Постанова

від 04.08.2021 по справі 587/823/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 587/823/19

провадження № 61-5139св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Номак-Інвест ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Сумського апеляційного суду від 28 січня 2021 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Левченко Т. А., Ткачук С. С.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Номак-Інвест (далі - ТОВ Номак-Інвест ) про стягнення грошових коштів.

Позов мотивований тим, що 05 червня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ Номак-Інвест був укладений договір купівлі-продажу майнових прав, за умовами якого позивач придбав майнові права на квартиру АДРЕСА_1 . Умовами договору передбачено, що запланований термін введення будинку в експлуатацію - 3 квартал 2015 року. На рахунок відповідача позивач всього сплатив 126 979,06 грн. Оскільки в обумовлені договором строки відповідач будинок не добудував, тому просив стягнути сплачені кошти, а також пеню на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України Про захист прав споживачів за період з 27 березня 2016 року по 27 березня 2017 року та інфляційні збитки за період з 01 жовтня 2015 року по 01 жовтня 2018 року в розмірі 1 567 862,02 грн.

ОСОБА_1 просив стягнути з ТОВ Номак-Інвест :

126 979,06 грн основного боргу;

46 652,88 грн інфляційних втрат;

1 394 230,08 грн пені.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 14 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ТОВ Номак-Інвест на користь ОСОБА_1 126 979,06 грн боргу, 1 394 230,08 грн пені та 46652,88 грн інфляційних втрат, а всього 1 567 862,02 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що право позивача на придбання ним об`єкта нерухомості, а саме трикімнатної квартири АДРЕСА_2 , у житловому будинку АДРЕСА_3 було порушене з боку відповідача ТОВ Номак-Інвест , тобто останній не передав на неї майнові права, оскільки вказане нерухоме майно було об`єктом продажу за укладеним між сторонами договором про купівлі-продажу майнових прав від 05 червня 2014 року, підлягає захисту та з відповідача необхідно стягнути на користь позивача суму боргу, пеню та інфляційних втрат.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 26 травня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ Номак-Інвест задоволено. Рішення Сумського районного суду Сумської області від 14 лютого 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що між сторонами був укладений договір купівлі-продажу майнових прав. Статтею 10 Закону України Про захист прав споживачів передбачено право нарахування пені у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги) за порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг). Відтак суд першої інстанції нарахував пеню, виходячи із суми 126 979,06 грн, які були внесені позивачем безпосередньо відповідачу, тобто із суми, яка є авансовою вартістю невикупленої на момент укладення договору площі Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що вартість робіт, про що йдеться у частині п`ятій статті 10 Закону України Про захист прав споживачів , не тотожна авансовій вартості не викупленої на момент укладення договору площі. Отже, для обчислення пені позивач не надав доказів щодо вартості невиконаних робіт, а судом обставини щодо цього не встановлені.

Короткий зміст постанови касаційного суду

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану представником ОСОБА_2 , задоволено частково.

Постанову Сумського апеляційного суду від 26 травня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягненні пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України Про захист прав споживачів за період з 27 березня 2016 року по 27 березня 2017 року скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині постанову Сумського апеляційного суду від 26 травня 2020 року залишено без змін.

Постанова касаційного суду мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції стягнув пеню, виходячи із суми 126 979,06 грн, яка була сплачена позивачем на користь відповідача, тобто із суми, яка є частиною вартості майнових прав, при відсутності достовірних відомостей про вартість невиконаних робіт. Дійшовши вказаного висновку апеляційний суд фактично самоусунувся від вирішення питання щодо стягнення пені у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, недоліки, допущені судом першої інстанції, не усунув, не встановив розмір пені, яка підлягає стягненню із продавця майнових прав на корить покупця за порушення строків виконання зобов`язань.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 28 січня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ Номак-Інвест задоволено. Рішення Сумського районного суду Сумської області від 14 лютого 2020 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 про стягнення пені скасовано і прийнято нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ Номак-Інвест про стягнення пені відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції нарахував пеню, виходячи із суми 126 979,06 грн, яка була внесені позивачем безпосередньо відповідачу, тобто із суми, яка є авансовою вартістю невикупленої на момент укладення договору площі. Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що вартість робіт, про що йдеться у частині п`ятій статті 10 Закону України Про захист прав споживачів , не тотожна авансовій вартості не викупленої на момент укладення договору площі. ОСОБА_1 заявляючи вимоги про стягнення пені не надав належних та достатніх доказів на обґрунтування своїх вимог в частині вартості невиконаних робіт. Необхідність надання таких доказів, зокрема і шляхом проведення відповідної експертизи неодноразово роз`яснювалося позивачу в суді апеляційної інстанції, з метою надання таких доказів розгляд справи неодноразово відкладався. Проте зазначені вище докази позивачем не надані і клопотання про призначення експертизи також ним не заявлялося. А суд позбавлений права самостійно збирати докази. У зв`язку з відсутністю доказів на підтвердження вартості невиконаних робіт колегія суддів не взмозі зробити законний і обґрунтований висновок щодо розміру пені і ухвалити щодо даної вимоги законне і обґрунтоване рішення. Тому колегія суддів вважала, що рішення місцевого суду в частині стягнення пені підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Аргументи учасників справи

23 березня 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , в якій просив: скасувати постанову Сумського апеляційного суду від 28 січня 2021 року; залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, констатуючи, що розірвання договору купівлі-продажу майнових прав між сторонами не відбулось, а тому відсутні підстави для зобов`язання відповідача повернути сплачені грошові кошти також зробив висновок про ненадання позивачем доказів на обґрунтування своїх вимог в частині вартості невиконаних робіт. Втім апеляційний суд не врахував, що відповідач не заперечував, що роботи по будівництву будинку не виконані і замість 10 поверхів збудовано тільки 4. Суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 27 серпня 2020 року у справі № 587/823/19, від 15 січня 2020 року у справі № 607/20776/14-ц (провадження № 61-25322св18).

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 30 червня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 27 серпня 2020 року у справі № 587/823/19, від 15 січня 2020 року у справі № 607/20776/14-ц (провадження № 61-25322св18).

Фактичні обставини

Суди встановили, що 05 червня 2014 року між ТОВ Номак-Інвест та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав, за умовами якого позивач придбав майнові права на квартиру АДРЕСА_1 .

У договорі купівлі-продажу майнових прав від 05 червня 2014 року сторони передбачили, що:

вартість майнових прав на квартиру відповідно до умов договору складає 516 990,00 грн, в тому числі ПДВ, виходячи з вартості майнових прав в перерахунку на 1 кв.м - 5 700,00 грн (пункт 3.1 договору);

запланований термін введення будинку в експлуатацію - 3 квартал 2015 року (пункт 6.1 договору);

На виконання умов договору купівлі-продажу майнових прав від 05 червня 2014 року ОСОБА_1 станом на 18 травня 2015 року сплатив 126 979,06 грн.

Позиція Верховного Суду

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (абзац перший частини другої статті 551 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року в справі № 948/393/20 (провадження № 61-17757св20) вказано, що відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: мети правочину, змісту попередніх переговорів, усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш у правовідносинах між собою), звичаїв ділового обороту; подальшої поведінки сторін; тексту типового договору; інших обставин, що мають істотне значення Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України .

Аналіз цивільного законодавства свідчить, що перекваліфікація відповідного договору може мати місце, зокрема, при: (а) недійсності договору (зокрема, удаваності договору); (б) тлумаченні змісту договору. Перекваліфікація договору можлива тільки в тих випадках, коли вона відбувається в межах спору, що стосується такого договору. Саме такий висновок зумовлений тим, що по своїй суті перекваліфікація направлена на з`ясуванні справжньої волі сторін договору, який перекваліфіковується в інший. А це, відповідно, можливо зробити тільки в рамках спору щодо такого договору.

У разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги) , якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення (абзац перший частини п`ятої статті 10 Закону України Про захист прав споживачів ).

Тлумачення абзацу 1 частини п`ятої статті 10 Закону України Про захист прав споживачів свідчить, що цей абзац застосовується до договорів підряду та договорів про надання послуг, та не поширюється на договори купівлі-продажу майнових прав. Відповідно прострочення зобов`язань, що виникли із договору підряду або договору про надання послуг зумовлює нарахування пені у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги) або в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

У справі, що переглядається:

установлені судами попередніх інстанцій факти, зміст договору від 05 червня 2014 року та тлумачення його змісту (зокрема, з урахуваннямоднакового для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів ) дозволяють зробити висновок проте, що між сторонами укладено договір купівлі-продажу майнових прав. Договір купівлі-продажу майнових прав від 05 червня 2014 року не містить елементівдоговору підряду чи договору про надання послуг;

апеляційний суд при відмові в задоволенні позовної вимоги про стягнення пені вважав, що вона необґрунтована, оскільки відсутні докази вартості робіт. Проте апеляційний суд не звернув уваги, що абзац 1 частини п`ятої статті 10 Закону України Про захист прав споживачів застосовується до договорів підряду та договорів про надання послуг, та не поширюється на договори купівлі-продажу майнових прав.Тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення пені. Хоча апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги, але помилився щодо мотивів такої відмови. Тому постанову апеляційного суду належить змінити в мотивувальній частині, а в іншій частині залишити без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року в справі № 948/393/20 (провадження № 61-17757св20), дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду прийнята частково без додержання норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу слід задовольнити частково; постанову апеляційного суду належить змінити шляхом викладення її мотивувальної частини в редакції цієї постанови; в іншій частині постанову апеляційного суду слід зашити без змін.

З урахуванням того, що Верховний Суд частково змінює судове рішення, але виключно у частині мотивів його прийняття, і в частині залишає без змін, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Постанову Сумського апеляційного суду від 28 січня 2021 року змінити, шляхом викладення її мотивувальної частини у редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов