Рішення

від 23.01.2020 по справі 376/554/18

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/554/18

Провадження № 2/376/40/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2020 р. Сквирський районний суд Київської області

в складі: головуючого судді - Коваленка О.М.,

за участі секретаря - Таранчук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сквира Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю УКГ Фінанс про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку,

Встановив:

23 травня 2018 року Сквирським районним судом Київської області ухвалено заочне рішення у цивільній справі № 376/554/18 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю УКГ Фінанс про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку.

24.09.2018 року ТОВ УКГ Фінанс звернулось до Сквирського районного суду Київської області із заявою про перегляд заочного рішення.

12 березня 2019 року Сквирським районним судом Київської області постановлено ухвалу, якою вказану вище заяву задоволено, скасовано заочне рішення Сквирського районного суду Київської області від 25.05.2018 року та справу призначено до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивачка вказала, що з 21.07.2016 року працювала у ТОВ УКГ ФІНАНС на посаді фахівця сектору звітності, згідно наказу (розпорядження) про прийняття на роботу №13/16-К від 21.07.2016 року.

Відповідно до наказу (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) №09/17-К від 17.03.2017 року, позивачку було звільнено з посади за згодою сторін, згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України.

05.12.2017 року позивачкою за допомогою мобільного соціального додатку Viber, було вчинено спробу досудового врегулювання спору, а саме: текстовим повідомленням намагалася дізнатися у керівника підприємства, коли з нею будуть проведенні всі розрахунки, на що отримала відмову.

29.12.2017 року позивачкою направлено звернення до відповідача, яке отримано 05.01.2018 року, за розрахунком заборгованості по заробітній платі та видачі довідки про середньомісячну заробітну плату, на яке станом на день подання позову, в порушення норм Закону України Про звернення громадян , відповіді не отримано.

Також, підтвердженням наявності боргу є виписка з доходів по банківських картках за період праці позивачки у відповідача, де відсутні записи про зарахування зарплати.

Крім того, з дня звільнення відповідач не виплатив позивачці заробітну плату, тому підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З урахуванням наведеного та поданої до початку розгляду судом справи по суті письмової заяви про уточнення позовних вимог, позивачка просить суд:

Стягнути з ТОВ УКГ ФІНАНС на її користь заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 73950,00 грн.

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, просить суд розглянути справу в її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.

У судове засідання представник відповідача ТОВ УКГ ФІНАНС не з`явився, надав суду письмову заяву, в якій зазначив, що позов ОСОБА_1 не підтримує, при ухваленні рішення просить врахувати позицію викладену у відзивах і заявах, просить розглянути справу у його відсутність.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності; якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів (ч.3 ст. 211 ЦПК України).

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Таким чином, суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Отже, для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу встановлені строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, передбачені ст. 233 КЗпП України, а саме: працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

За змістом ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком вже не застосовується, оскільки, як зазначалось вище, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 надано офіційне тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу. Конституційний Суд України визначив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116,117, 237-1 цього Кодексу слід розуміти так, що звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Оскільки судом встановлені обставини затримки (несвоєчасність) проведення відповідачем позивачу розрахунку при звільненні, а відтак неможливості позивачу дізнатися про те, що відповідач, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним, то суд вважає, що позивач не пропустив строк звернення до суду за захистом порушених прав.

Доводи представника відповідача про те, що позивач пропустила тримісячний строк звернення до суду за захистом порушених прав для вирішення трудового спору яким є спір про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а відтак дана обставина є підставою для відмови позивачу у задоволенні, суд не приймає до уваги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 6-1626цс17 від 08 листопада 2017 року.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суд встановив, що з 22.07.2016 року по 17.03.2017 року позивач працювала у ТОВ УКГ ФІНАНС на посаді фахівця сектору звітності, що підтверджується наказом (розпорядженням) №13/16-К від 21.07.2016 року та записом у трудовій книжці (т. 1 а.с. 6,7).

17.03.2017 року її було звільнено з посади за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України згідно наказу (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) №09/17-К від 17.03.2017 року (т. 1 а.с. 8).

Позивачкою, як на обґрунтування позовних вимог, взято за основу розміри середньої заробітної плати за затримку проведення розрахунку при звільненні за відповідний період її роботи у відповідача, виходячи з щомісячної заробітної плати позивача в розмірі 4500,00 грн, яку позивачка вказала як отримувану нею.

Проте суд встановив, що фактична зарплата позивачки становила: липень 2016 - 709,09 грн; серпень 2016 - 2481,82 грн; вересень 2016 - 2529,10 грн; жовтень 2016 - 2600, 00 грн; листопад 2016 - 2600,00 грн; грудень 2016 - 2668,80 грн; січень 2017 - 3400,00 грн; лютий 2017 - 3400,00 грн; березень 2017 - 2656,36 грн, що підтверджується довідкою № 0Н00-000001 від 25.04.2019 року (т. 2 а.с. 49).

Дослідивши відомостями про виплату грошей за листопад, грудень 2016 року та січень, лютий, березень 2017 року, які надані відповідачем, суд дійшов висновку, про наявну заборгованість по заробітній платі відповідача перед позивачем, оскільки за вказаними відомостями відсутні підписи позивача щодо одержання коштів (заробітної плати). Крім того, як вбачається з банківської виписки по рахунку позивачки, безготівкового повного розрахунку по заробітній платі за вказані вище періоди відповідачем не здійснено (т. 1 а.с. 72-247).

Отже, суд дійшов висновку про наявний борг по заробітній платі ТОВ УКГ Фінанс перед ОСОБА_1 у сумі 14725,16 грн.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З аналізу вищенаведених норм законодавства слідує, що необхідними складовими частинами настання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні є наявність належних звільненому працівникові сум при звільненні та вина роботодавця за невиплату (несвоєчасну виплату) працівникові цих сум. Тобто, для застосування до роботодавця відповідальності, передбаченої статтями 116-117 КЗпП України, необхідним є встановлення обставин невиплати працівникові на час звільнення всіх належних сум.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 15 вересня 2015 року у справі № 21-1765а15, обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку на час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України.

Зважаючи на вищевикладене, суд також звертає увагу, що не є тотожними предмети спору щодо стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки вони різняться предметом позову, підставами позову та не аналогічними обставинами і не однаковими матеріально-правовими регулюваннями спірних правовідносин.

Разом з тим суд дійшов висновку про затримку (несвоєчасність) проведення відповідачем позивачу розрахунку при звільненні, зважаючи на те, що фактичним періодом затримки розрахунку при звільненні слід вважати період з моменту звільнення позивача з роботи - з 17.03.2017 року по день винесення цього рішення, оскільки повного розрахунку заборгованості по заробітній платі відповідачем не здійснено.

Згідно наведеного відповідачем розрахунку середньоденної заробітної плати позивача, яка працювала у ТОВ УКГ ФІНАНС на посаді фахівця сектору звітності, середньоденна заробітна плата позивача обрахована за 9 (дев`ять) місяців за період липень 2016 року - березень 2017 року, що складала 96,42 грн./день.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року за № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).

Згідно підпункту л) пункту 1 розділу І Порядку № 100, цей порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Згідно абз. 1 п. 2 розділу ІІ Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата (абз. 3 п. 2 розділу ІІ Порядку № 100).

Суд вважає, що середню заробітну плату за затримку проведення розрахунку при звільненні необхідно визначати з середньомісячної заробітної плати, що обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи позивача, що передували події звільнення позивача з роботи (17.03.2017 року), а саме: за лютий 2017 року - березень 2017 року.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (п. 5 розділу IV Порядку № 100).

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абз. 1 п. 8 розділу IV Порядку № 100).

У зв`язку із вищевикладеним, суд визначає середньоденну заробітну плату позивача за лютий 2017 року - березень 2017 року шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів, виходячи з того, що: у лютому 2017 року був 21 робочий день при п`ятиденному робочому тижні і за лютий 2017 року позивач отримала заробітну плату в розмірі 3400,00 грн.; у березні 2017 року було 22 робочі дні при п`ятиденному робочому тижні (з яких відповідач пропрацювала 17 днів, з яких робочих днів було 12) і за березень 2017 року позивач отримала заробітну плату в розмірі 2656,36 грн., за формулою:

(3400,00 + 2656,36) : 33 (робочі дні) = 183,53 грн;

визначає середню заробітну плату за затримку проведення розрахунку за період з 17.03.2017 року по 26.01.2020 року, що становило 712 (сімсот дванадцять) робочих днів, шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком, за формулою:

183,53 грн (середньоденний заробіток) х 712 (робочих днів) = 130 673,36? грн.

Таким чином, у зв`язку з проведеними на підставі Порядку № 100 розрахунками, суд вважає, що розмір середньої заробітної плати за затримку проведення розрахунку при звільненні позивача за період з 17.03.2017 року по 26.01.2020 року становитиме 130 673,36? грн.

На підставі наведеного, у даній справі, за встановлених обставин, суд не вбачає необхідності зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Позивачка звільнена від сплати судового збору відповідно до вимог ст.5 Закону України "Про судовий збір", а тому судовий збір необхідно стягнути з відповідача в дохід держави.

Таким чином, суд вважає стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1453,98 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 19, 76, 81, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 351, 352, 354, 430 ЦПК України, ст. ст. 116,117, 233, КЗпП України, суд

Врішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю УКГ ФІНАНС про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити в повному обсязі .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю УКГ ФІНАНС (адреса: м. Київ, вул. Костянтинівська, 73, код ЄДРПОУ 38906031) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , заборгованість по заробітній платі у розмірі 14725,16 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю УКГ ФІНАНС (адреса: м. Київ, вул. Костянтинівська, 73, код ЄДРПОУ 38906031) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.03.2017 року по 26.01.2020 року у розмірі 130 673,36? грн.

Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю УКГ ФІНАНС (адреса: м. Київ, вул. Костянтинівська, 73, код ЄДРПОУ 38906031) на користь держави судовий збір у розмірі 1453,98 грн.

З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.uа.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції на протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: О.М. Коваленко