Ухвала

від 09.08.2021 по справі 504/1054/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 504/1054/17

адміністративне провадження № К/9901/27699/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Берназюка Я.О., Тацій Л.В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2021 у справі №504/1054/17 за позовом ОСОБА_1 до Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області про визнання противоправними дії посадових осіб, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ :

У квітні 2017 року звернулась до суду з позовом до Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області про визнання противоправними дії посадових осіб, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Постановою Комінтернівського районного суду в Одеській області 02.06.2020 позов ОСОБА_1 до Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області про визнання протиправними дії посадових осіб, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправними дії Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області стосовно не надання письмової відповіді, згідно закону на заяву від 24.11.2017 та ненадання письмової відповіді про рішення чергового засідання сесії Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області від 29.12.2016 стосовно питання про надання згоди на придбання земельної ділянки загальною площею 0.025 га, кадастровий номер 5122786400:02:003:1819.

Скасовано рішення 21 сесії 7 скликання Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області від 29.12.2016 № 501-VII про відмову ОСОБА_1 у наданні згоди на придбання земельної ділянки загальною площею 0,0250 га, кадастровий номер 5122786400:02:003:1819 для ведення городництва, яка знаходиться в АДРЕСА_1 на території Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області та розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного 27.03.2015 року між ОСОБА_1 та Фонтанською сільською радою Лиманського району Одеської області.

Зобов`язано Фонтанську сільську раду Лиманського району Одеської області надати письмову відповідь про рішення чергового засідання сесії Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області від 29.12.2016 стосовно питання про надання згоди на придбання земельної ділянки загальною площею 0.025 га, кадастровий номер 5122786400:02:003:1819.

Зобов`язано Фонтанську сільську раду Лиманського району Одеської області надати дозвіл на виготовлення технічної документації ОСОБА_1 згідно умов договору оренди від 27.03.2015 відповідно до п. 30 б) придбання орендарем земельної ділянки у власність.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2021 постанову Комінтернівського районного суду в Одеській області 02.06.2020 скасовано. Ухвалено у справі нову постанову, якою відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 у справі №504/1054/17.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою, суд виходить з такого.

Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 13 Кодексу адміністративного судочинства України та стаття 14 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".

Також, частиною третьою статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

З урахуванням того, що за предметом спору дана справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження, тому з урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, колегія суддів вважає, що вищезгадану касаційну скаргу подано на судове рішення у справі незначної складності.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 12 КАС України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає, що оскільки предметом оскарження в зазначеній справі є визнання недійсним договору про організацію перевезення пасажирів в частині, внесення змін до пункту договору, а також з огляду на значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, кількість сторін та інших учасників справи - дана справа є малозначною.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи та підстави непогодження з рішенням суду апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та застосування нормативно-правових актів.

Скаржником не обґрунтовано, в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

Обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, у касаційній скарзі відсутні, та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.

Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, обставини, які є критерієм для віднесення вказаної справи до категорії таких, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у розумінні частин 3 та 4 статті 12 КАС України, а також випадки, які би виключали можливість застосування положень частини 5 статті 328 КАС України, відсутні.

Зазначене дає підстави вважати, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 257, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2021 у справі №504/1054/17 за позовом ОСОБА_1 до Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області про визнання противоправними дії посадових осіб, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, які її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.Г. Стеценко Я.О. Берназюк Л.В. Тацій