Постанова

від 04.08.2021 по справі 640/9793/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9793/20 Суддя (судді) першої інстанції: Балась Т.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В.,

при секретарі - Казюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Супутник ЛТД" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом Автокооперативу "Політ" по експлуатації відкритої автостоянки до Київської міської ради та Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації, за участю третіх осіб - Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Супутник ЛТД", про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2020 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, Департаменту транспортної інфраструктури Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), у якому просить суд:

- визнати недійсним рішення Київської міської ради від 29 листопада 2018 року № 222/6273, яким внесено зміни до таблиці № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 Про встановлення місцевих податків та зборів у місті Києві в частині включення до переліку земельних ділянок на якій розташовано місця для паркування автомобілів по вул. Йорданській 28, що у м. Києві;

- визнати незаконною та скасувати схему організації дорожнього руху по вулиці Йорданській 28, у місті Києві, затверджену рішенням Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтранспарксервіс".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Супутник ЛТД".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2020 року залишено без розгляду адміністративний позов Автокооперативу "Політ" по експлуатації відкритої автостоянки до Київської міської ради, Департаменту транспортної інфраструктури Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтранспарксервіс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Супутник ЛТД" в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 29 листопада 2018 року у № 222/6273, яким внесено зміни до таблиці № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 "Про встановлення місцевих податків та зборів у місті Києві" в частині включення до переліку земельних ділянок на якій розташовано місця для паркування автомобілів по вул. Йорданській 28, що у м. Києві.".

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2021 року позов задоволено - визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) без дати та номера, яким затверджено схему організації дорожнього руху по вул. Йорданській, 28 у місті Києві.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що за результатом дослідження матеріалів справи судом встановлено, що схема організації дорожнього руху була затверджена рішенням Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що свідчить відмітка на оскаржуваній схемі Затверджено. Департамент транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради КМДА. 2019 року р. , підпис та печатка Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради КМДА, без дати та номеру, та що не заперечується відповідачем. У зв`язку з цим, з метою належного захисту порушених прав позивача, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність змінити спосіб захисту порушеного права позивача та визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) без дати та номера, яким затверджено схему організації дорожнього руху по вул. Йорданській, 28 у місті Києві.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Супутник ЛТД" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що схема організації дорожнього руху не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке може бути оскаржене до адміністративного суду в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Київської міської ради та Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації просить її задовольнити - скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Крім того на адресу суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача, в якій останній просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обгрунтовує тим, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 травня 2020 року у справі № 826/10766/18 висловила позицію, згідно з якою оскарження рішення Департаменту транспортної інфраструктури від 21 березня 2017 року, яким затверджено схему організації дорожнього руху, має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати, закривши провадження у справі, виходячи з наступного.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що Автокооператив Політ по експлуатації відкритої автостоянки як юридична особа зареєстрований 29 листопада 1995 року (номер запису: 1 069 120 0000 020392), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том 1 а.с.6).

Автокооператив Політ по експлуатації відкритої автостоянки здійснює свою діяльність щодо надання в оренду місць для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, вул. Маршала Малиновського, буд. 28, в межах III територіальної зони паркування.

Судом з`ясовано, що 01 червня 1991 року між Кооперативом автостоянки Політ та УЖГ Мінського району був укладений договір, за умовами якого Кооперативу автостоянки Політ було надано в користування земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул. Малиновського, 28 (том 1 а.с.16).

04 березня 1997 року Науково-виробничою фірмою Топокад здійснено комплекс робіт по інвентаризації земельної ділянки, а саме проведено топографо-геодезичні роботи та підготовлено юридичну документацію по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки Автокооперативу Політ , яка була викладена у технічному звіті (том 1 а.с.23-28).

16 вересня 1997 ВАТ Київпроект погоджено закріпити за Автокооперативом Політ по експлуатації відкритої автостоянки земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Малиновського 28, для відкритої автостоянки (том 1 а.с.15).

04 листопада 1997 року між Мінською районною державною адміністрацією, з одного боку та Автокооперативом Політ по експлуатації відкритої автостоянки з іншого боку, на підставі розпорядження № 979 від 21 жовтня 1997 року був укладений договір про право тимчасового користування землею, згідно з яким Автокооператив Політ прийняв у тимчасове користування земельну ділянку за рахунок земель міської забудови згідно з планом землекористування, що розташована за адресою м. Київ, вул. Малиновського 28 (том 1 а.с.12).

01 березня 2018 року між Автокооперативом Політ по експлуатації відкритої автостоянки та КП Київтранспарксервіс був укладений договір № 2.03-32.18 про надання послуг, відповідно до умов якого Автокооператив Політ по експлуатації відкритої автостоянки за завданням КП Київтранспарксервіс зобов`язувався надавати послуги з паркування транспортних засобів (том 1 а.с.21-22).

Також, 01 березня 2018 року між Автокооперативом Політ по експлуатації відкритої автостоянки та КП Київтранспарксервіс був укладений попередній договір про надання послуг № П-03.18.9 про організацію фіксованих місць для паркування, за умовами якого сторони зобов`язалися в майбутньому укласти і належним чином оформити договір на експлуатацію фіксованих місць паркування за адресою: м. Київ, вул. Йорданська, 28, а саме, після включення даного паркувального майданчика за адресою: м. Київ, вул. Йорданська, 28 до таблиці 1 до додатка № 5, до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві (зі змінами та доповненнями) для його подальшої експлуатації на умовах, визначених основним договором (том 1 а.с.18-20).

Рішенням Київської міської ради від 29 листопада 2018 року № 222/6273 Про внесення змін до таблиці № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві до переліку паркувальних майданчиків, які закріплені за КП Київтранспарксервіс , включено майданчик за адресою: місто Київ, вулиця Йорданська, 28 як спеціально обладнаний майданчик для паркування на 128 машиномісць (том 1 а.с.193-230).

28 лютого 2019 року між Автокооператив Політ по експлуатації відкритої автостоянки та КП Київтранспарксервіс був укладений договір № ДНП-2019 року-02/07 від 28 лютого 2019 року про надання в експлуатацію майданчика для паркування за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Йорданська, 28 в межах III територіальної зони паркування м. Києва для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів. Строк дії цього договору був встановлений до 31.12.2021 року (том 1 а.с.7-9).

Згідно з пунктом 3.2 вказаного договору № ДНП-2019 року-02/07 від 28 лютого 2019 року акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію має бути підписаний сторонами з моменту погодження схеми ОДР у встановленому порядку відповідно до Правил благоустрою м. Києва, затверджених рішенням Київської міської ради № 1051/1051 від 25.12.2008, але в будь-якому випадку не пізніше ніж через 90-то календарних днів з дати підписання договору. У випадку не підписання сторонами акту приймання передачі майданчика в експлуатацію даний договір вважається розірваним на 91-й день.

17 серпня 2019 року КП Київтранспарксервіс було направлено лист № 053/05-2472 на адресу Автокооперативу Політ по експлуатації відкритої автостоянки, у якому повідомлено, що раніше укладений договір з Автокооперативом Політ по експлуатації відкритої автостоянки договір про надання в експлуатацію майданчика для паркування від 28 лютого 2019 року № ДНП-2019 року-02/07 за адресою: вул. Йорданська, 28 відповідно до пункту 3.2 договору вважається розірваним з 29 травня 2019 року, подальше право на експлуатацію паркувального майданчика реалізовуватиметься через систему електронних продажів ProZorro.Продажі відповідно до п. 1.1 Рішення Київської міської ради № 184/6840 Про вдосконалення системи організації паркувального простору в місті Києві від 05 березня 2019 року (том 1 а.с.138).

Наприкінці 2019 року Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) затверджено схему організації дорожнього руху за адресою: місто Київ, вулиця Йорданська, 28.

07 лютого 2020 року між КП Київтранспарксервіс та Товариством з обмеженою відповідальністю Супутник ЛТД був укладений договір № ДНП-2020 року-02/09 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2017-12/64, що розташований за адресою: місто Київ, вулиця Йорданська, 28.

Вважаючи протиправними рішення Київської міської ради від 29 листопада 2018 року № 222/6273 в частині включення до переліку земельних ділянок на якій розташовано місця для паркування автомобілів по вул. Йорданській 28, що у м. Києві та схему організації дорожнього руху по вулиці Йорданській 28, у місті Києві, затверджену рішенням Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради, позивач звернувся з даним позовом до суду.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що наявні правові підстави для визнання протиправним та скасування рішення Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) без дати та номера, яким затверджено схему організації дорожнього руху по вул. Йорданській, 28 у місті Києві.

Разом з тим, розглядаючи даний спір по суті, суд першої інстанції не врахував наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб місцевих органів виконавчої влади, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Частина 1 статті 2 КАС України регламентує необхідність справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Зі змісту п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України випливає, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з, у тому числі, іншим суб`єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних (публічно-владних) управлінських функцій.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Наведеними положеннями процесуального закону окреслюється перелік повноважень адміністративного суду при вирішенні питання про правомірність рішень, дій чи бездіяльності осіб, яким делеговані повноваження зі здійснення владних (публічно-владних) управлінських функцій. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні врахувати суб`єктний склад спірних правовідносин, одним з яких є участь суб`єкта владних повноважень, визначити характер правовідносин, з яких виник спір, і мету пред`явлення позову.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Тобто спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Аналогічна правова позиція в подібних правовідносинах викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 520/12022/17.

У контексті наведеного, судова колегія звертає увагу на те, що предметом оскарження у даній справі відповідно до заявлених позовних вимог є визнання протиправною та скасування схеми організації дорожнього руху, затвердженої рішенням Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради.

Так, Органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні наділені значними повноваженнями у різних галузях, зокрема, у сфері бюджету та фінансів, соціально-економічного і культурного розвитку, у сфері управління комунальною власністю, в галузі житлово-комунального господарства, у сфері регулювання земельних відносин, соціального захисту населення тощо. Реалізуючи зазначені повноваження, органи місцевого самоврядування наділені правом приймати управлінські рішення.

У статті 1 Закону № 280/97-ВР наведено визначення виконавчих органів рад, згідно з яким ці органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до вимог пункту 5 статті 2 Закону України Про благоустрій населених пунктів від 6 вересня 2005 року№ 2807-IV до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.

Відповідно до пункту 17.3.2. рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1051/1051 Про правила благоустрою міста Києва особливі умови користування земельними ділянками, на яких розташовані спеціально обладнані та відведені місця, полягають в розробці та погодженні в установленому порядку схем організації дорожнього руху, згідно з якими в оператора виникає право надання платних послуг паркування транспортних засобів та не потребує розроблення проектів відведення цих земельних ділянок

Відповідно до рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1051/1051 Про Правила благоустрою міста Києва (зі змінами і доповненнями) особливі умови користування земельними ділянками, на яких розташовані спеціально обладнані та відведені місця, полягають у розробці та погодженні порядку схем організації дорожнього руху, згідно з якими в оператора виникає право надання платних послуг паркування транспортних засобів.

Відповідно до статті 268 Податкового кодексу України з урахуванням положень пункту 34 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів, затверджується рішенням сільської, селищної або міської ради про встановлення збору, прийнятим на пленарному засіданні відповідної ради.

При цьому, у постанові від 27 травня 2020 року у справі № 826/10766/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що в контексті конкретних обставин, беручи до уваги видові та сутнісні властивості затвердження Департаментом транспортної інфраструктури схеми організації дорожнього руху, рішення Департаменту транспортної інфраструктури від 21 березня 2017 року, яким затверджено схему організації дорожнього руху, має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

При цьому, колегія суддів повторно наголошує, що предметом оскарження у даній справі відповідно до заявлених позовних вимог є визнання протиправною та скасування саме схеми організації дорожнього руху, затвердженої рішенням Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради, а не рішення суб`єкта владних повноважень про її затвердження.

У контексті наведеного, колегія суддів зауважує, що за правилами п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16 жовтня 2018 року у справі № 9901/415/18, за владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

У вітчизняній теорії права загальновизнано, що нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.

Натомість, індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише у письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

З огляду на вказане нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються у нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує дію фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

При цьому, у даному випадку схема організації дорожнього руху - це графічне та схематичне зображення майданчику по вулиці Йорданській, 28 у місті Києві, яке є невід`ємною частиною господарського договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування, між КП Київтранспортксервіс , як єдиним оператором з паркування транспортних засобів в м. Києві, та суб`єктом господарювання.

Як було зазначено раніше, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у п. 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі Меньшакова проти України зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 року стосовно тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 щодо порушеного права , за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес . Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним .

Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, сама схема організації дорожнього руху не є рішенням суб`єкта владних повноважень та не може бути предметом оскарження до адміністративного суду.

При цьому, у постанові від 10 червня 2021 року у справі № 380/1854/20 Верховний Суд зазначив, що вжите в пункту 1 частини першої статті 238 КАС України формулювання не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства треба розуміти і трактувати так, що не підлягають розгляду не тільки справи, спори в яких виникають поза сферою адміністративних публічно-правових відносин, але й ті, які можна розглядати за правилами адміністративного судочинства, однак щодо них на рівні імперативного законодавчого положення встановлено вимогу, яка обмежує таке звернення і відтермінує судовий захист порушеного права до події, з настанням якої виникають відповідні підстави для цього.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне вказати, що поняття спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства , слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року № 9901/152/18 та від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18.

Поряд з викладеним, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Разом з тим, висновок суду першої інстанції про те, що з метою належного захисту порушених прав позивача, необхідно змінити спосіб захисту порушеного права - визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) без дати та номера, яким затверджено схему організації дорожнього руху по вул. Йорданській, 28 у місті Києві, колегією суддів оцінюється критично, оскільки заявлена Автокооперативом Політ позовна вимога щодо визнання незаконною та скасування схеми організації дорожнього руху, як було встановлено раніше, не може бути предметом оскарження до адміністративного суду, що свідчить про відсутність правових підстав для її розгляду у судовому порядку та виходу судом за межі позовних вимог.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених статтею 238 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Приписи п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України визначають, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 238, 242-244, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Супутник ЛТД" - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2021 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом Автокооперативу "Політ" по експлуатації відкритої автостоянки до Київської міської ради та Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації, за участю третіх осіб - Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Супутник ЛТД", про визнання протиправним та скасування рішення - закрити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

І.В. Федотов

Повний текст постанови складено 09 серпня 2021 року.