/4140/20 за позовом Селянського (фермерського) господарства ЛОТТА до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення залишити без руху.

Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:

- надання платіжного документа про оплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі встановленому Законом № 3674-VI або належні докази на підтвердження рівня майнового стану, що перешкоджає сплаті судового збору при поданні касаційної скарги;

- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.

Роз`яснити, що відповідно до пункту 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, в редакції Закону України від 18.06.2020 №731-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон М.Б. Гусак Є.А. Усенко