Ухвала

від 06.08.2021 по справі 362/6595/20

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/6595/20

Провадження 2/362/1753/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2021 р. Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Ковбеля М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Сілецькій М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом Національного наукового центру "Інститут механізації та електрифікації сільського господарства" до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Національна академія аграрних наук України, державний реєстратор Глевахівської селищної ради Кияниця Наталія Миколаївна про визнання незаконною та скасування державної реєстрації, -

в с т а н о в и в :

В провадженні Васильківського міськрайонного суду Київської області на розгляді перебуває вищезазначена цивільна справа.

Представник позива звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на кімнату АДРЕСА_1 та заборони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо проведення державної реєстрації права власності на кімнату АДРЕСА_2 .

Суд вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, відповідно до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

Порядок забезпечення позову, в тому числі накладенням арешту на майно, передбачений положеннями ст.151-154 ЦПК України.

Відповідно доположень ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

Згідно з положеннями ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22 грудня 2006 року (на далі постанова ), забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень п. 2 постанови, вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч.1 ст. 152 ЦПК України перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Згідно з положеннями п. 4 постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема,в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконаннячи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або наслідків заборони вчиняти певні дії чи зобов`язання вчиняти певні дії.

Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу

При здійсненні судочинства суди застосовуютьКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Суд вважає, що застосування заявлених позивачем заходів забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його прав та інтересів. Невжиття таких заходів забезпечення позову може призвести до того, що ухиляючись від майбутнього виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову, відповідачі зможуть здійснити відчуження належного їм на праві власності майна на користь інших осіб, що призведе до обмеження прав позивача на ефективний судовий захисту його прав, так як у разі вибуття зазначеного майна з власності відповідачів.

При цьому, накладення арешту на вищезазначене майно до вирішення спору, по суті, не призведе до обмеження прав, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача, заявлені позивачем заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими ним позовними вимогами.

Враховуючи предмет даного позову, наведені представником позивача докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві щодо забезпечення позову, їх обґрунтованість, наявність зв`язку між заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд вважає за можливе його заяву про забезпечення позову задовольнити.

З урахуванням викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 151-153, п.4 ч.1 ст.353 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Заяву про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на майно, а саме: на кімнату АДРЕСА_1 .

Заборонити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо проведення державної реєстрації права власності на кімнату АДРЕСА_2 .

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Стягувач:

Національний науковий центр "Інститут електрифікації сільського господарства, вул. Вокзальна, 11, смт. Глеваха, Васильківський район, Київська обл., 08631, ЄДРПОУ 05496135.

Боржники:

Глевахівська селищна рада, вул. Вокзальна, 26, смт. Глеваха, Васильківський район, Київська область, 08631, ЄДРПОУ 04359146.

ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 .

ОСОБА_3 , АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_2 .

ОСОБА_4 адреса АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_3 .

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня

Суддя М.М.Ковбель