Постанова

від 05.08.2021 по справі 917/1396/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2021 р. Справа № 917/1396/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Крестьянінов О.О., суддя Лакіза В.В.,

за участю секретаря судового засідання Дзюби А.О.,

за участю представників:

від Харківської обласної прокуратури: Горгуль Н.В., прокурор відділу - на підставі службового посвідчення від 09.10.2020 №057317;

від позивача : не з`явився;

від відповідачів: не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Йовенка Олександра Івановича, м. Харків,

на рішення Господарського суду Харківської області від 23.03.2021 (суддя Солодюк О.В.), ухвалене у приміщенні Господарського суду Полтавської області у м. Полтава о 10год 11хв, повний текст якого складений 19.04.2021,

у справі №917/1396/19

за позовом : Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Чорнухинської селищної ради Полтавської області, смт. Чорнухи, Полтавської області,

до 1-го відповідача: Фізичної особи-підприємця Йовенка Олександра Івановича, м. Харків,

до 2-го відповідача: Чорнухинської районної державної адміністрації, смт. Чорнухи, Полтавська область,

до 3-го відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства "Чорнухи Агро", с. Оріхівка, Полтавська область,

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, припинення договору суборенди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.03.2021 у справі №917/1396/19 позов задоволено.

Визнано недійсним договір, укладений 21.12.2012 між Чорнухинською районною державною адміністрацією Полтавської області та Приватним підприємцем Йовенко Олександром Івановичем щодо оренди земельної ділянки загальною площею 44,0908га (кадастровий номер 5325185400:00:030:0002).

Визнано договір суборенди земельної ділянки загальною площею 44,0908 га (кадастровий номер 5325185400:00:030:0002) від 01.01.2017, укладений між Приватним підприємцем Йовенко Олександром Івановичем та Приватним сільськогосподарським підприємством «Чорнухи Агро» , припиненим.

Зобов`язано Приватне сільськогосподарське підприємство «Чорнухи Агро» та Приватного підприємця Йовенко Олександра Івановича повернути Чорнухинській селищній раді Полтавської області земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 44,0908 га з кадастровим номером 5325185400:00:030:0002.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Йовенка Олександра Івановича на користь Полтавської обласної прокуратури 2881,50грн витрат по сплаті судового збору.

Стягнуто з Чорнухинської районної державної адміністрації Полтавської області на користь Полтавської обласної прокуратури 960,50грн витрат по сплаті судового збору (т.2,а.с.17-24).

Рішення місцевого господарського суду з посиланням на статті 4, 8, 13, 15, 16, 21 Закону України Про оренду землі , статті 116, 124 ЗК України, статті 16, 203, 216, 236, 632, 638 ЦК України, статтю 289.1 ПК України мотивовано тим, що: по-перше, розпорядження голови Чорнухинської РДА Про надання в оренду земельної ділянки №18 видано 09.01.2013, після укладення між Чорнухинською РДА та ПП Йовенко О.І. договору оренди землі від 21.12.2012, який є предметом спору; по-друге, розпорядженням голови ОДА від 15.04.2013 №117 скасовано розпорядження Чорнухинської РДА Про надання в оренду земельної ділянки №18 як таке, що не відповідає вимогам закону; по-третє, спірний договір оренди укладений без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Крім того, місцевий господарський суд зазначив про припинення договору суборенди землі від 01.01.2017 на підставі ч.4 статті 8 Закону України Про оренду землі у зв`язку з визнанням недійсним договору оренди землі від 21.12.2012. Також, місцевий господарський суд дійшов висновку, що прокурор звернувся з позовом у межах строку, визначеного статтею 257 ЦК України, оскільки реєстрація права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відбулася лише 23.12.2016, що спростовує доводи 1-го відповідача про сплив позовної давності. Також суд зазначив про обґрунтованість підстав звернення прокурора з відповідним позовом, зважаючи на те, що листом від 11.07.2019 Чорнухинська селищна рада повідомила Чорнухинський відділ Лубенської місцевої прокуратури про відсутність можливості звернення з відповідним позовом та просила прокуратуру звернутися до суду, що свідчить про пасивну поведінку селищної ради, яка усвідомлює порушення інтересів держави та маючи необхідний обсяг повноважень для їх захисту не звертається за захистом порушених прав.

ФОП Йовенко О. І. із рішенням місцевого господарського суду не погодився та 11.05.2021 звернувся до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 23.03.2021 у справі №917/1396/19 повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити (т.2,а.с.40-59).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник вказує на те, що на час проведення у березні 2013 року перевірки Прокуратура Чорнухинського району була наділена достатнім обсягом повноважень для отримання можливості ознайомитись із спірним договором оренди земельної ділянки та звернутись до суду за захистом порушеного права. На думку скаржника, перебіг позовної давності розпочався 21.03.2013 (дата складання подання про скасування розпорядження голови Чорнухинської РДА щодо розпорядження земельними ділянками), а отже позов поданий зі спливом позовної давності. Крім того, вказує на те, що прокурор наділений правом на звернення до господарського суду у спірних правовідносинах лише у виключних випадках порушення або загрози порушення інтересів держави. Оскільки інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному випадку самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави, обгрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державною здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У відзиві на апеляційну скаргу Лубенська окружна прокуратура Полтавської області просить рішення Господарського суду Полтавської області від 23.03.2021 у цій справі залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому зазначає, що право оренди земельної ділянки виникає після укладення договору оренди та його державної реєстрації у встановленому законом порядку, а отже, недійсним може бути визнаний лише зареєстрований договір оренди. На думку прокурора, договір оренди землі від 21.12.2012 набрав чинності 23.12.2016, тобто після реєстрації права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а отже, позов поданий у межах позовної давності. Крім того, вказує на те, що орган місцевого самоврядування не виконував покладених на нього функції по захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, зокрема, це підтверджується тим, що листом від 11.07.2019 Чорнухинська селищна рада повідомила Чорнухинський відділ Лубенської місцевої прокуратури про те, що не має можливості подати позов про визнання договору оренди недійсним, визнання припиненим договору суборенди і повернення земельної ділянки та просила здійснити захист інтересів територіальної громади шляхом подання відповідного позову прокуратурою (т.2,а.с.77-80).

13.07.2021 до суду апеляційної інстанції від адвоката ФОП Йовенка О.І. Жаги Е.Г. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні яке було призначено заздалегідь.

В судовому засіданні апеляційної інстанції прокурор заперечила проти клопотання 1-го відповідача та просила відмовити у його задоволенні за необґрунтованістю. При цьому зазначила, що розгляд цієї справи також був призначений заздалегідь, а отже представник 1-го відповідача з незрозумілих підстав надав перевагу іншій справі.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки: по-перше, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 розгляд справи призначений на 15.06.2021 та доведено до відома учасників справи, що неявка у судове засідання їх представників не перешкоджає розгляду справи по суті (т.2,а.с.61,62), що відповідає приписам частини 12 статті 270 ГПК України; по-друге, ухвалами суду апеляційної інстанції від 15.06.2021 та від 08.07.2021 розгляд справи двічі був відкладений на 08.07.2021 та на 05.08.2021, відповідно (т.2,а.с.94-96, 132-134). Однак представник скаржника в жодне із судових засідань не з`явився та не надав належних доказів на підтвердження неможливості прибуття в судове засідання. При цьому двічі подавав клопотання про відкладення розгляду справи, перше з яких ухвалою суду апеляційної інстанції від 15.06.2021 залишено без задоволення за необгрунтованістю, друге клопотання від 06.07.2021 ухвалою суду апеляційної інстанції від 08.07.2021 залишено без розгляду, оскільки подане клопотання не було засвідчено електронним цифровим підписом адвоката; по-третє, відповідно до статей 13, 74 ГПК України сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Натомість, у клопотанні про відкладення розгляду справи адвокатом не зазначено номер справи, в якій він зайнятий, чиї інтереси представляє та на підставі яких документів. Також, представником скаржника до вказаного клопотання не надано будь-яких належних та допустимих доказів в підтвердження обставин, визначених в клопотанні про відкладення; по-четверте, Йовенко О. І. не був позбавлений можливості самостійно прибути в судове засідання та надати пояснення у справі.

Також, адвокатом ФОП Йовенка О.І. Жагою Е.Г. 04.08.2021 засобами електронного зв`язку подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні у справі №541/350/20, яке призначено на 05.08.2021 в Великобагачанському районному суді Полтавської області.

Враховуючи, що клопотання представника скаржника надіслано на електронну адресу суду апеляційної інстанції без засвідчення його електронним підписом, про що провідним спеціалістом відділу організаційного забезпечення та розгляду звернень Східного апеляційного господарського суду 04.08.2021 складений акт №09-29/344, та відсутність зазначеної заяви з оригіналом підпису, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення його без розгляду у відповідності до вимог статті 170 ГПК України.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що подача необґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи свідчить про неналежне користування стороною своїми правами, оскільки одним із принципів господарського судочинства відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, є розумність строків розгляду справи судом.

В судовому засіданні апеляційної інстанції прокурор заперечила проти вимог апеляційної скарги та просила рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач та відповідачі відповідно до статті 120 ГПК України належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, довідки АТ Укрпошта з відміткою: адресат відсутній за вказаною адресою , проте не забезпечили участь у судовому засіданні своїх представників з належним чином оформленими повноваженнями.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін не була визнана судом обов`язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами без участі представників позивача та відповідачів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке .

21.12.2012 між Чорнухинською районною державною адміністрацією Полтавської області (орендодавцем) та Приватним підприємцем Йовенко Олександром Івановичем (орендарем) укладений договір оренди землі, п.1 якого встановлено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель запасу для ведення садівництва, яка знаходиться на території Харсіцької сільської ради Чорнухинського району Полтавської області (т.1,а.с.28,29).

Відповідно до п.2 цього договору в оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності, для ведення садівництва, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Харсіцької сільської ради Чорнухинського району Полтавської області, загальною площею - 44,0908га (кадастровий номер 5325185400:00:030:0002) із земель запасу.

Договір укладений на 49 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк (п.7 договору).

Згідно з п.8 цього договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 1102,27грн з розрахунку: 25,0грн за 1га земель запасу на відповідний рахунок Харсіцької сільської ради. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації, визначених законодавством. Орендна плата вноситься відповідно до чинного законодавства України.

Пунктами 14-16 договору встановлено, що передача земельних ділянок в оренду здійснюється з розробленням проекту землеустрою. Всі витрати, пов`язані з розробленням проекту, несе орендар. Інші умови передачі земельних ділянок в оренду - орендарю надається право орендованих земельних ділянок на період дії договору лише за згодою орендодавця. Передача земельних ділянок орендарю здійснюється у місячний термін після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі .

Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельні ділянки у стані не гіршому порівняно з тим, в якому він одержав їх в оренду (п.17 договору).

У пункті 36 цього договору встановлено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками. Проте, матеріали справи не містять доказів державної реєстрації договору оренди землі.

27.12.2012 між Чорнухинською РДА Полтавської області та ПП Йовенко О. І. укладена додаткова угода до договору оренди землі від 21.12.2012, у п.1.1 якої сторони виклали п.25 договору оренди в новій редакції: Право орендаря: згідно ст. 25 Закону України "Про оренду землі" самостійно господарювати на землі та передавати її в суборенду з дотриманням умов цього договору (т.1,а.с.30).

09.01.2013 розпорядженням голови Чорнухинської РДА №18 «Про надання в оренду земельної ділянки» надано в оренду ПП Йовенку О.І. земельну ділянку загальною площею 44,0908га, в тому числі ріллі - 42,8168 га, пасовищ - 1,2740 га із земель запасу для ведення садівництва, що знаходиться за межами населених пунктів на території Харсіцької сільської ради Чорнухинського району Полтавської області терміном на 49 років. Рекомендовано орендарю укласти договори оренди землі у порядку, визначеному чинним законодавством, та забезпечити їх державну реєстрацію (т.1, а.с.34).

Розпорядженням голови ОДА від 15.04.2013 №177 Про скасування розпорядження голови Чорнухинської райдержадміністрації відповідно до статей 6,33, 43 Закону України Про місцеві державні адміністрації , враховуючи подання прокуратури Чорнухинського району від 21.03.2013 №108-538, скасовано розпорядження голови Чорнухинської райдержадміністрації від 09.01.2013 №18 Про надання в оренду земельної ділянки (т.1,а.с.35).

07.06.2018 старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель ГУ Держгеокадастру у Полтавській області проведена перевірка з підстав дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 44,0908га (рілля, пасовища), що розташована на території Харсіцької сільської ради Чорнухинського району Полтавської області, за результатами якої, зокрема, встановлено, що речове право на земельну ділянку, яка надана в оренду ФОП Йовенко О.І. на підставі договору оренди від 21.12.2012 на 49 років, зареєстровано приватним нотаріусом Лебедь Н.В. 23.12.2016 за реєстровим номером 18382520. Згідно договору від 01.01.2017 Йовенко О.І. передав в суборенду земельну ділянку ПСП Чорнухи-Агро з порушенням вимог статті 8 Закону України Про оренду землі ; речове право суборенди зареєстровано 24.02.2017 за №19066554 (т.1,а.с.36,37).

Державна реєстрація права користування земельною ділянкою, кадастровий номер 5325185400:00:030:0002, за Йовенко О.І. на підставі договору оренди землі від 21.12.2012, додаткової угоди від 27.12.2012 проведена (державним реєстратором) приватним нотаріусом Лебедь Н.В. 23.12.2016; строк дії: договір укладений на 49 років, з правом передачі в піднайм (суборенду) (т.1,а.с.38,39).

01.01.2017 між ПП Йовенко О.І. (орендодавцем) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Чорнухи Агро" (орендарем) укладений договір суборенди землі, п.1.1 якого встановлено, що орендодавець передає а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Харсіцької сільської ради (т.1,а.с.31-33).

Пунктами 2.1, 2.2 цього договору встановлено, що в суборенду передається земельна ділянка загальною площею 44,0908га, у тому числі рілля 44,0908га. Кадастровий номер земельної ділянки 5325185400:00:030:002.

Відповідно до п.2.5 цього договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що передається в суборенду за цим договором, становить 1495803,42грн за цінами 2016 року.

У п.3.1 цього договору встановлено, що він укладений строком на 10 років, починаючи з 01.01.2017 по 01.01.2027, з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектом землеустрою.

Суборендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється за погодженням сторін у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п. 2.5 договору), що в грошовому виразі складає 149580,34грн. Обчислення розміру суборендної плати здійснюється з урахуванням індексації та утримання податку (п.4.1 договору).

Згідно з п.4.4 цього договору суборендна плата за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на користь орендодавця щорічно, на протязі поточного календарного року, за який здійснюється оплата, в строк до 30 грудня року, за який здійснюється оплата.

У п.12.2 договору, зокрема, встановлено, що договір припиняється також у випадках, передбачених законом.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 14.02.2017 проведено державну реєстрацію права користування земельною ділянкою, кадастровий номер 5325185400:00:030:0002, за ПСП Чорнухи Агро на підставі договору суборенди землі від 01.01.2017; строк дії: 01.01.2027 (т.1,а.с.38).

У листі від 29.03.2018 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області зазначило, що на земельну ділянку, що розташована за межами населених пунктів на території Харсіцької сільської ради Чорнухинського району (кадастровий номер 5325185400:00:030:0002) площею 44,0908га, що перебуває в оренді Йовенка О.І., нормативна грошова оцінка не проведена (т.1,а.с.40).

18.06.2019 Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області передало із державної власності, а Чорнухинська селищна об`єднана територіальна громада прийняла у комунальну власність Чорнухинської селищної об`єднаної територіальної громади 1014 земельних ділянок загальною площею 7530,3222га, у тому числі земельну ділянку, кадастровий номер 5325185400:00:030:0002, згідно додатку до акту від 18.06.2019 (т.1,а.с.43,44).

26.06.2019 Лубенська місцева прокуратура Полтавської області звернулась до Чорнухинської селищної ради в порядку статті 23 Закону України Про прокуратуру з листом, в якому зазначила про виявлення порушень земельного законодавства при укладенні 21.12.2012 між Чорнухинською РДА Полтавської області та ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки загальною площею 44,0908га (кадастровий номер 5325185400:00:030:0002) та просила надати інформацію: чи вживатиме рада заходи щодо усунення порушень вимог земельного законодавства та щодо повернення земельної ділянки, кадастровий номер 5325185400:00:030:0002, переданої ОСОБА_1 на підставі договору оренди земельної ділянки від 21.12.2012, та чи наявні у селищної ради перешкоди для самостійного звернення до суду з позовом щодо усунення порушень земельного законодавства та повернення земельних ділянок (т.1, а.с.41).

Листом від 11.07.2019 Чорнухинська селищна рада повідомила Лубенську місцеву прокуратуру, що порушень вимог земельного законодавства при передачі в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення ПП Йовенку О.І. Чорнухинською селищною радою не виявлено; у штаті селищної ради відсутній юрист та інші кваліфіковані працівники для вирішення питання щодо усунення порушення згідно вимог земельного законодавства; у селищної ради відсутні кошти для сплати судового збору за подання позову про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, припинення договору суборенди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку, у зв`язку з чим Чорнухинська селищна рада просить Лубенську місцеву прокуратуру звернутися до Господарського суду Полтавської області з відповідним позовом та усунути порушення вимог земельного законодавства з цих питань (т.1, а.с.41).

05.08.2019 перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Чорнухинської селищної ради до ФОП Йовенко О.І., Чорнухинської районної державної адміністрації Полтавської області та ПСП Чорнухи Агро про: визнання недійсним договору оренди землі від 21.12.2012, укладеного між Чорнухинською РДА Полтавської області та ФОП Йовенко О.І.; визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки від 01.01.2017, укладеного між ФОП Йовенко О.І. та ПСП Чорнухи Агро ; зобов`язання ПСП Чорнухи Агро та ФОП Йовенко О.І. повернути Чорнухинській селищній раді Полтавської області земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 44,0908га з кадастровим номером 5325185400:00:030:0002. В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що спірний договір оренди земельної ділянки укладений без дотримання порядку, встановленого статтями 16,21 Закону України Про оренду землі , ст.124 ЗК України. Крім того, зазначив, що договір оренди землі укладений без проведення нормативної грошової оцінки, що підтверджується п.4 цього договору, що також, на думку прокурора, свідчить про його недійсність. Крім того, вказав на те, що договір суборенди є похідним від договору оренди і може зберігати свою чинність виключно протягом строку дії договору оренди. У разі втрати чинності договором оренди припиняється право наймача на орендовану земельну ділянку, зокрема, право передання її в суборенду, у зв`язку з чим договір суборенди від 01.01.2017, укладений між Йовенко О.І. та ПСП Чорнухи Агро , є припиненим. Також, прокурор зазначив, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, а тому, хоча спірний договір оренди був укладений 21.12.2012, але реєстрація права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відбулась 23.12.2016, а отже з цієї дати розпочався перебіг позовної давності (т.1,а.с.2-49).

У відзиві на позов ПСП Чорнухи Агро зазначає, що 21.03.2013 прокурором Чорнухинського району внесено до Полтавської ОДА подання про скасування розпорядження голови Чорнухинської РДА від 09.01.2013 Про надання в оренду земельної ділянки , яким надано в оренду ПП Йовенко О.І. земельну ділянку загальною площею 44,098га, з якого вбачається, що прокурором в березні 2013 року проводилася перевірка дотримання вимог земельного законодавства, а тому цілком імовірно, що при проведенні перевірки посадовими особами Чорнухинської РДА надавались всі документи, що стосуються спірної земельної ділянки, у тому числі і спірний договір оренди. На думку 3-го відповідача, прокурор міг довідатись про існування спірного договору оренди в період проведення перевірки, тобто до 21.03.2013 - винесення подання про скасування розпорядження голови Чорнухинського РДА, а тому перебіг позовної давності розпочався 21.03.2013, а не 22.03.2018, як зазначив прокурор (т.1,а.с.59-62).

Відзив на позов 1-відповідача аналогічний за змістом відзиву ПСП Чорнухи Агро (т.1,а.с.74-79).

23.03.2021 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення з підстав, зазначених вище (т.2, а.с.17-24).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Предметом даного спору є визнання недійсним договору оренди землі від 21.12.2012, визнання припиненим договору суборенди земельної ділянки від 01.01.2017 та зобов`язання ПСП Чорнухи Агро та ПП Йовенко О.І. повернути Чорнухинській селищній раді Полтавської області земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 44,0908га з кадастровим номером 5325185400:00:030:0002.

Спірні правовідносини регулюються умовами цих договорів, нормами Цивільного і Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, встановлених Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі .

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Згідно із частинами 1, 3 статті 792 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як зазначено вище, 21.12.2012 між Чорнухинською районною державною адміністрацією Полтавської області (орендодавцем) та ФОП Йовенко О. І. (орендарем) укладений договір оренди землі, п.1 якого встановлено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель запасу для ведення садівництва, яка знаходиться на території Харсіцької сільської ради Чорнухинського району Полтавської області (т.1,а.с.28,29).

Відповідно до частини 1 статті 124 ЗК України (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору оренди землі) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Отже, необхідною передумовою виникнення права користування (оренди) на земельну ділянку державної чи комунальної власності має бути рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, які діють від імені власника, про передання у користування земельної ділянки.

Проте, матеріали справи не містять рішення відповідного органу виконавчої влади, яке б передувало укладенню договору оренди землі від 21.12.2012, а також про рішення відповідного органу не зазначено безпосередньо у договорі, що свідчить про відсутність такого рішення уповноваженого органу виконавчої влади.

Крім того, як правильно встановлено місцевим господарським судом, розпорядження голови Чорнухинської РДА від 09.01.2013 №18, яким вирішено надати в оренду ФОП Йовенку О.І. земельну ділянку загальною площею 44,0908га із земель запасу для ведення садівництва, що знаходиться за межами населених пунктів на території Харсіцької сільської ради Чорнухинського району Полтавської області, терміном на 49 років, винесено після укладення спірного договору оренди землі та скасовано розпорядженням голови Полтавської ОДА від 15.04.2013 (т.1,а.с.34,35), що свідчить про укладення договору в порушення приписів статті 124 ЗК України.

За приписами статті 125 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною п`ятою статті 126 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України Про оренду землі № 161-XIV.

Статтею 15 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) визначені істотні умови договору оренди землі. Також встановлені невід`ємні частини договору оренди землі, зокрема, акт приймання-передачі об`єкта оренди.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять акту приймання-передачі об`єкта оренди відповідно до договору оренди землі від 21.12.2012.

Згідно зі статтею 18 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

У п.36 договору оренди землі від 21.12.2012 встановлено, що цей договір набирає чинності після підписання та його державної реєстрації.

Пунктом 16 договору оренди землі встановлено, що передача земельних ділянок орендарю здійснюється у місячний термін після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі .

Отже, момент набрання чинності договору оренди землі сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації.

Такі умови договору відповідають статті 18 Закону України Про оренду землі , чинній на час виникнення спірних правовідносин.

З 01.01.2013 набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11.02.2010 №1878-VI Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України Про оренду землі були виключені статті 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі, а тому після 01.01.2013 відповідач не міг зареєструвати спірний правочин.

Отже, зважаючи на пункти 16,36 спірного договору оренди землі від 31.12.2012 та відсутність акту приймання-передачі земельної ділянки за цим договором, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що передача земельної ділянки, кадастровий номер 5321185400:00:030:0002, ФОП Йовенку О.І. у відповідності до норм чинного законодавства не відбулась.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що проведення 23.12.2016 державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі вказаного договору оренди землі не може підмінити державну реєстрацію самого договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі), а тому не може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі, укладеним до 01.01.2013.

Отже, оскільки ФОП Йовенко О.І. не здійснив державну реєстрацію договору оренди землі, договір між Чорнухинською РДА Полтавської області та ФОП Йовенко О.І. чинності не набрав і, відповідно, останній не набув прав орендаря за спірним договором оренди землі.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц, від 15.01.2020 у справі № 322/1178/17 та у постановах Верховного Суду від 26.05.2021 у справі №364/1159/19, від 19.05.2021 у справі №624/410/20, від 12.08.2020 у справі №541/726/17.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30.06.2021 у справі №708/1348/18 зазначила, що питання щодо моменту набрання чинності договором оренди землі, укладеним до 01.01.2013, вже було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, єдність правозастосовчої практики щодо вирішення цього питання забезпечено прийняттям постанови від 23.06.2020, підстав для відступу від якої колегія суддів не вбачає.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Частиною 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка кореспондується з частиною 4 статті 236 ГПК України, встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, з метою дотримання принципу правової визначеності, та формування сталої судової практики суд апеляційної інстанції враховує висновки Верховного Суду щодо застосування конкретних норм права до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у п.7.26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16.

Приймаючи до уваги, що договір оренди землі 21.12.2012 чинності не набрав, відповідно, права та обов`язки сторін за таким договором не виникли, та враховуючи, що визнати недійсним можна лише укладений договір, відсутні правові підстави для задоволення позову в частині позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі від 21.12.2012, укладеного між Чорнухинською РДА Полтавської області та ФОП Йовенко О.І.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції слід скасувати в частині визнання недійсним договору оренди землі 21.12.2012 та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Щодо доводів скаржника про сплив позовної давності щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 21.12.2012 суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

У відзивах на позов перший та третій відповідачі зазначали про сплив позовної давності щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 21.12.2012.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що питання про застосування позовної давності вирішується лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.

У п. 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 зазначено, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц.

Відмова у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним договору оренди землі від 21.12.2012 з підстав ненабрання чинності оспорюваним правочином виключає підстави для встановлення спливу позовної давності.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частин 1,6 статті 93 ЗК України (в редакції, чинній на момент укладення договору суборенди від 01.01.2017) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Статтею 761 ЦК України встановлено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (ст.774 ЦК України).

Пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно зі статтею 8 Закону України Про оренду землі орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

З наведених норм права вбачається, що земельна ділянка може бути передана в суборенду лише особою, якій належить право оренди, та за згодою орендодавця.

Як встановлено вище, ФОП Йовенко О.І. не набув права оренди (користування) земельною ділянкою, кадастровий №5325185400:00:030:0002, а отже і не мав правових підстав для укладення договору суборенди від 01.01.2017 та, відповідно, передачі вказаної земельної ділянки в суборенду.

У статті 607 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Верховний Суд у постанові від 15.05.2019 у справі №909/500/18 зазначив, що дія договору суборенди поза межами договору оренди суперечить природі договору суборенди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.03.2018 у справі №910/17082/17.

Враховуючи викладене в сукупності, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про визнання договору суборенди землі від 01.01.2017, укладеного між ОСОБА_1 та ПСП Чорнухи агро , припиненим.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно із частиною 2 статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно із частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц.

Враховуючи, що 1-й відповідач володіє спірною земельною ділянкою за відсутності вчиненого правочину та передав її в користування 3-му відповідачу без належних на те повноважень, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність позовних вимог в частині зобов`язання 1-го та 3-го відповідачів повернути Чорнухинській селищній раді земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 5325185400:00:030:0002, загальною площею 44,0908га, яка була передана останній на підставі акта приймання-передачі від 18.06.2019 Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області у комунальну власність.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пункту 2 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про прокуратуру прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

На прокуратуру покладаються такі функції: у випадках, визначених Законом, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом, та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу . Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону).

Таким чином, відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

У постанові Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №915/162/19 зазначено, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд у постанові від 02.09.2020 у справі №911/980/18 також зазначив, що про прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 з`ясовуючи поняття "інтереси держави", дійшов висновку, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

У пунктах 37-40, 43-47 постанови Великої Палати Верховного суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді прокурор зазначив, що компетентним суб`єктом щодо захисту інтересів держави є Чорнухинська селищна рада, яка листом від 11.07.2019 повідомила прокуратуру, що не має можливості звернутись з позовом та просила прокуратуру здійснити захист інтересів територіальної громади шляхом подання відповідного позову, що, на думку прокурора, свідчить про пасивну поведінку, яка полягає в усвідомленні порушення інтересів держави, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається та самостійно порушення не усуває.

З матеріалів справи вбачається, що 26.06.2019 Лубенська місцева прокуратура Полтавської області звернулась до Чорнухинської селищної ради, в порядку статті 23 Закону України Про прокуратуру , з листом в якому зазначила про виявлення порушень земельного законодавства при укладенні 21.12.2012 між Чорнухинською РДА Полтавської області та ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки загальною площею 44,0908га (кадастровий номер 5325185400:00:030:0002) та просила надати інформацію: чи вживатиме рада заходи щодо усунення порушень вимог земельного законодавства та щодо повернення земельної ділянки, кадастровий номер 5325185400:00:030:0002, переданої ОСОБА_1 на підставі договору оренди земельної ділянки від 21.12.2012, та чи наявні у селищної ради перешкоди для самостійного звернення до суду з позовом щодо усунення порушень земельного законодавства та повернення земельних ділянок (т.1, а.с.41).

Листом від 11.07.2019 Чорнухинська селищна рада повідомила Лубенську місцеву прокуратуру, що порушень вимог земельного законодавства при передачі в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення ПП Йовенку О.І. Чорнухинською селищною радою не виявлено; у штаті селищної ради відсутній юрист та інші кваліфіковані працівники для вирішення питання щодо усунення порушення згідно вимог земельного законодавства; у селищної ради відсутні кошти для сплати судового збору за подання позову про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, припинення договору суборенди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку, у зв`язку з чим Чорнухинська селищна рада просить Лубенську місцеву прокуратуру звернутися до Господарського суду Полтавської області з відповідним позовом та усунути порушення вимог земельного законодавства з цих питань (т.1, а.с.41).

З листування прокурора з Чорнухинською селищною радою вбачається, що остання не може чи не бажає здійснювати захист інтересів громади та звертатись до суду з відповідним позовом, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про дотримання прокурором визначеної статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, що свідчить про підтвердження підстав для представництва інтересів держави у суді.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у спірних правовідносинах захист інтересів держави в особі територіальної громади селища має здійснювати відповідна селищна рада, проте у разі, коли саме цей орган місцевого самоврядування не вчиняє відповідних дій та зазначає, що у нього відсутні кошти для сплати судового збору, а також юрист для надання кваліфікованої правової допомоги і просить прокуратуру звернутись з відповідним позовом (лист від 11.07.2019), це свідчить про нездійснення відповідним органом покладених на нього повноважень, а отже прокурор мав право звернутися до суду для захисту відповідних публічних інтересів територіальної громади.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ст.91 ГПК України).

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Відповідно до частини 4 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Йовенка Олександра Івановича підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду Полтавської області від 23.03.2021 у справі №917/1396/19 слід скасувати в частині задоволення позову щодо визнання недійсним договору оренди землі від 21.12.2012, укладеного між Чорнухинською районною державною адміністрацією та ФОП Йовенко О.І. щодо оренди земельної ділянки загальною площею 44,0908га (кадастровий номер 5325185400:00:030:0002) у зв`язку з порушенням норм матеріального права та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В решті рішення Господарського суду Полтавської області від 23.032021 у справі №917/1396/19 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги .

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, п.2 ч.1 ст. 275, п.4 ч.1 ст. 277, ст.ст.282-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну Фізичної особи-підприємця Йовенка Олександра Івановича задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Полтавської області від 23.03.2021 у справі №917/1396/19 скасувати в частині задоволення позову про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 21.12.2012 між Чорнухинською районною державною адміністрацією Полтавської області та Приватним підприємцем Йовенко Олександром Івановичем щодо оренди земельної ділянки загальною площею 44,0908 га (кадастровий номер 5325185400:00:030:0002), та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити.

3. Пункт 1 резолютивної частини рішення Господарського суду Полтавської області від 23.03.2021 у справі №917/1396/19 викласти в наступній редакції: 1. Позов задовольнити частково. .

4. В решті рішення Господарського суду Полтавської області від 23.03.2021 у справі №917/1396/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 10.08.2021.

Головуючий суддя Л.І. Бородіна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя В.В. Лакіза